Постанова

від 31.07.2014 по справі 826/9114/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2014 року 16:16 № 826/9114/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СФГ ім. Гречко» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003312201 від 07.03.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СФГ ім. Гречко» (надалі - позивач або ТОВ «СФГ ім. Гречко») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.03.2014 року № 0003312201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні 17.07.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «СФГ ім. Гречко» не порушувало вимог п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1 та п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами.

У судове засідання 17.07.2014 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 17.07.2014 року не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом відмовлено, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Також, від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про законність та обґрунтованість прийнятого ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту по таким операціям.

Суд у судовому засіданні 17.07.2014 року на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «УТФ Зерно» (код за ЄДРПОУ 38615496) за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року, з ТОВ «Широкі Лани» (код за ЄДРПОУ 38436397) за період з 01.10.2013 року по 30.11.2013 року та ТОВ «Рокфор Маркет» (код за ЄДРПОУ 37658078) за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що згідно підсистеми «аналітична система» інтегрованої відповідачем інформаційної системи Міндоходів України «Податковий блок» у позивача виявлено завищення податкового кредиту всього в сумі 828 680,00 грн., у тому числі: за вересень 2013 року в сумі 127 803,69 грн. по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «Вайзор ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38603742), яким не задекларовано податкове зобов'язання за вересень 2013 року у загальній сумі 127 803,69 грн.; за жовтень 2013 року в сумі 164 721,16 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Широкі Лани» (код за ЄДРПОУ 38436397), яким не задекларовано податкове зобов'язання за жовтень 2013 року у загальній сумі 164 721,16 грн.; за листопад 2013 року в сумі 536 155,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Широкі Лани» (код за ЄДРПОУ 38436397), яким не задекларовано податкове зобов'язання за листопад 2013 року у загальній сумі 536 155,00 грн.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 17.02.2014 року № 147/26-54-22-01-10/37195786, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1 та п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 828 680,00 грн., у тому числі: за вересень 2013 року у сумі 127 804,00 грн., за жовтень 2013 року у сумі 164 721,00 грн., за листопад 2013 року у сумі 536 155,00 грн.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Відповідно до змісту акта перевірки позивача, в ході його перевірки відповідачем отримано акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 року № 470/3-22-08-38603742 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вайзор ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень, серпень, вересень 2013 року», яким встановлено, що ТОВ «Вайзор ЛТД» не знаходиться за податковою адресою; штат підприємства 1 працівник, основні фонди та транспортні засоби відсутні. В ході перевірки встановлено, що операції ТОВ «Вайзор ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складський приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з чим посадові особи ТОВ «Вайзор ЛТД» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Вайзор ЛТД» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів та не підтверджено фактичну наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Вайзор ЛТД» підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Вайзор ЛТД» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Виходячи з наведеного, ТОВ «Вайзор ЛТД» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Отже, перевіркою ТОВ «Вайзор ЛТД» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентом, їх вид, обсяг, кількість та розрахунки, а саме встановлена відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Вайзор ЛТД».

Також, в ході перевірки позивача відповідачем отримано акт Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 02.12.2013 року № 19/22-38436397 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Широкі Лани» з питання дотримання податкового законодавства за період з 10.12.2012 року по 31.10.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 10.12.2012 року по 31.10.2013 року», яким встановлено, що ТОВ «Широкі Лани» не знаходиться за податковою адресою. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Широкі Лани» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, оборотних відомостей по бухгалтерських рахунках: 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», 93 «Витрати», 90 «собівартість реалізації», а також інших первинних документів та не підтверджено фактичну наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Широкі Лани» підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Широкі Лани» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Виходячи з наведеного, ТОВ «Широкі Лани» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Отже, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Широкі Лани» здійснювалась без наміру створення правових наслідків, відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Широкі Лани» об'єктів оподаткування.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Вайзор ЛТД», ТОВ «Широкі Лани», - а, отже, складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування податкового кредиту по таким господарським операціям.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких, висновки акту перевірки від 17.02.2014 року № 147/26-54-22-01-10/37195786 були залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

При цьому, суд вважає за необхідне одразу звернути увагу на те, що як вбачається зі змісту акту перевірки позивача від 17.02.2014 року № 147/26-54-22-01-10/37195786, який містить посилання на наказ відповідача про її призначення від 04.02.2014 року № 1145, предметом перевірки було дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «УТФ Зерно» (код за ЄДРПОУ 38615496) за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року, з ТОВ «Широкі Лани» (код за ЄДРПОУ 38436397) за період з 01.10.2013 року по 30.11.2013 року та ТОВ «Рокфор Маркет» (код за ЄДРПОУ 37658078) за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року, в той же час, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження законодавчо обґрунтованих підстав для перевірки з боку контролюючого органу взаємовідносини позивача з ТОВ «Вайзор ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38603742).

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 17.02.2014 року № 147/26-54-22-01-10/37195786, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.03.2014 року № 0003312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 828 680,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 414 340,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатом чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.03.2014 року № 0003312201 залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.03.2014 року № 0003312201 протиправним та необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1., п.200.3., п.200.4. ст.200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року (надалі - Порядок № 1379), тобто діяв на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій з контрагентом.

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення вбачається, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з тексту акта перевірки позивача від 17.02.2014 року № 147/26-54-22-01-10/37195786, позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Вайзор ЛТД» та ТОВ «Широкі Лани».

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Вайзор ЛТД» ґрунтувалися на договорі поставки від 15.08.2013 року № 15, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Вайзор ЛТД») передає, а Покупець (позивач) приймає та сплачує, на умовах, що вказуються у специфікаціях до даного Договору, сільськогосподарську продукцію. Згідно специфікації від 27.09.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 260,0 тонн, ціною за одну тонну - 4000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 666,67 грн., базис поставки - СРТ - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору поставки від 15.08.2013 року № 15, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари (сільськогосподарську продукцію), позивачем надані суду копії наступних первинних документів, які підтверджують виконання взятих на себе сторонами зобов'язань за договором, у томі числі, по оплаті позивачем наданих контрагентом робіт та послуг:

видаткових накладних на загальну суму 639 018,45 грн., крім того ПДВ - 127 803,69 грн., а саме: від 13.09.2013 року № РН-0000017 на суму 101779,83 грн., крім того ПДВ - 20355,97 грн., від 17.09.2013 року № РН-0000018 на суму 117231,96 грн., крім того ПДВ - 23446,39 грн., від 20.09.2013 року № РН-0000019 на суму 118940,00 грн., крім того ПДВ - 23788,00 грн., від 28.09.2013 року № РН-0000026 на суму 301066,65 грн., крім того ПДВ - 60213,33 грн.;

податкових накладних на загальну суму 639 018,45 грн., крім того ПДВ - 127 803,69 грн., а саме: від 13.09.2013 року № 10 на суму 101779,83 грн., крім того ПДВ - 20355,97 грн., від 17.09.2013 року № 11 на суму 117231,96 грн., крім того ПДВ - 23446,39 грн., від 20.09.2013 року № 12 на суму 118940,00 грн., крім того ПДВ - 23788,00 грн., від 28.09.2013 року № 19 на суму 301066,65 грн., крім того ПДВ - 60213,33 грн.;

банківські виписки по рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ТОВ «Широкі Лани» ґрунтувалися договорі поставки № 28 від 28.10.2013 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Широкі Лани») передає, а Покупець (позивач) приймає та сплачує, на умовах, що вказуються у специфікаціях до даного Договору, сільськогосподарську продукцію.

Згідно специфікації від 29.10.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 35,040 тонн, ціною за одну тонну - 3174,00 грн., у т.ч. ПДВ - 529,00 грн., базис поставки - СРТ - Хмельницька область, с. Панівці, автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 28.10.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 130,00 тонн, ціною за одну тонну - 3900,00 грн., у т.ч. ПДВ - 650,00 грн., базис поставки - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 01.11.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 300,00 тонн, ціною за одну тонну - 3950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 658,33 грн., базис поставки - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 31.10.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 160,00 тонн, ціною за одну тонну - 3900,00 грн., у т.ч. ПДВ - 650,00 грн., базис поставки - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 20.11.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 41,800 тонн, ціною за одну тонну - 3950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 658,33 грн., базис поставки - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 01.11.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 34,780 тонн, ціною за одну тонну - 3650,00 грн., у т.ч. ПДВ - 608,33 грн., базис поставки - Волинська область, м. Турійськ, автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 26.11.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 130,00 тонн, ціною за одну тонну - 3950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 658,33 грн., базис поставки - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 21.11.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 140,00 тонн, ціною за одну тонну - 3700 грн., у т.ч. ПДВ - 616,67 грн., базис поставки - Волинська область, м. Турійськ, автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору поставки № 28 від 28.10.2013 року, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари (сільськогосподарську продукцію), позивачем надані суду копії наступних первинних документів, які підтверджують виконання взятих на себе сторонами зобов'язань за договором, у томі числі, по оплаті позивачем наданих контрагентом робіт та послуг:

рахунків-фактур від 29.10.2013 року № СФ-0000030 на суму 115 635,00 грн., крім того ПДВ - 23127,00 грн., від 29.10.2013 року № СФ-0000029 на суму 109330,00 грн., крім того ПДВ - 21866,00 грн., від 29.10.2013 року № СФ-0000033 на суму 92680,80 грн., крім того ПДВ - 18536,16 грн., від 31.10.2013 року № СФ-0000035 на суму 126490,00 грн., крім того ПДВ - 25298,00 грн., від 31.10.2013 року № СФ-0000036 на суму 129740,00 грн., крім того ПДВ - 25948,00 грн., від 31.10.2013 року № СФ-0000037 на суму 130715,00 грн., крім того ПДВ - 26143,00 грн., від 31.10.2013 року № СФ-0000038 на суму 119015,00 грн., крім того ПДВ - 23803,00 грн., від 01.11.2013 року № СФ-0000041 на суму 105789,17 грн., крім того ПДВ - 21157,83 грн., від 02.11.2013 року № СФ-0000042 на суму 131864,17 грн., крім того ПДВ - 26372,83 грн., від 04.11.2013 року № СФ-0000046 на суму 120014,17 грн., крім того ПДВ - 24002,83 грн., від 04.11.2013 року № СФ-0000047 на суму 129362,50 грн., крім того ПДВ - 25872,50 грн., від 04.11.2013 року № СФ-0000084 на суму 135550,83 грн., крім того ПДВ - 27110,17 грн., від 06.11.2013 року № СФ-0000050 на суму 108690,83 грн., крім того ПДВ - 21738,17 грн., від 07.11.2013 року № СФ-0000051 суму 120211,67 грн., крім того ПДВ - 24042,33 грн., від 07.11.2013 року № СФ-0000052 на суму 119290,00 грн., крім того ПДВ - 23858,00 грн., від 07.11.2013 року № СФ-0000053 на суму 132127,50 грн., крім того ПДВ - 26425,50 грн., від 08.11.2013 року № СФ-0000055 на суму 116722,50 грн., крім того ПДВ - 23344,50 грн., від 13.11.2013 року № СФ-0000061 на суму 132061,67 грн., крім того ПДВ - 26412,33 грн., від 14.11.2013 року № СФ-0000064 на суму 256025,83 грн., крім того ПДВ - 51205,17 грн., від 15.11.2013 року № СФ-0000075 на суму 259383,33 грн., крім того ПДВ - 51876,67 грн., від 16.11.2013 року № СФ-0000076 на суму 118368,33 грн., крім того ПДВ - 23673,67 грн., від 22.11.2013 року № СФ-0000087 на суму 137591,67 грн., крім того ПДВ - 27518,33 грн., від 22.11.2013 року № СФ-0000088 на суму 429477,50 грн., крім того ПДВ - 85895,50 грн., від 28.11.2013 року № СФ-0000100 на суму 128243,33 грн., крім того ПДВ - 25648,67 грн.;

видаткових накладних на загальну суму 3 504 380,00 грн., крім того ПДВ - 700 876,16 грн., а саме: від 29.10.2013 року № РН-0000030 на суму 115 635,00 грн., крім того ПДВ - 23127,00 грн., від 29.10.2013 року № РН-0000029 на суму 109330,00 грн., крім того ПДВ - 21866,00 грн., від 29.10.2013 року № РН-0000033 на суму 92680,80 грн., крім того ПДВ - 18536,16 грн., від 31.10.2013 року № РН-0000035 на суму 126490,00 грн., крім того ПДВ - 25298,00 грн., від 31.10.2013 року № РН-0000036 на суму 129740,00 грн., крім того ПДВ - 25948,00 грн., від 31.10.2013 року № РН-0000037 на суму 130715,00 грн., крім того ПДВ - 26143,00 грн., від 31.10.2013 року № РН-0000038 на суму 119015,00 грн., крім того ПДВ - 23803,00 грн., від 01.11.2013 року № РН-0000041 на суму 105789,17 грн., крім того ПДВ - 21157,83 грн., від 02.11.2013 року № РН-0000042 на суму 131864,17 грн., крім того ПДВ - 26372,83 грн., від 04.11.2013 року № РН-0000046 на суму 120014,17 грн., крім того ПДВ - 24002,83 грн., від 04.11.2013 року № РН-0000047 на суму 129362,50 грн., крім того ПДВ - 25872,50 грн., від 04.11.2013 року № РН-0000084 на суму 135550,83 грн., крім того ПДВ - 27110,17 грн., від 06.11.2013 року № РН-0000050 на суму 108690,83 грн., крім того ПДВ - 21738,17 грн., від 07.11.2013 року № РН-0000051 суму 120211,67 грн., крім того ПДВ - 24042,33 грн., від 07.11.2013 року № РН-0000052 на суму 119290,00 грн., крім того ПДВ - 23858,00 грн., від 07.11.2013 року № РН-0000053 на суму 132127,50 грн., крім того ПДВ - 26425,50 грн., від 08.11.2013 року № РН-0000055 на суму 116722,50 грн., крім того ПДВ - 23344,50 грн., від 13.11.2013 року № РН-0000061 на суму 132061,67 грн., крім того ПДВ - 26412,33 грн., від 14.11.2013 року № РН-0000064 на суму 256025,83 грн., крім того ПДВ - 51205,17 грн., від 15.11.2013 року № РН-0000075 на суму 259383,33 грн., крім того ПДВ - 51876,67 грн., від 16.11.2013 року № РН-0000076 на суму 118368,33 грн., крім того ПДВ - 23673,67 грн., від 22.11.2013 року № РН-0000087 на суму 137591,67 грн., крім того ПДВ - 27518,33 грн., від 22.11.2013 року № РН-0000088 на суму 429477,50 грн., крім того ПДВ - 85895,50 грн., від 28.11.2013 року № РН-0000100 на суму 128243,33 грн., крім того ПДВ - 25648,67 грн.;

податкових накладних на загальну суму 3 504 380,00 грн., крім того ПДВ - 700 876,16 грн., зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: від 29.10.2013 року №30/2 на суму 115 635,00 грн., крім того ПДВ - 23127,00 грн., від 29.10.2013 року №29/2 на суму 109330,00 грн., крім того ПДВ - 21866,00 грн., від 29.10.2013 року № 33/2 на суму 92680,80 грн., крім того ПДВ - 18536,16 грн., від 31.10.2013 року № 36/2 на суму 126490,00 грн., крім того ПДВ - 25298,00 грн., від 31.10.2013 року № 37/2 на суму 129740,00 грн., крім того ПДВ - 25948,00 грн., від 31.10.2013 року № 38/2 на суму 130715,00 грн., крім того ПДВ - 26143,00 грн., від 31.10.2013 року № 39/2 на суму 119015,00 грн., крім того ПДВ - 23803,00 грн., від 01.11.2013 року № 2/2 на суму 105789,17 грн., крім того ПДВ - 21157,83 грн., від 02.11.2013 року № 3/2 на суму 131864,17 грн., крім того ПДВ - 26372,83 грн., від 04.11.2013 року № 4/2 на суму 120014,17 грн., крім того ПДВ - 24002,83 грн., від 04.11.2013 року № 5/2 на суму 129362,50 грн., крім того ПДВ - 25872,50 грн., від 04.11.2013 року № 6/2 на суму 135550,83 грн., крім того ПДВ - 27110,17 грн., від 06.11.2013 року № 7/2 на суму 108690,83 грн., крім того ПДВ - 21738,17 грн., від 07.11.2013 року № 8/2 суму 120211,67 грн., крім того ПДВ - 24042,33 грн., від 07.11.2013 року № 9/2 на суму 119290,00 грн., крім того ПДВ - 23858,00 грн., від 07.11.2013 року № 10/2 на суму 132127,50 грн., крім того ПДВ - 26425,50 грн., від08.11.2013 року № 12/2 на суму 116722,50 грн., крім того ПДВ - 23344,50 грн., від 13.11.2013 року № 18/2 на суму 132061,67 грн., крім того ПДВ - 26412,33 грн., від 14.11.2013 року № 19/2 на суму 256025,83 грн., крім того ПДВ - 51205,17 грн., від 15.11.2013 року № 30/2 на суму 259383,33 грн., крім того ПДВ - 51876,67 грн., від 16.11.2013 року № 31/2 на суму 118368,33 грн., крім того ПДВ - 23673,67 грн., від 22.11.2013 року № 42/2 на суму 137591,67 грн., крім того ПДВ - 27518,33 грн., від 22.11.2013 року № 43/2 на суму 429477,50 грн., крім того ПДВ - 85895,50 грн., від 28.11.2013 року № 55/2 на суму 128243,33 грн., крім того ПДВ - 25648,67 грн.;

накладних на товар;

товарно-транспортних накладних на перевезення товару;

платіжних доручень, акт звірки взаєморозрахунків та банківських виписок по рахунку позивача.

Крім того, на підтвердження реальності проведення зазначених господарських операцій, позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації відповідних робіт та послуг іншим суб'єктам господарювання, а також докази наявності у нього можливостей для здійснення відповідних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

При цьому, слід зазначити, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якими закріплено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Судом встановлено, що ТОВ «Вайзор ЛТД» та ТОВ «Широкі Лани» зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не подано.

В той же час, податковим органом не заперечується, що позивачем, як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Вайзор ЛТД» та ТОВ «Широкі Лани» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їхньої невідповідності вимогам чинного законодавства, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, оскільки інформація, викладена у них, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складені акти, а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, згідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

Згідно п.4.4., п.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

Відповідачем не подані суду докази, які б підтверджували неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в той же час, в актах про неможливість їх проведення викладені висновки, незважаючи на те, що фактично за даними податкового органу зустрічні звірки не відбулись.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача є безпідставними.

Крім того, відсутні жодні докази (вироки суду), які б встановлювали вину посадових осіб контрагентів та/або позивача щодо будь-яких зловживань, зокрема, укладання нікчемних правочинів, здійснення фіктивної діяльності чи здійснення нереальних господарських операцій.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Також, суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрала чинності ч. 3 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Вайзор ЛТД» та ТОВ «Широкі Лани», - а, відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Вайзор ЛТД» та ТОВ «Широкі Лани» на підставі їхньої нікчемності.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами за перевіряємий період оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Вайзор ЛТД» та ТОВ «Широкі Лани».

З огляду на викладене вище, операції позивача з ТОВ «Вайзор ЛТД» та ТОВ «Широкі Лани» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами (у тому числі податковими накладними), що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Вайзор ЛТД» та ТОВ «Широкі Лани».

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, податковий орган не подав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Вайзор ЛТД» та ТОВ «Широкі Лани».

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 07.03.2014 року № 0003312201.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.03.2014 року № 0003312201 з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.03.2014 року № 0003312201.

3. Стягнути судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (ідентифікаційний код: 38765858, адреса: 04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 58).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок