Постанова

від 09.10.2014 по справі 826/9114/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9114/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т. О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Грибан І. О.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Янкової І. В., представника відповідача Пєчковської О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ ім. Гречко" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003312201 від 07.03.2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «СФГ ім. Гречко» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003312201 від 07.03.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2014 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «УТФ Зерно» (код за ЄДРПОУ 38615496) за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року, з ТОВ «Широкі Лани» (код за ЄДРПОУ 38436397) за період з 01.10.2013 року по 30.11.2013 року та ТОВ «Рокфор Маркет» (код за ЄДРПОУ 37658078) за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що згідно підсистеми «аналітична система» інтегрованої відповідачем інформаційної системи Міндоходів України «Податковий блок» у позивача виявлено завищення податкового кредиту всього в сумі 828 680,00 грн., у тому числі: за вересень 2013 року в сумі 127 803,69 грн. по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «Вайзор ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38603742), яким не задекларовано податкове зобов'язання за вересень 2013 року у загальній сумі 127 803,69 грн.; за жовтень 2013 року в сумі 164 721,16 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Широкі Лани» (код за ЄДРПОУ 38436397), яким не задекларовано податкове зобов'язання за жовтень 2013 року у загальній сумі 164 721,16 грн.; за листопад 2013 року в сумі 536 155,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Широкі Лани» (код за ЄДРПОУ 38436397), яким не задекларовано податкове зобов'язання за листопад 2013 року у загальній сумі 536 155,00 грн.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 17.02.2014 року № 147/26-54-22-01-10/37195786, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1 та п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 828 680,00 грн., у тому числі: за вересень 2013 року у сумі 127 804,00 грн., за жовтень 2013 року у сумі 164 721,00 грн., за листопад 2013 року у сумі 536 155,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так колегією суддів встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Широкі Лани» ґрунтувалися на договорі поставки № 28 від 28.10.2013 року, за умовами якого постачальник (ТОВ «Широкі Лани») передає, а покупець (позивач) приймає та сплачує, на умовах, що вказуються у специфікаціях до даного договору, сільськогосподарську продукцію.

Оплата за товар згідно даного договору здійснюється в день відправки товару.

Згідно специфікації від 29.10.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 35,040 тонн, ціною за одну тонну - 3174,00 грн., у т.ч. ПДВ - 529,00 грн., базис поставки - СРТ - Хмельницька область, с. Панівці, автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 28.10.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 130,00 тонн, ціною за одну тонну - 3900,00 грн., у т.ч. ПДВ - 650,00 грн., базис поставки - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 01.11.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 300,00 тонн, ціною за одну тонну - 3950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 658,33 грн., базис поставки - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 31.10.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 160,00 тонн, ціною за одну тонну - 3900,00 грн., у т.ч. ПДВ - 650,00 грн., базис поставки - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 20.11.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 41,800 тонн, ціною за одну тонну - 3950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 658,33 грн., базис поставки - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 01.11.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 34,780 тонн, ціною за одну тонну - 3650,00 грн., у т.ч. ПДВ - 608,33 грн., базис поставки - Волинська область, м. Турійськ, автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 26.11.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 130,00 тонн, ціною за одну тонну - 3950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 658,33 грн., базис поставки - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Згідно специфікації від 21.11.2013 року до зазначеного договору, Постачальник здійснював Покупцю поставку сої товарної у кількості 140,00 тонн, ціною за одну тонну - 3700 грн., у т.ч. ПДВ - 616,67 грн., базис поставки - Волинська область, м. Турійськ, автомобільним транспортом (в редакції Інкотермс 2010). Оплата за товар проводиться Покупцем згідно оригіналів документів - рахунку-фактури, накладної, податкової накладної та ТТН на партію товару у складі Покупця.

Як випливає з вищеперелічених специфікацій та умов поставки, зазначених в них, за правилами Інкотермс - 2010, контрагент позивача ТОВ «Широкі Лани» мав за власний рахунок здійснити оплату поставки товару автомобільним транспортом до: с. Панівці, Хмельницька область; м. Устилуг, Володимир-Волинський район, Волинська область; м. Турійськ, Волинська область.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з товарно-транспортних накладних, вантажовідправник (продавець) ТОВ «Широкі Лани» самостійно здійснював доставку товару до ТОВ «УТФ «Зерно» в загальній кількості 1085, 810 тонн.

Крім того, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, згідно яких ТОВ «Широкі Лани» перевозило з Чернівецької області без зазначення пункту відправки на користь ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» за замовленням ТОВ «УТФ «Зерно» від вантажовідправника - товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ ім. Гречко" сою у загальній кількості 1016, 590 тонн.

Таким чином, в матеріалах справи наявні два різних пакети товарно-транспортних накладних на підтвердження поставок одного й того ж товару, графи яких суттєво відрізняються за змістом.

Натомість, суд першої інстанції прийняв такі докази в якості належних.

При вирішенні справи суд першої інстанції не врахував також, що кількість товару, що підтверджується специфікаціями, становить 971, 620 тонн, що становить значну розбіжність з кількістю поставленого товару за податковими накладними.

Крім того, на доказ реалізації товару по ланцюгу постачання позивачем надано до суду першої інстанції договір поставки № 29 від 29.04.2013 р., згідно з яким позивач продає ТОВ «УТФ «Зерно» сільськогосподарську продукцію.

Згідно специфікацій до даного договору умовою поставки є СРТ - Хмельницька область, с. Панівці, м. Устилуг, Володимир-Волинський район, Волинська область; м. Турійськ, Волинська область.

Судом першої інстанції при вирішенні справи не було враховано, що умови поставки по ланцюгу ТОВ «Широкі Лани» - позивач та позивач - ТОВ «УТФ «Зерно» є однаковими: оплату перевезення здійснює продавець.

З даних умов випливає, що поставку товару до позивача оплачувало ТОВ «Широкі Лани», і ту ж саму поставку до ТОВ «УТФ «Зерно» оплачував позивач, що не є логічним.

Крім того, наявні в матеріалах справи рахунки - фактури та видаткові накладні, виписані ТОВ «Широкі Лани» на користь позивача, не містять вартості транспортування, що є свідченням зайво понесених витрат контрагентом позивача без їх відшкодування.

Даний факт ставить під сумнів реальність господарської операції.

Також колегія суддів вважає справедливими сумніви відповідача у можливості довіреної особи позивача Гречко Ю. І. отримувати від ТОВ «Широкі Лани» поставлений товар в один і той же день на території Хмельницької та Волинської областей, про що свідчать підписи вказаної особи на товарно-транспортних накладних.

Обґрунтовуючи неправомірність винесення спірного повідомлення-рішення, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив, що позивачем на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Вайзор ЛТД» надано до суду першої інстанції договір від 15.08.2013 р. № 15, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки.

Колегія суддів зауважує, що всі перелічені судом першої інстанції первинні документи в матеріалах справи відсутні, крім товарно-транспортних накладних від 29.10.2013 р. № 33640 та б/н (а. с. 147 Т. 1).

Наявність в матеріалах справи вказаних ТТН не свідчить про реальність здійснення господарської операції.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ ім. Гречко" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003312201 від 07.03.2014 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2014 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ ім. Гречко" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 14.10.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.