Рішення

від 05.08.2014 по справі 922/2292/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р.Справа № 922/2292/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "МК-ПАК", м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод", м. Харків про стягнення 63401,16 грн. за участю представників:

позивача - Демченко О.О. за довіреністю № 12/27-05 від 27.05.2014 р.

відповідача - Добровольський О.В. за довіреністю № 48 від 08.07.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "МК-ПАК" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором поставки у розмірі 57356,00 грн., в т.ч. ПДВ, та штрафних санкцій у розмірі 6045,16 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № 15 від 30.12.2011 р. щодо оплати товару.

Ухвалою суду по справі від 13.06.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "15" липня 2014 р. о 12:20.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 15.07.2014 р. за вх. № 24093, надав відзив на позовну заяву згідно якого просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю позовних вимог позивача у справі.

"15" липня 2014 р. судом розгляд справи було відкладено на "05" серпня 2014 р. о 10:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 05.08.2014 р. за вх.№ Д514/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 23.07.2014 р. за вх. № 25344, на виконання окремої ухвали суду по справі надав копії документів, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 05.08.2014 р. за вх. № 26896, надав письмові пояснення з додатком, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 05.08.2014 р. за вх. № 26897, надав заяву про виправлення технічних помилок допущених при складанні позовної заяви, яка судом долучена до матеріалів справи. Дана заява судом була задоволена у зв'язку з чим справа розглядається з урахуванням даної заяви представника позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

30 грудня 2011 р. між сторонами був укладений договір поставки № 15 (надалі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язувався, в порядку на умовах визначених договором поставляти та передавати у власність відповідача визначений товар, а відповідач приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Згідно умовам договору поставки № 15 від 30 грудня 2011 р. та додаткової угоди № 1 від 29 грудня 2012 р. до договору 15 лютого 2013 р. позивачем була здійснена відповідачу поставка товару, а саме піддонів дерев'яних 1200x800 у кількості 1430 шт. на загальну суму 67925,00 грн. з ПДВ.

Зазначений товар був прийнятий відповідачем, про що свідчать оформлені первинні документи, а саме видаткові накладні № 33 від 12.02.2013 р. та № 35 від 15.02.2013 р., доручення № 131 від 04.02.2013 р., товарно-транспортні накладні № 0045 від 12.02.2013 р., № 0047 від 15.02.2013 р., податкові накладні № 9 від 12.02.2013 р., №11 від 15.02.2013 р.

Також, сума податку на додану вартість була включена до податкових зобов'язань позивача відповідного періоду, та відображена у податкових накладних № 9 від 12.02.2013 р. та № 11 від 15.02.2013 р. з посиланням на договір поставки № 15 від 30 грудня 2011 р.

Оплата за поставлений товар мала здійснюватись протягом семи календарних днів з моменту поставки товару, згідно рахунку-фактурі, що видається позивачем при реалізації товару, на умовах договору на розрахунковий рахунок позивача (п.3.1. договору).

Однак, оплата відповідача, за поставлений товар була здійснена частково, що видно з оборотно-сальдової відомості по рах.361, та підтверджено банківською випискою.

Таким чином, позивач вказував, що станом на 22 травня 2014 р. заборгованість відповідача складає 57356,00 грн., яка рахується за відповідачем з 22.02.2013 р.

При цьому, суд зазначає, що доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем в матеріалах справи не міститься, а посилання відповідача про відсутність заборгованості за договором зазначені у відзиві не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що сума боргу за договором поставки № 15 від 30.12.2011 р. у розмірі 57356,00 грн., інфляційних у розмірі 3900,21 грн. та 3% річних у розмірі 2144,95 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" (61106, м. Харків, пр. Московський, буд. 297, ідентифікаційний код 00293628) на користь Приватного підприємства "МК-ПАК" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 14 А, ідентифікаційний код 34589782) суму боргу за договором поставки № 15 від 30.12.2011 р. у розмірі 57356,00 грн., інфляційні у розмірі 3900,21 грн., 3% річних у розмірі 2144,95 грн. та суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.08.2014 р.

Суддя Д.О. Доленчук