Постанова

від 12.11.2014 по справі 922/2292/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 922/2292/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Харківський плитковий завод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року у справі за позовомПриватного підприємства "МК-ПАТ" доПАТ "Харківський плитковий завод" простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у червні 2014 року, ПП "МК-ПАК" звернулось до господарського суду з позовом у якому просило стягнути з ПАТ "Харківський плитковий завод" 57 356 грн. заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № 15 від 30.12.2011 року та 3 900,21 грн. інфляційних втрат та 2 144,95 грн. 3 % річних за користування коштами, а всього 63 401,16 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.2014 року позов задоволено у повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч. 2. ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 15 від 30.12.2011 року та додатковою угодою № 1 від 29.12.2013 року, за умовами яких ПП "МК-ПАК" (постачальник) зобов'язалось поставити ПАТ "Харківський плитковий завод" (покупець) товар, а останній прийняти та оплатити вартість цього товару.

Пунктом 3.1 зазначеного договору встановлено, що оплата за поставлений товар мала здійснюватись на розрахунковий рахунок постачальника протягом семи календарних днів з моменту поставки товару за рахунком-фактурою, що надається позивачем при реалізації товару.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відвантажив та доставив відповідачу автомобільним транспортом за товарно-транспортними накладними № 0045 від 12.02.2013 року, № 0047 від 15.02.2013 року товар (піддони дерев`яні) який за видатковими накладними № 33 від 12.02.2013 року, № 35 від 15.02.2013 року було передано відповідачу та прийнято останнім без будь-яких зауважень, що ним і не оспорюється.

Загальна вартість поставленого товару складає 67 725 грн.

Але отримавши товар у визначені договором строки відповідач його не оплатив і з урахуванням часткових платежів, на час розгляду спору його борг складає 57 356 грн.

За таких обставин, коли відповідач у порушення умов договору у встановленні строки та в повному обсязі не оплатив вартість поставленого товару, позивач вправі вимагати сплати ним боргу з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно задовольнили позов, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 57 356 грн., 3 900,21 грн. інфляційних втрат та 2 144,95 грн. 3 % річних, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко