Рішення

від 01.02.2007 по справі 21/446

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/446

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.02.07 р.                                                                               Справа № 21/446                               

Позивач: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача: Товариства  з обмеженою відповідальністю „Георг”

про 9 697,12грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Солодовник Н.М. – пров. спец.

відповідача: Зуєв М.А. – дир.

Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов про стягнення з Товариства  з обмеженою відповідальністю „Георг” 9 697,12грн., у тому числі:

- 9 000,00грн. штрафних санкцій за не створення у 2005р. 2-х робочих місць для працевлаштування інвалідів і

- 697,12грн. пені за порушення терміну сплати штрафних санкцій за період з 15.04.06р. по 18.12.06р. (248 діб).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на:

- ст.ст.8, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;

- недотримання відповідачем норм Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р. щодо обов'язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах встановленого нормативу;

- відсутність атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- не інформування відповідачем фонду соціального захисту інвалідів про вакантні місця, де може використовуватись праця інвалідів.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав обґрунтованим у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд встановив:

Згідно даних статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, яка була отримана позивачем 31.01.06р., загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу) становила 38 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника – 9 847,37грн.

З урахуванням даних звіту та вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-XII (із змінами та доповненнями) чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні були працювати у 2005 році на робочих місцях, створених відповідно до 4-відсоткового нормативу, становить – 2 особи.

У дійсності у спірний період на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників з числа інвалідів становить 0 осіб.

Таким чином, кількість працюючих інвалідів на підприємстві відповідача менша на 2 особи відносно нормативу, передбаченого ч.1 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Підприємство не надало доказів того, що у 2005 році розробляло заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, передбачені Положенням про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р.  і включало їх до колективного договору.

Державна служба зайнятості, органи  Мінсоцзахисту,  місцеві  Радами  народних депутатів,  громадські  організації інвалідів не направляли у 2005 році на підприємство відповідача інвалідів для їх працевлаштування, так само як і не інформували про потребу у створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідної нозології.

Зважаючи на те, що:

Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991.

Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 15 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Розмір середньої заробітної плати на підприємстві відповідача за 2005рік становить                       9 847,37грн., таким чином сума штрафних санкцій за 2 робочих місця, не зайняті інвалідами, дорівнює     19 694,74грн., з яких відповідачем сплачено тільки 10 694,74грн.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

На підставі наведених положень позивачем на несплачену суму штрафу 9 000,00грн. була нарахована пеня у розмірі - 697,12грн. за період з 15.04.2006р. по 18.12.06р. (248 діб).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

До числа таких заходів відносяться обов'язки підприємства, визначені у пунктах 3, 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р. Зокрема, у пункті 14 названого Положення  передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до наявних матеріалів справи відповідач не повідомляв державну службу зайнятості чи органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів та потребу підприємства у 2005році в таких особах в цілому.

Зауважень щодо розрахунку суми позову відповідач не має.

Господарський суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” з відповідача у доход Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі викладеного, ст.19 Конституції України, ст.ст.18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, а також керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства  з обмеженою відповідальністю „Георг” (83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, б.20 ”б”, оф.101, п/р 26000310449500 у ФДРУ „Фінанси та кредит”, МФО 335816, код ЄДРПОУ 31832262):

1) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (поштова адреса: 83073, м. Донецьк, вул. Університетська, 91; банківські реквізити: УДК у Донецькій області, п/р 31219230600001 в ВДК м. Донецьк, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24164870, код платежу 50070000)  9 000,00грн. штрафних санкцій і 697,12грн. пені;

2) у доход Державного бюджету України (одержувач: ВДК у Київському районі м. Донецька, банк одержувача: УДК в Донецькій області; п/р 31114095600006, МФО 834016, ЄДРПОУ 24165255, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банка 095) 102,00грн. державного мита.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття,  а у разі подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя                                                                         Матюхін В.І.                               

Надруковано примірників:

1 – до справи;

1 – позивачу;

1 – відповідачу.

Виконала:

Тел.381-91-18