Ухвала

від 07.08.2014 по справі 5004/612/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 серпня 2014 року Справа № 5004/612/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМележик Н.І., суддів:Грека Б.М., Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О., Самусенко С.С., розглянувши заявуУправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 01.04.2014 у справі№ 5004/612/11 за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Державний експортно- імпортний банк України" в особі АТ "Укрексімбанк" в м. Луцьку на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області щодо неправомірного проведення повторної уцінки (переоцінки) майна за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудцентр" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго" 3) Відкритого акціонерного товариства "Демидівський консервний завод" за участюВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області простягнення 677072, 84 дол. США та 349936, 72 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року позивач (стягувач) - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" звернулося зі скаргою до господарського суду про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, нереалізованого з прилюдних торгів, складання акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 та скасування акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.09.2013 у справі № 5004/612/11, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2013, скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2014 у справі № 5004/612/11 ухвалу господарського суду Волинської області від 10.09.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 залишено без змін.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2014 у справі №5004/612/11, у якій просить заяву задовольнити та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку на дії старшого державного виконавця відділу ПВР Управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю., мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2012 у справі №17/338/09 та від 22.05.2013 у справі № 5004/1309/12.

Підстави для висновку про пропуск заявником строку, встановленого статтею 111 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відсутні.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається зі змісту приписів частини другої статті 49 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, що діяла до 22.09.2011), якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків .

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 №3795-VІ частину другу статті 49 Закону України "Про іпотеку" доповнено реченням такого змісту: "Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна." (редакція, що діяла після 22.09.2011).

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 №3795-VІ зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

У постанові від 01.04.2014 у справі № 5004/612/11, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, щодо наявності підстав для задоволення скарги банку (стягувача) на дії органу ДВС щодо проведення повторної уцінки майна. При цьому суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскільки як кредитний договір, так і іпотечний договір від 19.08.2008, за яким провадиться звернення стягнення на спірне майно, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла на момент укладення вказаних договорів, тобто в редакції, що діяла до 22.09.2011, якою не було передбачено проведення третіх прилюдних торгів, а відтак і здійснення другої уцінки іпотеки.

Водночас приймаючи постанову від 23.10.2012 у справі №17/338/09, на яку посилається заявник, та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції прийшов до протилежного висновку, а саме щодо відмови у задоволенні скарги на дії органу державної виконавчої служби про визнання неправомірними дій щодо другої уцінки майна, виходячи з того, що при виконанні рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно державний виконавець зобов'язаний керуватися положеннями Закону України "Про виконавче провадження", а також статтею 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент здійснення виконавчих дій, тобто в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011.

З огляду на викладене колегія суддів визнає, що зі змісту вказаних судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 22.05.2013 у справі №5004/1309/12 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на різні предмети спорів у порівнянні зі справою, про перегляд якої подано заяву, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 111 16 ГПК України. Так, у справі №5004/1309/12 подано позов про визнання недійсними аукціонів, прилюдних торгів, скасування протоколів проведення аукціонів, скасування актів уцінки та зобов'язання виконати ухвалу господарського суду; водночас у справі №5004/612/11 предметом спору є скарга про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №5004/612/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Н. Мележик Судді Б.Грек Н. Дунаєвська Н.Кочерова С. Самусенко