Рішення

від 26.06.2009 по справі 28/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/86

26.06.09

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Юкас”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.”, м. Київ

про          стягнення 24 420,03 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання  Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача:  Цюрупа Н.В., предст. за дов. № 1 від 01.01.2009 року

від відповідача: Случак О.О., предст., дов. б/н від 01.07.2008 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Юкас” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Т.М.М.” про стягнення 24 420,03 грн., в тому числі 22 350,00 грн. суми основного боргу, 1800,00 грн. пені та 270,03 грн. 3% річних.

        Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір №49/12-07 від 13.12.2008 року. Відповідач порушив умови договору щодо оплати поставленого товару, що призвело до заборгованості в розмірі 22 350,00 грн. Також за порушення виконання умов договору позивач, з посиланням на п.9.4 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1800,00 грн., а за порушення відповідачем грошового зобов'язання –3% річних в розмірі 270,03 грн.

          Під час розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та просить стягнути з відповідача 22 350,00 грн. суми основного боргу, 2160,29 грн. пені та 270,03 грн. 3% річних.

         Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.03.2009 року.

          Розгляд справи відкладався.

          Відповідач позов не визнав в відзиві на позов зазначив, що не несе відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в зв'язку з існуванням обставин непереборної сили, що спричинені світовою фінансовою кризою. Крім того відповідач зазначив, що посилання позивача при обґрунтуванні позовних вимог на укладений між сторонами Договір № 49/12-07 від 13.12.2008 року є безпідставним, оскільки спірний товар було поставлено позивачем відповідачу на підставі рахунку-фактури № 179 від 04.08.2008 року. В зв'язку з чим на думку відповідача відсутні будь-які підстави для нарахування штрафних санкцій на підставі п. 9.4 Договору № 49/12-07 від 13.12.2008 року. Крім того, відповідач з посиланням на приписи ст. 530 Цивільного кодексу України зазначає, що оскільки ні в видатковій накладній № Ю-000120 від 08.08.2008 року, ні в рахунку-фактурі № 179 від 04.08.2008 року не визначено строків або термінів щодо виконання грошових зобов'язань відповідач повинен розрахуватись за товар протягом семи днів з моменту отримання вимоги. Відповідач стверджує, що не отримував вимоги позивача про сплату коштів і просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 14.04.2009 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від  16.05.2009 року за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору.

            В судовому засіданні 26.06.2009 року прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

          13.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Юклас»(далі за текстом –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.»(далі за текстом – відповідач) було укладено договір купівлі - продажу №49/12-07, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язується продати (передати у власність) відповідачу  товар –кабельно–провідникову продукцію, а відповідач зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товар, кількість, якість, асортимент і технічні умови яких зазначені у рахунках-фактурах,.

          Відповідно до п.п.2.1, 2.2 та 2.3 договору, обсяг (кількість) і асортимент товару оформляється заявкою відповідача. На підставі заявки покупця (відповідача) продавець (позивач) на протязі 3-х днів формує рахунок –фактуру. Продавець зобов'язується передати у власність покупця товар протягом 10 діб з моменту оплати, якщо продаж товару здійснюється за умовами п.7.1.1 договору, або 3-х діб, якщо продаж товару здійснюється за умовами п.7.1.2.

          П.6.3 договору визначено, що оплата товару здійснюється на підставі рахунку –фактури.  Якщо товар потребує виготовлення, здійснюється попередня оплата у розмірі 50% від вартості товару, остаточний розрахунок здійснюється у термін 14 діб після отримання товару. (п.7.1.1). При оплаті товару, який є у наявності, допускається відстрочка платежу на термін до 21 доби.

          Відповідно до п. 8.3 Договору товар вважається переданим Покупцеві в момент фактичного його вручення, що підтверджується підписом представника Покупця в видаткових накладних.

          04.08.2008 року позивач надав відповідачу рахунок –фактуру №Ю –00000179 на суму 22 350,00 грн.

          Товар був поставлений відповідачу 08.08.2008 року, що підтверджується видатковою накладною №Ю- 000120 від 08.08.2008 року, яка підписана сторонами та скріплена печатками, та довіреністю на отримання товарно –матеріальних цінностей серія ЯПД №418985 від 07.08.2008 року. Зазначений факт встановлений в ході судового розгляду справи та не заперечується відповідачем.

          17.10.2008 року сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 22 350,00 грн.

20.11.2008 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу, в якій з посиланням на умови Договору № 49/12-07 від 13.12.2007 року просив перерахувати в строк до 24.11.2008 року суму заборгованості в розмірі 22 350 грн. Відповідач відповіді не надав, коштів не перерахував.

03.12.2008 року позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою (претензією) щодо повернення грошей та встановив строк виконання зобов'язання до 12.12.2008 року.

На зазначену претензію від 03.12.2008 року відповідач відповів листом № 09/01-юр від 13.01.2009 року в якому  посилаючись на світову кризу, як на підставу невиконання договірних зобов'язань повідомив про вжиття невідкладних заходів щодо задоволення всіх обґрунтованих претензійних вимог та недопущення затримки в оплаті. Крім того, запропонував позивачу розглянути інші можливі форми оплати заборгованості за поставлену продукцію.

          Згідно матеріалів справи відповідач станом на день звернення позивача до суду  існуючу  заборгованість не погасив.

Поставка товару згідно вказаної видаткової накладної, так як і виставлення рахунку-фактури на оплату поставленого товару відповідачем не заперечується, однак відповідач стверджує що умови договору № 49/12-07 від 13.12.2007 року  не можуть бути застосовані до спірних відносин, що виникли з приводу вказаної поставки товару, оскільки рахунок-фактури виставлявся не в рамках договору, видаткова накладна виписувались не в рамках договору та без посилання на нього, а взагалі поставка товару відбулась поза межами зазначеного договору.

Наведені твердження відповідача судом не приймаються, оскільки як умови договору, так і положення чинного законодавства не передбачають обов'язкового зазначення у накладних, рахунках-фактурах, довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей реквізитів договору, а відповідачем не надано жодних обґрунтованих пояснень щодо доцільності укладання нового договору у спрощений спосіб для постачання однорідного товару, який протягом певного періоду отримувався відповідачем в рамках Договору № 49/12-07 від 13.12.2007 року. Доказів які б підтверджували, що Договір № 49/12-07 від 13.12.2007 року  є розірваним, визнаний недійсним чи припинив свою дії на час спірної поставки товару відповідачем не надано.  Не надано також і доказів того, що сторони якимось чином домовлялись про окремі поставки товару поза межами  Договору № 49/12-07 від 13.12.2007 року, встановлювали конкретні обсяги постачаємого товару, визначали суттєві умови, тощо.

        Крім того, суд враховує, що позивач в направлених відповідачу претензіях,  як на підставу своїх вимог посилався саме на Договір № 49/12-07 від 13.12.2007 року, а відповідач у відповіді на претензію жодним чином не зазначив про інші умови поставки та вимоги позивача з цих підстав не відхилив.

        Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає, що рахунок –фактура № Ю-00000179 від 04.08.2008 року був виписаний позивачем згідно п. 2.2 Договору № 49/12-07 від 13.12.2007 року, а поставка здійснена за видатковою накладною №Ю- 000120 від 08.08.2008 року на виконання зазначеного договору.

        Відповідно до пп. 7.1.2 Договору № 49/12-07 від 13.12.2007 року відповідач за поставлений позивачем товар зобов'язаний був розрахуватись протягом 21 доби з моменту отримання товару.

           Відповідач у встановлені строки з відповідачем не розрахувався і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 22  350 грн.

Основні  засади  господарювання  в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

 Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу  України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноваженої особи відповідача на товаророзпорядчих документах. Повноваження відповідної особи щодо прийняття товару підтверджується наявною у справі довіреністю на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідає вимогам законодавства України, підписана керівником і засвідчена печаткою підприємства відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язаний був оплатити поставлену продукцію в строк до 29.08.2008 року, тобто протягом 21 доби з дня отримання товару та підписання видаткової накладної.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду, з 30.08.2008 року по дату складання позовної заяви - 24.12.2008 року.

Розмір відсотків річних, які відповідач зобов'язаний сплатити за порушення грошового зобов'язання становить 214,34 грн.

Сума боргу, грн.

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Кількість днів в році

Відсоткова ставкаСума відсотків річних за період прострочення, грн.

22 35030.08.2008 –24.12.2008

117

366

3%

214,34 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності,

невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений у договорі.

  Пунктом 9.4 Договору передбачено за порушення строків оплати стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, який не був вчасно оплачений за кожен день прострочки.

Сума боргу, грн.

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової   ставки НБУ

Кількістьднів в році

Сума пені за період прострочення, грн.

Річна, %Подвійна, %

22 35030.08.2008 –24.12.200811712%24%3661714,72

          Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню на суму 1714,72 грн.

          Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

 Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості не надав.

 Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

         Позов задовольнити частково.

         Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б. 03055, м. Київ, вул. Г.Тимофієвої, 3,  код 14073675 з любого рахунку, який буде виявлено під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Юклас” ( 04211, м. Київ, вул. Мате Залки, 2/12в, 02660, м. Київ, вул. Визволителів, 5  р/р 26006037477900  в АКБ “Укрсиббанк” у м. Харків,  МФО 351005, код ЄДРПОУ 32307387) 24 279,06 грн. (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят дев'ять гривень шість копійок), з яких  22350,00 грн. (двадцять дві тисячі триста п'ятдесят гривень) основного боргу, 1714,72 грн. (тисячу сімсот чотирнадцять гривень сімдесят дві копійки) пені, 214,34 грн. (двісті чотирнадцять гривень тридцять чотири копійки) відсотків річних,   а також 242,79 грн. (двісті сорок дві гривні сімдесят дев'ять копійок) –державне мито та 115,61 грн. (сто п'ятнадцять гривень шістдесят одну копійку) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

                     Суддя                                                                      О. С. Копитова