Рішення

від 01.06.2009 по справі 33/179

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/179

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/179

01.06.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Нова телевізійна група»

до                    акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

про                   усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення 878 566,56 грн.  

За участю представників сторін:

від позивача:      Яременко Л.С. –представник за довіреністю № б/н від 30.03.2009 року;

від відповідача:  Шевчук М.О. –представник за довіреністю № 22/1964 від 27.03.2009 року.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова телевізійна група»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення 878 566,56 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 22.06.2007 року було укладено договір банківського рахунку (юридичної особи) про надання банківських послуг з відкриття та обслуговування розрахункового рахунку товариства, для ведення останнім господарської діяльності.

За умовами договору банк відкрив позивачу поточний рахунок № 26002010090701 в національній валюті, в доларах США та ЄВРО, для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, а позивач в свою чергу зобов'язався сплачувати банку винагороду у розмірі та порядку, визначених договором.

В період з 28.12.2008 року банк не виконує доручення позивача щодо перерахування грошових коштів товариства з обмеженою відповідальністю «Нова телевізійна група», що є суттєвим порушенням умов договору та створює перешкоди в користуванні позивачем своєю власністю, та розпорядженні грошовими коштами, що належать йому на праві власності та знаходяться на рахунку. Так, банком не були виконані платіжні доручення №491 від 28.01.2009 року, № 493 від 30.01.2009 року, № 494 від 02.02.2009 року, № 495 від 03.02.2009 року, № 496 від 05.02.2009 року, № 497 від 06.02.2009 року

Оскільки, банк своїми діями істотно порушив право позивача вільно розпоряджатися власними грошовими коштами, тому останній звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 року порушено провадження у  справі № 33/179, розгляд справи призначено на 14.04.2009 року.

У судовому засіданні 14.04.2009 року представники сторін подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.03.2009 року та заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.

Представник позивача подав уточнення до позовної заяви відповідно до якої зазначив, що відповідач не виконав дії по перерахування коштів згідно з платіжними дорученнями № 491 від 28.01.2009 року та № 493 від 30.01.2009 року, сума, що на сьогоднішній день знаходиться на рахунку, є достатньою для виконання даних платіжних доручень в повному обсязі. У зв'язку з цим просив суд зобов'язати відповідача перерахувати грошові кошти, що знаходяться на рахунку в сумі 100 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 491 від 28.01.2009 року та в розмірі 38 041,85 грн. згідно з платіжним дорученням № 493 від 30.01.2009 року. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати та повернути з Державного бюджету надлишково сплачене державне мито.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в позові ТОВ «Нова телевізійна група»відмовити, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що платіжні доручення № 495, 496, 497 були виконані відповідачем, платіжні доручення № 491 та № 494 відкликані позивачем, а платіжне доручення № 493 обліковується на позабалансовому рахунку 9804 «документи клієнтів банку, що не виконані в строк з вини банку». Також, звернув увагу суду на те, що Постановою Правління НБУ № 157 від 23.03.2009 року в акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 24.03.2009 до 23.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 24.03.2009 до 23.09.2009 року.

Судом оголошено перерву до 01.06.2009 року для надання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 01.06.2009 року представник позивача подав заперечення на відзив. Підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд в позові відмовити.

Також, представник позивача підтримав своє клопотання зазначено в позовній заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на кореспондентському рахунку акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»№ 32000190901 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024.

Представник відповідача проти зазначеного клопотання заперечував, обґрунтовуючи це тим, що накладення арешту на кореспондентський рахунок банку заборонено статтею 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2007 року між акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»та товариством з обмеженою відповідальністю «Нова телевізійна група», укладено договір банківського рахунку (юридичної особи).

Відповідно до п.1.1 договору від 22.06.2007 року банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26002010090701 в національній валюті, в доларах США та ЄВРО відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку, проведення операцій по рахунку.

Згідно ч.1 стаття 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України  договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п.2.3.3 договору від 22.06.2007 року банк бере на себе зобов'язання виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу коштів з рахунку.

Пунктом 2.3.6 договору від 22.06.2007 року передбачено, що банк бере на себе зобов'язання здійснювати розрахунково-касові операції за рахунком клієнта відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України у межах залишків коштів на початок операційного дня за умови сплати комісії банку, передбаченої у додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п.3.2 договору від 22.06.2007 року розрахункові документи банк приймає від клієнта і виконує в день їх надходження, якщо вони надані в банк в операційний час.

З метою проведення розрахункових операцій позивач надав відповідачу платіжні доручення, а саме:

- № 491 від 28.01.2009 року  про перерахування 100 000,00 грн. з п/р 26002010090701 у АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 300540, на поточний рахунок ТОВ «Нова телевізійна група»п/р 2600700750067 у АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983;

- № 493 від 30.01.2009 року про  перерахування 38 041,85 грн. з п/р 26002010090701 у АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 300540, на поточний рахунок ТОВ «Компанія «Медик Стайл»п/р 26004315457081 у Запорізькій філії ОФ АКБ «УСБ»м. Запоріжжя, МФО 313010.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.  

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, платіжне доручення № 493 обліковується на позабалансовому рахунку 9804 «документи клієнтів банку, що не виконані в строк з вини банку»та платіжне доручення № 491 відкликане позивачем, на підтвердженням чого надав протокол документів, видалених АБ «БРР»з ОДР за дорученням клієнта.

Відповідно до п.23.1 статті 23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання.

Оскільки, відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували відкликання позивачем платіжного доручення № 491, тому суд зазначене твердження відповідача не приймає до уваги.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання Відповідача у відзиві на позовом на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не приймає до уваги виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за договором.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що кошти по платіжних дорученнях на момент розгляду справи не перераховані, а також, відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору, чим порушено права та інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Нова телевізійна група», тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про повернення з Державного бюджету України надлишково сплаченого державного мита у розмірі 8 700,67 грн., то суд зазначає наступне.  

Виключеними підставами для повернення державного мита з державного бюджету України є :

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;

4) скасування в установленому  порядку рішення суду; 

5) неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи; 

6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Повернення державного мита за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи проводиться у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, вчиненим у державній нотаріальній конторі (ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).

У зв'язку з тим, що позивач скористався передбаченим ст. 22 ГПК України правом на уточнення позовних вимог, а саме зміну предмету спору, тому Господарський суд м. Києва не вбачає за можливе задовольнити клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого державного мита, оскільки з огляду на первісну суму позову мито сплачене у встановленому Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмірі.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ч.2 ст.34, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Зобов'язати акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ 19338316) перерахувати грошові кошти, що знаходяться на рахунку № 26002010090701 у АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 300540, в сумі 100 000,00 грн. по платіжному дорученню № 491 від 28.01.2009 року на поточний рахунок ТОВ «Нова телевізійна група»п/р 2600700750067 у АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983 та в розмірі 38 041,85 грн. по платіжному дорученню № 493 від 30.01.2009 року на поточний рахунок ТОВ «Компанія «Медик Стайл»п/р 26004315457081 у Запорізькій філії ОФ АКБ «УСБ»м. Запоріжжя, МФО 313010.

3.Стягнути з акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, к/р 32000190901 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19338316) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нова телевізійна група»(юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 20, кв.37, поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 46-Б, п/р 2600700750067 у АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983, код ЄДРПОУ 33060496) витрати  по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                               С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 22.06.2009 року.