Рішення

від 11.08.2014 по справі 916/2123/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р.Справа № 916/2123/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

Від прокурора: Каширін О.А.. посвідчення № 013392 від 01.12.2012р.;

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Остапенко Н.М. за довіреністю від 17.06.2014р.;

Кіоссе Д.Д., директор;

Від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2123/14:

За позовом: Прокурора Тарутинського району Одеської області, в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-4";

за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Тарутинської районної ради;

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно , -

в с т а н о в и в :

Прокурор Тарутинського району Одеської області звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області до Товариство з обмеженою відповідальністю «Бородинська СЕС-4», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тарутинської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язати повернути земельну ділянку нормативною вартістю 11 927 500 грн. посилаючись на наступне.

Прокуратурою Татуринського району Одеської області в квітні 2014 року проведена перевірка додержання законодавства при розробці, виготовленні та затвердженні містобудівної документації і дотримання вимог земельного законодавства на території Бородинської селищної ради Тарутинського району з метою розміщення та обслуговування сонячних електростанцій.

У ході проведеної перевірки виявлено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124755500:01:001:0790) розташованої на території Бородинської селищної ради загальною площею 25,0000 га, який укладено між TOB «Бородинська СЕС-4» (код ЄДРПОУ 38399853) та Головним Управлінням Держземагентства в Одеській області 13 листопада 2013 року на підставі наказу ГУ Держземагентства в Одеській області від 13 листопада 2013 року № ОД/5124755500:01:001/00000137.

Згідно листа відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області № 23-01-33/1386 від 23 травня 2014 рокусередня вартість 1 кв.м. земель енергетики на території Бородинської селищної ради складає 47,71 грн., і отже загальна вартість вищезазначеної земельної ділянки становить 11 927 500 грн.

За результатами проведеної перевірки установлено, що вказаний договір оренди земельної ділянки укладено з грубим порушенням вимог діючого земельного законодавства, у зв'язку із чим він підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 вказаного договору, нормативна грошова оцінка на час укладання договору оренди не проведена, у зв'язку з чим розмір орендної плати визначається виходячи з розміру земельного податку та тільки після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситиметься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 (трьох) % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахування її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Також, орендна плата не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Частиною першою ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року № 1378-ІV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок.

Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 20 цього Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Згідно із ст.21 цього Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.

Статтею 23 цього Закону встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки

земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих, за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Проте, в порушення вищевказаних імперативних норм технічна документація з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки не розроблялась та не погоджувалась, на розгляд до Тарутинської районної ради не надавалась, останньою не затверджувалась та відповідно не має юридичної сили, що підтверджується листом відділу Держземагенства у Тарутинському районі Одеської області від 14 травня 2014 року № 23-01-33/1256 та листом Тарутинської районної ради Одеської області від 14 травня 2014 р. № 02-14/100 наданими на виконання вимог прокуратури району.

Згідно з п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 ЦПК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Про вищевказані факти порушення вимог земельного законодавства прокуратурі району стало відомо лише у травні 2014 року з отриманого листа відділу Держземагенства у Тарутинському районі Одеської області від 14 травня 2014 року № 02-14/100 та листа Тарутинрської районної ради Одеської області від 14 травня 2014 року № 02-14/100, отриманих в ході проведення перевірки додержання законодавства при розробці, виготовленні та затвердженні містобудівної документації та додержання земельного законодавства на території Бородинської селищної ради Тарутинського району з метою розміщення та обслуговування сонячних електростанцій.

Відповідно до статті 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. В даному випадку прокуратурою вбачається порушення фінансових інтересів держави, а саме передача в оренду земельної ділянки без проведення нормативної грошової оцінки може призвести до ненадходжень коштів до відповідних бюджетів.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У відповідності до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (в даному випадки інтереси держави, які уповноважено захищати ГУ Держеземагентства в Одеській області).

Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

У зв'язку з вищевикладеним, прокуратура подає позов в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області, однієї із двох сторін оспорюваного договору, до другої сторони ТОВ «Бородінська СЕС-4». ГУ Держеземагентства в Одеській області уклавши зазначений договір без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки створило умови спричинення шкоди фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходжень до бюджету коштів через неправильний розрахунок орендної плати на підставі земельного податку, коли у відповідності до вимог діючого законодавства це необхідно робити на підставі та після проведення і введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду.

Враховуючи те, що Головне Управління Держземагентства в Одеській області, на яке відповідно статті 122 Земельного кодексу України покладені повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, саме порушило вимоги діючого земельного законодавства при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки, прокурор вимушений самостійно в інтересах держави в особі Головного Управління Держземагентства в Одеській області звернутися до суду за захистом інтересів держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 36і Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 21, 202, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 122, 123 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 20, 21, 23 Закону України «Про оцінку землі», - прокурор просить :

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124755500:01:001:0790) розташованої на території Бородінської селищної ради, загальною площею 25,0000 га, який укладено між TOB «Бородінська СЕС-4» ( код ЄДРПОУ 38399853) та Головним Управлінням Держземагентства в Одеській області 13 листопада 2013 року на підставі наказу ГУ Держземагентства в Одеській області від 13 листопада 2013 року № ОД/5124755500:01:001/00000137.

Зобов'язати TOB «Бородінська СЕС-4» (код ЄДРПОУ 38399853) повернути земельну ділянку розташовану на території Бородінської селищної ради, загальною площею 25,0000 га, (кадастровий номер 5124755500:01:001:0790) (за межами населеного пункту).

25.06.2014 р. до господарського суджу Одеської області від прокурора надішли уточнення позову за якими прокурор разом з первісними вимогами просить :

Зобов'язати TOB «Бородинська СЕС-4» (код ЄДРПОУ 38399853) повернути земельну ділянку розташовану на території Бородінської селищної ради, загальною площею 25,0000 га, (кадастровий номер 5124755500:01:001:0790) (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства Одеській області.

Відповідач з вимогами прокурора не згоден повністю, про що зазначив у відзиві на позов, за яким зазначає, що прокурор не довів наявність обставин для визнання недійсним спірного договору. Просить у позові прокурора відмовити

Головне управління Держземагентства в Одеській області надало пояснення по суті спору яким відмовилось від позову.

3-я особа підтримує відмову позивача від позову.

Відповідно до ст. 29 ГПК України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. Таким чином, дана справа розглядається по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Як зазначено прокурором у позові підставою для визнання вказаного договору недійсним є відсутність технічної документації з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки.

Головне управління Держеземагентство в Одеській області, уклавши зазначений договір без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, створило умови спричинення шкоди фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходжень до бюджету коштів через неправильний розрахунок орендної плати на підставі земельного податку, коли у відповідності до вимог діючого законодавства це необхідно робити на підставі та після проведення і введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду.

З такими висновками прокурора господарський суд не погоджується виходячи з наступного.

Підстави для визнання правочину (договору) недійсним визначені ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вказаний договір укладений 13.11.2013 р. і отже на нього поширюється ст. ст. 203, 215 ЦК України у вищеприведеній редакції.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, -порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як випливає із змісту вказаного договору при укладенні договору оренди сторонами були дотримані всі істотні умови, визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

При цьому, виходячи із змісту вказаної статті нормативна грошова оцінка земельної ділянки не є істотною умовою договорів оренди землі.

Відповідно до п.2.4 вказаного договору, нормативна грошова оцінка на час укладання договору оренди не проведена.

Абзацем 2 пункту 4.1 договору сторони погодили, що після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситиметься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 (трьох) % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахування її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

Виходячи із змісту цих пунктів договору сторони у договорі узгодили та передбачили проведення нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, з приведеного випливає, що сторони у договорі узгодили і розмір орендної плати і нормативну оцінку землі та її розмір - 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відтак, сторони укладаючи вказаний договір узгодили усі суттєві умови договору згідно законодавства діючого на момент укладання договору.

За змістом п.п.2. п.1. ст.4 Закону «Про державну реєстрацію прав та їх "обтяжень" від 01.07.2004р. № 1952-IV право оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно п.п.1. п.2 ст.9, пп.4 п.1. ст. 24 даного Закону державний реєстратор при прийомі документів на реєстрацію встановлює відповідність поданих документів вимогам законодавства та відмовляє в державній реєстрації прав, що подані документи не відповідають вимогам закону.

Право оренди землі за спірним договором зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно, здійснивши реєстрацію права оренди за спірним договором, тим самим підтвердив відповідність договору вимогам діючого законодавства.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та

застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні від 24.06.2003р. у справі «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що визнання недійсним договору, згідно з яким особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Зазначене рішення Європейського суду з прав людини застосовано Вищим господарським судом України при прийнятті постанов від 23.01.2007р. у справі №47/83, від 04.12.2008р. у справі №2/142-08, від 21.07.2010р. у справі № 8/19пд та ін., а також Одеським апеляційним господарським судом у справі № 5016/892/2012 (14/31).

При цьому Вищий господарський суд України у вказаний постановах константував необхідність застосування судової практики Європейського суду з прав людини у національному законодавстві як інструменту функціонування конвенції про захист прав людини основних свобод , що є частиною національного законодствва України.

З огляду на викладене господарський суд вважає вимоги прокурора безпідставними і тому не підлягаючими задоволенню.

Крім приведеного господарський суд зазначає, що прокурор у позовній заяві взагалі не обґрунтував та не надав жодного доказу того, що Головне управління Держземагентства в Одеській області уклавши зазначений договір без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки - створило умови спричинення шкоди фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходжень до бюджету коштів через неправильний розрахунок орендної плати на підставі земельного податку.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України. господарський суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову - відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 18.08.2014р.

Суддя Никифорчук М.І.