Постанова

від 13.08.2014 по справі 922/5096/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 922/5096/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

"Вібросепаратор"

на рішення господарського суду Харківської області

від 09.01.2014 року

та постанову Харківського апеляційного господарського

суду від 26.03.2014 року

у справі № 922/5096/13

господарського суду Харківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Мегабанк"

до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства

"Вібросепаратор"

2) Приватного підприємства "Трейд-2010"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Черкасова І.Р., Шамраєва М.Є.

відповідачів - 1) Соболєва М.М., Фурси А.П.

2) не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" та Приватного підприємства "Трейд-2010", як з солідарних боржників, про стягнення штрафів, нарахованих станом на 05.12.2013 року, за кредитним договором № 11Ю/2005 від 30.05.2005 року в сумі 244 200 грн. та за договором про надання овердрафту № 20Ю/2008 від 29.12.2008 року у розмірі 33 600 грн.

Також ПАТ "Мегабанк", як іпотекодержатель та заставодержатель, просило стягнути з ВАТ "Вібросепаратор", як іпотекодавця та заставодавця, штрафи, нараховані станом на 05.12.2013 року, у наступних розмірах:

- за іпотечним договором № 11Ю/2005-і від 30.05.2005 року - 233 966,80 грн.;

- за іпотечним договором б/н від 26.09.2006 року - 651 638 грн.;

- за іпотечним договором б/н від 29.01.2007 року - 646 702,34 грн.;

- за договором застави товарів в обороті б/н від 29.01.2007 року - 122 112 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.01.2014 року (суддя Жельне С.Ч.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.), позов задоволено повністю; солідарно стягнуто з ВАТ "Вібросепаратор" та ПП "Трейд-2010" на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість, що склалась станом на 05.12.2013 року, за кредитним договором № 11Ю/2005 від 30.05.2005 року у розмірі 244 200 грн. та за договором №20Ю/2008 від 29.12.2008 року про надання овердрафту в сумі 33600 грн., а також судовий збір у розмірі 5 556 грн.; стягнуто з ВАТ "Вібросепаратор" на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість, що склалась станом на 05.12.2013 року, за іпотечним договором № 11Ю/2005-і від 30.05.2005 року у розмірі 233 966,80 грн., за іпотечним договором № б/н від 26.09.2006 року у сумі 651 638 грн., за іпотечним договором № б/н від 29.01.2007 року у розмірі 646 702,34 грн.; заборгованість за договором застави товарів в обороті № б/н від 29.01.2007 року, що склалася станом на 05.12.2013 року, в розмірі 122 112 грн. та суму судового збору у розмірі 33 424,39 грн.

В касаційній скарзі ВАТ "Вібросепаратор" просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 3 0 травня 2005 року між ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є позивач, в особі Житомирської філії ВАТ "Мегабанк", та ВАТ "Вібросепаратор" укладено кредитний договір №11Ю/2005 та додаткова угода до нього № 16 від 30 вересня 2010 року, відповідно до яких останньому надано грошові кошти (відкрито відновлювальну кредитну лінію) у розмірі 1 221 000 грн., строком користування до 15 жовтня 2010 року включно, із сплатою 30 % річних щомісячно та умовою повернення коштів повністю до 15 жовтня 2010 року.

Відповідач - 1, в свою чергу, згідно умов пп. 4.2.4., 4.2.8. цього договору зобов'язався щокварталу протягом місяця, наступного за звітним, самостійно надавати кредитодавцю бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати й інші документи за переліком, визначеним кредитодавцем, зміни та доповнення до угод поставки, реалізації об'єктів, що кредитуються, й інші документи для оцінки кредитного ризику, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і поверненням. Також відповідач - 1 зобов'язався здійснювати фінансово-господарську діяльність через поточні рахунки, відкриті у ПАТ "Мегабанк".

Водночас, відповідно до умов п. 7.2. договору відповідач-1 зобов'язався сплатити штраф у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту за порушення п.4.2.4. у випадку ненадання ним щомісячно (щокварталу) у строки, передбачені кредитним договором, бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати й інших документів, що підтверджують його фінансовий стан.

Також 29 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № 20Ю/2008 про надання овердрафту (кредитний договір-2) і додаткові угоди до нього, згідно яких останньому надано кредит в сумі 336 000 грн., строком користування до 15 жовтня 2010 року включно, із сплатою 30 % річних щомісячно та умовою повернення кредитних коштів повністю до 15 жовтня 2010 року.

Відповідач - 1, в свою чергу, згідно умов пп. 4.2.4., 4.2.8. цього договору зобов'язався щокварталу, протягом місяця, наступного за звітним квартатом, самостійно надавати кредитодавцю бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та інші документи за переліком, визначеним кредитодавцем, зміни та доповнення до угод поставки, реалізації об'єктів, що кредитуються, та інші документи для оцінки кредитного ризику, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням та поверненням. Також відповідач - 1 зобов'язався здійснювати фінансово-господарську діяльність через поточні рахунки, відкриті у ПАТ "Мегабанк".

Водночас, відповідно до умов п. 7.1.2. договору відповідач - 1 зобов'язався сплатити штраф в розмірі по 5 % від суми отриманого кредиту (16800 грн. + 16 800 грн.) за порушення пп. 4.2.4. 4.2.8. у випадку ненадання у строки, передбачені кредитним договором, бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати та не здійснення всіх фінансових операцій, пов'язаних з підприємницькою та господарською діяльністю, виключно через поточні рахунки відкриті у кредитодавця.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за вищевказаними кредитними договорами, 30.09.2010 року між позивачем та Приватним підприємством "Трейд-2010" (відповідач-2) укладено договір поруки № 11Ю/2005/20Ю/2008, згідно якого останній, як поручитель, поручився перед кредитором (позивачем) за виконання ВАТ "Вібросепоратор" в повному обсязі усіх зобов"язань, що виникли з кредитних договорів №11Ю/2005 від 30.05.2005 року і № 20Ю/2008 від 29.12.2008 року та додаткових угод до них, згідно яких боржнику надано кредит у розмірі 1221000 грн. та 336 000 грн., зі сплатою 30 % річних, на умовах, передбачених договорами.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем-1 своїх зобов"язань щодо надання у встановлені строки необхідних документів, зокрема, бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати й інших документів, що підтверджують його фінансовий стан, та не здійснення ним всіх фінансових операцій, пов'язаних з підприємницькою та господарською діяльністю, виключно через поточні рахунки відкриті у ПАТ "Мегабанк". В зв"язку з цим позивач просив суд застосувати наслідки, передбачені пунктами 7.2., 7.1.2 договорів, відповідно, у вигляді стягнення штрафів, нарахованих станом на 05.12.2013 року, за кредитним договором №11Ю/2005 від 30.05.2005р. в сумі 122 100 грн. та за договором про надання овердрафту №20Ю/2008 від 29.12.2008р. в сумі 33 600 грн.

Також з метою забезпечення своєчасного виконання грошових зобов'язань за кредитними договорами між позивачем та відповідачем-1 укладено:

- іпотечний договір № 11Ю/2005-І від 30.05.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим номером 7894, відповідно до якого в іпотеку передано приміщення котельні, літера "Л", залізобетонне, загальною площею 1076 кв.м., розташоване в місті Житомирі, по вулиці Чехова, буд. № 1, загальною вартістю 935 867,18 грн.;

- іпотечний договір № б/н від 26.09.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 14740, відповідно до якого в іпотеку передано приміщення корпусу № 7 з побутовими приміщеннями (по переліку позиції за №№ 24, 23), літери "А", "А-1", цегляний, загальною площею 3137,2 кв.м., що знаходиться в місті Житомирі, вулиця Чехова, буд. № 1, загальною вартістю 2 606 552 грн.;

- іпотечний договір № б/н від 29.01.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 1617, відповідно до якого в іпотеку передано приміщення корпусу - 1 (по переліку № 13), літери "Ж, 3", цегляний, загальною площею 3298,9 кв.м., розташоване в місті Житомирі, по вулиці Чехова, буд. № 1, загальною вартістю 2 586 809,34 грн.

Відповідно до пп. 4.6., 3.1.8. зазначених іпотечних договорів у разі невиконання вимог іпотекодержателя про заміну або відновлення предмета іпотеки у випадках, передбачених пунктом 3.1.8. договору, іпотекодавець зобов"язався сплатити на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 25% від суми, вказаної в пункті 1.4. договору. Також передбачено обов'язок іпотекодавця при втраті (знищенні, загибелі) або пошкодженні предмета іпотеки або виникнення загрози втрати (знищення, загибелі) чи пошкодження, на вимогу іпотекодержателя, замінити його іншим рівноцінним майном або, якщо це неможливо, відновити знищений або пошкоджений предмет іпотеки.

Позовні вимоги про стягнення штрафів за іпотечним договором № /2005-і від 30.05.2005 року в сумі 233 966,80 грн., за іпотечним договором № б/н від 26.09.2006 року в сумі 651 638 грн. та за іпотечним договором № б/н від 29.01.2007 року в сумі 646 702,34 грн. мотивовані неналежним виконанням іпотекодавцем умов пунктів 4.6. договорів іпотеки, зокрема, невжиття відповідних заходів по відновленню стану предметів іпотеки, оскільки здійсненою позивачем перевіркою 29.08.2013 року виявлено відсутність в приміщенні котельні вікон та дверей, протікання стелі, відсутність комунікацій - місцеве водяне опалення та електроосвітлення; в корпусі №7 з побутовими приміщеннями та корпусі №1 виявлено сліди протікання стелі, відсутність комунікацій - місцеве водяне опалення та електроосвітлення, пошкодженні радіатори, частково відсутні вікна та вхідні ворота. При цьому, як на підставу позовних вимог, позивач послався на акти про перевірку наявності та стану збереження наданого в іпотеку майна від 22.10.2013 року.

Крім того, для забезпечення своєчасного виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, між позивачем (заставодержателем) та відповідачем-1 (заставодавцем) укладено договір застави товарів в обороті, відповідно до якого предметом застави є сепаратори, марки Р8-БЦСМ-50-01, в кількості 6 штук, загальною вартістю 610 560 грн., що знаходяться в місті Житомирі по вулиці Баранова, буд. № 93, та належать заставодавцеві на праві власності.

Відповідно до п. 7.2. договору застави заставодавець сплачує заставодержателю штраф у розмірі 20 % від суми, вказаної у п. 1.4. договору (згідно пункту 1.4. сума 610 560 грн.), за невиконання чи неналежне виконання зобов"язань, взятих в пунктах пп. 3.1.1-3.1.11. договору, зокрема, п. 3.1.4 договору передбачений обов'язок заставодавця, у разі втрати або пошкодження предмета застави з будь-якої причини, протягом 2 днів письмово повідомити про це заставодержателя та в 10-денний строк надати інше майно для застави без зменшення вказаної в п. 1.4. договору вартості.

Позовні вимоги про стягнення штрафів за договором застави в сумі 122112 грн. мотивовані неналежним виконанням заставодавцем пункту 7.2. договору застави, оскільки проведеною позивачем 22.10.2013 року перевіркою виявлено відсутність рухомого майна (товарів в обороті), що є предметом застави, а саме: сепараторів марки Р8-БЦСМ-50-01, в кількості 6 штук, загальною вартістю 610 560 грн., що підтверджується актом про перевірку наявності та збереження рухомого майна, наданого в заставу.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з доведеності обставин порушення відповідачем - 1, як позичальником, та відповідачем - 2, як поручителем, умов кредитних договорів і поруки щодо обов"язку своєчасно та в повному обсязі сплатити грошові кошти.

При цьому, господарські суди першої й апеляційної інстанції зазначили про невиконання відповідачем - 1 умов пунктів 4.2.4., 4.2.8 кредитних договорів, що є підставою для застосування до нього передбаченої пунктами 7.2, 7.1.2 відповідальності у вигляді стягнення штрафів у заявлених розмірах, нарахованих станом на 05.12.2013 року.

Крім того, суди попередніх інстанцій вказали на обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача - 1 штрафів, передбачених пунктом 4.6. договорів іпотеки,за невиконання ним, як іпотекодавцем, умов пунктів 3.1.8. договорів іпотеки, та штрафу, передбаченого п. 7.2. договору застави (відсутність предмета застави).

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу приписів статті 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статей 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем зроблено не було, тобто не доведено підстав для стягнення з боржників заявлених розмірів штрафів.

У касаційній скарзі та під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач - 1 звертав увагу на відсутність доказів підтвердження вимог позивача про невиконання ПАТ "Вібросепаратор" своїх зобов"язань щодо звітування товариства про фінансові результати на виконання умов пунктів 4.2.4., 4.2.8. кредитних договорів та, як наслідок, відсутність підстав для застосування відповідальності у вигляді штрафів, передбачених пунктами 7.2., 7.1.2 цих договорів.

Крім того, ПАТ "Вібросепаратор", спростовуючи твердження позивача щодо здійснення товариством господарської діяльності поза рахунками, відкритими у ПАТ "Мегабанк", послалось на копії виписок з банківських рахунків ПАТ "Вібросепаратор" про здійснення ним господарської діяльності через поточні рахунки, відкриті у банку позивача.

Водночас, відповідач - 1 зазначив про те, що при прийнятті господарськими судами попередніх інстанцій рішення, не перевірено обставин та не витребувано у позивача належних доказів, що підтверджують факт знаходження предметів іпотеки у занедбаному стані, та, як наслідок, безпідставність застосування до відповідача - 1 відповідальності у вигляді штрафів у розмірах, передбачених пунктом 4.6. іпотечних договорів.

При цьому, в силу п. 4.6. та п. 3.1.8. іпотечних договорів безперечною передумовою застосування штрафних санкцій є наявність факту втрати (знищення, загибелі) або пошкодження предметів іпотеки або виникнення такої загрози.

Проте, в матеріалах справі відсутні докази, що підтверджують дані обставини.

Разом з тим, складені позивачем в односторонньому порядку без участі представників іпотекодавця акти щодо перебування предметів іпотеки у незадовільному стані не містять об"єктивної інформації про дійсний стан предметів іпотеки.

Також передчасним є висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності предмету застави, оскільки грунтується лише на складеному позивачем в односторонньому порядку акті від 29.08.2013 року без залучення відповідача.

Таким чином, висновки господарських судів першої й апеляційної інстанцій щодо притягнення відповідача - 1 до відповідальності у вигляді стягнення штрафів в зв"язку з перебуванням предметів іпотеки у неналежному стані та в зв"язку з відсутністю предмета застави з посланням, при цьому, лише на складені позивачем в односторонньому порядку акти, здійснені, всупереч вимогам частини 1 статті 43 ГПК України, без всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Крім того, забезпечення зобов'язання припиняється при виконанні основного зобов'язання.

Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки умовам затвердженої ухвалою господарського суду від 23.01.2013 року у справі №5023/5113/12 мирової угоди, укладеної між ПАТ "Мегабанк" та ПАТ "Вібросепаратор" в процесі вирішення спору, предметом якого було стягнення грошових коштів за цими ж договорами та, відповідно, підставність вимог позивача при повторному зверненні з аналогічними вимогами.

Згідно пункту 3.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК).

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій при розгляді спору належним чином не з"ясували чи не є тотожними умови мирової угоди з позовними вимогами у даній справі.

В цьому ж пункті постанови зазначено, що у разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

В силу пункту 7 частини 1 та частини 2 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідачів заявлених розмірів штрафів, є передчасними, оскільки зроблені без повної та належної оцінки доказів з урахуванням обставин дотримання позивачем норм процесуального законодавства.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 4 7 ГПК України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Згідно статті 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 111 7 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року у справі № 922/5096/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська І.М. Волік