Постанова

від 18.02.2015 по справі 922/5096/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 922/5096/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Барицької Т.Л.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

"Мегабанк"

на рішення господарського суду Харківської області

від 16.10.2014 року

та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 08.12.2014 року

у справі № 922/5096/13

господарського суду Харківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Мегабанк"

до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства

"Вібросепаратор"

2) Приватного підприємства

"Трейд-2010"

про стягнення 1 810 119,14 грн.

за участю представників:

позивача - Трофименка Р.М.

відповідачів - 1) не з"явились

2) Соболєва М.М.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" та Приватного підприємства "Трейд-2010", як солідарних боржників, про стягнення штрафів, нарахованих станом на 05.12.2013 року, за кредитним договором № 11Ю/2005 від 30.05.2005 року в сумі 244 200 грн. та за договором про надання овердрафту № 20Ю/2008 від 29.12.2008 року у розмірі 33 600 грн.

Також ПАТ "Мегабанк", як іпотекодержатель та заставодержатель, просило стягнути з ВАТ "Вібросепаратор", як іпотекодавця та заставодавця, штрафи, нараховані станом на 05.12.2013 року, у наступних розмірах:

- за іпотечним договором № 11Ю/2005-і від 30.05.2005 року - 233 966,80 грн.;

- за іпотечним договором б/н від 26.09.2006 року - 651 638 грн.;

- за іпотечним договором б/н від 29.01.2007 року - 646 702,34 грн.;

- за договором застави товарів в обороті б/н від 29.01.2007 року - 122 112 грн.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2014 року (суддя Буракова А.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ПАТ "Мегабанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого господарського суду і постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 3 0.05.2005 року між ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є позивач, в особі Житомирської філії ВАТ "Мегабанк", та ВАТ "Вібросепаратор" укладено кредитний договір №11Ю/2005 та додаткова угода до нього № 16 від 30 вересня 2010 року, відповідно до яких останньому надано грошові кошти (відкрито відновлювальну кредитну лінію) у розмірі 1 221 000 грн., строком користування до 15 жовтня 2010 року включно, із сплатою 30 % річних щомісячно та умовою повернення коштів повністю до 15 жовтня 2010 року.

Відповідач - 1, в свою чергу, згідно умов пп. 4.2.4., 4.2.8. цього договору зобов'язався щокварталу протягом місяця, наступного за звітним, самостійно надавати кредитодавцю бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати й інші документи за переліком, визначеним кредитодавцем, зміни та доповнення до угод поставки, реалізації об'єктів, що кредитуються, й інші документи для оцінки кредитного ризику, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і поверненням. Також відповідач - 1 зобов'язався здійснювати фінансово-господарську діяльність через поточні рахунки, відкриті у ПАТ "Мегабанк".

Водночас, відповідно до умов п. 7.2. договору відповідач-1 зобов'язався сплатити штраф у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту за порушення п.4.2.4. у випадку ненадання ним щомісячно (щокварталу) у строки, передбачені кредитним договором, бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати й інших документів, що підтверджують його фінансовий стан.

Також 29 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № 20Ю/2008 про надання овердрафту (кредитний договір-2) і додаткові угоди до нього, згідно яких останньому надано кредит в сумі 336 000 грн., строком користування до 15 жовтня 2010 року, включно, із сплатою 30 % річних щомісячно та умовою повернення кредитних коштів повністю до 15 жовтня 2010 року.

Згідно умов пп. 4.2.4., 4.2.8. цього договору відповідач - 1 зобов'язався щокварталу, протягом місяця, наступного за звітним квартатом, самостійно надавати кредитодавцю бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та інші документи за переліком, визначеним кредитодавцем, зміни та доповнення до угод поставки, реалізації об'єктів, що кредитуються, та інші документи для оцінки кредитного ризику, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням та поверненням. Також відповідач - 1 зобов'язався здійснювати фінансово-господарську діяльність через поточні рахунки, відкриті у ПАТ "Мегабанк".

Відповідно до п. 7.1.2. договору відповідач - 1 зобов'язався сплатити штраф в розмірі по 5 % від суми отриманого кредиту (16 800 грн. + 16800 грн.) за порушення пп. 4.2.4. 4.2.8. у випадку ненадання у строки, передбачені кредитним договором, бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати та не здійснення всіх фінансових операцій, пов'язаних з підприємницькою та господарською діяльністю, виключно через поточні рахунки відкриті у кредитодавця.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за вищевказаними кредитними договорами 30.09.2010 року між позивачем та Приватним підприємством "Трейд-2010" (відповідачем-2) укладено договір поруки № 11Ю/2005/20Ю/2008, згідно якого останній, як поручитель, поручився перед кредитором (позивачем) за виконання ВАТ "Вібросепоратор" в повному обсязі усіх зобов"язань, що виникли з кредитних договорів №11Ю/2005 від 30.05.2005 року і № 20Ю/2008 від 29.12.2008 року та додаткових угод до них.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем-1 своїх зобов"язань щодо надання у встановлені строки необхідних документів, зокрема, бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати й інших документів, що підтверджують його фінансовий стан, та не здійснення ним всіх фінансових операцій, пов'язаних з підприємницькою та господарською діяльністю, виключно через поточні рахунки, відкриті у ПАТ "Мегабанк". В зв"язку з цим позивач просив суд застосувати наслідки, передбачені пунктами 7.2., 7.1.2 договорів, відповідно, у вигляді стягнення штрафів, нарахованих станом на 05.12.2013 року, за кредитним договором №11Ю/2005 від 30.05.2005р. в сумі 122 100 грн. та за договором про надання овердрафту №20Ю/2008 від 29.12.2008р. в сумі 33 600 грн.

Також з метою забезпечення своєчасного виконання грошових зобов'язань за кредитними договорами між позивачем та відповідачем-1 укладено:

- іпотечний договір № 11Ю/2005-І від 30.05.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., за реєстровим номером 7894, відповідно до якого в іпотеку передано приміщення котельні, літера "Л", залізобетонне, загальною площею 1076 кв.м., розташоване в місті Житомирі, по вулиці Чехова, буд. № 1, загальною вартістю 935 867,18 грн.;

- іпотечний договір № б/н від 26.09.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. за реєстровим номером 14740, відповідно до якого в іпотеку передано приміщення корпусу № 7 з побутовими приміщеннями (по переліку позиції за №№ 24, 23), літери "А", "А-1", цегляний, загальною площею 3 137,2 кв.м., що знаходиться в місті Житомирі, вулиця Чехова, буд. № 1, загальною вартістю 2 606 552 грн.;

- іпотечний договір № б/н від 29.01.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. за реєстровим номером 1617, відповідно до якого в іпотеку передано приміщення корпусу - 1 (по переліку № 13), літери "Ж, 3", цегляний, загальною площею 3298,9 кв.м., розташоване в місті Житомирі, по вулиці Чехова, буд. № 1, загальною вартістю 2 586 809,34 грн.

Відповідно до пп. 4.6., 3.1.8. зазначених іпотечних договорів у разі невиконання вимог іпотекодержателя про заміну або відновлення предмета іпотеки у випадках, передбачених пунктом 3.1.8. договору, іпотекодавець зобов"язався сплатити на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 25% від суми, вказаної в пункті 1.4. договору. Також передбачено обов'язок іпотекодавця при втраті (знищенні, загибелі) або пошкодженні предмета іпотеки або виникненні загрози втрати (знищення, загибелі) чи пошкодження, на вимогу іпотекодержателя, замінити його іншим рівноцінним майном або, якщо це неможливо, відновити знищений або пошкоджений предмет іпотеки.

Позовні вимоги про стягнення штрафів за вказаними іпотечними договорами мотивовані неналежним виконанням іпотекодавцем умов пунктів 4.6. договорів іпотеки, зокрема, невжиття відповідних заходів по відновленню стану предметів іпотеки, оскільки здійсненою позивачем перевіркою 29.08.2013 року виявлено відсутність в приміщенні котельні вікон та дверей, протікання стелі, відсутність комунікацій - місцеве водяне опалення та електроосвітлення; в корпусі №7 з побутовими приміщеннями та корпусі №1 виявлено сліди протікання стелі, відсутність комунікацій - місцеве водяне опалення та електроосвітлення, пошкодженні радіатори, частково відсутні вікна та вхідні ворота.

При цьому, як на підставу позовних вимог, позивач послався на акти про перевірку наявності та стану збереження наданого в іпотеку майна від 22.10.2013 року.

Крім того, для забезпечення своєчасного виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, між позивачем (заставодержателем) та відповідачем-1 (заставодавцем) укладено договір застави товарів в обороті, відповідно до якого предметом застави є сепаратори, марки Р8-БЦСМ-50-01, в кількості 6 штук, загальною вартістю 610 560 грн., що знаходяться в місті Житомирі по вулиці Баранова, буд. № 93, та належать заставодавцеві на праві власності.

Відповідно до п. 7.2. договору застави заставодавець сплачує заставодержателю штраф у розмірі 20 % від суми, вказаної у п. 1.4. договору (згідно пункту 1.4. сума 610 560 грн.), за невиконання чи неналежне виконання зобов"язань, взятих в пунктах пп. 3.1.1-3.1.11. договору, зокрема, п. 3.1.4 договору передбачений обов'язок заставодавця, у разі втрати або пошкодження предмета застави з будь-якої причини, протягом 2 днів письмово повідомити про це заставодержателя та в 10-денний строк надати інше майно для застави без зменшення вказаної в п. 1.4. договору вартості.

Позовні вимоги про стягнення штрафів за договором застави в сумі 122112 грн. мотивовані неналежним виконанням заставодавцем пункту 7.2. договору застави, оскільки проведеною позивачем 22.10.2013 року перевіркою виявлено відсутність рухомого майна (товарів в обороті), що є предметом застави, а саме: сепараторів марки Р8-БЦСМ-50-01, в кількості 6 штук, загальною вартістю 610 560 грн., що підтверджується актом про перевірку наявності та збереження рухомого майна, наданого в заставу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, правильно вказав на відсутність підстав для застосування до відповідачів №№ 1, 2 відповідальності у вигляді стягнення штрафів у заявлених розмірах, нарахованих станом на 05.12.2013 року, оскільки позивачем не надано доказів, передбачених п. 4.6. та п. 3.1.8. іпотечних договорів, які підтверджують обставини саме знищення або загрози знищення предмета іпотеки (нерухомості).

Так, згідно домовленості сторін, викладеної в цих пунктах договорів, безперечною передумовою для застосування штрафних санкцій є встановлення факту саме втрати (знищення, загибелі) або пошкодження предметів іпотеки або виникнення такої загрози. При цьому, знаходження предмета іпотеки (нерухомості) у занедбаному стані не передбачено положеннями договору сторін, як підстава стягнення штрафу.

Знищення або пошкодження об'єкта нерухомості, яке потягло зникнення речі або суттєву зміну її властивостей, повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами, зокрема, щодо нерухомості - даними державного реєстру прав на нерухоме майно (ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") та/або даними технічної інвентаризації об'єкта нерухомості, із зазначенням про відсутність елементів конструкції (стін, входу, тощо).

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, всупереч положенням вказаних статей, позивач, звернувшись до суду з вимогами про стягнення штрафів, не надав доказів, які є підставами для їх нарахування, оскільки надані ним акти про перевірку наявності та стану збереження іпотечного майна від 29.08.2013 року та від 22.10.2013 року, якими, на його думку, підтверджується факт перебування майна - предметів іпотеки у незадовільному стані, не є належними доказами в силу статті 32 ГПК України.

Так, вказані акти складені позивачем в односторонньому порядку без участі представників іпотекодавця і не містять об'єктивної інформації про дійсний стан предметів іпотеки. З актів про перевірку наявності та стану збереження майна, наданого в іпотеку, вбачається дата їх складання 22.10.2013 року. Згідно зауважень іпотекодавця, здійснених ним 23.10.2013 року, вказано про необхідність проведення поточного ремонту, що свідчить про належне виконання ПАТ "Вібросепаратор" своїх зобов'язань із збереження майна та приведення його у стан кращий, ніж був при передачі в іпотеку. В акті від 29.08.2013 року ПАТ "Вібросепаратор" зазначено про перебування предмету іпотеки у такому ж стані, що і при попередньому огляді.

При цьому, господарськими судами вірно спростовані посилання позивача на відсутність рухомого майна (товарів в обороті), що є предметом застави, а саме: сепараторів марки Р8-БЦСМ-50-01, в кількості 6 штук, загальною вартістю 610 560 грн., що виявлено під час проведеної 22.10.2013 року перевірки.

Так, в силу ч. 1 ст. 40 Закону України "Про заставу" предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

Згідно ст. ст. 42, 43 цього ж Закону при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави. У разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості.

З урахуванням вищевказаних норм Закону, відсутність предметів застави, які є рухомим майном і представляють собою товари в обороті, є наслідком правового режиму товарів в обороті, чим спростовуються доводи позивача про порушення умов договору застави.

Крім того, пропозиція ПАТ "Вібросепаратор" про надання аналогічного товару більшою вартістю залишена позивачем без реагування.

Заважаючи на вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про не доведення позивачем обставин втрати (знищення, загибель) або пошкодження предметів іпотеки або виникнення такої загрози, за наявності яких є підстави для стягнення штрафу.

Також доводи позивача про невиконання ПАТ "Вібросепаратор" своїх зобов"язань щодо звітування товариства про фінансові результати, передбачені пунктами 4.2.4., 4.2.8. кредитних договорів, обгрунтовано спростовано судами попередніх інстанцій зважаючи на наявність доказів здійснення відповідачем - 1 фінансових операції із використанням рахунків, що відкриті у позивача та наявність у останнього інформації про фінансовий стан відповідача - 1. Претензії позивача до відповідача - 1 з цього приводу не заявлялись.

Крім того, досліджуючи підставність позовних вимог, судами належним чином надано правову оцінку мировій угоді, затвердженій ухвалою господарського суду від 23.01.2013 року та укладеній між ПАТ "Мегабанк" і ПАТ "Вібросепаратор" в процесі вирішення спору у справі № 5023/5113/12 за позовом ПАТ "Мегабанк" до ПП "Трейд-2010" та ВАТ "Вібросепаратор", як солідарних боржників, про стягнення грошових коштів за договорами, які є предметом спору у даній справі.

Таким чином, у справі господарського суду Харківської області №5023/5113/12 Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" просило стягнути з Приватного підприємства "Трейд-2010" та Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор", як солідарних боржників, заборгованість, що склалась станом на 16.10.2012 року: за кредитним договором № 11Ю/2005 від 30.05.2005 року зі сплати відсотків та штрафів на загальну суму 847 167,50 грн., а саме: 163407,50 грн. відсотків; за кредитним договором № 20Ю/2008 від 29.12.2008 року відсотків та штрафів в сумі 197 884 грн., а саме: 42 440 грн. відсотків, 155444 грн. штрафу. Також стягнути з ПП "Трейд-2010" заборгованість: за іпотечним договором № 11Ю/2005-і від 30.05.2005 року в розмірі 93 586,72 грн.; за іпотечним договором № б/н від 26.09.2006 року - 260 655,20 грн.; за іпотечним договором № б/н від 29.01.2007 року - 258 680,93 грн.; за договором застави товарів в обороті № б/н від 29.01.2007 року - 122 112 грн.; за договором застави № 20Ю/2008-з від 29.12.2008 року - 600 000 грн. Крім того, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами: №11Ю/2005-і від 30.05.2005 року, № б/н від 26.09.2006 року, № б/н від 29.01.2007 року та звернути стягнення на предмет застави товарів в обороті від 29.01.2007 року, за договором № 20Ю/2008-з застави рухомого майна від 29.12.2008 року.

Відповідно до пп. VIII, ІХ, Х мирової угоди у випадку належного виконання ПАТ "Вібросепаратор" умов цієї угоди (а саме: сплати кошти згідно графіку, вказаному в п. 5 даної мирової угоди у строк до 30.11.2013 року), ПАТ "Мегабанк" не матиме жодних майнових претензій до боржника у справі №5023/5113/12 з приводу заборгованості за кредитними договорами: №11Ю/2005 від 30.05.2005 року, № 20Ю/2008 від 29.12.2008 року, за іпотечним договором № 11Ю/2005-і від 30.05.2005 року, за іпотечним договором № б/н від 26.09.2006 року, за іпотечним договором № б/н від 29.01.2007 року, за договором застави товарів в обороті № б/н від 29.01.2007 року, за договором застави № 20Ю/2008-з від 29.12.2008 року, в тому числі усіх штрафних санкцій.

Відтак, однією з умов мирової угоди у справі № 5023/5113/12 є відмова ПАТ "Мегабанк" від штрафних санкцій за вищевказаними договорами в разі належного її виконання ПАТ "Вібросепаратор".

При цьому, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши матеріали справи, вказали на не доведення позивачем факту не виконання або порушення ПАТ "Вібросепаратор" графіку сплати коштів, визначеного в пункті V цієї мирової угоди.

Згідно пункту 3.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК).

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана відповідно до її умов, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.

В цьому ж пункті постанови зазначено, що у разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

В силу пункту 7 частини 1 та частини 2 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Зважаючи на викладене та не доведення позивачем факту порушення відповідачами своїх зобов"язань за договорами, що є предметом спору у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для покладення на відповідачів №№1, 2 вини та обов"язку сплатити розмір заявлених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а тому до уваги не беруться.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі № 922/5096/13 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик Т.Л. Барицька