Рішення

від 30.06.2009 по справі 22/145

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/145

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/145

30.06.09

За позовом     Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій

                        ім. Світлани Ковальської»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромсервіс»

про                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій                                                                                                               

                                                                                                                      Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          Струць Д.В. (довіреність від 20.02.2009р.);

від відповідача:      не з'явились;  

30.06.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»(надалі ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромсервіс»(надалі ТОВ «Енергопромсервіс», відповідач) суми основного боргу в розмірі 76 597, 42 грн., пені в розмірі 8 520, 47 грн., 3% річних в розмірі 2 439, 32 грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 14 779, 29 грн., а всього суми в розмірі 102 336, 50 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 350 від 25.06.2007р. не виконані зобов'язання щодо оплати виготовленої та поставленої продукції. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача в сумі 76 597, 42 грн. з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку з урахуванням пені, 3% річних, інфляційних збитків.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява направлялися на юридичну адресу ТОВ «Енергопромсервіс»(витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.03.2009р. наявний в матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду, якими відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилались за адресами зазначеними в позовній заяві, в тому числі і на юридичну адресу підприємства згідно довідки, були повернуті поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 25.05.2009р..

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2007р. між ТОВ «Енергопромсервіс»та ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»укладено договір про виготовлення та поставку товару № 350 за умовами якого останнє зобов'язувалось виготовити замовнику замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар відповідно до прайс-листа виконавця) по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник зобов'язувався своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках замовника, рахунках-фактурах та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових).

Порядок розрахунків сторонами погоджено у розділі 7 договору та зокрема, згідно п. 7.1 відпуск товару здійснюється по вільним відпускним цінам; ціна товару, що входить у партію поставки вказується виконавцем у рахунку-фактурі і вважається погодженою замовником, в разі прийняття товару. Замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки (п. 7.5 договору).

Про виконання договірних зобов'язань, виготовлення та поставку на користь відповідача продукції свідчать накладні на фактичний відпуск товарів № 435923 від 01.02.2008р. на суму 23 181, 72 грн. (товарно-транспортні накладні № 1288362, № 1288382, № 1288406, № 1288447, № 1288495 від 01.02.2008р.), № 8029 від 06.02.2008р. на суму 40 313, 77 грн. (товарно-транспортні накладні № 219432, № 219435, № 219440, № 219449, № 219470, № 219471, № 219472, № 219486, № 219494 від 07.02.2008р.), № 8033 від 20.02.2008р. на суму 6 837, 79 грн. (товарно-транспортні накладні № 225697, № 225780 від 21.02.2008р.), № 8429 від 23.02.2008р. на суму 5 161, 08 грн. (товарно-транспортна накладна № 226857 від 23.02.2008р.), № 442017 від 25.02.2008р. на суму 2 334, 1 грн. (товарно-транспортна накладна № 1307955 від 25.02.2008р.).  

Відповідно до п. 9.1 договору, договір діє до 31 грудня 2007р., а в частині взаєморозрахунків –до повного розрахунку між сторонами; і у випадку якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік. Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки продукції здійснювались за договором, який був пролонгований, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання).

Поставлена на користь відповідача продукція згідно зазначених вище видаткових накладних, відповідачем оплачена не у повному обсязі, заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору складає 76 597, 42 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено.

В силу ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки бетону регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду (виготовлення продукції).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Досягнення згоди щодо поставки продукції (бетону, бетонних виробів і конструкцій, іншого товару) за правовою природою підтверджує виникнення між сторонами зобов'язань, що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

          Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 7.5 Договору № 350 від 25.06.2007р. строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого за товарно-транспортними накладними № 1288362, № 1288382, № 1288406, № 1288447, № 1288495 від 01.02.2008р., № 219432, № 219435, № 219440, № 219449, № 219470, № 219471, № 219472, № 219486, № 219494 від 07.02.2008р., № 225697, № 225780 від 21.02.2008р., № 226857 від 23.02.2008р., № 1307955 від 25.02.2008р, станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару.

Заявлені позовні вимоги відповідачем  не спростовані, враховуючи відсутність доказів повної оплати переданого товару згідно договору № 350 від 25.06.2007р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 76 597, 42 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 8.2 Договору № 350 від 25.06.2007р. за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору, зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сума пені згідно розрахунку позивача здійсненого з урахуванням строку настання платежу за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ від 29.12.2007р. № 492 - 10% в періоді нарахування пені з 01.01.2008р. по 29.04.2008р.,  Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р. –12%, - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) складає 8 520, 47 грн.. Вказаний розрахунок судом не прийнятий, оскільки здійснений без урахування кількості днів у 2008р. –366, у зв'язку з чим за перерахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 8 497, 17 грн..

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 14 779, 29 грн. здійсненим з урахуванням суми заборгованості у відповідному періоді, наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим. Сума трьох відсотків річних за прострочення сплати боргу в періоді з 06.02.2008р. по 05.03.2009р. за перерахунком суду складає 2 433, 73 грн. та у вказаній сумі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № 350 від 25.06.2007р. відповідачем не спростовано, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 76 597, 42 грн. основного боргу, 8 497, 17 грн. пені, 14 779, 29 грн. інфляційних збитків та 2 433, 73 грн. –3% річних.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1 023, 37 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 129, 95 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромсервіс»(01004, м. Київ, вул. Кропивницького 12, кв. 2, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31405184) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії 7, ідент. код 05523398) 76 597, 42 грн. (сімдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто сім гривень 42 копійки) основного боргу, 8 497, 17 грн. (вісім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 17 копійок) пені, 14 779, 29 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 29 копійок) інфляційних збитків та 2 433, 73 грн. (дві тисячі чотириста тридцять три гривні 73 копійки) – 3% річних.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромсервіс»(01004, м. Київ, вул. Кропивницького 12, кв. 2, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31405184) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії 7, ідент. код 05523398) 1 129, 95 грн. (одну тисячу сто двадцять дев'ять гривень 95 копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                           Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 06.07.2009