Рішення

від 30.06.2009 по справі 16/109-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/109-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

       30.06.09р.

Справа № 16/109-09

За позовом  Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії "Центрально - міське відділення  Промінвестбанку в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 

до  відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг",                  м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Третя особа: Управління комунальної власності міста Криворізької міської ради,                    м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 

про визнання недійсним договору від 11.07.1990р. №273/13 "О безвозмездной передаче нежилых объектов и автотранспорта"   в частині передачі нежитлових приміщень в будинках 6 і 8 по вул. Косіора м. Кривого Рогу.

                                                                                                                  Суддя  ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:    

від позивача: Бродько А.І.- представник, дов. від 03.09.2007р.;

від відповідача-1: Болотін А.Є.- представник, дов. від 03.11.2008р.;

                               Сіваков В.П.- керівник;

від відповідача-2: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від третьої особи: Мірошніченко Я.В. –головний спеціаліст, дов. від 03.11.2008р.;

                              Сеїна О.О.- начальник відділу, дов. від 09.04.2009р. №1390 (був присутній у судовому засіданні 21.05.2009р.);

                              Паламарчук Є.П. –спеціаліст 1-ої категорії, дов. від 30.12.2008р. (був присутній у судовому засіданні 23.06.2009р.).

        СУТЬ СПОРУ:

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерви до 23.06.2009р. та до 30.06.2009р.

Позивач просить визнати недійсним договір від 11.07.1990р. №273/13 "О безвозмездной передаче нежилых объектов и автотранспорта" в частині передачі нежитлових приміщень в будинках 6 і 8 по вул. Косіора м. Кривого Рогу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що: - з доказів, які є в матеріалах справи не вбачається, що ТОВ „Рассвет” є правонаступником прав та обов'язків виробничо-технічного кооперативу „Рассвет”; - договір 237/13 є договором дарування, який повинен бути нотаріально посвідчений, а не тільки укладений в простій письмовій формі, що суперечить вимогам ЦК УРСР; - договір 237/13 підписаний з боку комбінату „Криворіжсталь” особою, яка перевищила свої повноваження щодо підписання договорів відчуження майна державного підприємства Козарюк Г.П. не мав законних повноважень підписувати договір 237/17, що є порушенням закону СРСР „Про державне підприємство (об'єднання)”; - державним підприємствам заборонено безоплатно передавати кооперативам нерухоме майно; - відповідач-1, орендуючи спірну нерухомість, активними діями визнавав майно власністю територіальної громади м. Кривого Рогу; - банк дізнався про договір від 26.08.2008р. №237/13, отримавши відповідного листа від відповідача з рішенням суду від 21.12.2007р.

Також позивач у додатковому обґрунтуванні (вх. №7222 від 28.04.2009р.) позовних вимог зазначає, що договір №273/13 не є договором внеску членом кооперативу в майно кооперативу, оскільки згідно предмету зазначеного договору він є договором дарування, а не договором внесення майна членом кооперативу, крім того комбінат не є членом кооперативу "Рассвет"; тому посилання на те, що договір №273/13 є підставою внесення в майно кооперативу членом кооперативу є незаконним та необґрунтованим.

Відповідач-1 у відзиві (вх. №8314 від 19.05.2009р.) на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки: - на момент укладення договору від 11.07.1990р. №273/13 діяв Цивільний кодекс України від 18.07.1963р., статтею 4 якого передбачено, що, зокрема, цивільні права та обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - особлива частина Цивільного кодексу України 1963р. не містила такого окремого виду зобов'язання, як безоплатна передача, але із спірного договору виникли цивільні права та обов'язки, у тому числі, право власності відповідача-1 на спірне майно; - ВТК „Рассвет” отримав у власність майно від державного підприємства на законних підставах та в порядку, що був передбачений на той період часу, - на підставі актів прийому-передачі основних засобів від 26.07.1990р. і з цієї дати став його правомірним власником; - договір про безоплатну передачу нежилих обєктів та автотранспорту від 11.07.1990р. №273/13 не може порушувати права і законні інтереси позивача через те, що на момент його укладання позивач ніякими правами стосовно приміщення в будинку №8 по вул. Косіора в м. Кривому Розі не володів; - наслідком визнання недійсним договору про безоплатну передачу нежилих об'єктів та автотранспорту від 11.07.1990р. №273/13 стане повернення нежитлового приміщення по вул. Косіора, 8 в               м. Кривому Розі у власність правонаступника КМК „Криворіжсталь” – ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг”, що ніяким чином не може вплинути на права та інтереси позивача.

Відповідач-2 у відзиві (вх. №7330 від 28.04.2009р.) просить застосувати визначений законодавством строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки: - оригінали спірного у частині договору від 11.07.1990р. та актів приймання-передачі основних засобів рухомого та нерухомого майна не збереглися; - на момент укладення зазначеного договору  права позивача не були порушені; - такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним застосовуються у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов його дійсності; - на момент укладення оскаржуваного договору права позивача не могли бути порушені, адже останній спірним приміщенням не володів та не користувався, спірний нежитловий об'єкт належав Криворізькому металургійному комбінату "Криворіжсталь"        ім. В. І. Леніна на праві повного господарського відання і був безоплатно переданий виробничо-технічному кооперативу „Рассвет”.

Третя особа у відзиві (вх. №9164 від 21.05.2009р.) на заявлену позовну заяву просить задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, оскільки: - спірний договір від 11.07.1990р. №273/13 про безоплатну передачу нежитлових об'єктів та автотранспорту  є незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, внаслідок того, що на його підставі відповідач протиправно розпоряджається майном як власним, яке належить до комунальної власності міста, незважаючи на те, що за його правовою природою у останнього не виникає відповідне право власності; - крім того, під час укладення спірного договору не було додержано обов'язкових вимог, які обумовлюють його дійсність, внаслідок чого на теперішній час існують всі правові підстави для визнання його недійсним.  

Також позивач у запереченні (вх. №9162 від 21.05.2009р.) на доводи відповідача-2 повідомляє, що: - відповідачем-2 не надано доказів, що позивач знав про існування договору 1990р.; - банк дізнався про наявність договору 1990р. у 2008 році згідно рішення суду на підставі договору 1990р.; - початок перебігу позовної давності починається з 2008 року, а саме, коли банк, маючи у власності 50 м2 відступлених відповідачем-1, дізнався, що відповідач-1 отримав власності через суд не на 170 м2, а на всі 224 м2; - правові наслідки недійсності правочину, які перелічує відповідач-2, стосується тільки сторін правочину; - відшкодування збитків, моральної шкоди можливо при наявності цих збитків та шкоди та якщо сторони заявляють відповідні вимоги; - реституція також неможлива, тому що відповідач-2 передав Косіора,8 територіальній громаді м. Кривого Рогу, а відповідач-1 протягом десяти років орендував ці приміщення у територіальної громади; - визнання договору 1990р. недійсним унеможливить в подальшому будь-які претензії відповідача-1 на 50 м2, які відповідач-1 відступив позивачу  224 м2 перед викупом банком у територіальної громади.

Позивач у запереченнях (вх.№11198 від 18.06.2009р.) на доводи відповідача-1 повідомляє, що: - до 1990 року існував Український республіканський державний комерційний банк Промбудбанка СРСР; - в 1991 році правонаступником Українського республіканського державного комерційного банку Промбудбанка СРСР став Державний комерційний промислово-будівельний банк Промбудбанк України; - в 1992 році Державний комерційний промислово-будівельний банк –Промбудбанк України був реорганізований в Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Промінвестбанк України); - коли відповідач, на його думку, не був власником 224 мІ (до 2007 року –рік знайдення договору 1990р.), відповідач-1, як орендар 224 мІ переуклав договір оренди 224 мІ з 224 мІ на 170 мІ; - більше 50 мІ відповідач-1 переуступив право оренди позивачу, за що отримав винагороду згідно розписки; - позивач орендував зазначені вище 50 мІ, а потім у 2004 році отримав право власності, зокрема, від територіальної  громади м. Кривого Рогу; - після знайдення договору 1990р. у 2007 році відповідач-1 вважає себе власником 224 мІ по               вул. Косіора, 8 на підставі договору 1990 року, що призвело до порушення права власності банку на 50 мІ по вул. Косіора, 8; - згідно рішення виконкому Дзержинської районої ради №174/7 комбінату „Криворіжсталь” рекомендовано сприяти в укріпленні матеріально-технічної бази кооперативу; - крім того, виконком не міг зобов'язати комбінат „Криворіжсталь” передати у власність кооперативу нерухомість безоплатно, тому що пункт 8 Положення, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 28 квітня 1980р. №285 передбачає передавати будівлі і споруди за плату (купівля-продаж); - підстави передачі у власність споруд і будинків державних підприємств визначені законодавством СРСР і УРСР; - цивільне законодавство застосовується, якщо законодавством не визначені підстави передачі державної власності на нерухомість у власність кооперативу.

За ініціативою господарського суду здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” на диск CD-R серійний номер HR106JS60421065316.

За згодою представників позивача та відповідача-1 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- 21.09.1989р. рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №174/7 „Про реєстрацію Статуту виробничо-технічного кооперативу „Рассвет” вирішено зареєструвати Статут кооперативу, житлово-комунальному відділу Криворізького металургійного комбінату „Криворіжсталь” оказати сприяння в укріпленні матеріально-технічної бази кооператива, здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю;

- 11.07.1990р. між Криворізьким металургійним комбінатом „Криворіжсталь” ім.В.І.Леніна та Виробничо-технічним кооперативом „Рассвет” було укладено договір №273/13 „О безвозмездной передаче нежилых объектов и автотранспорта”, відповідно до пункту 1 якого вирішено, виконуючи рішення виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів від 21.09.1989р. №174/1, Криворізькому металургійному комбінату „Криворіжсталь” ім. В.І.Леніна передати, а Виробничо-технічному кооперативу „Расвет” прийняти на свій баланс наступні об'єкти: - приміщення під управління підприємства по   вул. Косіора, 8 у розмірі 224 мІ (пункт 1.1); - нежиле приміщення розміром 18х14 по         вул. Косіора,6 (пункт 1.2); -  автомобіль КРАЗ бортовий –1 од. (пункт 1.3); - автотрактор „Беларусь” –1 од. (пункт 1.4); - зварювальний агрегат „САК” –1 од. (пункт 1.5);

- пунктом 2 зазначеного договору передбачено Виробничо-технічному кооперативу „Рассвет” прийняти на свій баланс вищевказані об'єкти і техніку, а пункт 3 договору встановлює узаконити об'єкти нерухомості і автотранспортну техніку як власність підприємства;

- як вбачається згідно актів від 26.07.1990р. приймання-передачі основних засобів на підставі договору від 11.07.1990р. №273/13 Виробничо-технічному кооперативу „Рассвет” було безоплатно передано об'єкти у м. Кривому Розі по вул. Косіора, 8 та по вул. Косіора,6;

- рішенням Виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу від 25.12.1990р. №262/9 „Про перереєстрацію виробничо-технічного кооперативу „Рассвет” в Агропромислове об'єднання „Рассвет” вирішено перереєструвати Виробничо-технічний кооператив „Рассвет” в Агропромислове об'єднання „Рассвет”;

- в подальшому рішенням Виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.10.1994р. №352/2 „Про державну перереєстрацію Агропромислового об'єднання „Рассвет” у Товариство з обмеженою відповідальністю „Рассвет-ЛТД” Агропромислове об'єднання „Рассвет” перереєстровано у Товариство з обмеженою відповідальністю „Рассвет-ЛТД” за адресою: м. Кривий Ріг,             вул. Косіора,8;

- згідно Статуту (нова редакція) відповідача-1 –Товариства з обмеженою відповідальністю „Рассвет” від 24.04.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рассвет" є правонаступником ТОВ „Рассвет-ЛТД” (зареєстровано 13.10.1994р. рішенням Виконкому Дзержинської районної ради), Агропромислового об'єднання „Рассвет” (зареєстровано 25.12.1990р. рішенням Виконкому Дзержинської районної ради), виробничо-технічного кооперативу „Рассвет” (зареєстровано 21.09.1989р. рішенням Виконкому Дзержинської районної ради);

- позивач  –Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області” вважає, що укладенням спірного договору у частині передачі Виробничо-технічному кооперативу „Рассвет” об'єктів нерухомості по вул. Косіора, 6 та вул. Косіора, 8 у                      м. Кривому Розі були порушені права позивача; відповідачі проти цього заперечують.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного:  

- згідно із статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів;

- отже, позивачем у справі, пов'язаною з визнанням угоди недійсною може бути у тому числі підприємство, чиї права та  охоронювані законом інтереси порушує ця угода;

- відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

- позивачем у даній справі - Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Центрально - міське відділення  Промінвестбанку в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області" не доведено та не надано будь-яких доказів в підтвердження порушення його прав або охоронюваних законом інтересів укладенням 11.07.1990р. Криворізьким металургійним комбінатом „Криворіжсталь” ім.В.І.Леніна та Виробничо-технічним кооперативом „Рассвет” договору №273/13 "О безвозмездной передаче нежилых объектов и автотранспорта";

- оскільки договір №273/13 „О безвозмездной передаче нежилых объектов и автотранспорта” було укладено 11.07.1990р., тобто до введення в дію Цивільного кодексу України, вимога позивача щодо визнання  вказаного договору недійсним має вирішуватися у відповідності із Цивільним кодексом Української РСР (1963р.);

-          згідно із статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону;

- аналiз чинного на той час законодавства (Цивільного кодексу УРСР, Постанови Ради Мiнiстрiв Української РСР "Про порядок передачi пiдприємств, об'єднань, органiзацiй, установ, будинкiв i споруд" вiд 28 квiтня 1980 року № 285, прийнятої на виконання Постанови Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 16 жовтня 1979 року № 940, якою було затверджено однойменне положення) свiдчить про те, що держава та її повноважнi органи мали право передавати державне майно у власнiсть недержавним (кооперативним і громадським) органiзацiям як за плату, так i безоплатно;

- згідно статей 94, 95 Цивільного кодексу УРСР, в редакції, яка діяла на той час, кооперативні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів; право розпорядження майном, що є власністю кооперативних організацій належить виключно самим власникам; власністю кооперативних організацій є засоби виробництва та інше майно, необхідне для їх здійснення статутних завдань;

- відповідно до статей 7, 17 Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР»(діючого на той час), власністю кооперативу є засоби виробництва та інше майно, які належать йому і необхідні для здійснення статутних завдань; кооперативові можуть належати будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, продуктивна і робоча худоба, вироблена продукція, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей його діяльності; майно кооперативу формується за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів, виробленої ним продукції, доходів, одержуваних від її реалізації та іншої діяльності, надходжень від продажу акцій, інших цінних паперів кооперативу і кредитів банку; у формуванні майна кооперативу можуть брати участь на договірних засадах шляхом грошових і матеріальних внесків державні, кооперативні та інші громадські підприємства (організації); господарсько-виробничі взаємовідносини кооперативу з державними, кооперативними та іншими громадськими підприємствами, і організаціями усі його господарські операції здійснюються тільки на договірних засадах; договір - єдиний правовий і економічний документ, який регулює всі зазначені господарсько-виробничі взаємовідносини кооперативу;

- таким чином, укладення позивачем договору № 273/13 «Про безоплатну передачу нежитлових об'єктів і автотранспорту»від 11.07.1990 р. з комбінатом відповідає вимогам чинного на той час законодавства;

- що стосується повноважень заступника генерального директора Козарюка Г.П. на підписання спірного договору від імені Криворізького металургійного комбінату “Криворіжсталь”, то позивачем в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що у Козарюка Г.П. були відсутні такі повноваження, а відповідач-2 –Відкрите акціонерне товариство “АрселорМіттал Кривий Ріг”, який є правонаступником Криворізького металургійного комбінату “Криворіжсталь” не оспорює правомірність укладення спірної угоди;

- крім того, відповідно до статті 71 Цивільного кодексу України (в редакції 1963р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) , встановлюється в три роки;

- згідно статті 76  Цивільного кодексу України (в редакції 1963р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов; право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права;

- спірний договір було укладено 11.07.1990р., позовна заява надійшла до суду 27.03.2009р., що вказує на пропуск строку позовної давності;

- клопотання про поновлення пропущеного строку позивачем не заявлено;

- статтею 75 Цивільного кодексу України (в редакції 1963р.) передбачено, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін;

- статтею 80 Цивільного кодексу України (в редакції 1963р.) передбачено, що закінчення строку позовної давності є  підставою для відмови в позові.

Отже, позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

З урахуванням викладеного позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його підписання.

СУДДЯ                                                                                 Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

“06” липня 2009р.