Ухвала

від 04.07.2014 по справі 18/1389/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 липня 2014 року Справа № 18/1389/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Бакуліної С.В., суддів:Волковицької Н.О., Грейц К.В., Мачульського Г.М., Селіваненка В.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноскриб" на постановуВищого господарського суду України від 30.05.2013 у справі№ 18/1389/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Реноскриб" до третя особа 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммашпроект"; 2.Приватного підприємства "Геркон" Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррос-Д" простягнення 400 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноскриб" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммашпроект" та Приватного підприємства "Геркон" 400000 грн боргу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.12.2012 позов задоволено; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 400000 грн боргу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 скасовано судове рішення суду першої інстанції, прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2013 у справі №18/1389/12 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноскриб" звернулось з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.05.2013 у справі № 18/1389/12 , в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду України від 11.03.2013 та постанову Вищого господарського суду України від 30.05.2013, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.12.2012 залишити без змін, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 08.04.2014 у справі №Б8/030-12, від 02.04.2014 у справі №910/5283/13, від 14.05.2014 у справі №912/747/13, від 14.04.2014 у справі №910/15544/13, від 21.05.2014 у справі №915/1362/13.

Розглянувши заяву на постанову суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 30.05.2013 у справі №18/1389/12, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, якою рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позову щодо стягнення боргу за договором про надання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг, право вимоги за яким у позивача виникло на підставі договору про відступлення права вимоги. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи стосовно того, що договір про відступлення права вимоги є неукладеним та таким, що не виконувався сторонами в зв'язку з чим не створює правових наслідків для сторін, оскільки він не був скріплений печаткою та підпис відповідача -2 від імені гендиректора зроблений іншою невідомою особою (згідно судово-почеркознавчої експертизи), тобто заміна кредитора у зобов'язанні за договором шляхом відступлення права вимоги не відбулась.

Водночас у постанові від 14.05.2014 у справі №912/747/13 суд касаційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення суми основного боргу за договором підряду та 3% річних. Суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом першої інстанції обставин про виконання позивачем робіт за договором підряду, що підтверджується копіями паспортів вибуху, книгою обліку вибухових матеріалів, відповідними заявками відповідача на проведення вибуху та актами, складеними за встановленою формою, що містять печатки обох сторін, при цьому відповідачем не було здійснено оплати вартості частини виконаних робіт.

У постанові від 21.05.2014 у справі №915/1362/13 суд касаційної інстанції залишив без змін судове рішення суду апеляційної інстанції, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача частину основної заборгованості за договором підряду. При цьому, суд касаційної інстанції в частині, що стосується доводів заявника, зазначив про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що договір підряду є неукладеним, оскільки не містить істотних умов як строк початку і завершення будівництва, позаяк судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами не заперечується виконання договору підряду за результатами чого складено та підписано довідку про вартість будівельних робіт і витрат, а також акт приймання виконаних будівельних робіт; водночас відповідачем допущено заборгованість з оплати виконаних робіт у визначений строк.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Колегія суддів також не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 08.04.2014 у справі №Б8/030-12, від 02.04.2014 у справі №910/5283/13, від 14.04.2014 у справі №910/15544/13, з огляду на відмінність предметів та підстав позову. Так, у справі №18/1389/12, про перегляд якої подано заяву, предметом позову є вимоги про стягнення боргу, натомість предметом позову у справах №Б8/030-12, №910/5283/13, №910/15544/13 є визнання недійсними відповідних договорів.

З огляду на зазначене відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Реноскриб" у допуску справи №18/1389/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Бакуліна Судді Н.Волковицька К.Грейц Г.Мачульський В.Селіваненко