Рішення

від 15.06.2009 по справі 27/265

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/265

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/265

15.06.09

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «І.В.С. Інженерно-Будівельна Компанія»

простягнення 27 988, 58 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Гаврилов І.В. –представник за довіреністю № 100409-1 від 10.04.2009 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділайт»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «І.В.С. Інженерно-Будівельна Компанія»про стягнення суми авансу у розмірі 25 200, 00 грн., збитків від інфляції у сумі 1 119, 76 грн. та пені у розмірі 1 668, 82 грн. за договором підряду № ІВС-Д-2 від 08.09.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.05.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 26.05.2009 року не з'явився, вимоги ухвали від 22.04.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Крім того, позивач разом з позовною заявою з метою забезпечення позову просить суд накласти арешт на  кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалось в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем  позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.       

За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом відхилена.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 05.2009 року розгляд справи розгляд справи відкладено до 15.06.2009 року у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподання сторонами витребуваних доказів.

Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2009 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 15.06.2009 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

08.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт»(надалі –замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «І.В.С. Інженерно-Будівельна Компанія»(надалі –підрядник) був укладений договір  підряду № ІВС-Д-2 (надалі - Договір), за яким замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу з заміни зруйнованих склопакетів в ТВК «Глобус»за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП № 1, сектор В згідно з додатком № 1 в узгодженні терміни, усунути за свій рахунок дефекти та недоробки, які виникли з вини підрядника в процесі виконання робіт і продовж гарантійного періоду, а замовник зобов'язується оплатити ці роботи відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість договору складає 36 000, 00 грн.

Згідно із п. 3.1 Договору на придбання матеріалів замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 70% (сімдесят відсотків) вартості робіт, зазначених в п. 2.1 Договору та складає 25 200, 00 грн.

10.09.2008 року позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 25.200, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 34 від 10.09.2008 року наявним в матеріалах справи.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що термін виконання робіт за договором складає 70 робочих днів згідно з графіком виконання робіт, що його погодили сторони, з моменту отримання передплати згідно п. 3.1 Договору.

Таким чином, відповідач мав виконати роботи до 23.12.2008 року.

Згідно із п. 4.1 Договору замовник приймає виконані роботи підрядником після їх виконання за актом приймання-передачі виконаних робіт.

18.02.2009 року позивачем була створена комісія, яка встановила, що станом на 19.02.2009 року в ТВК «Глобус»за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП № 1, сектор В не було демонтовано зруйновані трапецієвидні склопакети та не змонтовані нові трапецієвидні склопакети з герметизацією стиків.

27.02.2009 року позивач направив відповідачу повідомлення про одностороннє припинення договору, повернення сплаченого авансу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 25 930, 80 грн. та сплати пені у сумі 1 029, 70 грн. протягом трьох робочих днів з дня одержання повідомлення.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 1, 2 статті 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Права замовника під час виконання роботи визначені ст. 849 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Як було вищезазначено, відповідач до виконання робіт взагалі не приступ, а тому позивач направив відповідачу, а саме на адресу : 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8, повідомлення про одностороннє припинення договору, повернення сплаченого авансу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 25 930, 80 грн. та сплати пені у сумі 1 029, 70 грн. протягом трьох робочих днів з дня одержання повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи повідомлення не було отримано відповідачем, оскільки за вищевказаною адресою відповідач не знаходиться.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «І.В.С. Інженерно-Будівельна Компанія» значиться: 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження, юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, повідомлення про одностороннє припинення договору було направлено на юридичну адресу відповідача, то суд дійшов висновку, що позивачем були здійснені всі дії щодо повідомлення відповідача про відмову від договору.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що договір № ІВС-Д-2 від 08.09.2008 року припинив свою дію в односторонньому порядку.

Беручи до уваги, що позивачем була перерахована передоплата, а відповідачем роботи за Договором виконані не були, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача передоплати у сумі 25 200, 00 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 1 119, 76 грн. за січень, лютий 2009 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, умови вищезазначеної норми застосовуються тільки в разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як було вищезазначено, відповідач повинен був повернути аванс протягом трьох робочих днів від отримання повідомлення. Враховуючи строк поштового перебігу, відповідач повинен був повернути аванс у строк до 06.03.2009 року, отже прострочення грошового зобов'язання у відповідача наступило з 07.03.2009 року.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Беручи до уваги те, що позивач не вірно зазначив період за який нараховуються збитки від інфляції та те, що позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд вважає вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції у розмірі 1 119, 76 грн. не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 668, 82 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 7.1 Договору встановлено, що у випадку прострочення підрядником термінів виконання робіт, підрядник виплачує пеню за кожен день прострочення, розмір якої обчислюється від договірної ціни, з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку 1, 5 облікової ставки НБУ від загальної суми Договору за кожен день прострочення, але не більше 5% загальної вартості Договору.

  Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

         Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені становить:

36 000, 00 грн. (договірна ціна) * 12% * 1, 5 (коефіцієнт) * 94 (з 23.12.2008 року по 26.03.2009 року) / 365 = 1 668, 82 грн.

Оскільки, даний розмір пені не перевищує 5% загальної вартості договору (36 000, 00 грн. * 5% = 1 800, 00 грн.), суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 1 668, 82 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 268, 68 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113, 28 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 611, 612, 651, 849 ЦК України, ст. 188, 224 ГК України та  ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

   2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «І.В.С. Інженерно-Будівельна Компанія»(01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8; код ЄДРПОУ 35917852) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт»(03138, м. Київ, пров. Охтирський, 3; код ЄДРПОУ 31352431) аванс у розмірі  25 200 (двадцять п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп., пеню у сумі 1 668 (одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн.. 82 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 68 коп., та 113 (сто тринадцять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

     4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

     Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.

Дата підписання 23.06.2009 року