Рішення

від 09.06.2009 по справі 9/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.09                                                                                 Справа № 9/133

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Науково-виробничого підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Елекон", м. Донецьк

до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 85 158 грн. 39 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Гаврильченко О.І., дов. № 04/24 від 21.04.09,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, НВП "Елекон", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача з поточного рахунку 35234018000878 в УДК Луганській області суму боргу у розмірі 85 158,39 грн., у т.ч. основний борг –67578,0 грн., пеня –14752,36 грн., інфляційні втрати –983,99 грн., 3% річних –1844,04 грн. за контрактом № 041/17-1993гп від 01.08.07 та судові витрати.

У судовому засіданні 09.06.09 позивач звернувся до суду із заявою про внесення остаточних змін до позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 83 425,99 грн., у т.ч. основний борг –67578,0 грн., пеня –12432,88 грн., інфляційні втрати –1048,96 грн., 3% річних –2366,15 грн.

Як вбачається з цієї заяви позивачем зменшено розмір позову, тому, розглядаючи цей спір, суд виходить із зменшених позовних вимог.

Відповідач, ДП "Ровенькиантрацит", у відзиві, наданому у судовому засіданні, з позовом не погоджується, посилаючись на те, що поставка обладнання здійснена в порушення умов договору, а строк виконання грошового зобов'язання не обумовлений.

В обгрунтування позову позивач посилається на вищевказаний контракт №  041/17-1993гп від 01.08.07, за яким він (продавець) зобов'язався передати у власність електротехнічне обладнання у відповідності до специфікації, а відповідач (покупець) –прийняти обумовлене обладнання та оплатити його вартість.

Позивач виконав свої зобов'язання, про що свідчать супровідні документи, видаткова накладна № 1 від 03.04.08 та довіреність ЯПА № 434362 від цієї ж дати на отримання обладнання на загальну суму 113094,0 грн.

Пунктом 3.2 договору оплата за обладнання передбачена наступним чином:

-          40% вартості обладнання –шляхом попередньої оплати протягом 5-ти днів з моменту отримання позивачем письмової заявки,

-          50% - протягом 5 днів після отримання рахунку-фактури і повідомлення від позивача про готовність обладнання до відвантаження,

-          решта 10% - протягом 5 днів після поставки.

Відповідач частково оплатив вартість обладнання 03.12.07 у розмірі 40% в сумі 45516,0 грн., решта суми у розмірі 67578,0 грн. не сплачена.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 1048,96 грн. та 3% річних в сумі 2366,15 грн. за період прострочення грошового зобов'язання.

Позивачем нарахована пеня у розмірі 12432,88 грн. за період прострочення платежу з 08.04.08 по 10.03.09, виходячи з умови пункту 8.2 договору, яким за прострочення оплати обладнання передбачена пеня у розмірі 0,5% від суми, не оплаченої в термін, за кожний день прострочення, але не більше 5% загальної вартості контракту.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача складає 83 425,99 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК  України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено контракт №  041/17-1993гп від 01.08.07, за яким позивач зобов'язався передати у власність електротехнічне обладнання у відповідності до специфікації, а відповідач –прийняти обумовлене обладнання та оплатити його вартість.

Позивач виконав свої зобов'язання, про що свідчить супровідні документи, видаткова накладна № 1 від 03.04.08 та довіреність ЯПА № 434362 від цієї ж дати на отримання обладнання на загальну суму 113094,0 грн.

Пунктом 3.2 договору оплата за обладнання передбачена наступним чином:

-          40% вартості обладнання –шляхом попередньої оплати протягом 5-ти днів з моменту отримання позивачем письмової заявки,

-          50% - протягом 5 днів після отримання рахунку-фактури і повідомлення від позивача про готовність обладнання до відвантаження,

-          решта 10% - протягом 5 днів після поставки.

Відповідач частково оплатив вартість обладнання 03.12.07 у розмірі 40% в сумі 45516,0 грн., решта суми у розмірі 67578,0 грн. не сплачена.

Суд не погоджується з доводами відповідача про порушення договору з боку позивача щодо поставки та невизначеність строку виконання грошового зобов'язання з наступних підстав.

За своєю юридичною природою спірний контракт, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну суму.

Аналогічна норма міститься й у ст. 265 ГК України.

Пунктом 4.1 контракту передбачено, що поставка обладнання здійснюється на умовах DDU м. Ровеньки відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 протягом 60 днів після одержання письмової заявки покупця (відповідача), якщо строк поставки не узгоджено сторонами додатково і при умові повного виконання покупцем зобов'язань по розділу 3 контракту.

Разом з тим, пунктом 4.4 контракту сторони визначили, що за погодженням сторін допускається дострокове і/чи часткове відвантаження обладнання з відповідною оплатою.

Щодо оплати спірного обладнання, то після оплати 40% вартості обладнання  шляхом попередньої оплати протягом 5-ти днів з моменту отримання позивачем письмової заявки (здійснена відповідачем 03.12.07), оплата решти 50% вартості обладнання залежала від отримання рахунку-фактури і повідомлення від позивача про готовність обладнання до відвантаження, а кінцевий розрахунок у розмірі 10% вартості обладнання повинен був здійснений протягом 5 днів після поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка обладнання за контрактом відбулася за видатковою накладною № 1 від 03.04.08 та довіреністю відповідача ЯПА № 434362 від цієї ж дати.

Позивач не заперечує, що не виставляв рахунок-фактуру на оплату 50% вартості обладнання, однак він вимагає стягнення решти вартості поставленого обладнання у розмірі 60% у сумі 67578,0 грн., оскільки поставка фактично вже здійснена.

Крім того, нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснене позивачем, починаючи з квітня 2008 року, оскільки існував обов'язок відповідача оплатити поставлене обладнання протягом 5 днів після поставки.

Щодо нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Так, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак за правилами ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки… штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах:

·          за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У спірних правовідносинах хоча б однією стороною, суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, є відповідач, ДП "Ровенькиантрацит", тому вказана вище норма повинна застосовуватись, оскільки спірним договором передбачена пеня у розмірі, який перевищує розмір, встановлений законом (0,5%), але не більше 5% загальної вартості контракту.

Позивач у заяві про зміну позовних вимог здійснив розрахунок пені за період з 9 квітня по 9 жовтня 2008 року (6 місяців), виходячи з її розміру 0,1%, з яким суд погоджується.

Суд також погоджується з нарахованими сумами інфляційних втрат та 3% річних за період з 9 квітня 2008 року по 9 червня 2009 року.

Виходячи з конкретних обставин цієї справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

При подачі позову позивачем сплачене державно мито платіжним дорученням № 89 від 02.04.09 у розмірі 851,59 грн., що перевищує встановлений чинним законодавством розмір, тому зайво сплачене мито підлягає поверненню.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.  ст.ст.  49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, ДП "Ровенькиантрацит", Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, код 32320704, з рахунку № 35234018000878 в ВДК у м. Ровеньки Луганській області на користь позивача, Науково-виробничого підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Елекон", м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд. 17, код 20357313, суму боргу у розмірі 83 425,99 грн., у т.ч. основний борг –67578,0 грн., пеня –12432,88 грн., інфляційні втрати –1048,96 грн., 3% річних –2366,15 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –834,26 грн., інформаційно-технічні витрати –115,60 грн.

3. Повернути позивачу, Науково-виробничому підприємству в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Елекон", м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд. 17, код 20357313, з державного бюджету зайво сплачене державне мито у розмірі 0,01 грн.

Підставою повернення зайво сплаченого держмита є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                         А.Г.Ворожцов