Постанова

від 09.06.2009 по справі 54/09-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

54/09-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2009 р.                                                           Справа № 54/09-09  

                                                Колегія суддів у складі:                    

  Головуючого судді ПогребнякаВ.Я., судді Гончар Т.В.,  судді Такмакова Ю.В.

                                               при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача –Селіванова М.В.  довіреність б/н від 26.02.2008 року,

1-го відповідача - Шкоріна І.В.  довіреність  №9 від 23.02.2009 року,

2-го відповідача – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх.№ 1062Х/З-9 від 27.04.09 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2009 року у справі      №  54/09-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування”, м. Харків   

до 1.Товариства з додатковою відповідальністю  “Попаснянський  вагоноремонтний завод”, м. Попасна  

     2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Резерв”, м. Харків

про стягнення  242459,34  грн.

та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування”, м. Харків   

про  визнання недійсним договору  в частині,

встановила:

У січні 2009 року  позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський  вагоноремонтний завод” (з урахуванням заяви про збільшення  позовних вимог   за вх. 6921 від 12.03.2009 р.)  боргу у розмірі 234000,00 грн., пені за час прострочення з 25.11.2008р. по 23.03.2009р. у розмірі 45751,89 грн., інфляційних втрат за час прострочення з 25.11.2008р. по 23.03.2009р. у розмірі  15444,00 грн., 3% річних за час прострочення з 15.12.2008р. по 23.03.2009р. у розмірі 1884,82 грн., за прострочення виконання зобов'язання за договором № 487 від 20.05.2008 року на постачання крана козлового, та стягнення з ТОВ “Резерв” 3% річних за період з 25 листопада 2008 року по 15 грудня 2008 року у розмірі 403,89 грн., на підставі договору поруки від 20 травня 2008 року, за прострочення Товариством з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" своїх зобов'язань за договором № 487. Крім того, судові витрати просить  покласти на першого відповідача.

03 березня 2009 року Товариство з додатковою відповідальністю “Попаснянський  вагоноремонтний завод” звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування", в якому просило визнати недійсним п. 6.1 договору № 487 від 20.05.2008 року, укладеного між ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" та ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод", підставою для чого є положення статей 203, 217, 549 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2009  року (суддя Хачатрян В.С.)  первісний позов задоволено.   Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний  завод” на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування” 234000,00 грн. боргу, 45751,89 грн.  пені, 15444,00 грн. інфляційних втрат, 1884,82 грн. 3% річних, 2974,85 грн. витрат по  сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу. Стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Резерв” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування” 3% річних у розмірі 403,89 грн.  У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

1-й відповідач  за первісним позовом з вказаним  рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2009 року у справі №  54/09-09 скасувати частково та прийняти  нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову - в частині стягнення з 1-го відповідача  за первісним позовом пені у розмірі 45751,89 грн.  та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, посилаючись на порушення  судом  першої інстанції норм матеріального права.  Вимоги скарги заявник, зокрема, обґрунтовує тим, що ст. 549 Цивільного кодексу України є імперативною нормою, тому сторони не мали права відступити від її вимог, та не мали права передбачити у договорі інші умови ніж ті, що містяться у ст. 549 ЦК України. Але, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи 1-го відповідача за первісним позовом про те, що п. 6.1. договору № 487 від 20.05.2008р. суперечить ст. 549 Цивільного кодексу України, тому повинен був визнаний судом недійсним.

Представник позивача за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні  проти вимог апеляційної скарги 1-го відповідача за первісним позовом заперечує, вважає рішення господарського суду  Харківської області у даній справі законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу 1-го відповідача за первісним позовом - без задоволення. Вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини справи та всі необхідні докази.

Повноважний представник 2-го відповідача за первісним позовом в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №5322743 від 29.04.2009р.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 20.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" та Товариством з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" був укладений договір № 487 (далі Договір), за яким постачальник (позивач за первісним позовом) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач за первісним позовом) прийняти та оплатити кран козловий г/п 6,3т, згідно з габаритним кресленням КК6,3-10,5.00.00.000ГЧ на умовах вказаного Договору.

          Розділом 2 вказаного Договору сторонами був узгоджений порядок розрахунків та загальна  сума, а саме - ціна договору складає 585 000,00 грн., в т.ч. 20% ПДВ. Покупець здійснює оплату за Договором в наступному порядку: передплата в розмірі 255000,00 грн; платіж у розмірі 234000,00 грн. за фактом готовності продукції до відвантаження; платіж у розмірі 96000,00 грн. на протязі 3-х робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт за Договором.

Як свідчать матеріали справи, 1-м відповідачем за первісним позовом, на виконання п. 2.2. договору № 487, була здійснена передплата за виготовлення та постачання крану козлового, а саме на рахунок ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" було перераховано 13.06.2008 р. –50000,00 грн., 15.07.2008 р. –200000,00 грн., 10.09.2008 р. –5000,00 грн., що підтверджується копіями виписок банку (а.с.19, 22-23).

Пунктом 3.2. Договору сторони передбачили строк поставки продукції, а саме - 90 робочих днів з моменту передплати в сумі 255 000,00 грн.

Разом з цим, з метою забезпечення вимог за договором № 487 від 20.05.2008 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв" був укладений договір поруки б/н від 20.05.2008 року, відповідно до умов якого поручитель - ТОВ "Резерв"  поручається перед кредитором - ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" за виконання обов'язків ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" за договором поставки № 487 від 20.05.2008 р. в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

24 листопада 2008 року представниками ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" та ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" було підписано акт попередньої прийомки на території виробника крана козлового г/п 6,3т, згідно з габаритним кресленням КК6,3-10,5.00.00.000ГЧ, у відповідності до договору № 487 від 20.05.08р.

Зважаючи на те, що сторони п. 2.2. Договору № 487 передбачили обов'язок 1-го відповідача за первісним позовом суму в розмірі 234000,00 грн. сплатити позивачу за первісним позовом за фактом готовності продукції до відвантаження, своїм листом від 24.11. 2008 року ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" повідомив ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" про готовність крану до відвантаження, у зв'язку з чим необхідно виконати оплату згідно з рахунком у сумі 234000,00 грн. та повідомити про готовність прийняти зазначений кран.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач за первісним позовом виконав свої зобов'язання за Договором, проте 1-ий відповідач за первісним позовом оплату продукції не здійснив, про готовність прийняти кран позивача за первісним позовом не повідомив.

Згідно з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи  доведеність факту існування заборгованості 1-го відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом у сумі 234000,00 грн. та відсутність доказів її погашення в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано задовольнив цю суму позову.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань",    пеня    обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 193,198 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.  

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми  зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.1. договору № 487 від 20 травня 2008р. за несвоєчасну оплату за договором, покупець сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість 1-го відповідача за первісним позовом перед позивачем  за первісним позовом вчасно та у повному обсязі погашена не була, тому враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов Договору, а саме - пунктів 2.2., 3.2. та 3.4., колегія суддів також погоджуючись з висновками місцевого господарського суду та вважає правомірним задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 45751,89 грн., 3% річних за час прострочення з 15.12.2008р. по 23.03.2009 р., що становить 1884,82 грн. та інфляційні - у сумі 15444,00 грн. як таких, що стягнуті зі сторони, що порушила умови Договору.

Разом з цим, місцевий господарський суд вірно та обґрунтовано, у зв'язку з укладеним  договором поруки від 20 травня 2008 року, за яким 2-ий відповідач за первісним позовом - ТОВ “Резерв”, поручився за виконання першим відповідачем  за первісним позовом обов'язків за договором №487 від 20.05.08р. в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, задовольнив позовні вимоги ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" в сумі 403,89 грн. з розрахунку 3 % річних за час прострочення з 25.11.2008р. по 15.12.2008р.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним п. 6.1 договору № 487 від 20.05.2008 року, виходячи з наступного.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачена така засада цивільного законодавства, як свобода договору. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов‘язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Враховуючи це, сторони за спірним Договором мали можливість включити до нього ті умови та положення, щодо яких вони досягли згоди та, які прямо не суперечать актам цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає, що у статті 549 Цивільного кодексу України, на порушення приписів якої посилається позивач за зустрічним позовом, прямо не вказано, що сторони не можуть відступити від її положень. Отже, зі змісту та формулювання статті 549 Цивільного кодексу України не вбачається імперативність цієї норми. Із суті відносин між сторонами не випливає неможливість застосування інших умов, ніж ті, що передбачені у статті 549 Цивільного кодексу України. Таким чином, при укладанні Договору сторони добровільно відступили від положень актів цивільного законодавства та усвідомлювали характер вчинюваних юридично значимих дій.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, усі вищезазначені дії сторін були здійснені саме за умовами та з посиланням на договір    № 487 від 20.05.2008 року, що підтверджує схвалення та прийняття  1-им відповідачем за первісним позовом умов даного Договору. Більше того, спірний Договір оформлений належним чином, підписаний обома сторонами та скріплений печатками Товариств. Отже укладаючи спірний Договір, 1-ий відповідач за первісним позовом добровільно погодився нести відповідальність перед позивачем  за первісним позовом у випадку порушення ним строків оплати у вигляді пені, 3% річних та інфляційних.

У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів. Позивачем за зустрічним позовом не надано жодного аргументованого правового доказу того, що п. 6.1 договору № 487 від 20.05.2008 року не узгоджується з вимогами чинного законодавства та має бути визнаний недійсним.

Враховуючи, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені всі обставини у справі, колегія суддів вважає, що ухвалене ним рішення від 24 березня 2009 року у справі №54/09-09  є законним та всебічно обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст.  99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 24 березня 2009 року у справі №54/09-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                             Погребняк В.Я.

                     суддя                                                              Гончар Т.В.

                                     суддя                                                              Такмаков Ю.В.