Рішення

від 19.06.2009 по справі 53/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/275

19.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладья»   

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармасол»

про стягнення 2 551,10 грн.

                                                                                          Суддя          Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Шаповалов Д.В.- представник по довіреності  від 25.05.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СУТЬ СПОРУ :          

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарсол»заборгованості за Договором купівлі-продажу № 41/03-07 від 01.03.2007р. в розмірі 2 551,10 грн., в тому числі 2 517,54 - основний борг, 33,56 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/275, розгляд справи призначено на 25.05.2009р.

У зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2009р. розгляд справи було відкладено до 19.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 21-10/4168-2 від 16.06.2009р.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.06.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          01.03.2007 р. між сторонами у справі був укладений Договір купівлі-продажу № 4/08-07, відповідно до умов якого, Продавець (позивач) зобов'язаний поставити, а Покупець (відповідач) прийняти і вчасно сплатити Товар на умовах та протягом дії Договору (п. 1.1. купівлі-продажу № 4/08-07 від 01.03.2007р.)

Позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2 517,54 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних: № Л-00001454 від 26.02.2009р., № Л-00001455 від 26.02.2009р. з відміткою відповідача про отримання та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 5 від 26.02.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що позивач поставив товар по видатковим накладним: № Л-00001454 від 26.02.2009р., № Л-00001455 від 26.02.2009р. не на виконання Договору № 4/08-07 від 01.03.2007р., адже термін дії Договору № 4/08-07 від 01.03.2007р. встановлений до дати 31.12.2008р. А спірна заборгованість у відповідача виникла по поставкам 2009 року.

У видаткових накладних: № Л-00001454 від 26.02.2009р., № Л-00001455 від 26.02.2009р., залучених до матеріалів справи зазначено термін оплати –28.03.2009р.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отриманий товар  частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 517,54 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2 517,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 517,54 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 33,56 грн., яку нарахував відповідно до умов Договору № 41/08-07 від 01.03.2007р.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Термін дії Договору № 41/08-07 встановлений до 31.12.2008р., а поставки по спірній заборгованості були здійснені в 2009 році.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати поставленої позивачем продукції.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 33,56 грн. за несвоєчасну сплату поставленого товару задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.                                                                                                                                                                                                                                                                 

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню частково.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

         Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармасол»(04073, м. Київ, Вербова, 23; ідентифікаційний код 30374585 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладья»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 45; ідентифікаційний код 30573407) основний борг в сумі 2 517 (дві тисячі п'ятсот сідмадцять) грн. 54 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В решті позовних вимог відмовити.          

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.