Рішення

від 25.06.2009 по справі 24/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.09                                                                                           Справа№ 24/71

За позовом: Державного підприємства „Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, м. Київ

До відповідача: Львівського обласного дочірнього підприємства ДАК „Хліб України”, м.Львів

Про стягнення 9320,23грн

                                                                                                    Суддя Хабіб М.І.

                                                                                                    Секретар Савченко Ю.А.                                            

Представники:  

Від позивача –Коваль В.Б. - представник   

Від відповідача –не з”явився  

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 9320,23грн.збитків.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач утворений відповідно до КМУ від 15.05.2003 року №690 „Про утворення державного підприємства „Агентство з реструктуризації заборгованості підприємства агропромислового комплексу”,  шляхом виділення зі складу ДАК  „Хліб України”. Позивачем та ДАК „Хліб України” підписано розподільчий баланс станом на 31.07.2003року та акт передачі-приймання дебіторської заборгованості, відповідно до яких ДАК  „Хліб України” передав, а позивач прийняв дебіторську заборгованість, що виникла у зв'язку з невиконанням Постанови КМУ №977 від 03.09.1997року. Згідно із  вказаними документами до позивача перейшло право вимоги до ТзОВ ім. Ів. Франка боргу в сумі 17758,00грн., який виник у зв'язку з невиконанням Постанови КМУ №977 від 03.09.1997року.

22.10.2003 року позивачем та відповідачем укладено договір  доручення №22-П, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався  виконати дії, пов'язані із стягненням з боржників на користь позивача дебіторської заборгованості. Згідно із додатком до договору одним із боржників є ТзОВ ім. Ів.Франка.

27.01.2004року господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі  №3/219-11/392 про стягнення з ТзОВ ім.Ів.Франка на користь Львівського ОДП ДАК „Хліб України” боргу в сумі 17758,00грн., на виконання якого був виданий наказ.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в порушення норм ЦК та умов договору доручення відповідач вчинив дії щодо визначення його безпосереднім стягувачем коштів за рішенням у справі №3/219-11/392

29.03.2007р. та 08.08.07року ТзОВ ім. Ів.Франка сплатило  Львівському ОДП ДАК „Хліб України” 9320,23грн., які відповідно до договору доручення №22-П від 22.10.2003року підлягали перерахуванню  безпосередньо позивачеві ( довірителю за договором №22-П). Проте, відповідач  в порушення умов договору №22-П визначив себе стягувачем, отримав кошти від боржника,  чим завдав позивачеві збитки. На вимогу позивача про перерахування цих коштів, підтвердив їх отримання від боржника, однак позивачеві коштів не перерахував, посилаючись на відсутність коштів.

        Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, ніяких пояснень не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, пядтвердженням чого є повідомлення про вручення 18.06.2009 року поштового відправлення за №4405740.

        Розглянувши матеріали справи в поряду вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

Позивач утворений відповідно до КМУ від 15.05.2003 року №690 „Про утворення державного підприємства „Агентство з реструктуризації заборгованості підприємства агропромислового комплексу”,  шляхом виділення зі складу ДАК  „Хліб України”.

25.06.2003р. зареєстрований статут Державного підприємства „Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, згідно із пунктом 1.3 якого підприємство є правонаступником ДАК « Хліб України» у відповідності з  розподільчим актом  (балансом).

Позивачем та ДАК „Хліб України” підписано розподільчий баланс станом на 01.08.2003року та акт передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003р., відповідно до яких ДАК  „Хліб України” передав, а позивач прийняв дебіторську заборгованість  ряду юридичних осіб перед ДАК «Хліб України».

Згідно із Додатком №1  до акту  приймання-передачі дебіторської заборгованості від 31.07.2003р. позивачеві передана дебіторська заборгованість ТзОВ ім. Івана Франка на загальну суму 17758,08грн., що виникла у зв'язку з невиконанням Постанови КМУ №977 від 03.09.1997року. Згідно із  вказаними документами до позивача перейшло право вимоги до ТзОВ ім. Ів.Франка про стягнення 17758,08грн. боргу.

28.10.2003 року позивачем та відповідачем укладено договір  доручення №22-П, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався  виконати дії, пов'язані із стягненням з боржників на користь позивача дебіторської заборгованості, в т ч з ТзОВ ім. Ів.Франка на суму 17758,08грн., що підтверджено додатком №1 до договору . Договором №22 –П передбачено, що  повірений вправі вчиняти дії від імені  довірителя,  пов”язані із стягненням із боржників заборгованості на користь позивача, виступати представником довірителя в господарських судах.

Як вбачається із рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2004року  у справі  №3/219-11/392,  з боржника - Сг ТзОВ ім.Івана Франка  стягнута  заборгованість в сумі 17758,00грн. на користь Львівського ОДП ДАК „Хліб України”. На виконання названого рішення  був виданий наказ від 06.02.2004р., який  пред”явлений до виконання.

29.03.2007р. та 08.08.07року на рахунок відповідача  від ДВС  Стрийського МРУЮ надійшли кошти в сумі 2290,95грн. та 7029,20грн. в рахунок погашення заборгованості ТзОВ ім. Ів.Франка , що підтверджено виписками банку з рахунка клієнта, які є у матеріалах справи

Позивач надіслав 29.02.2008р. на адресу відповідача вимогу про перерахування  коштів, які надійшли від боржників, в т.ч. від Сг ТзОВ ім.Івана Франка  в сумі 9320,23грн. Поступлення коштів від боржника  відповідач визнав, однак  позивачеві коштів не перерахував, посилаючись на відсутність на даний час коштів.

Станом на день вирішення спору доказів перерахування коштів  позивачеві  відповідач суду не подав.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.386 ЦК України 1963р., чинного на момент укладення договору  доручення №22-П від 28.10.2003р., за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Статтею 390 ЦК України 1963р.  встановлений обов'язок повіреного без зволікання передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

З 01.01.2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України, прийнятий 16.01.2003р.

Згідно із пунктом 4 Прикінцевих та  перехідних положень названого Кодексу, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності ним чинності.

В силу ст.1004 ЦК України 2003р. повірений зобов”язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення..

В силу ст.224 ГК, ст.611 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов”язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб”єкту, права та законні інтереси якого порушено.  

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, включаються зокрема, вартість втраченого майна, неодержаний прибуток, на який сторона розраховувала у разі належного виконання зобов”язання другою стороною тощо ( ст.225 ГК України).

Відповідно до ст. 1006 ЦК України 2003р., повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Якщо строк виконання боржником не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем та відповідачем був укладений договір доручення. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору доручення, оскільки договором було надано право  повіреному ( відповідачеві) вчиняти дії від імені  довірителя,  пов”язані із стягненням із боржників заборгованості на користь довірителя                  ( позивача), виступати представником довірителя в господарських судах, проте відповідач              (повірений) стягнув кошти  з боржника на свою користь, стягнуті кошти позивачеві ( довірителю) не перерахував кошти, чим завдав позивачеві збитки.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 9320,15грн. боргу обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

В частині стягнення 0,08грн.  в задоволенні позовних належить відмовити у зв”язку з їх недоведеністю.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача .

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд

                                                                       ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

      Стягнути з Львівського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України”, ідентифікаційний код 00958223, адреса: 79019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького,88, на користь Державного підприємства „Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, ідентифікаційний код 32491316, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1  - 9320,15грн. боргу, 102,00 грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2.   В стягненні 0,08 грн. відмовити.

Суддя