Рішення

від 19.08.2014 по справі 911/2445/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 911/2445/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», Луганська область, Білокуракинський район, с. Бунчуківка

про стягнення 35519,95 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 2 червня 2014 року);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (далі - відповідач 2) про стягнення 35519,95 грн.

Заявлені позовні вимоги, а саме: солідарне стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» 35519,95 грн. заборгованості обґрунтовані тим, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» згідно умов договору №01-05-08 від 29 квітня 2008 року та додатків до нього, зобов'язане сплатити суму боргу (дооцінка вартості товару, курсова різниця) у розмірі 35519,95 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 23 червня 2014 року та призначено справу до розгляду на 8 липня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 8 липня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 19 серпня 2014 року.

Відповідачі, повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 23 червня 2014 року та від 8 липня 2014 року, у судові засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідачів за наявними в ній матеріалами.

19 серпня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу за №01-05-08, згідно якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець - прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 15 лютого 2010 року у справі №14/17 встановлено наявність прострочення виконання зобов'язань Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» за невиконання умов договору №01-05-08 від 29 квітня 2008 року, а саме, встановлено наступне: « …станом на 1 жовтня 2008 року заборгованість СТОВ «УКРАЇНА» перед ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» згідно Договору №01-05-08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 29 квітня 2008 року становила 89764 грн. 51 коп.

Після 01 жовтня 2008 року відповідачем за період із 9 жовтня 2008 року по 25 лютого 2009 року було погашено розмір існуючого боргу у сумі 89764,51 грн., що підтверджується банківськими виписками:

банківська виписка від 09.10.2008 року на суму 10 000,00 гривень;

банківська виписка від 21.10.2008 року на суму 10 000,00 гривень;

банківська виписка від 04.12.2008 року на суму 10 000,00 гривень;

банківська виписка від 11.12.2008 року на суму 10 000,00 гривень;

банківська виписка від 17.12.2008 року на суму 9 764,51 гривні;

банківська виписка від 30.12.2008 року на суму 8 000,00 гривень;

банківська виписка від 27.01.2009 року на суму 12 000,00 гривень;

банківська виписка від 12.02.2009 року на суму 10 000,00 гривень;

банківська виписка від 25.02.2009 року на суму 10 000,00 гривень.

Таким чином, СТОВ «УКРАЇНА» виконало в повному обсязі свої грошові зобов'язання згідно Договору №01-05-08 купівлі-продажу від 29 квітня 2008 року лише 25 лютого 2009 року, а не до 1 жовтня 2008 року, як було передбачено п. 5.3. договору. …».

Відповідно до п. 5.1. договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно до додатків до договору №01-05-08 від 29 квітня 2008 року сторони зазначили офіційний курс долара США на день підписання договору та передбачили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S - ціна на момент проплати; B - ціна на момент підписання; A2 - курс (НБУ) долара до гривні на день підписання договору; A1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Судом встановлено, що офіційний курс долара США на момент здійснення відповідачем 2 розрахунку за отриманий товар становив: 4 грудня 2008 року - 7,38 грн./дол. США, 11 грудня 2008 року - 7,47 грн./дол. США, 17 грудня 2008 року - 7,74 грн./дол. США та 30 грудня 2008 року, 27 січня 2009 року, 12 лютого 2009 року, 25 лютого 2009 року - 7,70 грн./дол. США.

Таким чином, враховуючи те, що офіційний курс долара США по відношенню до гривні на дати оплати відповідачем 2 отриманого товару був вищим, ніж офіційний курс долара США на дати підписання договорів, то відповідно до пункту 5.1 договору відповідач 2 повинен був скоригувати ціну за товар, що підлягала сплаті, пропорційно зміні офіційного курсу долару США до гривні на дату оплати товару.

Однак, відповідач 2 в порушення взятих на себе зобов'язань, не здійснив коригування ціни товару та не сплатив ТОВ «Тридента Агро» курсової різниці згідно договору №01-05-08 від 29 квітня 2008 року, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 35519,95 грн.

Так, згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» виникло право вимоги до відповідача 2 щодо отримання розміру курсової різниці згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу за №01-05-08 від 29 квітня 2008 року.

23 грудня 2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено угоду №193-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №01-05-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 квітня 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №01-05-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 квітня 2008 року.

Згідно з п. 1.2 угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №01-05-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 квітня 2008 року.

Відповідно до п. 2.1 угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 35519,95 грн.

31 березня 2014 року на виконання угоди №193-ТА від 23 грудня 2010 року про заміну кредитора у зобов'язанні ТОВ «Тридента Агро» направило на адресу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

2 липня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) укладено угоду №123/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №01-05-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 квітня 2008 року та згідно угоди №193-ТА від 23 грудня 2010 року про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №01-05-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 квітня 2008 року.

Згідно з п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №01-05-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 квітня 2008 року.

Відповідно до п. 2.1. угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 35519,95 грн.

31 березня 2014 року на виконання угоди №123/07-12 від 2 липня 2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні ФОП ОСОБА_1 направив на адресу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача 2 було передано позивачеві 04.03.2013 р.

11 березня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) укладено договір поруки №11-03-2013-102, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару) у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно з п.п. 2.1., 3.1. договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду №123/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 2 липня 2012 року, укладену на підставі договору №01-05-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 квітня 2008 року. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці) у сумі 35519,95 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом, до позивача згідно угоди №123/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні та договору поруки №11-03-2013-102 від 11 березня 2013 року перейшло право вимоги до відповідачів, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №01-05-08 від 29 квітня 2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача 1 з курсової різниці за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 квітня 2008 року за №01-05-08 не сплачена, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів 35519,95 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці).

Як вбачається з наданого розрахунку, розмір заборгованості визначено позивачем за формулою, зазначеною в додатках до договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 29 квітня 2008 року за №01-05-08 є обґрунтованим, а тому, позовна вимога щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 35519,95 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить солідарно стягнути з відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються договором №16-07/12-9 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16 липня 2012 року.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №3888, виданим 29 жовтня 2009 року, ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 2000,00 грн.

Між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підписано акт прийому-передачі виконаних робіт від 16 червня 2014 року щодо надання адвокатських послуг, з визначеною вартість послуг в сумі 2000,00 грн.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №81 від 16 липня 2012 року на суму 2000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених позивачем витрат по оплаті за договором про надання послуг адвоката в сумі 2000,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, які підлягають покладенню на відповідача.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються солідарно на відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (92241, Луганська область, Білокуракинський район, с. Бунчуківка, код 32268977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 35519 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 95 коп. заборгованості, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 22 серпня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.