Ухвала

від 17.02.2015 по справі 911/2445/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 лютого 2015 року Справа № 911/2445/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧеркащенка М.М., суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Стратієнко Л.В., Чернова Є.В., розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 24.12.2014 у справі№ 911/2445/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"; 2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", простягнення 35 519,95 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про солідарне стягнення 35 519,95 грн. курсової різниці згідно умов договору № 01-05-08 від 29.04.2008 та додатків до нього.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2014 у справі № 911/2445/14 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 рішення господарського суду Київської області від 19.08.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 у справі № 911/2445/14, в якій просить зазначену постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 24.03.2010 у справі № 10/207-09, від 20.08.2008 у справі № 14/8792, від 06.03.2007 у справі № 41/79-22/11, від 11.12.2014 у справі № 910/8733/14, від 12.08.2014 у справі № 911/5/14, від 15.01.2015 у справі № 925/527/14, від 25.12.2014 у справі № 914/3188/14, від 29.10.2014 у справі № 911/3606/13, від 19.02.2014 у справі № 911/2682/13, від 14.08.2012 у справі № 8/079-11/14, від 09.12.2009 у справі № 4/030-09, від 06.08.2013 у справі № 5/097-12, від 22.04.2014 у справі № 911/2767/13 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 512 - 519 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Заявником не пропущено строку подання заяви про перегляд судового рішення господарського суду, передбаченого статтею 111 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У постанові від 24.12.2014 у справі № 911/2445/14, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про стягнення донарахованої суми боргу в якості курсової різниці згідно договору купівлі-продажу, виходячи з того, що факт виконання зобов'язань за договором встановлено господарським судом у іншій справі та під час укладання угод про заміну кредитора у зобов'язанні, зобов'язання згідно договору на умовах відстрочення платежу було виконано в повному обсязі, тому угода про заміну кредитора у зобов'язанні для покупця не породжувала будь-яких прав та обов'язків.

Водночас приймаючи постанову від 29.10.2014 у справі № 911/3606/13, та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, за подібних сторін спору, та договорів і аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції, встановивши, що рішенням господарського суду в іншій справі з покупця стягнуто заборгованість за договором, яке в свою чергу виконано боржником частинами у серпні, вересні та листопаді 2009 року; у подальшому між сторонами укладено договори уступки права вимоги, за якими до позивача (нового кредитора) перейшло право вимоги щодо сплати курсової різниці, пені, відсотків річних, інфляційних втрат, та те, що товариство оплату вартості поставленого товару здійснювало частинами без врахування курсових коливань гривні до євро, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, зокрема, в частині стягнення курсової різниці.

Аналогічних правових висновків щодо стягнення курсової різниці дійшов суд касаційної інстанції у постановах від 19.02.2014 у справі № 911/2682/13 та від 22.04.2014 у справі № 911/2767/13.

З огляду на викладене судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні і ті ж самі норми матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу № 911/2445/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Черкащенко Судді І. Вовк Б. Грек Л. Стратієнко Є. Чернов