Рішення

від 25.06.2009 по справі 8/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.09                                                                                 Справа № 8/136

За позовом Фермерського господарства «Альтаир», село Хворостянівка Старобільського району Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо», м. Луганськ, -

про стягнення 4618 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з'явився;                  

від відповідача – представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

основного боргу за поставлену муку у сумі 3000,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 744,00 грн., 3% річних у сумі 114,00 грн. та пеню за період з 21.02.07 року по 27.05.09 року у сумі  760,00 грн.;

судових витрат.

           На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 16 червня до 25 червня 2009 року –у зв'язку з неявкою відповідача.

Позивач до судового засідання не з'явився, але звернувся до суду з заявою про розгляд спору по суті за його відсутності (вих. №б/н від 17.06.09 року).

Враховуючи, що ця заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом її долучено до справи, а викладене у ній клопотання –задоволено.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.06.09 року, його представник заявив про підтримку   позову у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що на адреси відповідача (стару юридичну: м. Луганськ, кв. Єрьоменка, 5, кв. 28 та нову юридичну: м. Слов'яносербськ, провул. Партизанський, 3 Луганської області) 04.06.09 року за вих.628 та 17.06.09 року за вих. №666 судом спрямовано ухвали про призначення справи до судового слухання.

Оператор поштового зв'язку повернув до суду два письмових повідомлення про вручення  уповноваженим особам відповідача перших двох поштових відправлень, однак відповідач до судового засідання, призначеного на 16.06.09 року, не прибув без пояснення причин.

Станом на час вирішення цього спору по суті два других поштових відправлення до суду не повернуто.

З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів суд, керуючись ст.ст.22,43 та 75 ГПК України,  вважає за можливе розглянути цей спір по суті  у даному судовому засіданні, за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

          24.10.07 року між позивачем (продавець) та відповідачем  (покупець) укладено договір №б/н купівлі-продажу, відповідно до якого  постачальник зобов'язується передати покупцеві  у власність муку та висівки 9 (далі –товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити  його (п.1.1 договору).

          Право власності на товар  переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими особами накладних, які свідчать про передачу товару (п.2.4).

           Розрахунок між сторонами здійснюється у безготівковій формі шляхом банківського переказу або готівкою (п.3.1). Умови оплати –товар оплачується  на умовах безготівкового та готівкового розрахунків (п.3.2).

           За ухилення від виконання зобов'язань за цим договором або неналежне виконання своїх зобов'язань за ним  винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені  цим збитки у порядку,  передбаченому законодавством України (п.7.1).

          За несвоєчасну оплату  товару покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця  пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п.7.3).

          Сплата пені  та відшкодування спричинених збитків не звільняє винну сторону  від виконання зобов'язань за цим договором (п.7.4).

          Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до  повного розрахунку між сторонами (11.1).

          На підтвердження виконання умов договору позивач надав до справи:

          1)накладні:

          №6/11-1 від 06.11.07 року про відпуск  позивачем на користь відповідача муки на загальну суму 14718,00 грн.;

          №15/11 від 15.11.07 року про відпуск  позивачем на користь відповідача муки на загальну суму 14418,00 грн.;

          №8/12 від 08.12.07 року про відпуск  позивачем на користь відповідача муки на загальну суму 4695,00 грн., - а всього на загальну суму 33831,00 грн.;

          2)податкові накладні:

          №6/11-1від 06.11.07 року на суму 14718,00 грн.;

          №15/11від 15.11.07 року на суму 14418,00 грн.;

          №8/12 від 08.12.07 року на суму 4695,00 грн.

          На підтвердження факту сплати відповідачем вартості отриманої муки у сумі 30831,00 грн. позивач надав до справи  копії платіжних документів.

          Керуючись умовами договору, укладеного між сторонами за цим спором, та чинним законодавством, позивач від суми основного боргу визначив наступні платежі:

пеню (неустойку) –за період з 21.02.07 року по 27.05.09 року на суму 760,00 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 744,00 грн.;

3% річних у сумі 114,00 грн., - які, разом з основним боргом,  просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню  частково з наступних підстав.

           Як сказано у частинах  1 та 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), цивільні права та зобов'язання  виникають з дій осіб, встановлених актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та зобов'язань, між іншим, є договори та інші правочини.

          Згідно частині 1 ст.202 ЦКУ правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор  має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

          Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

           Відповідно до  ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 ст.530 ЦКУ  встановлено, що  якщо у зобов'язанні встановлений  строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару, ціна   визначається виходячи із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї  частини  про визначення  ціни  товару застосовуються,  якщо  інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Продавець (позивач) повністю дотримався цих вимог законодавства, - тобто передав покупцю (відповідачу) обумовлену договорами кількість товару.

          Відповідач сплатив його вартість не у повному обсязі, чим порушив вимоги чинного законодавства та умови договорів.

          Згідно ст. 11 ЦКУ, зобов'язання виникають з підстав, встановлених названою статтею Кодексу.

           Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання), а пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦКУ передбачено правові наслідки порушення зобов'язання: у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору.

    Статтею 623 ЦКУ встановлено, що боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1). Розмір збитків, завданих   порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2). Збитки визначаються з  урахуванням  ринкових  цін,  що існували  на  день  добровільного  задоволення  боржником   вимоги кредитора  у  місці, де зобов'язання  має бути виконане,  а якщо вимога не була  задоволена  добровільно,  -  у  день  пред'явлення позову,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Суд може задовольнити вимогу про відшкодування  збитків,  беручи  до  уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч.3).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

          Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 549 ЦКУ встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею)  є грошова  сума або  інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Згідно частині 3 цієї статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Укладені між сторонами за цим спором договори належать до категорії господарських, а тому суд при вирішенні спору  в частині стягнення пені керується частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій  за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ для стягнення пені встановлено скорочений –річний –термін.

          Зі справи вбачається, що  позивач мав право нарахувати пеню за період з 21.02.07 року по 21.08.07 року, а ставити питання про її стягнення мав право  у період з 21.02.07 року по 21.02.08 року.

Отже, позивач при визначенні суми пені не дотримався вимог чинного  законодавства України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.  

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності   за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково –на суму 3858,00 грн. (3000,00 грн. + 744,00грн.+114,00 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України,  покладає  їх  на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог - як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач при  зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита.

Так, відповідно до п.»а»ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 «Про державне мито»при поданні до суду позову майнового характеру (як у даному випадку) підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% від його вартості, але не менше 6-ти (1021,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто державне мито підлягало сплаті у сумі 102,00 грн.

Фактично позивач сплатив його у сумі 192,00 грн. (платіжне доручення №135 від 22.05.09 року), або ж надмірно сплати 90,00 грн. (192,00 грн. –102,00 грн.).

Надмірно сплачене державне мито підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16,509, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47-1, 49,75, та 82-85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  частково.    

         2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо», ідентифікаційний код 32065121, яке знаходиться за адресою: смт. Слов'яносербськ, провул. Партизанський, 3 Луганської області, - на користь Фермерського господарства  Альтаир», ідентифікаційний код 23262139, яке знаходиться за адресою: село Хворостянівка, Старобільського району Луганської області, - основний борг у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 744 (сімсот сорок чотири) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 07 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          4.Решту судових витрат покласти на позивача.

          5.Повернути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства  Альтаир», ідентифікаційний код 23262139, яке знаходиться за адресою: село Хворостянівка, Старобільського району Луганської області, - надмірно сплачене державне мито у сумі 90 (дев'яносто) грн. 00 коп.

          Підставою для повернення державного мита у вказаній у цьому пункті сумі є копія даного рішення, засвідчена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  26 червня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа