Постанова

від 12.09.2013 по справі 8/136-09/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа№ 8/136-09/21

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - Пата С.П.

від прокурора - Косенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року (суддя Ярема В.А)

за позовом Виконуючого обов`язки прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 117737,83 грн,-

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

В.о. прокурора м. Біла Церква в інтересах Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення боргу по орендній платі та пені. Відповідач ФОП ОСОБА_4 в свою чергу звернулася із зустрічним позовом до Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради про визнання недійсним договору оренди.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року первісний позов був задоволений частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради 107000,78 грн. боргу по орендній платі та 10114,90 грн. - пені. В задоволенні зустрічних позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення є незаконним та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03.09.2012 року відповідачці поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 09.10.2012 року у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

В судовому засіданні 09.10.2012 року представником відповідача подане клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 09.10.2012 року по справі призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення поставлені наступні питання:

- чи виконані підписи від імені ОСОБА_4 в графі "____ ОСОБА_4" в додатковій угоді № 1 від 01.04.2008 року до договору оренди в„– 157 нежитлового приміщення від 14.06.2007 року ОСОБА_4, чи іншою особою;

- чи виконані підписи від імені ОСОБА_4 в графі "____ ОСОБА_4" в розрахунку орендної плати за перший місяць оренди, доданого до додаткової угоди № 1 від 01.04.2008 року ОСОБА_4, чи іншою особою.

Провадження по справі було зупинено, до отримання результатів експертизи.

Ухвалою суду від 19.08.2013 року провадження по справі було поновлено.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

14.06.2007 року між Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір оренди нежитлового приміщення в„– 157 .

Відповідно до умов договору орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 167,8 м2, яке розташоване в одноповерховій нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на балансі житлово-експлуатаційної контори № 5.

Згідно з п. 10.1 договору, строк його дії визначається з 14.06.2007 року по 13.05.2010 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква і становить 3171,60 горн. За перший місяць оренди та перераховується орендарем не пізніше 15-го числа місяця, за який вносить плата.

01.04.2008 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору.

Умовами угоди було внесено зміни до пунктів основної угоди, що стосуються мети оренди, розрахунку орендної плати та строку дії угоди.

До додаткової угоди надавався розрахунок орендної плати за перший місяць оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого плата становила 7960,15 грн.

На виконання умов договору, 14.06.2007 року сторонами складений акт прийому-передачі орендованого майна, що підписаний обома сторонами та скріплений відповідними печатками.

Протягом, червня 2007 року - березня 2009 року відповідачка безперешкодно користувалася орендованим майном.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень представниками позивача, відповідачка свої зобов`язання за договором оренди та додаткової угоди до нього виконала частково, сплативши за орендоване майно лише 28724,50 грн. (червень 2007 року-частково лютий 2008 року) внаслідок чого за нею утворилось заборгованість у розмірі 107000,78 грн.

02.04.2009 року на підставі заяви відповідачки про дострокове розірвання договору, між сторонами був складений акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Даний акт також підписаний обома сторонами та скріплений відповідними печатками.

Враховуючи існуючу заборгованість та не погашення її з боку відповідача, 11.08.2009 року В.о. прокурора м. Біла Церква в інтересах позивача звернувся до суду з вимогою про стягнення даного боргу з ФОП ОСОБА_4 з урахуванням штрафних санкцій, а саме пені, що передбачена умовами основного договору.

Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статей 2, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати визначається на підставі "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Білої Церкви" і становить (з урахуванням додаткової угоди №1) 7960,15 грн. за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка обґрунтовує свою позицію тим, що договір оренди нежитлового приміщення в„– 157 та додаткова угода до нього складені з порушенням норм діючого законодавства України, розмір орендної плати підвищений безпідставно та не чім не підтверджений, а самі документи підписані не вповноваженими особами.

Враховуючи дану позицію, ФОП ОСОБА_4 подала до суду зустрічний позов та просила суд визнати договір оренди в„– 157 та додаткову угоду до нього №1 недійсними з вище зазначених підстав.

На підтвердження своїх вимог, позивачкою за зустрічним позовом до суду першої інстанції було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та встановлення відповідності підписів на вказаних договорах особам, що мали їх підписати.

В матеріалах справи наявний висновок судової-почеркознавчої експертизи № 10925/09-11 від 13.04.2010 року, відповідно до якого вбачається, що підписи від імені ОСОБА_4 в договорі оренди в„– 157 , розрахунку орендної плати за перший місяць оренди як додаток до основного договору в„– 157 , виконані не ОСОБА_4 а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_4

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 155 від 26.03.2012 року, в якому зазначено, що підписи від імені ОСОБА_4 в договорі оренди в„– 157 , акті приймання передачі від 14.06.2007 року, додатковій угоді № 1 до основного договору, розрахунку орендної плати, як додатку до основного договору, та інших документів, долучених до матеріалів справи підписані ОСОБА_4

Приписами статей 202, 215 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Приписами статей 80, 92 ЦК України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідачка, заперечуючи проти основного позову та на підтвердження зустрічного позову, вказує, що документи від імені позивача підписані особою, яка не мала на те відповідних повноважень та не мала права діяти без доручення.

Дане зауваження спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, судом першої інстанції в ході розгляду справи та вивченні доказів було встановлено, що договір в„– 157 і додаткова угода №1 до нього від імені орендодавця, укладались начальником Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради, який діяв на підставі Положення про управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (копія положення наявна в матеріалах справи).

У відповідності до вказаного Положення основним завданням Управління є, зокрема, передача в оренду цілісних майнових комплексів підприємств, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Пунктом 4.3 Положення встановлено, що Управління очолює начальник, який діє без доручення та представляє інтереси Управління в організаціях, установах, підприємствах всіх форм власності.

Отже, Господарський суд Київської області вірно дійшов висновку про наявність у начальника Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради повноважень на укладання від імені Управління договору, в тому числі додаткової угоди №1 до нього.

Крім того, судом вірно не було взято до уваги посилання позивача за зустрічним позовом на недійсність договору та додаткової угоди №1 з огляду на те, що в якості начальника Управління у договорі зазначено ОСОБА_5, а у додатковій угоді № 1 - ОСОБА_6, оскільки п. 4.2 Положення про управління комунальної власності Білоцерківської міської ради передбачено, що начальник Управління призначається на посаду й звільняється з посади міським головою згідно з чинним законодавством України.

На момент укладання договору начальником Управління був ОСОБА_5, у той час як на момент підписання додаткової угоду №1 начальником Управління, у відповідності до розпорядження виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 397-К від 18.10.2007року, був вже ОСОБА_6

Отже, обидва підписи на спірних документах були зроблені вповноваженими особа з дотриманням норм діючого законодавства України та на підставі чинних нормативно-правових актів.

Також, відповідачка за первісним позовом при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області зазначала та наголошувала, спираючись на висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 155 від 26.03.2012 року, що договір, акт приймання-передачі орендованого майна від 14.06.2007 року та додаткова угода №1 до нього від імені орендодавця замість ОСОБА_7 та ОСОБА_6, відповідно, були підписані ОСОБА_8, який не мав на те відповідних повноважень.

Проте, колегією суддів не приймається дане заперечення до уваги, оскільки представником позивача до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2013 року, надані документи на підтвердження повноважень заступника начальника управління комунальної власності Білоцерківської міської ради.

Так, відповідно до посадової інструкції заступника начальника управління комунальної власності Білоцерківської міської ради, до його повноважень, зокрема, відноситься підписання вхідної документації, документації з приватизації та оренди.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дана справа направлялася до прокуратури Київської області для перевірки, в ході якої було встановлено, що у відповідності до наданих колишнім керівником Управління - ОСОБА_5 пояснень, спірний договір від імені Управління був підписаний його заступником - ОСОБА_8, який мав відповідний обсяг повноважень згідно посадових обов'язків. Зазначений факт визнається також і самим ОСОБА_8

Під час апеляційного провадження по даному спору, представником відповідачки за основним позовом також заявлялося клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, для встановлення належності підписів від імені відповідачки на додатковій угоді № 1 до договору в„– 157 та у розрахунку орендної плати за перший місяць на суму 7960,15 грн.

Як вбачається з висновку експертів КНДІСЕ № 907/908/13-32 від 30.04.2013 року, у зазначених документах підписи від імені ОСОБА_4 зроблені іншою особою з ретельним наслідування підпису ОСОБА_4

Відповідно до ч.5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегією суддів не приймаються до уваги висновок судової-почеркознавчої експертизи № 10925/09-11 від 13.04.2010 року, висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 155 від 26.03.2012 року та висновок експертів КНДІСЕ № 907/908/13-32 від 30.04.2013 року виходячи з наступного.

В зазначених експертизах категорично не встановлено не належність підпису на документах ОСОБА_4.

Крім того, на документах, що надавалися на експертизу і на яких відповідачкою оспорювався проставлений підпис, є відтиск печатки ФОП ОСОБА_4 Ідентичність такого відтиску не оспорювалося ані відповідачкою, ані її представником.

Наявні в матеріалах справи акт приймання-передачі від 14.06.2007 року, акт приймання-передачі від 02.04.2009 року, часткова оплата відповідачкою за основним позовом орендної плати, підтверджують наявність договірних стосунків між ФОП ОСОБА_4 та Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради, передбачені умовами договору оренди нежитлового приміщення в„– 157 від 14.06.2007 року.

Що ж до вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору з огляду на встановлення її умовами необґрунтовано великого розміру орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Механізм встановлення плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації регулюється Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року № 786.

Пунктами 4, 12, 13 Методики визначеного, що орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

В обґрунтування збільшення показника вартості орендованого приміщення до 663346 грн., відповідачка за зустрічним позовом зазначає, що оскільки затвердження орендної плати за перший місяць у розмірі 3171,60 грн. було здійснено без застосування індексу інфляції до вартості орендованого майна за період з моменту проведення незалежної оцінки до моменту укладання договору, з огляду на обмежені можливості програмного забезпечення, яке використовувалось останнім для ведення бухгалтерського обліку, тому при розрахунку орендної плати за перший місяць оренди, зазначеного у додатковій угоді №1 застосовувався показник ринкової вартості майна (663346 грн.), скоригований на коефіцієнт інфляції за період (125,49%), у зв'язку з чим збільшився розмір орендної плати до 7960,15 грн.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копією Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква та поясненнями начальника Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради №12-1/14/745 від 20.07.2012 року

Отже, враховуючи все вище зазначене та оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість прийнятого рішення Господарським судом Київської області в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

Стосовно вимог основного позову, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відповідачкою за первісним позовом не було доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції наявність порушень з боку орендодавця вимог чинного законодавства при визначені розміру орендної плати та не була спростована заявлена до стягнення сума заборгованості з урахування нарахованої пені.

Перевіривши розрахунки надані позивачем за первісним позовом та здійснені судом першої інстанції при винесені рішення, колегія суддів приходить до висновку про правомірність часткового задоволення позовних вимог В.о. прокурора м. Біла Церква, заявлені в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги, В.о. прокурора м. Біла Церква, заявлені в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради та відмовлено в задоволені зустрічного позову ФОП ОСОБА_4, а тому апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачку за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у справі № 8/136-09/21- без змін.

2. Матеріали справи № 8/136-09/21 повернути до Господарського суду Київської області

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.