Рішення

від 15.01.2007 по справі 2/223/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/223/3

15.01.07   

У К Р А Ї Н А

                                            Г О С П О Д А Р С Ь К И Й   С У Д

Чернігівської області

14000 ,   м. Чернігів                                                

проспект Миру , 20                                                                                                 тел. 7-99-18

        РІШЕННЯ

                                            Іменем України

09 січня 2007 р.                                                                                справа № 2/223/3

позивач:           приватне підприємство “Поробетон”

                    м. Чернігів, вул. 1-го травня, 155, кв. 68

відповідач 1:          державна виконавча служба у  Новозаводському районі м. Чернігова

                    м. Чернігів, вул. Шевченка, 118

відповідач 2:  Головне управління державного казначейства України в Чернігівській області

                    м. Чернігів, вул. Комсомольська, 27

про          стягнення 17159,4 грн. збитків.

                              Суддя Михайлюк С.І.

Представники сторін:

від позивача: директор Пекур О.П., уповноважений представник Ребенко Є.О.

від відповідача 1: заступник начальника Павленко Є.О.

від відповідача 2: головн. спеціаліст юридичного відділу Шафрай Т.М., зав. юр. сектором Руденок Л.М., головн. спеціаліст. юр. сектору Редозубова І.В.  

У судовому засіданні 18.09.2006р. 18.09.2006р. прийняв участь оцінювач Усенко В.І.

У судовому засіданні 12.12.2006р. прийняла участь  директор Чернігівської  універсальної товарної біржі  “Соціум” Хоменко С.М.

Рішення приймається після перерви, що оголошувалася у судовому засіданні.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 17159,4 грн. збитків, заподіяних незаконними діями відповідача.

Позов мотивований тим, що  внаслідок незаконних дій відповідача 1  по зверненню стягнення та реалізації майна (автотранспорту) підприємство втратило належне майно, яке безпідставно  реалізовано на аукціоні за заниженими цінами –вантажний автомобіль ЗИЛ- 441510 (сідловий тягач), 1989 року випуску, напівпричеп з бортовою платформою ОДАЗ-885, 1987 року випуску та напівпричеп (цистерна) ТЦ-10, 1989 року випуску.

          При визначенні суми збитків позивач послався  і на   висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 24.07.2006., який виконаний  оцінювачем,  судовим експертом експертної фірми “Еталон” Усенком В.І.

Позивач 06.12.2006р. подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача  збитки, заподіяні його незаконними діями, у сумі 20409,29 грн., судові витрати у вигляді держмита 204,09 грн., витрат на оплату судової експертизи 470,76 грн., експертного дослідження –295 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу 118 грн.

          Відповідно до ст. 22 ГПК України суд вирішує спір з урахуванням цієї заяви.

          Ухвалою суду від 01.09.2006р.  до участі у справі залучено іншого відповідача –управління Державного казначейства України в Чернігівській області.

          Ухвалою суду від 06.12.2006р. допущено заміну відповідача 2 правонаступником –Головне управління державного казначейства України у Чернігівській області.

          Відповідач 1 подав заперечення на позовну заяву та розрахунок суми збитків, відповідно до яких просить  відмовити в задоволенні позову у сумі 16043,4 грн., сума збитків становить 1116 грн.  У судовому засіданні 31.08.2006р.  представник відповідача зазначив, що ДВС згодна сплатити  1116 грн. Заперечення мотивовані тим, що вимоги суперечать  ст. 45 Закону України  “Про виконавче провадження”, ухвалою суду від 17.05.2006р.  визнані неправомірними дії ДВС у Новозаводському районі м. Чернігова по зверненню стягнення та реалізації майна (автотранспорту) позивача, а не проведення виконавчих дій, які полягають в складанні акту опису й арешту, проведення експертної оцінки. Відповідач 1 також зазначає, що позивачеві були відомі експертна оцінка,  сума витрат по виконавчому провадженню, проте останній не  оскаржив їх.

          У судових засіданнях представники відповідача 2 пояснили, що управління не відповідає за дії ДВС,  у разі задоволення судом позову грошові кошти повинні стягуватися з ДВС.

          Оцінювач Усенко В.І. у судовому засіданні пояснив, що  оцінку проводив заочно, відповідно до наказу Мінюсту № 53/5 оцінка транспортного засобу допускається без його огляду, на підставі матеріалів, наданих замовником.

Хоменко С.М. пояснила, що в грудні 2005р.  працювала оцінювачем приватного підприємства “Аксіома”, оцінка транспортних засобів здійснювалася у грудні 2005р., нею транспортні засоби оглядалися безпосередньо, оцінка проводилася на основі даних, які маються в мережі Інтернет, оголошеннях, оцінка була об'єктивною. Деталей проведення оцінки Хоменко С.М. не пам'ятає, оскільки пройшов значний проміжок часу. Також Хоменко С.М. пояснила, що не є судовим експертом.  

До матеріалів справи  залучені документи з придбання позивачем транспортних засобів.

Дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

Позов підлягає задоволенню, доводи відповідачів відхиляються з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005р. у справі № 14/264  з приватного підприємства “Поро бетон” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Зебнітц”  стягнуто 6038,71 грн. збитків, 102 грн. державного мита та 93,7 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення  13.12.2005р. виданий відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.05.2006р. за скаргою боржника на дії ДВС у цій справі визнано неправомірними дії Державної виконавчої служби у Новозаводському районі м. Чернігова по зверненню стягнення та реалізації майна (автотранспорт) приватного підприємства “Поробетон”.  Ухвала набрала законної сили.

В ухвалі суд зробив висновок, що  спосіб проведення примусового виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005р., наказ від 13.12.2005р., по справі № 14/264 по примусовій реалізації майна приватного підприємства “Поробетон”  державною виконавчою службою у Новозаводському районі м. Чернігова обрано не у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження” та Інструкції “Про проведення виконавчих дій”,  затвердженою наказом міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999р., оскільки порушено порядок (черговість) звернення стягнення на майно боржника (грошові кошти та інше майно), проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту, вилученню і примусовій реалізації не передувало в першу чергу виявлення грошових коштів боржника.

Суд послався на ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якої  стягнення за виконавчими документами  в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, готівкові кошти виявлені у боржника вилучаються. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача,  стягнення також звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.  Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.

За не належне виконання своїх посадових обов'язків, що призвело до порушення вимог Закону України “Про виконавче провадження”   заступнику начальника державної виконавчої служби у Новозаводському районі Павленку Є.О. наказом державної виконавчої служби Чернігівської області від 12.07.2006р. № 323/к оголошено догану (лист державної виконавчої служби Чернігівської області від 14.07.2006р. № 01-27/505)

З ухвали випливає, що державною виконавчою службою у Новозаводському районі м. Чернігова (надалі ДВС) 14.12.2005р. винесено постанову  про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Чернігівської області  № 14/264 від 13.12.2005р. Цього ж числа  ДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою встановлено, що згідно заяви стягувача  за боржником виявлено зареєстрований автотранспорт, що арешт накладено на весь автотранспорт, який зареєстровано на праві власності. 20.12.2005р. державним виконавцем складено акт опису й арешту майна серії  № АА  № 212645, яким накладено арешт на транспортні засоби боржника: ТЦ10 (1989), сірий, № шасі 1392;  ОДАЗ-885 (1987), сірий, № шас. 298412, номер РМС 227385; ЗИЛ 441510 (1989), синій, № дв. 472935, № шас. 2945017К, державний номер 06921 МН, заборонено на відчуження та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ “Варіо-Сервіс”. 20.12.2005р.  державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні. ДВС приватним підприємством “Аксіома” надані висновки: за № 104/05 про цінку ДТХ від 20.12.2005р., де вартість вантажного автомобіля марки ЗИЛ 441510 (державний реєстраційний номер 06921 МН) складає 5687,56 грн., за № 105/05 про оцінку ДТЗ від 20.12.2005р., де вартість автомобільного причепу марки ТЦ10, 1989 року випуску, сірого кольору (державний реєстраційний номер 08417 МН) складає 1929,69 грн. без ПДВ, за № 106/05 про оцінку ДТЗ від 20.12.2005р., де вартість автомобільного причепу марки ОДАЗ 885, 1987 року випуску, сірого кольору (державний реєстраційний номер 08418 МН) складає  1616,16 грн. без ПДВ; та рахунки-фактури на оплату за проведену незалежну оцінку  від 20.12.2005р. за №№197, 198, 199 на суму 450 грн. кожний, а всього на суму 1350 грн. З'ясування державним виконавцем наявності у боржника грошових коштів для задоволення вимог стягувача  проводилося тільки після 20.12.2005р. та вчинення вище перелічених виконавчих дій. Згідно платіжного доручення № 1090/7 з рахунку боржника на рахунок ДВС було перераховано 6883,35 грн. з призначенням платежу “стягнення згідно наказу господарського суду Чернігівської області № 14/264 від 13.12.2005р.  на користь ТОВ “Зебнітц” 6883,35 грн. згідно ст. 3, 46, 50 Закону України “Про виконавче провадження”  24.01.2006р.  ДВС подано ЧФСПД “Укрспецюст” заявку № 1324/7 про прийняття до продажу через публічні торги майна, що належить ПП. “Поробетон” на загальну суму 9233,41 грн. за комісійну винагороду 12% та складено акт про передачу на реалізацію описаного у боржника майна згідно акту опису та арешту майна АА № 212645 від 20.12.2005р.. Згідно протоколу № 6250005/2 проведення аукціону по реалізації рухомого майна, яке належало ПП. “Поробетон”,  від 15.02.2006р., майно, яке виставлено на аукціон,  продано за 9300 грн.  З отриманих 04.01.2006р. коштів ДВС при розподілі сум враховано тільки 999,35 грн., решта (5884 грн.)  повернена  на рахунок боржника  24.02.2006р. як помилково зарахована.  Суд також встановив, що  на час передачі (24.01.2006р.) рухомого майна боржника на реалізацію державним виконавцем   не приймалася постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Постанова про стягнення з ПП. “Поро бетон” 2325,3 грн. витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій прийнята державним виконавцем  та затверджена начальником ДВС 02.03.2006р. При цьому докази направлення боржнику вказаної постанови суду не надано.  03.03.2006р. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Ухвала  господарського суду Чернігівської області від  17.05.2006р. у справі № 14/264, лист державної виконавчої служби Чернігівської області від 14.07.2006р. № 01-27/505,  вказують на те, що ДВС в першу чергу не вчинено дій щодо з'ясування наявності у боржника грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду, такі дії вчинені вже після винесення постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні та проведення оцінки транспортних засобів,   безпідставно, з порушенням чинного законодавства  звернено стягнення та реалізовано майно позивача  в той час, як на рахунку у ДВС знаходилися  кошти для виконання рішення суду.

Вказана ухвала, протокол № 6250005/2 проведення аукціону по реалізації рухомого майна, яке належало ПП “Поробетон”  від 15.02.2006р.,  аукціонна відомість  по реалізації майна від 16.02.2006р.  вказують і на те, що за рахунок ПП “Поробетон”  сплачено 1350 грн. ТОВ “Аксіома” за оцінку транспортних засобів, необхідності проведення якої на той час не було (безпідставно), Чернігівській філії “Укрспецюст”  - 1116 грн. комісійної винагороди.

Отже внаслідок незаконних дій відповідача 1 позивач втратив належне йому майно, за рахунок позивача безпідставно були здійснені наведені виплати.

Відповідно до висновку  експертів № 224 ц судової автотоварознавчої експертизи від 14.11.2006р. (Чернігівське відділення КНДІСЕ),  яка призначена згідно з ст. 41 ГПК України  господарським судом Чернігівської області, середня  ринкова   вартість    реалізованого майна  позивача -  вантажний автомобіля   ЗИЛ 441510, 1989 року випуску, державний № 06921 МН, ТЦ (10), 1989 року випуску ОДАЗ-885, 1987 року випуску станом на 10.08.2006р. складає 27243,29 грн.

Різниця від середньої ринкової вартості безпідставно реалізованих транспортних засобів та вартістю їх продажу на аукціоні, оплата за рахунок позивача  1350 грн. ТОВ “Аксіома” за оцінку транспортних засобів,  Чернігівській філії “Укрспецюст”  - 1116 грн. комісійної винагороди є збитками ПП “Поробетон” в розумінні ст. 22 ЦК України, розмір яких становить  20409,29 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження” збитки, заподіяні    державним   виконавцем   громадянам   чи  юридичним   особам   при   здійсненні   виконавчого   провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

          Частиною 3 ст. 11 Закону України  “Про державну виконавчу службу” встановлено, що шкода, заподіяна  державним  виконавцем фізичним чи юридичним особам  під  час  виконання  рішення,  підлягає  відшкодуванню   у порядку,  передбаченому  законом,  за  рахунок  держави.

            Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну,  відшкодувати її в натурі  або відшкодувати збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.   

Згідно з ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними діями органу державної влади  при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

          Відповідач 1 є органом державної  влади, на який  покладений обов'язок  щодо виконання у т.ч. рішень судів (ст.ст. 1, 3 Закону України “Про державну виконавчу службу”).

           Відповідно  до  абзацу  п'ятого  пункту 21 Постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  від  26.12.2003  № 14  “Про  практику  розгляду  судами  скарг  на   рішення,  дії  або  бездіяльність  органів  і  посадових  осіб  державної  виконавчої  служби  та  звернень  учасників  виконавчого  провадження”  при   розгляді   позовів   фізичних   і  юридичних  осіб  про відшкодування  шкоди  (збитків),  заподіяної діями (бездіяльністю) державного  виконавця,  суди  повинні  виходити  з положень ст. 11 Закону N  202/98-ВР,  ст.  86  Закону  N  606-XIV  і враховувати,  що в таких справах відповідачами можуть бути  відповідні  відділи  державної  виконавчої  служби,  в  яких працюють  державні  виконавці,  та відповідні територіальні органи

Державного казначейства України.

            Відповідно  до  частини  1  статті 25 Бюджетного  кодексу  України  Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно  з  пунктом 1.5 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства,  затвердженого  наказом Державного казначейства   від 05.10.2001 № 175 (далі –Порядок), якщо в платіжній вимозі та/або супровідних документах до неї не визначено код економічної класифікації видатків,  то органи Державного казначейства  самостійно  визначають  коди  економічної класифікації  видатків,  за  якими  буде  здійснюватись  примусове списання (стягнення) коштів та/або на  які  буде  накладено  арешт (виходячи з економічної сутності платежу).

          Пунктом 3.6. визначено, що примусове списання (стягнення)  коштів  здійснюється  за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якщо б оплата була проведена не примусово; витрати,  пов'язані із врегулюванням господарського спору, санкцій за іншими видатками стягуються за кодом 1139 "Оплата інших  послуг та  інші  видатки",  у  разі відсутності у затвердженому кошторисі доходів та видатків установи  зазначеного  коду  -  за  тим  самим кодом, що й саме списання.

Таким чином завдані збитки –20409,29 грн. та судові витрати (сплата держмита –204,09 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 грн.,  оплата за проведення судової експертизи, що призначена господарським судом Чернігівської області –470,76 грн.) підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Оплату позивачем 295 грн. експертній фірмі “Еталон”  суд не вважає судовими витратами. Оскільки в силу ст. 44 ГПК України  до складу судових витрат відносяться суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної саме господарським судом.

Суд не доручав проведення  експертизи експертній фірмі “Еталон”.

З цих же підстав суд не приймає до уваги  висновок експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста щодо визначення вартості дорожньо-транспортних засобів від 24.11.2006р., що складений експертною фірмою “Еталон”  та  висновки приватного підприємства “Аксіома” про оцінку ДТЗ від 20.12.2005р. №№  104/05, 105/05, 106/05.

Згідно з ст. 32 ГПК України фактичні дані у справі встановлюються, у т.ч. висновками судових експертів.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про судову експертизу” судова експертиза –це дослідження експертом   на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні  органів дізнання, досудового та судового слідства.

Окрім того, висновки, що складені ПП “Аксіома” суперечать матеріалам справи. Зокрема у розділі “Розрахунок” висновку № 106/05 від 20.12.2005р.  з оцінки ОДАЗ 885 зазначено , що  додаткове зниження вартості ДТЗ, що відбулося внаслідок дефектів, обумовлених неналежним доглядом, зберіганням і експлуатацією, враховувалось –ДТЗ має ознаки зносу, потребує ремонтних робіт. Серед недоліків вказано, у т.ч. –ДТЗ має складові частини, які потребують ремонту, відсутній навісний шланг, корозійні і механічні пошкодження.

У розділі “Розрахунок”  висновку № 104/05 від 20.12.2005р.  з оцінки ЗИЛ 441510 вказано у т.ч. , що ДТЗ має складові частини, які потребують ремонту (шумність і димність двигуна, підтікання мастила, протікання радіатора, колеса повністю зношені, відсутні акумулятор, комутатор, катушка запалення, інше (про цьому не вказано що саме, що впливає на вартість), корозійні і механічні пошкодження складових.

У розділі “Розрахунок” висновку  № 105/05 від 20.12.2005р.  з оцінки ТЦ 10 також вказані недоліки ТЗ.

Проте у акті опису й арешту майна від 20.12.2005р. серії АА № 212545 відмінних ознаків описаних предметів не вказано (п. 5.6.6. Інструкції “Про проведення виконавчих дій”).

Слід також зазначити, що звернення стягнення та реалізація майна є різновидом виконавчих дій.

Відповідно до ст. 45 Закону України “Про виконавче провадження”     витрати органів державної виконавчої служби  на  організацію та   проведення   виконавчих  дій  щодо  забезпечення  примусового виконання  рішень  є  витратами виконавчого провадження, до яких належать кошти на оплату праці експертів.   Водночас, як вказувалося, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.05.2006р. у цій справі визнано неправомірними дії Державної виконавчої служби у Новозаводському районі м. Чернігова по зверненню стягнення та реалізації майна (автотранспорт) приватного підприємства “Поробетон”,  ухвала набрала законної сили.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст. ст. 35, 44, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “Поробетон”  (м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 155, кв. 68, п/р 26009005021 у ЗАТ “Полікомбанк”, код 31188464) 20409,29 грн. збитків, 204,09 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 470,76 грн. –на оплату вартості експертизи.   

У стягненні 295 грн. витрат за проведення експертного дослідження відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                          С.І. Михайлюк

          Повний текст рішення підписаний 15.01.2007р.