Постанова

від 04.07.2007 по справі 2/223/3

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/223/3

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 липня 2007 р.                                                                                   № 2/223/3  

 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали  

касаційних скаргДВС у Новозаводському районі м. Чернігова таГоловного управління Держказначейства України у Чернігівській області

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.03.2007

у справігосподарського суду Чернігівської області

за позовомПП “Поробетон”

до

ДВС у Новозаводському районі м. Чернігова Головного управління Держказначейства України у Чернігівській області

простягнення 17159, 4 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Пекун А.П. - директор,

відповідача-1: Павленко Є.О. (дов. від 02.07.07 № 707), Мишко О.В. (дов. від 02.07.07 № 708),

відповідача-2: не з'явились,

                                             ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 09.01.07 господарського суду Чернігівської області позов задоволено. З Державного бюджету на користь позивача стягнуто 20409, 29 грн. збитків, 204, 09 грн. державного мита та 118 грн. на ІТЗ судового процесу.

Постановою від 05.03.07 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

          Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДВС у Новозаводському районі м. Чернігова та Головне управління Держказначейства України у Чернігівській області звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просять їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, рішенням  господарського суду Чернігівської області  від 29.11.2005р. у справі №  14/264 з ПП “Поробетон” на користь ТОВ “Зебнітц” стягнуто 6038,71 грн. збитків, 102 грн. державного мита та 93,7 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.05.06, яка набрала законної сили, у вказаній справі за скаргою боржника на дії виконавця визнано неправомірними дії державного виконавця - Павленка Е.О. Державної виконавчої служби у Новозаводському районі м. Чернігова по зверненню стягнення та реалізації майна (автотранспорт)  “Поробетон”.

Судами враховано, що у вказаній вище ухвалі вказано, що спосіб проведення примусового виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005р. у справі №14/264 з примусової реалізації майна ПП “Поробетон” Державною виконавчою службою у Новозаводському районі м. Чернігова обрано всупереч вимог Закону України “Про виконавче провадження” та Інструкції “Про проведення виконавчих дій”, оскільки порушено порядок (черговість) звернення стягнення на майно боржника (грошові кошти та інше майно), проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту, вилученню і примусовій реалізації не передувало в першу чергу виявлення грошових коштів боржника. При цьому суд послався на ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, готівкові кошти виявлені у боржника вилучаються. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення також звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.

Судами також з'ясовано, що 14.12.05 ДВС у Новозаводському районі м. Чернігова винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Чернігівської області №14/264 від 13.12.05, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою встановлено, що згідно заяви стягувача за боржником виявлено зареєстрований на праві власності автотранспорт, на який          і накладено арешт.

20.12.05 державним виконавцем складено акт опису та арешту майна серії № АА № 212645, яким накладено арешт на транспортні засоби боржника: ТЦ10 (1989), сірий, № шасі 1392; ОДАЗ-885 (1987), сірий, № шас. 298412, номер РМС 227385; ЗИЛ 441510 (1989), синій, № дв. 472935, № шас. 2945017К, державний номер 06921 МН, заборонено на відчуження та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ “Варіо-Сервіс”.

20.12.2005р. державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні - ПП “Аксіома”, якою надано висновки: № 104/05 про оцінку дорожньо-транспортних засобів (ДТЗ) від 20.12.2005р., за яким вартість вантажного автомобіля марки ЗИЛ 441510 (державний реєстраційний номер 06921 МН) складає 5687Д6 грн.; № 105/05 про оцінку ДТЗ від 20.12.2005р., за яким вартість автомобільного причепу марки ТЦ10, 1989 року випуску, сірого кольору (державний реєстраційний номер 08417 МН) складає 1929,69 грн. без ПДВ; № 106/05 про оцінку ДТЗ від 20.12.05, за яким вартість автомобільного причепу марки ОДАЗ 885, 1987 року випуску, сірого кольору (державний реєстраційний номер 08418 МН) складає 1616,16 грн. без ПДВ; та рахунки-фактури на оплату за проведену незалежну оцінку від 20.12.05  №№197, 198, 199 на суму 450 грн. кожний,  всього на суму 1350 грн.

При цьому судами попередніх інстанцій обгрунтовано взято до уваги, що  з'ясування державним виконавцем наявності у боржника грошових коштів для задоволення вимог стягувана проводилося тільки після 20.12.05 та вчинення вище перелічених виконавчих дій.

Судами також встановлено, що згідно платіжного доручення №1090/7 з рахунку боржника на рахунок ДВС було перераховано 6883, 35 грн. з призначенням платежу –“стягнення згідно наказу господарського суду Чернігівської області № 14/264 від 13.12.2005р. на користь ТОВ “Зебнітц” 6883,35 грн. згідно ст.ст. 3, 46, 50 Закону України “Про виконавче провадження”.

24.01.2006р. ДВС подано ЧФСПД “Укрспецюст” заявку № 1324/7 про прийняття до продажу через публічні торги майна, що належить ПП “Поробетон” на загальну суму 9233, 41 грн. за комісійну винагороду 12% та складено акт про передачу на реалізацію описаного у боржника майна згідно акту опису та арешту майна АА № 212645 від 20.12.05.

Відповідно до протоколу № 6250005/2 проведення аукціону з реалізації рухомого майна від 15.02.06 майно ПП “Поробетон”, виставлене на аукціон, продано за 9300 грн.

З отриманих 04.01.06 коштів ДВС при розподілі сум враховано тільки 999, 35 грн., решту (5884 грн.) повернено на рахунок боржника 24.02.06 як помилково зараховану.

При прийнятті оскаржуваних рішень судами враховано, що на момент передачі рухомого майна боржника на реалізацію державним виконавцем не приймалося постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Постанову про стягнення з ПП “Поробетон” 2325,3 грн. витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій прийнято державним виконавцем та затверджено начальником ДВС тільки 02.03.2006р. При цьому докази направлення боржнику вказаної постанови судам надано не було.

03.03.06 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

З врахуванням вказаних вище обставин суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що ДВС безпідставно реалізовано майно позивача в той час, як на рахунку у ДВС знаходилися кошти для виконання рішення суду.

До того ж, за рахунок ПП “Поробетон” безпідставно сплачено 1350 грн. ТОВ “Аксіома” за оцінку транспортних засобів та Чернігівській філії “Укрспецюст” - 1116 грн. комісійної винагороди.

Судами також взято до уваги висновок експертів №224 ц призначеної у справі в порядку ст. 41 ГПК України судової автотоварознавчої експертизи від 14.11.06, проведеної Чернігівським відділенням КНДІСЕ, згідно якого середня ринкова вартість реалізованого майна позивача - вантажного автомобіля ЗИЛ 441510, 1989 року випуску, державний №06921 МН, ТЦ (10), 1989 року випуску ОДАЗ-885, 1987 року випуску станом на 10.08.06 складає 27243, 29 грн., у зв'язку з чим зроблено обгрунтований висновок про заподіяння позивачу збитків в сумі 20409,29 грн., що складаються з різниці від середньої ринкової вартості безпідставно реалізованих транспортних засобів та вартістю їх продажу на аукціоні, оплата за рахунок позивача 1350 грн. ТОВ "Аксіома" за оцінку транспортних засобів, Чернігівській філії “Укрспецюст” - 1116 грн. комісійної винагороди.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" встановлено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними діями органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного  бюджету  України  та місцевих  бюджетів,  за рішенням,  яке було  прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно з пунктом. 1.5 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства від 05.10.2001 № 175 (далі - Порядок), якщо в платіжній вимозі та/або супровідних документах до неї не визначено код економічної класифікації видатків, то органи Державного казначейства самостійно визначають коди економічної класифікації видатків, за якими буде здійснюватись примусове списання (стягнення) коштів та/або на які буде накладено арешт (виходячи з економічної сутності платежу).

Пунктом 3.6. визначено, що примусове списання (стягнення) коштів здійснюється за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якщо б оплата була проведена не примусово; витрати, пов'язані із врегулюванням господарського спору, санкцій за іншими видатками стягуються за кодом 1139 "Оплата інших послуг та інші видатки", у разі відсутності у затвердженому кошторисі доходів та видатків установи зазначеного коду за тим самим кодом, що й саме списання.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України “Про державну виконавчу службу” шкода заподіяна держаним виконавцем фізичним та юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                        ПОСТАНОВИВ  :

Касаційні  скарги залишити без задоволення.

Постанову від 05.03.2007 Київського апеляційного господарського суду у справі № 2/223/3 залишити без змін.

Головуючий                                                                                         Божок В.С.

Судді                                                                                                      Костенко Т.Ф.

                                                                                                              Коробенко Г.П.