Постанова

від 27.08.2014 по справі 915/2296/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р.Справа № 915/2296/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка,

суддів О.Ю. Аленіна, С.В. Таран

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради - не з'явився

від Церкви Християн Віри Євангельської "Благодать" - Ляшенко М.Д., Фалій С.Д.

від Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Церкви Християн Віри Євангельської "Благодать"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 19.03.2014 р.

у справі № 915/2296/13

за позовом Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради

до Церкви Християн Віри Євангельської "Благодать"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради

про стягнення 48121,24 грн. неустойки,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.03.2014 р. (суддя Бездоля Д.О.) позов Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради (далі також - Позивач, Управління з питань культури) до Церкви Християн Віри Євангельської "Благодать" (далі також - Відповідач, Скаржник, Церква) задоволено повністю: стягнуто з Відповідача на користь Позивача неустойку в розмірі 48121,24 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Вказане рішення прийнято на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що позов Управління з питань культури ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, відмовивши у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що вказане рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин справи. Так, зокрема, Скаржник вказує, що Позивачем не доведено обставину використання Церквою нежитлового приміщення площею 405,7 кв. м, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Ольшанців, 72, після 29 березня 2013 року.

У судовому засіданні 27.08.2014 р. представники Відповідача просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши оскаржуване рішення. Представники Позивача та Третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином. Натомість, від Управління з питань культури надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням його представника у відпустці. Судова колегія відхиляє дане клопотання з огляду на те, що явка Управління з питань культури не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою та Позивач міг уповноважити іншого представника представляти в суді свої інтереси.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Відповідача, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно положень ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки не відповідають обставинам, при цьому, господарський суд визнав встановленими обставини, що мають значення для вирішення спору, які матеріалами справи не доводяться. Відтак, судове рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Фонду комунальної власності Миколаївської міської ради від 28.12.2002 р. № 131-р "Про вилучення та закріплення комунального майна за установами комунальної власності Миколаївської міської ради" Позивачу було передано на баланс і закріплено на праві управління та користування будівлю кінотеатру "Ровесник", розташовану в м. Миколаєві, по вул. Ольшанців, 72.

01.04.2010 р. між Управлінням з питань культури (орендодавець) та Церквою Християн Віри Євангельської "Благодать" (орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 3, що належить до комунальної власності, (далі також - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, площею 405,7 кв. м, що знаходиться на балансі Позивача і розміщене за вищевказаною адресою, з метою використання під адміністративні потреби та для проведення богослужінь.

Згідно п. 2.4 Договору у разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній повинен повернути орендодавцеві орендоване приміщення в п'ятнадцятиденний термін з дня отримання заяви орендодавця за актом приймання-передавання приміщення.

У разі припинення або розірвання цього Договору майно повертається орендарем орендодавцю (п. 2.6 Договору).

Пунктом 2.7 Договору передбачено, що майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Відповідно до п. 2.9 Договору, якщо орендар не виконує обов'язок щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Пунктами 3.1, 3.4, 3.5, 3.10 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 24.04.2008 р. № 23/31, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 4254,08 грн.; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним; у разі припинення (розірвання) Договору орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно.

У п. 10.1 Договору сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців і він діє з 01.04.2010 р. до 01.03.2013 р. включно.

За умовами п. 10.5 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

З п. 10.6 Договору вбачається, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору протягом одного місяця до закінчення строку чинності договору та протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Однією з підстав припинення чинності Договору є закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.7 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач передав Відповідачу в оренду вказане вище нежитлове приміщення, що підтверджується письмовими поясненнями учасників процесу, а також актами прийому-передачі цього приміщення за раніше укладеними між сторонами договорами оренди від 01.04.2003 № 1 та від 01.04.2008 № 2. Вказана обставина визнається сторонами у справі.

Листами від 20.02.2013 р. № 114/14-02 та від 11.03.2013 р. № 151/14-03, які отримані Церквою в ті ж дні, згідно відповідних записів на цих листах, Орендодавець повідомив Орендаря про припинення Договору та про необхідність повернення вищезгаданого нежитлового приміщення.

29.03.2013 р. сторонами складено акт № 1 прийому-передачі майна за договором оренди від 01.04.2010 р. № 3, згідно якого Орендар передав, а орендодавець прийняв індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення загальною площею 405,7 кв. м, яке знаходься за адресою: м. Миколаїв, вул. Ольшанців, 72; майно передане Орендодавцю в придатному для використання стані і прийняте без зауважень; приймання-передачу майна проведено відповідно до договору оренди від 01.04.2010 р.; сторони не мають одна до одної будь-яких претензій. Даний акт підписано пастирем Церкви Фалієм С.Д. та комісією у складі п'яти представників Орендодавця (а. с. 16).

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (п. 2 ст. 795 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди вказаного вище нежитлового приміщення закінчився 01.03.2013 р., згідно п. 10.1 Договору. При цьому, оскільки орендодавцем відповідно до положень п. п. 10.5, 10.6 Договору заявлено (вищезгадані листи від 20.02.2013 р. № 114/14-02 та від 11.03.2013 р. № 151/14-03) про припинення цього Договору, то він (Договір) не поновлювався, згідно положень ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Отже, так як Договір припинився, відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України та ч. 1 ст. 27 названого вище Закону Церква була зобов'язана повернути орендодавцеві об'єкт оренди і цей обов'язок Відповідачем виконано, про що свідчить вищезгаданий акт № 1 прийому-передачі майна від 29.03.2013 р., підписаний сторонами Договору.

Судова колегія вважає, що даний акт, згідно вимог ст. 34 ГПК України, є належним і допустимим доказом повернення орендарем об'єкта оренди по договору від 01.04.2010 р. № 3, згідно положення п. 2 ст. 795 ЦК України.

Таким чином, оскільки Відповідачем повернуто зазначене вище нежитлове приміщення площею 405,7 кв. м, то правові відносини між сторонами щодо оренди вищезгаданого комунального майна саме на умовах вказаного Договору припинилися, а, отже, Позивач безпідставно вимагає від Відповідача сплати неустойки з посиланням на ч. 2 ст. 785 ЦК України. Місцевий господарський суд на вказану вище обставину належної уваги не звернув, що й стало підставою для його помилкового висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову про стягнення неустойки саме за Договором з посиланням на приписи ч. 2 ст. 785 ГК України.

Колегія суддів, з огляду на наведені вище обставин справи, враховуючи принцип диспозитивності та межі дослідження при розгляді заявлених Позивачем вимог, також вважає за необхідне зазначити про невірно обраний останнім спосіб захисту його прав.

З огляду на вищенаведені встановлені апеляційною інстанцією обставини справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення слід скасувати, а у задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати, відповідно до положень ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.03.2014 р. скасувати.

В позові відмовити.

Постанова підписана 28.08.2014 р.

Головуючий суддя М.В. Сидоренко

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя С.В. Таран