Постанова

від 19.08.2014 по справі 910/7201/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа№ 910/7201/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Доманської М.Л.

Остапенка О.М.

представники сторін:

від ТОВ "Видавничий дім "Індепендент Медіа":

Фердман Є.Г. - представник за дорученням б/н від 01.11.2013 року;

від ТОВ "Видавничі Ініціативи":

Фердман Є.Г. - представник за дорученням б/н від 20.05.2014 року;

від ТОВ "ФАЙНЛ КАТ МЕДІА":

Терещенко М.О. - представник за дорученням б/н 01.03.2013 року;

від ТОВ "Тиждень моди":

Романюк М.В. - представник за дорученням б/н від 08.10.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа», товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничі Ініціативи» на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року у справі № 910/7201/13 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНЛ КАТ МЕДІА»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа», м. Київ

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничі Ініціативи», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю «Тиждень моди», м. Київ

про порушення авторських прав та стягнення 425 550,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАЙНЛ КАТ МЕДІА» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа», товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничі Ініціативи» про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа» та товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничі Ініціативи» надрукувати у найближчому номері журналів "Harper's BAZAAR", "Esquire", "Men's Health" та "Story" на першій сторінці інформацію про те, що "Власником і видавцем журналу "Harper's BAZAAR" / "Esquire" / "Men's Health" / "Story" було порушено авторське право товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНЛ КАТ МЕДІА». Без його дозволу в журналах "Harper's BAZAAR" (№ 1, січень 2013, № 2, лютий 2013) / "Esquire" (№ 11, лютий 2013) / "Men's Health" (Лютий 2013р.) / "Story" (№ 2, лютий 2013р.) було опубліковано 128 (сто двадцять вісім) / 8 (вісім) / 8 (вісім) / 8 (вісім) фотографій (відповідно) товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНЛ КАТ МЕДІА»; стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа» компенсації за порушення авторських прав в сумі 380 755,26 грн., що дорівнює 331,95 грн. розмірам мінімальної заробітної плати; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничі Ініціативи» компенсацію за порушення авторських прав в сумі 44 794,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діями відповідачів було порушено авторські права позивача та авторів використаних фотографій, так як позивач, як власник виключних майнових прав, не надавав відповідачам жодних повноважень (прав) на використання фотографій шляхом їх розміщення у журналах "Harper's BAZAAR", "Esquire", "Men's Health", "Story" та публічного розповсюдження.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року у справі № 910/7201/13 (суддя Бондарчук В.В.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНЛ КАТ МЕДІА» задоволено частково; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа» та товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничі Ініціативи" надрукувати у найближчому номері журналів "Harper's BAZAAR", "Esquire", "Men's Health" та "Story" інформацію про те, що "Власником журналу "Harper's BAZAAR" / "Esquire" / "Men's Health" / "Story" було порушено авторське право товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНЛ КАТ МЕДІА». Без його дозволу в журналах "Harper's BAZAAR" (№ 1, січень 2013, № 2, лютий 2013) / "Esquire" (№ 11, лютий 2013) / "Men's Health" (Лютий 2013р.) / "Story" (№ 2, лютий 2013) було опубліковано 128 (сто двадцять вісім) / 8 (вісім) / 8 (вісім) / 8 (вісім) фотографій (відповідно) товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНЛ КАТ МЕДІА»; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "«Видавничий дім «Індепендент Медіа», з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНЛ КАТ МЕДІА» 155 904 грн - компенсації за порушення майнових авторських прав, 3 691 грн 58 коп. - судового збору та 8 089 грн 20 коп. - витрат на оплату експертизи; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничі Ініціативи», з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНЛ КАТ МЕДІА» 12 180 грн 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав, 817 грн 10 коп. - судового збору та 631 грн 97 коп. - витрат на оплату експертизи; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що позивачем доведено факт порушення відповідачами майнових авторських прав позивача на фотографічні твори.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 8, 11, 15, 16, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності».

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа», товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничі Ініціативи» звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року у справі № 910/7201/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Файнл Кат Медіа» відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а саме, як зазначають скаржники хибним є висновок суду про те що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 є авторами 128 фотографічних творів в той час коли докази на підтвердження даної обставини відсутні в матеріалах справи; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи щодо дійсності дати створення фотографічного твору; недоведеністю висновків, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а саме недоведеними є авторство фотографічних творів, крім того позивачем не доведено наявність у нього виключного права інтелектуальної власності на фотографічні твори, а також не доведено автентичність файлів на електронних носіях, які позивач надав суду, а той надав їх для здійснення експертизи; порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 4-3, 22, 43 ГПК України, оскільки з оскаржуваного рішення суду вбачається,що докази та доводи позивача мають заздалегідь встановлену силу.

23.06.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в яких просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

09.07.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідачів подано письмові пояснення по справі в яких просить рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року у справі № 910/7201/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Файнл Кат Медіа» відмовити повністю, зазначаючи про правомірність придбавання прав на публікацію 88 фотографічних творів.

12.08.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідачів подано письмові пояснення по справі в яких просить рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року у справі № 910/7201/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Файнл Кат Медіа» відмовити повністю, зазначаючи про правомірність придбавання прав на публікацію 88 фотографічних творів.

Представник відповідачів в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

В судовому засіданні представники позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених в відзиві на апеляційну скаргу.

Представник ТОВ "Тиждень моди" в судовому засіданні залишив вирішення розгляду справи на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи позивач є власником знака для товарів та послуг "Jetsetter" за свідоцтвом України № 99522 щодо 16,35,38,41 класу за міжнародною класифікацією товарів та послуг (далі-МКТП) та інтернет сайту з доменним ім'ям: www.jetsetter.ua.

На підставі наказу №1-К від 25.09.2009 товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНЛ КАТ МЕДІА» про прийняття на роботу, ОСОБА_8 було прийнято на роботу з 25.05.2009 (копія в мат. справи).

25.05.2009 між ТОВ «ФАЙНЛ КАТ МЕДІА» та ОСОБА_8 (далі-працівник) укладено трудовий договір №1-К, за умовами якого працівник приймається позивачем на посаду фотографа для виконання роботи з проведення фотографічної зйомки - виготовлення фоторепортажів заходів, призначених для інформаційного наповнення інтернет-сайтів позивача.

Відповідно до п. 2.5.3. договору позивач має право на всі та будь-які майнові права інтелектуальної власності на твори створені безпосередньо працівником або за його участю у зв'язку із виконанням ним роботи, визначеної цим трудовим договором, належить позивачу в повному обсязі з моменту створення таких творів.

Пунктом 2.8.2. договору встановлено, що позивач зобов'язаний завчасно надавати працівнику інформацію про заходи, час та місце їх проведення.

Згідно п. 5.1. договору працівник передає позивачу майнові права інтелектуальної власності на твори, які створені ним в рамках трудових відносин, а також всі твори, які можуть стати предметом захисту авторського права, створені в рамках трудових відносин.

Відповідно до п. 5.4. договору за працівником зберігаються особисті немайнові права на твір, створений ним в рамках трудових відносинах.

На підставі наказу №11-К від 04.11.2011 ТОВ«ФАЙНЛ КАТ МЕДІА» про прийняття на роботу, було прийнято ОСОБА_7 на роботу з 07.11.2011 (копія в мат. справи).

07.11.2011 між ТОВ«ФАЙНЛ КАТ МЕДІА» та ОСОБА_7 (далі-працівник) укладено трудовий договір № 11-К, за умовами якого працівник приймається позивачем на посаду фотографа для виконання роботи з проведення фотографічної зйомки - виготовлення фоторепортажів заходів, призначених для інформаційного наповнення інтернет-сайтів позивача.

Відповідно до п. 2.5.3. договору позивач має право на всі та будь-які майнові права інтелектуальної власності на твори створені безпосередньо працівником або за його участю у зв'язку із виконанням ним роботи, визначеної цим трудовим договором, належить позивачу в повному обсязі з моменту створення таких творів.

Пунктом 2.8.2. договору встановлено, що позивач зобов'язаний завчасно надавати працівнику інформацію про заходи, час та місце їх проведення.

Згідно п. 5.1. договору працівник передає позивачу майнові права інтелектуальної власності на твори, які створені ним в рамках трудових відносин, а також всі твори, які можуть стати предметом захисту авторського права, створені в рамках трудових відносин.

Відповідно до п. 5.4. договору за працівником зберігаються особисті немайнові права на твір, створений ним в рамках трудових відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було видано накази про проведення фотографічних зйомок працівниками останнього - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на різних заходах, зокрема наказ № 3/12-ф-сп від 29.02.2012, наказ № 4/12-ф-сп від 30.03.2012, наказ № 5/12-ф-сп від 30.04.2012, наказ № 6/12-ф-сп від 31.05.2012, наказ № 7/12-ф-сп від 29.06.2012, наказ № 9/12-ф-сп від 31.08.2012, наказ № 10/12-ф-сп від 28.09.2012, наказ № 11/12-ф-сп від 31.10.2012.

Так, позивач зазначає, що відповідачами було використано 128 фотографій, авторські права на які належать позивачеві, без згоди останнього в журналах "Harper's BAZAAR", "Esquire", "Men's Health", "Story".

Матеріалами справи також підтверджується, що ТОВ «Видавничий дім «Індепендент Медіа» належить друкований засіб масової інформації: "Harper's BAZAAR", "Esquire", а товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничі Ініціативи» належить друкований засіб масової інформації: "Men's Health", "Story".

Зазначене підтверджується копіями свідоцтв про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (копії наявні в матеріалах справи).

Так, згідно п. 10 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: - виключне право на використання твору; - виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

В частині 3 ст. 15 Закону передбачено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти здійснювати дії, перелік яких наведено в даній нормі.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» визначено, що 1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача; 2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст.ст. 614, 1166 ЦК України).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаних фотографій у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а", ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Так, пунктом 28 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 роз'яснено, що у розгляді господарським судом справи про захист авторських прав потрібно виходити з того, що, поки не доведено інше, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Інші докази, пов'язані з авторством твору, досліджуються лише в разі якщо авторство даної особи на твір оспорюється або заперечується.

Оскільки з наданих позивачем електронних носіїв вбачається, що фотографії, авторські права яких на думку позивача порушено відповідачем, були створені в результаті творчої праці фотографів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вказані особи є авторами 128 фотографій, порушення авторських прав на які є предметом спору у даній справі, враховуючи, що авторство даних осіб на твори надані на електронному носії відповідачем не оспорюються чи заперечуються.

Частинами 1 та 2 ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Пунктом 35 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 зазначено, що якщо твір та/або об'єкт суміжного права створено (здійснено, вироблено) за службовим завданням роботодавця та за його рахунок або в порядку виконання службових обов'язків, передбачених трудовим договором (контрактом) або за замовленням, то у відповідності із статтями 429, 430 ЦК України виключні майнові права на цей об'єкт інтелектуальної власності належать сторонам такого договору спільно, якщо інше не встановлено договором; при цьому особисті немайнові права не відчужуються і залишаються за авторами і виконавцями - фізичними особами. Права на твори та/або об'єкти суміжних прав, створені поза межами трудового договору чи службового завдання, замовлення не можуть вважатися переданими роботодавцеві чи замовникові на підставі закону; наприклад, здійснені працівником ілюстрації до твору, створеного у процесі виконання службового завдання, не розглядатимуться як службові твори, якщо вони не передбачені таким завданням чи трудовим договором (контрактом) з роботодавцем. Межі службового завдання в разі виникнення спору визначаються з урахуванням як змісту трудового договору (контракту), так і інших документів, що визначають обсяг службових обов'язків працівника (посадових інструкцій, наказів, розпоряджень, службових записок тощо).

Для встановлення дати та часу створення фотографічних творів, ухвалою місцевого господарського суду від 29.08.2013 було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності та поставлено на дослідження експертам наступні питання:

- Які дати створення фотознімків позивача, що містяться в матеріалах справи (диск CD-R від 13.06.2013 р.) ?

- Чи тотожні фотознімки, опубліковані у журналах: "Harper's BAZAAR", "Esquire", "Men's Health", "Story" фотознімкам позивача, що містяться в матеріалах справи (диск CD-R від 13.06.2013 р.)?

У висновку №138/13 від 31.10.2013 експертами було надано відповіді на поставлені питання у вигляді таблиці із зазначенням дати та часу створення відповідних фотографій.

Аналізуючи висновок експерта колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дати та час створення фотографічних творів відповідає приблизному часу проведення заходів, на яких працівники позивача повинні були проводити фотозйомку, що відображені в наказах: № 3/12-ф-сп від 29.2.2012, № 4/12-ф-сп від 30.03.2012, № 5/12-ф-сп від 30.04.2012, № 6/12-ф-сп від 31.05.2012, № 7/12-ф-сп від 29.06.2012, № 9/12-ф-сп від 31.08.2012, наказі № 10/12-ф-сп від 28.09.2012, № 11/12-ф-сп від 31.10.2012.

Тому, приймаючи до уваги укладений між фотографами: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і позивачем трудові договори, які містять аналогічні положення, що й стаття 16 Закону, оскільки об'єкти інтелектуальної власності, що є предметом розгляду, були створені під час виконання працівниками трудових відносин, місцевий господарський суд зробив правомірний висновок, що особисті немайнові права на службовий твір належать ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а відповідні майнові права на такі твори належать позивачеві.

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Щодо підтвердження факту використання відповідачами фотографічних творів, майнові права на які належать позивачеві, то згідно висновку № 138/13 від 31.10.2013 експертів було встановлено, що відповідачем-1 було повністю або частково відтворено 128 фотографічних творів, а відповідачем-2 повністю або частково відтворено 10 фотографічних творів, майнові права на які належать позивачеві, що в належний спосіб було встановлено судом першої інстанції.

При цьому, суд відзначає, що твердження відповідачів про належність йому авторських прав на використані об'єкти інтелектуальної власності є необґрунтованим, оскільки судом встановлено, що відповідачами було повністю або частково відтворено фотографічні твори позивача, що виключає можливість набування відповідачами таких саме фотографій від інших третіх осіб.

Крім того, відповідачами не надано як суду першої так і апеляційної інстанції жодних доказів належного отримання від позивача прав на використання об'єктів авторського права на підставі ліцензійного договору.

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем визначено в позовній заяві компенсацію за порушення майнових прав на фотографічні твори у розмірі 380 755,26 грн. з відповідача-1 та 44 794,74 грн. з відповідача-2.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 218,00 грн на місяць.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачами майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.

За таких обставин, виходячи з кількості об'єктів порушених авторських прав, вимоги позивача про зобов'язання відповідачів сплатити компенсацію за порушення авторських прав позивача правомірно задоволені місцевим господарським судом частково у розмірі 128 мінімальних заробітних плат, що становить 155 904,00 грн. з відповідача-1 та у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 12 180,00 грн. з відповідача-2.

Апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про зобов'язання відповідачів надрукувати у найближчому номері журналів "Harper's BAZAAR", "Esquire", "Men's Health" та "Story" на першій сторінці інформацію про те, що "Власником і видавцем журналу "Harper's BAZAAR" / "Esquire" / "Men's Health"/"Story" було порушено авторське право товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЙНЛ КАТ МЕДІА" є обґрунтованими. Оскільки, згідно п. "є" частини 1 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.

Перевіривши правильність та відповідність нормам чинного законодавства оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат, колегія суддів робить висновок про правомірність згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу покладення місцевим господарським судом витрати з оплати експертизи в сумі 22 080,00 грн. України на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржників, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно неповного дослідження обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа», товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничі Ініціативи» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року у справі № 910/7201/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Доманська

О.М. Остапенко