Рішення

від 21.08.2014 по справі 922/2964/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р.Справа № 922/2964/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС", м.Харків, до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м.Київ про та позов до про визнання зобов'язань припиненими та визнання права власності 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Инпромсервис", м.Харків Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м.Київ визнання зобов'язань припиненими за участю представників:

позивача - Семерик Т.М. (генеральний директор, згідно виписки з ЄДР),

Замікула Б.С. (довіреність б/н від 26 червня 2014 року);

3-ої особи - Янович М.Ю. (генеральний директор, згідно наказу №23/1 від 14 листопада 2013 року;

відповідача - Кожанова О.О. (довіреність №10/12-05 від 11 серпня 2014 року),

Цибулька О.І. (довіреність №10/12-06 від 11 серпня 2014 року).

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (надалі - позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (надалі - відповідач), в якій просив суд наступне:

- визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором №0028/10/12-КLMVI від 16 листопада 2010 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС") та Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (відповідачем), та додаткових угод до нього, у зв'язку з поєднанням в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" кредитора і боржника Публічного акціонерного товариства "Банк Форум";

- визнати припиненими зобов'язання за іпотечним договором №0028/10/12-КLMVI-іпот від 16 листопада 2010 року, укладеним між відповідачем та Закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС"), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1833 та додаткових угод до нього;

- визнати припиненими зобов'язання за договором застави №28/10/12-КLMVI-ТО від 16 листопада 2010 року, укладеним між відповідачем та Закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС"), у зв'язку з припиненням зобов'язань за кредитним договором №0028/10/12-КLMVI від 16 листопада 2010 року;

- визнати за позивачем право власності на нежитлові будівлі літ.А-1 загальною площею 81,9 кв.м; літ.Б-2 загальною площею 2722,4 кв.м; літ.В-1 загальною площею 342,2 кв.м, які розташовані по вулиці Каштановій у будинку З5-А (м.Харків).

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що зобов'язання за кредитним договором №0028/10/12- KLMVI від 16 листопада 2010 року припинилось на підставі ст.606 Цивільного кодексу України, у зв'язку з поєднанням в особі позивача кредитора та боржника відповідача, а тому і похідні від нього зобов'язання іпотеки та застави припинились.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 липня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 серпня 2014 року. Також, відповідною ухвалою було залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ИНПРОМСЕРВИС" в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

05 серпня 2014 року позивач надав до суду витребувані документи (вх.№27079), які судом було досліджено та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05 серпня 2014 року було оголошено перерву до 21 серпня 2014 року.

05 серпня 2014 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНПРОМСЕРВИС" (3-тя особа) надав через канцелярію суду позовну заяву (вх.№26947), в якій, звернувшись в якості 3-ої особи із самостійними вимогами на предмет спору до відповідача по даній справі, просив суд визнати припиненими зобов'язання за іпотечним договором №1-0293/12/37-ІР від 31 жовтня 2012 року та додаткового договору до нього від 30 жовтня 2013 року, що укладені між відповідачем та Приватним акціонерним товариством "ИНПРОМСЕРВИС" (правонаступником якого є ТОВ "ИНПРОМСЕРВИС"), посвідчені ПН ХМНО ОСОБА_7 та зареєстровані в реєстрі за №2815, 3310. З урахуванням відповідної вимоги, просив суд прийняти даний позов до спільного розгляду разом із первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 серпня 2014 року було прийнято позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНПРОМСЕРВИС" до розгляду та призначено його до спільного розгляду разом із первісним позовом. Виключено зі справи №922/2964/14 ТОВ "ИНПРОМСЕРВИС", яке було залучено в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та залучено до участі у справі № 922/2964/14 ТОВ "ИНПРОМСЕРВИС", в якості 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

05 серпня 2014 року та 21 серпня 2014 року відповідач подав до суду клопотання (вх.№№26955, 29258, 29240), в якому просив передати справу №922/2964/14 за підсудністю до Господарського суду м.Києва.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 серпня 2014 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи №922/2964/14 за підсудністю.

21 серпня 2014 року позивач надав до суду заперечення проти клопотання відповідача (вх.№29255) та письмові пояснення (вх.№№29256, 29257) на підтвердження заявлених позовних вимог.

Також, 21 серпня 2014 року відповідач надав до суду відзив з додатками (вх.№29297) на позовну заяву ТОВ "ТД ИРБИС, в якому заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Крім того, 21 серпня 2014 року представник 3-ої особи надав до суду витребувані документи (вх.№29254).

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи всі надані сторонами документи.

Представники позивача у судовому засіданні 21 серпня 2014 року підтримали свої позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, проти позову 3-ої особи не заперечували.

Представник 3-ої особи у судовому засіданні 21 серпня 2014 року підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Проти позовних вимог ТОВ "ТД ИРБИС" не заперечував.

Представники відповідача у судовому засіданні 21 серпня 2014 року проти позовних вимог позивача та 3-ої особи заперечували, з підстав, зазначених у відзиві.

Також, представник відповідача у судовому засіданні 21 серпня 2014 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки відзиву на самостійний позов 3-ої особи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Ухвалою суду від 08 серпня 2014 року було зобов'язано відповідача надати до суду відзив на позовну заяву 3-ої особи з документами в його обґрунтування. Дана ухвала отримана відповідачем 14 серпня 2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням. Тобто, у відповідача було достатньо часу для підготовки відзиву. Крім того, відповідач у судовому засіданні зазначив, що заперечення проти позову 3-ої особи ґрунтуються на тих самих підставах, що й заперечення проти позову ТОВ "ТД Ирбис".

Згідно з ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Також, суд, звертає увагу сторін на те, що відповідно до п.5 ст.83 ГПК України, суд має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Враховуючи те, що норми ст.65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (назва якого, на виконання вимог ЗУ "Про акціонерні товариства" в подальшому була змінена на Приватне акціонерне товариство "ТД Ирбис", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (відповідач) було укладено кредитний договір №0028/10/12-KLMVI від 16 листопада 2010 року (надалі - Основне зобов'язання, кредитний договір), з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до умов кредитного договору, Банк надав ТОВ "ТД ИРБИС" кредит у формі відновлюваної кредитної лінії у сумі 12 000 000,00 гривень.

В забезпечення виконання Основного зобов'язання позивача перед відповідачем було укладено ряд договорів: Іпотечний договір №1-0293/12/37-ІР від 31 жовтня 2012 року між Банком та Приватним акціонерним товариством "ИНПРОМСЕРВИС" (правонаступником якого є ТОВ "ИНПРОМСЕРВИС") щодо передання в іпотеку нежитлової будівлі літ."Р-2" загальною площею 1 249 кв.м, яке розташоване на пл.Повстання, 7/8 у м.Харкові; Іпотечний договір №0028/10/12-KLMVI-іпот від 16 листопада 2010 року між Банком та Закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС") щодо передання в іпотеку нежитлових будівель літ.А-1 загальною площею 81,9 кв.м; літ.Б-2 загальною площею 2 722,4 кв.м; літ.В-1 загальною площею 342,2 кв.м, які розташовані по вулиці Каштановій у буд.35-А у м.Харкові; Договір Застави №28/10/12-KLMVI-ТО від 16 листопада 2010 року між Банком та Закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС") щодо передання в заставу майна - товару в обороті, відповідно до Додатку №1 до Договору застави.

Крім цього, у 2013 році між відповідачем та позивачем було укладено Договір банківського рахунку №1-43700/259826 від 03 вересня 2013 року, відповідно до якого, Банк відкрив позивачу поточні банківські рахунки для зберігання коштів на них та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів, відповідно до умов договору та вимог законодавства України, а Клієнт здійснює оплату наданих Банком послуг у розмірі, строки та в порядку, передбаченому цим Договором.

09 липня 2014 року позивачем до ПАТ "Банк Форум" було направлено лист-вимогу №2278/07 про розірвання Договору банківського рахунку №1-43700/259826 від 03 вересня 2013 року, разом з додатковими угодами до нього, та перерахування залишку грошових коштів на зазначений рахунок протягом одного дня з дня отримання даного листа-вимоги.

Пункт 6.7. Договору про банківський рахунок встановлює, що у випадку розірвання Договору й закриття рахунку, Банк проводить взаєморозрахунки з Клієнтом. У такому випадку, Банк на підставі документа Клієнта перераховує залишок коштів на інший, вказаний Клієнтом Рахунок, або виплачує їх в готівковій формі, згідно з вимогами чинного законодавства України.

У своєму відзиві відповідач зазначив, що ПАТ «БАНК ФОРУМ» не було виконано платіжні доручення позивача щодо перерахування коштів в рахунок часткового погашення кредиту, а також не розірвано договір банківського рахунку, так як у ПАТ «БАНК ФОРУМ» було введено тимчасову адміністрацію та прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку, що виключає можливість перерахування коштів з рахунку позивача, а отже і закриття його банківського рахунку та припинення дії договору банківського рахунку.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 березня 2014 року №14 у ПАТ «БАНК ФОРУМ» запроваджено тимчасову адміністрацію з 14 березня 2014 року по 13 червня 2014 року.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-УІ (далі - Закон №4452).

Так, зокрема, ч.5 ст.36 Закону №4452, під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

У відповідності до п.1 ч.6 ст.36 Закону №4452, обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно статті 2 Закону №4452, під поняттям вкладник розуміється фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Згідно з ч.З ст.1075 Цивільного кодексу України, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно з п.20 Постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» (далі - Інструкція №492), закриття поточного рахунку з одночасним розірванням договору банківського вкладу за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви за умови здійснення завершальних операцій за рахунком та виплати (перерахування) коштів клієнту.

Підп.20.6 п.20 Інструкції №492 передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

Таким чином, закриття рахунку та видача клієнтові залишку грошових коштів є однією нероздільною операцією. Тобто рахунок клієнта не може бути закритий без видачі (перерахування) відповідного залишку Клієнтові.

У відповідності з вимогами Закону №4452, під час дії тимчасової адміністрації та при ліквідації Банку платежі з рахунків кредиторів, відкритих в Банку не здійснюються, оскільки є вимогами кредитора.

ПАТ «БАНК ФОРУМ» у відзиві зазначив, що не виконав платіжні доручення позивача про перерахування коштів та щодо закриття банківського рахунку позивача та дострокового припинення дії договору банківського рахунку, оскільки вважає їх вимогами кредитора.

Як встановив суд, відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; клієнт банку - це будь-яка фізична або юридична особа, що користується послугами банку. Тобто, позивач є клієнтом банку, а не його кредитором. Цього ж висновку дійшла колегія суддів ВГСУ у справі № 27/11 від 11 січня 2012 року та у справі №5023/2110/12 від 29 вересня 2012 року.

Відповідно до ст.33 ГПК України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, а господарський суд, відповідно до приписів ст.43 ГПК України, оцінює докази сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, посилання відповідача на неможливість виконання умов договору, зокрема, закриття рахунку та перерахування коштів на погашення кредитного договору клієнта, в зв'язку з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів є безпідставними, оскільки ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства, недоведені суду жодним конкретним доказом, тобто позбавлені правового та фактичного обґрунтування.

Таким чином, позивач має всі правові підстави розірвати договір банківського рахунку та вимагати у банка перерахувати залишок коштів на інший рахунок в погашення кредитного договору. Позивач фактично просить банк виконати обов'язок, який був покладений на нього умовами договору банківського рахунку, а також положеннями вищезазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах. (Цього ж висновку дійшла колегія суддів ВГСУ у справі № 27/11 від 11 січня 2012 року та у справі №5023/2110/12 від 29 вересня 2012 року).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.341 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.ст.526, 1066 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, 09 липня 2014 року Договір банківського рахунку №1-43700/259826 від 03 вересня 2013 року було розірвано позивачем, відповідно до положень Договору та норм чинного законодавства.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач брав та повертав банку гроші в рамках ліміту 12 000000,00 гривень.

Згідно довідки, виданої ПАТ "Банк Форум" №574/3700/73 від 29 травня 2014 року, заборгованість ТОВ "ТД ИРБИС" за Кредитним договором станом на 21 березня 2014 року становила 11 317 000,00 гривень, яка складалася з: строкової заборгованості за кредитом - 11 317 000,00 гривень; строкової заборгованості за процентами - відсутня; строкова заборгованість за комісіями - відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому, починаючи з 05 березня 2014 року та до 29 квітня 2014 року, на виконання умов Основного зобов'язання, з банківського рахунку ТОВ "ТД ИРБИС" в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №0028/10/12-KLMVI від 16 листопада 2010 року, відповідно до наданих платіжних доручень було перераховано грошові кошти у розмірі 11 754 678,52 гривень.

Однак, відповідно до Довідки, наданої Відповідачем №550/3700/73 від 15 травня 2014 року, станом на 24 квітня 2014 року, заборгованість ТОВ "ТД ИРБИС" перед Банком становила 3490000,00 гривень, яка складалася з: строкової заборгованості за кредитом - 3490000,00 гривень; строкової заборгованості за процентами - відсутня; строкова заборгованість за комісіями - відсутня.

Судом було встановлено, що заборгованість ТОВ "ТД ИРБИС" перед Банком виникла через те, що частина платежів, направлених позивачем в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором не була виконана Банком, та не було перераховано на рахунок зазначений позивачем. Суд встановив, що Банк не виконав платіжні доручення: №378 від 05 березня 2014 року на суму 692 000,00 гривень; №380 від 06 березня 2014 року на суму 768 000,00 гривень; №413 від 07 березня 2014 року на суму 430 000,00 гривень; №431 від 11 березня 2014 року на суму 359 000,00 гривень; №434 від 12 березня 2014 року на суму 756 000,00 гривень; №436 від 13 березня 2014 року на суму 569 000,00 гривень. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується отримання Банком зазначених платіжних доручень.

Відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з практикою Європейського суду, позитивним обов'язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальні способи захисту прав суб'єктів господарювання визначені ч.2 ст.16 ЦК України і ч.2 ст.20 ГК України.

У відповідності до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 20 ГК України, як способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначає: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Зазначений у ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, перелік способів захисту не є вичерпним, з огляду на вміщене у вказаних нормах положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом чи договором.

Відповідно до п.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частина 1 статті 613 ЦК України встановлює, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Згідно частини 4 статті 613 ЦК України, боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Позивач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, через прострочення Банку, а саме через не вчинення останнім дій щодо перерахування, в рахунок погашення заборгованості позивача, грошових коштів згідно платіжних доручень №378 від 05 березня 2014 року на суму 692 000,00 гривень; №380 від 06 березня 2014 року на суму 768 000,00 гривень; №413 від 07 березня 2014 року на суму 430 000,00 гривень; №431 від 11 березня 2014 року на суму 359 000,00 гривень; №434 від 12 березня 2014 року на суму 756 000,00 гривень; №436 від 13 березня 2014 року на суму 569 000,00 гривень.

Таким чином, всі невиконані відповідачем платіжні доручення були вчинені з 05 березня 2014 року по 13 березня 2014 року, а запроваджено тимчасову адміністрацію у банку з 14 березня 2014 року, під час дії якої не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Тобто, відповідач не виконав платіжні доручення позивача, який останній здійснив ще до впровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч.22.4. ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до ч.30.2. ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перерахувати кошти позивача за вищевказаними платіжними дорученнями у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації у банку є безпідставними, спростовуються наданими доказами, оскільки тимчасом адміністрації ще не існувало під час проведення цих платежів.

Сторонами не надано доказів перерахування наданих до банку коштів за 6 вищевказаними платіжними дорученнями з рахунку позивача на погашення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач безпідставно утримує в себе кошти згідно платіжних доручень №378 від 05 березня 2014 року на суму 692 000,00 гривень; №380 від 06 березня 2014 року на суму 768 000,00 гривень; №413 від 07 березня 2014 року на суму 430 000,00 гривень; №431 від 11 березня 2014 року на суму 359 000,00 гривень; №434 від 12 березня 2014 року на суму 756 000,00 гривень; №436 від 13 березня 2014 року на суму 569 000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ч.32.1.ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Таким чином, враховуючи положення ст.613 ЦК України, заборгованість позивача за Кредитним договором №0028/10/12-KLMVI від 16 листопада 2010 року в розмірі 3 490 000, 00 гривень виникла внаслідок прострочення відповідача.

Згідно зі ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до довідки №690/300/73 ПАТ АБ "Банк Форум" від 14 липня 2014 року, станом на 09 липня 2014 року вихідний залишок коштів на банківських рахунках ТОВ "ТД ИРБИС" складає 3 662 251,54 гривень та 1 848 264,82 рублів РФ.

Під час судового засідання було встановлено, що відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку, та не повернув позивачу залишок грошових коштів з банківських рахунків ТОВ "ТД ИРБИС" у розмірі 3 662 251,54 гривень та 1 848 264,82 рублів РФ, не перерахував на вказаний позивачем рахунок.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 березня 2014 року було запроваджено в ПАТ "Банк Форум" тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14 березня 2014 року по 13 червня 2014 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ "Банк Форум".

13 червня 2014 року Національним банком України прийнято рішення про відкликання ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Відповідно до вищевказаної Постанови Правління Національного банку України, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16 червня 2014 року прийнято Рішення №49 «Про початок ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію».

Згідно із абз.3) пункту 2 та пункту 3 ст.46 Закону України «Про системи гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення Уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до п.2 ст.49 Закону №4452, Уповноважена особа Фонду протягом 90 днів з дня опублікування відомостей про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення.

Листом від 17 липня 2014 року ТОВ "ТД ИРБИС" було заявлено кредиторські вимоги до ПАТ "Банк Форум" на суму 3 662 251,54 гривень та 1 848 264,82 рублів РФ.

Позивач стає кредитором у вузькому розумінні в разі внесення його до реєстру вимог кредиторів банку.

Відповідач у своєму відзиві посилається на неможливість визнати спірні договори припиненими, у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ», задоволення вимог кредиторів Банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку, передбаченому Законом №4452. Уповноважена особа Фонду визначає суму заборгованості кожному кредитору, відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та не мас права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Таким чином, відповідач помилково повністю ототожнює поняття кредитор у ліквідаційній процедурі (в вузькому розумінні) та поняття кредитор у господарських, цивільних правовідносинах (в широкому розумінні ).

Суд встановив, що відповідач безпідставно утримує в себе кошти позивача, які він, відповідно до ст.1212 ЦК України, зобов'язаний повернути, тобто ПАТ "Банк Форум" є боржником, а ТОВ "ТД ИРБИС" є кредитором в широкому розумінні за цим правовідношенням.

Відповідно до умов спірного кредитного договору, позивач є боржником, а відповідач є кредитором в широкому розумінні за цим правовідношенням. Проте, судом встановлено, що прострочення боржника-позивача відбувається з вини кредитора-відповідача, оскільки банк до сих пір нараховує проценти за користування кредитом та інше, хоча кошти в погашення кредитних зобов'язань перераховані позивачем, проте не зараховані відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства.

Таким чином, в правовідносинах, що виникли між ТОВ "ТД ИРБИС" та ПАТ "Банк Форум" за Договором про банківський рахунок №1-43700/259826 від 03 вересня 2013 року та Кредитним договором №0028/10/12-KLMVI від 16 листопада 2010 року, відбулось поєднання в особі позивача двох статусів - боржника Банку та кредитора Банку на суму у розмірі 3 490 000,00 гривень.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 606 ЦК України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Зобов'язання позивача за Кредитним договором припинилось з моменту виникнення зобов'язання відповідача за Договором банківського рахунку здійснити оплату на користь позивача, тобто з 11 липня 2014 року.

Такої ж позиції щодо припинення зобов'язання у разі поєднання боржника та кредитора в одній особі дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 22 лютого 2012 року по справі №33/206.

Згідно зі ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, зобов'язання за Кредитним договором №0028/10/12-KLMVI від 16 листопада 2010 року припинилось 11 липня 2014 року, у зв'язку з поєднанням в особі ТОВ "ТД ИРБИС" кредитора та боржника Банку.

Стаття 3 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Згідно статті 28 Закону України "Про заставу", застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Пункт 4.2 Іпотечного договору №0028/10/12-KLMVI-іпот від 16 листопада 2010 року встановлює аналогічне положення, що іпотека припиняється виконанням забезпеченого нею основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Аналогічне положення визначено у п.4.2 Іпотечного договору №1-0293/12/37-ІР від 31 жовтня 2012 року, згідно якого, іпотека припиняється виконанням забезпеченого нею основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пункт 4.2 Договору Застави №28/10/12 KLMVI-ТО від 16 листопада 2010 року, укладеного між Банком та ЗАТ "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС") встановлює, що право застави припиняється виконанням Заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань за Кредитним договором, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Іпотечний договір №0028/10/12-KLMVI-іпот від 16 листопада 2010 року, Іпотечний договір №1-0293/12/37-ІР від 31 жовтня 2012 року та договір Застави №28/10/12 KLMVI-ТО від 16 листопада 2010 року укладались на забезпечення єдиного Кредитного договору №0028/10/12-KLMVI від 16 листопада 2010 року.

Отже, зважаючи на те, що зобов'язання за Кредитним договором №0028/10/12-KLMVI від 16 листопада 2010 року є припиненим, на підставі статті 606 ЦК України, отже й похідні від нього зобов'язання іпотеки та застави припиняються, відповідно до положень Закону України "Про заставу" та Закону України "Про іпотеку".

За таких підстав, суд дійшов висновку про те, що вимоги ТОВ "ТД ИРБИС" щодо визнання припиненими зобов'язання за кредитним договором №0028/10/12-КLMVI від 16 листопада 2010 року, укладеним між закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС") та публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (відповідачем), та додаткових угод до нього, у зв'язку з поєднанням в особі товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" кредитора і боржника публічного акціонерного товариства "Банк Форум"; визнання припиненими зобов'язання за іпотечним договором №0028/10/12-КLMVI-іпот від 16 листопада 2010 року, укладеним між відповідачем та закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС"), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1833 та додаткових угод до нього; визнання припиненими зобов'язання за договором застави №28/10/12-КLMVI-ТО від 16 листопада 2010 року, укладеним між відповідачем та закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС"), у зв'язку з припиненням зобов'язань за кредитним договором №0028/10/12-КLMVI від 16 листопада 2010 року, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги ТОВ "ИНПРОМСЕРВИС" щодо визнання припиненими зобов'язання за іпотечним договором №1-0293/12/37-ІР від 31 жовтня 2012 року та додаткового договору до нього від 30 жовтня 2013 року, що укладені між відповідачем та приватним акціонерним товариством "ИНПРОМСЕРВИС" (правонаступником якого є ТОВ "ИНПРОМСЕРВИС"), посвідчені ПН ХМНО ОСОБА_7 та зареєстровані в реєстрі за №2815, 3310.

В частині визнання за позивачем права власності на нежитлові будівлі літ.А-1 загальною площею 81,9 кв.м; літ.Б-2 загальною площею 2722,4 кв.м; літ.В-1 загальною площею 342,2 кв.м, які розташовані по вулиці Каштановій у будинку З5-А (м.Харків) суд зазначає наступне.

Зазначена позовна вимога мотивована тим, що ПАТ «БАНК ФОРУМ», не перераховуючи кошти з поточного рахунку позивача в рахунок погашення кредиту, не визнає та оспорює право власності TOB «ТД ИРБИС» на майно, що є предметом Іпотечного договору №0028/10/12-KLMVI-іпот від 16 листопада 2010 року (далі - Іпотечний договір).

Відповідно до п.5.1 Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках невиконання основного зобов'язання, або порушення його виконання, та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що у ПАТ "Банк Форум" відсутні правові підстави на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки заборгованість за основним зобов'язанням є погашеною позивачем шляхом поєднання в одній особі боржника та кредитора, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст права власності становлять три складові (ст.317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Судом встановлено, що твердження позивача про те, що Банк не визнає та оспорює його право власності на нежитлові приміщення, є безпідставним, так як ПАТ «БАНК ФОРУМ» як іпотекодержатель не може будь-яким чином не визнавати або оспорювати право власності позивача на майно, яке перебуває в іпотеці, навпаки, при укладенні Іпотечного договору, Банк пересвідчився в належності права власності на дане майно позивачу, та отримав усі підтверджуючі документи. Банк лише може звернути стягнення на майно, яке перебуває в іпотеці в передбаченому чинним законодавством порядку. До моменту вчинення Банком дій по зверненню стягнення на майно позивача, яке перебуває в іпотеці, ПАТ «БАНК ФОРУМ» набути право власності на таке майно не може.

До суду не надано доказів того, що своїми діями банк оспорює чи порушує право власності ТОВ "ТД ИРБИС" на майно, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 0028/10/12-KLMVI-іпот від 16 листопада 2010 року.

Судом встановлено, що цей іпотечний договір є припиненим, а тому, у відповідача відсутні будь-які правові підстави для звернення стягнення на заставлене майно.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на майно (на нежитлові будівлі, які розташовані по вулиці Каштановій, буд.35-А у м.Харкові), що є предметом іпотеки за іпотечним договором №0028/10/12-KLMVI-іпот від 16 листопада 2010 року, оскільки це майно належить ТОВ "ТД ИРБИС", на підставі права власності, яке включає в себе право володіти, користуватись та розпоряджатись зазначеним майном.

У зв'язку з відмовою в задоволенні частини позовних вимог щодо визнання права власності, судові витрати, відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України, в цій частині покладаються на позивача. У відповідності до ст.49 ГПК України, суд вважає за необхідне всі інші витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.16, 526, 598, 606, 610, 1066, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 341 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 12, 16, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" відмовити частково.

Визнати припиненими зобов'язання за Кредитним договором №0028/10/12-KLMVI від 16 листопада 2010 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС") та Публічним акціонерним товариством "Банк Форум", та додаткових угод до нього.

Визнати припиненими зобов'язання за Іпотечним договором №0028/10/12-KLMVI-іпот від 16 листопада 2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та Закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС"), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1833, та додаткових угод до нього, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровими №№1833, 3085, 2817.

Визнати припиненими зобов'язання за Договором застави №28/10/12-KLMVI-ТО від 16 листопада 2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та Закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є ТОВ "ТД ИРБИС", та додаткових угод до нього.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради, 7; код ЄДРПОУ 21574573; МФО 322948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (61001, м.Харків, пров.Микитинський, 24, код ЄДРПОУ 31559190, р/р 2600130195502 у Центральному відділені ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 3057490) 3 654,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання права власності відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНПРОМСЕРВИС" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" задовольнити повністю.

Визнати припиненими зобов'язання за іпотечним договором №1-0293/12/37-ІР від 31 жовтня 2012 року та додаткового договору до нього від 30 жовтня 2013 року, що укладені між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та приватним акціонерним товариством "ИНПРОМСЕРВИС" (правонаступником якого є ТОВ "ИНПРОМСЕРВИС"), посвідчені приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, та зареєстровані в реєстрі за №№2815, 3310.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради, 7; код ЄДРПОУ 21574573; МФО 322948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНПРОМСЕРВИС" (61001, м.Харків, провулок Микитинський, буд.24, код ЄДРПОУ 32337629) 1218,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.08.2014 р.

Суддя К.В. Аріт

справа №922/2964/14