Постанова

від 12.08.2014 по справі 2а-9762/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 12 серпня 2014 року                      № 2а-9762/11/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Вєкуа Н.Г. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом  Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія-Капітал" про  надання дозволу на погашення податкового боргу ВСТАНОВИВ: Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва ДПС звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія-Капіта", в якому просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія Капітал" (код ЄДРПОУ 33052511), що перебуває у податковій заставі на суму 698 736,73 грн. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2012 року, адміністративний позов  Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС задоволено повністю. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2012 року скасовано та ухвалено нову про відмову в задоволенні позову. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції від 10.07.2012 року та ухвалу апеляційної інстанції від 24.10.2012  року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Зокрема, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції ВАС України прийшов до висновку, що судами попередніх інстанцій не було вичерпно з'ясовано обставини щодо невиконання банком інкасових доручень про стягнення з відповідача оспорюваної суми податкового боргу та причин такого невиконання. Відповідно до ухвали суду від 08.07.2014 року справу прийнято до провадження судді Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г та призначено її до судового розгляду. Під час нового судового розгляду в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку у розмірі 698 736,73 грн. і станом на момент розгляду справи дана заборгованість не погашена. Відтак, під час нового судового розгляду позивач просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія Капітал", що перебуває у податковій заставі на суму 698 736,73 грн. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився та заперечень проти позову до суду не подавав. Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи при цьому неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, у судовому засіданні 20.05.2014 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2010 року у справі № 2а-2618/10/2670 за позовом ДПІ у Подільському районі міста Києва з ТОВ «Австрія–Капітал»на користь бюджету м. Києва стягнуто податковий борг в розмірі 358815,33 грн. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі № 2а-5579/11/2670 за позовом ДПІ у Подільському районі міста Києва з ТОВ «Австрія –Капітал» до Державного бюджету України стягнуто податковий борг в розмірі 334424,30 грн. Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва                                  10 травня 2011 року направлено на адресу відповідача претензію на суму 698       736, 73 грн. Вищезазначені постанови Окружного адміністративного суду міста Києва оскаржувались до суду апеляційної інстанції, відповідно ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та від 27 березня 2012 року залишені без змін. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинтсва України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно із статтею 255 Кодексу адміністративного судочинтсва України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В силу наведеного не підлягають повторному доказуванню: факт виникнення податкового боргу, обставини дотримання ДПІ правил і процедур, пов'язаних з формуванням та врученням податкових вимог, та інших процедур, які є передумовою стягнення податкового боргу та дотримання яких встановлено судом у вищенаведених справах. Станом на день розгляду адміністративної справи № 2а-9762/11/2670(вх.9629) заборгованість зі сплати земельного податку у розмірі 698      736, 73 грн. не сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю “Австрія-Капітал”, що підтверджується доказами наданими позивачем в судовому засіданні. В матеріалах справи містяться копії актів опису активів, на які поширюється право податкової застави від 20 серпня 2009 року № 49 та від 05 серпня 2009 року № 465, відповідно до якого позивачем описано у податкову заставу цегляну двоповерхову будівлю площею 1270,5 кв. м., що розташована за адресою: місто Харків, вул. Шевченка, 28 (рік побудови – 1917 рік) на загальну суму 11      793      554, 00 грн., яке відповідно до листа Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” від 20 квітня 2011 року № 356/4 належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Австрія-Капітал”. Відповідно до пункту 88.1., пункту 88.2. статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право  податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Згідно з підпунктами 89.1.1.,89.1.2. пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені  цим  Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Пунктом 89.3. статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. З аналізу вищезазначених норм закону вбачається, що описуючи майно відповідача у податкову заставу, позивач діяв в порядку та у спосіб встановлений статтями 88, 89 Податкового кодексу України. Згідно з абзацом 1, 5 пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій. Підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що не може бути використане як джерело погашення податкового боргу майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України “Про заставу”. Відповідно до статті 4 Закону України “Про заставу” предметом застави не можуть бути: культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці. В матеріалах справи містяться копії інкасових доручень від 25 червня 2012 року № 187/9, № 184/19, № 185/19, № 186/19, які відповідно направлялись АТ “Сбербанк Росії”, Філія АБ “Південний в місті Києві”, АТ “Сведбанк” (публічне), ПАТ “Банк Камбіо”. Окрім зазначених інкасових доручень представником в судовому засіданні 04.08.2014 року надане інкасове доручення №192/25 від 24.07.2014 року , яке направлялось ПАТ “Банк Камбіо”, однак зазначене доручення  повертається без виконання згідно п.10.9 Глави 10 та п.2.18, глави 2 Інструкції " Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Правлінням НБУ №22 від 21.01.2004 р. в зв'язку з тим, що банк має інший виконавчий документ для забезпечення якого накладався арешт та у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника. Вищенаведене свідчить про те, що спроби щодо звернення судового  рішення до виконання бажаних результатів не дали. Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться копії Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно яких, активи платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю “Австрія-Капітал” є об'єктами обтяження відповідно до актів опису № 465 від 05 серпня 2010 року та № 49 від 20 серпня 2009 року. Разом з цим, відповідно до п.95.7 ст.95 Податкового кодексу України продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації. Продаж майна платника податків на публічних торгах здійснюється у такому порядку: майно, яке може бути згруповано та стандартизовано, підлягає продажу за кошти виключно на біржових торгах, які проводяться біржами, що створені відповідно до закону і визначені органом державної податкової служби на конкурсних засадах; цінні папери - на фондових біржах у порядку, встановленому Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок"; інше майно, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного органу державної податкової служби на зазначених біржах. Згідно з пунктами 95.13, 95.14 статті 95 Податкового кодексу України під час продажу майна на товарних біржах орган державної податкової служби укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням органу державної податкової служби на умовах найкращої цінової пропозиції. Покупець майна, яке перебуває у податковій заставі, набуває права власності на таке майно відповідно до умов, визначених у договорі (контракті), що укладається за результатами проведених торгів. Пунктом 95.19 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків або будь-яка інша особа, яка здійснює управління майном платника податків або контроль за їх використанням, зобов'язані забезпечити за першою вимогою безперешкодний доступ податкового керуючого та учасників публічних торгів до огляду та оцінки майна, що пропонується для продажу, а також безперешкодне набуття прав власності на таке майно особою, яка придбала їх на публічних торгах. Відповідно до акту опису активів, на які поширюється право податкової застави від 20.08.2009 року № 49, у відповідача наявні активи, що перебувають у податковій заставі на загальну суму 11 793 554, 00 грн. Даних про добровільну сплату відповідачем коштів у рахунок погашення існуючого податкового боргу в межах суми, стягнутої постановами Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2010 року у справі № 2а-2618/10/2670 та від 11.07.2011 року у справі № 2а-5579/11/2670 , судом на час розгляду справи не встановлено. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з частиною 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом щодо стягнення суми податкового боргу шляхом надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, дотримані вимоги пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому адміністративний позов  Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Австрія Капітал» про надання дозволу на погашення податкового боргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Австрія-Капітал” за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі  на суму 698     736, 73 грн., підлягає повному задоволенню. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов  Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби  задовольнити повністю. 2. Надати Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби дозвіл на погашення податкового боргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Австрія-Капітал” за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі  на суму 698    736, 73 грн. Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                Н.Г. Вєкуа