Постанова

від 02.07.2014 по справі 826/9235/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2014 року № 826/9235/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллар»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005532270 , №0005522270 від 24.05.2013.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Іллар» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС (в ході судового розгляду справи судом замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005532270, №0005522270 від 24.05.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014., в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014р. у справі №826/9235/13-а скасовано.

Справу №826/9235/13-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищезазначена ухвала суду касаційної інстанції містить вказівку про необхідність дослідження реальності та товарності господарських операцій.

З огляду на приписи частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, справа слухається з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції.

Судом при прийнятті справи до провадження було витребувано у позивача документи щодо виконання укладених угод.

В судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Зважаючи на викладене, та на підставі ч. 6 ст. 128 КАСУ, адміністративна справа розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС (ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, далі - відповідач) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Іллар» (код ЄДРПОУ 34866966) (далі - позивач) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з TOB «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632), TOB «Мінераліс» (код ЄДПРОУ 32486018), ПП «Зернь» (36391868) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.04.2013 № 1931/22-70-34866966, в якому зазначено про порушення позивачем:

1) п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, та п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 2.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями , в результаті чого платником занижено податок на прибуток, на загальну суму 499 316 грн.;

2) пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 432192 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013р. № 0005522270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 432192,00грн., за штрафними санкціями - 97308,00грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013р. № 0005532270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок прибуток за основним платежем - 499316,00 грн., за штрафними санкціями - 50992,00 грн.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

Як вбачається з Акту перевірки, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини:

- з TOB «ПМК 555» укладено договір оренди транспортних засобів № 0711 від 07.11.2011 року. На виконання умов договору підписані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), виписані податкові накладні, які зазначені в акті перевірки. В акті перевірки вчинено запис, що в дійсності не встановлено місцезнаходження майна TOB «ПМК 555», відсутні основні фонди, транспортні засоби, котрі за договором передаються в оренду, необхідні для сумлінного виконання укладеного договору. Також 22.08.2012 року було складено Акт № 568/3-22-70-34933632 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ПМК 555», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 07.09.2011р. по 31.07.2012р.». Згідно висновку акту: «..перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 07.09.01 року по 31.07.12 року...».

Крім того, в акті перевірки відповідача вказує на те, що у провадженні слідчого відділення ДПІ у Подільському районі міста Києва знаходиться порушена кримінальна справа № 77-00186, за ознаками складу злочину за частиною другою статті 205 КК України відносно ОСОБА_1, за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності TOB «ПМК 555», в рамках якого було допитано засновника і директора ОСОБА_2, який пояснив, що підприємство заснував за грошову винагороду і ніколи, як директор не підписував жодних договорів, актів або податкової звітності, що ставить під сумнів функціонування підприємства;

- з ПП «Зернь», в особі директора ОСОБА_3 укладено договір № 19/01 від 19.01.2012 року, за умовами якого ПП «Зернь» виконувались роботи, з демонтажу та укладення залізобетонних плит на території ЛВС-2, про що виписані податкові накладні, складені акти приймання-передачі виконаних робіт, які зазначені в акті перевірки. Також складено Акт від 23.11.2012 року, № 370/22-50/36391868 «Про результати докуменальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Зернь» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2010 по 30.06.2012 року», яким встановлено: «...не підтверджено реальність проведених господарських операцій з реалізації товарів, робіт, послуг, попередньо придбаних у підприємств-постачальників за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків...».

В акті перевірки відповідач, також вказує на те, що в рамках кримінальної справи №77-00186 порушеної відносно ОСОБА_1, за ознаками злочину передбаченого частиною другою статті 205 КК України, допитано засновника і директора ПП «Зернь» ОСОБА_3, який пояснив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду і жодного разу не ставив підписи на документах необхідних для правомірного функціонування підприємства, що ставить під сумнів реальне виконання договору;

- TOB «Мінераліс», в особі директора ОСОБА_1 на підставі усної домовленості та рахунків фактур виписано позивачу податкові накладні, які зазначені в акті перевірки. Однак в акті перевірки вчинено запис, що згідно податкової звітності у TOB «Мінераліс» відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, автомобільний транспорт, устаткування, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства і ставить під сумнів виконання договору.

Крім того зазначено, що в ході розслідування кримінальної справи отримано відомості згідно яких обставини господарських операцій які проводилися TOB «ПМК 555», TOB «Мінераліс», ПП «Зернь» не відповідають їх документальному відображенню, що підтверджується протоколами допитів засновників, директорів зазначених підприємств, згідно яких, компанії були створені за грошову винагороду, та жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вони не мають. Вказані факти свідчать, що від імені останніх оформлювались договори, акти приймання-передачі, а також подавалась податкова звітність.

На вимогу суду позивачем не надано жодних пояснень щодо відносин з вказаними підприємствами, доказів використання отриманих послуг (товарів) у власній господарській діяльності, місця їх надання, осіб, якими ці послуги (товари) надавалися.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного період) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті Закону.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено відносити до складу валових витрат будь - які втрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

На переконання суду, наявність у замовника (позивача) первинних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та віднесення до валових витрат, зокрема, укладених договорів, податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на придбання послуг (товарів), оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та надання послуг, вказаними контрагентами, фактично не мали реального характеру, постачання оформлене лише документально та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян