Рішення

від 26.08.2014 по справі 903/134/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 серпня 2014 р. Справа № 903/134/13-г

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" Побережного Володимира Трохимовича

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго - Україна ЛТД"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна"

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Сервіс Плюс"

про визнання правочинів недійсними

Суддя Дем'як В.М.

за участю представників сторін :

від позивача : арбітражний керуючий Побережний В.П., Ліпкевич І.В. довіреність від 25.12.2013р.

від відповідача 1 : Костенко В.М. довіреність від 15.01.2014р., Баланчук А.В. довіреність від 29.01.2014р.

від відповідача 2: Токменко В.В., довіреність від 03.03.2014р.

від відповідача 3: не прибув

Суть спору: позивач - арбітражний керуючий Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Сервіс Плюс" Побережний Володимир Трохимович звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна" ЛТД, Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Сервіс Плюс" та просить:

-визнати недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений Актом приймання -передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД";

-визнати недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений договором купівлі-продажу та був укладений між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ «Портман Тим Україна» у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ «Портман Тим Україна»;

-застосувати наслідки визнання правочинів недійсними шляхом повернення майна попередньому власнику ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс».

Заявлені позовні вимоги позивач підтверджує: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.10.2009р.; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.10.2009р.; балансовою довідкою ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» від 25.03.2013р. №701; постановою ВДВС Любомльського РУЮ від 30.10.2012р. «Про відкриття виконавчого провадження »; витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.10.2012р. №38535200; актом опису і арешті майна від 09.11.2012р.; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно ТзОВ «Вірго-України ЛТД»; рішенням Виконкому Рівненської сільської ради Любомльського району від 30.10.2012р. за №56; рішенням сесії Рівненської сільської ради Любомльського району від 17.07.2013р. №20/3 «Про скасування рішення виконкому ради від 30.10.2006р. №56»; заявою від 21.02.2013р. до Прокуратури Волинської області (про вжиття заходів прокурорського реагування); заявою до Управління МВС України у Волинській області (про порушення кримінальної справи); листом СУ УМВС України у Волинській області від 16.08.2013р. та витягами з ЄДРПОУ по ТзОВ «Вірго-Україна » ЛТД, ТзОВ «Портман Тим Україна».

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/134/13-г від 05.02.2014р. даний позов задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. рішення господарського суду від 05.02.2014р. скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2014р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. та рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014р. у вказаній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області. Скасовуючи рішення та постанову Вищий господарський суд України вказав на те, що місцевий господарський суд не встановив, який саме правочин було складено на виконання рішення загальних зборів від 14.09.2012р., оскільки за обома вказаними актами ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» передало ТзОВ «Вірго-Україна» одне і те саме майно, проте вказані акти не тотожні за змістом. Крім того, касаційна інстанція звернула увагу на те, що суди попередніх інстанцій не встановили наявність підстав для застосування при вирішенні заявленого спору положень ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 111 12 , вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При призначенні справи до нового судового розгляду, суд ухвалою від 29.07.2014р. в порядку підготовки справи до розгляду зобов'язав позивача -арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" Побережного Володимира Трохимовича надати письмове правове обґрунтування, який саме правочин оформлений актом приймання-передачі оскаржується; чи відповідають підстави, за яких арбітражний керуючий звернувся до господарського суду, визначеним у ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та які правові наслідки матиме визнання спірного правочину недійсним; відповідачів подати письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням обставин справи, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2014р.

При новому судовому розгляді представник позивача та арбітражний керуючий товариства позов підтримали повністю.

В додаткове обґрунтування підставності позову представник позивача посилається на те, що оспорюване майно було передано ТзОВ «Вірго-Україна» за актом приймання-передачі без дати та номеру, оскільки ніхто зазначений акт не підписував та печатки на даному акті не ставив .

А також звертає увагу суду, що не може бути відчужений оспорюваний об'єкт нерухомого майна з наступних підстав, а саме:

-акт приймання-передачі директором ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» підписаний не був та по даному факту відкрито кримінальне провадження, тобто правочин суперечить п. 3 ст. 203 ЦК України;

-угода щодо відчуження нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню відповідно до ст. 657, 715, 719 ,729, 732, 754, 1304 ЦК України;

-об'єкт нерухомого майна з 30.10.2012р. перебував під загальним арештом нерухомого майна, згідно Постанови заступника начальника ВДВС Любомльського РУЮ Сарапіна В.І. про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження., тому відчуження даного об'єкту не могло бути здійснено.

Разом з тим, в судовому засіданні позивач подав заяву про забезпечення позову для захисту інтересів кредиторів та унеможливлення подальшого відчуження нерухомого майна, а саме передання його в оренду, в оперативне управління, передання як внеску до статутного капіталу, пошкодження майна та його знищення.

Представники відповідачів просять суд відмовити в позові, оскільки вважають, що законні підстави для подачі даного позову відсутні. Заперечення проти позову обґрунтовують тим, що акт приймання - передачі був укладений на підставі протоколу зборів учасників від 14.09.2012р. З приводу даного протоколу зборів учасників, а також акту приймання -передачі зазначають, що чинне законодавство України визначає п'ять видів ліквідації та реорганізації юридичних осіб: приєднання, злиття, виділ (виділення), поділ, перетворення. Протоколом №25 від 14.09.2013р. передбачено наступний порядок денний: 1. Про реорганізацію ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" шляхом виділення.2. Про виділення майна та зобов'язань підприємства У першому питанні порядку денного вказано - реорганізувати ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" шляхом виділення, а саме виділення частини майна та зобов'язань за розподільчим балансом учасникам підприємства. Розподільчий баланс зроблений не був, оскільки було прийнято рішення про виділення частини майна ТзОВ "Вірго-Україна" ЛТД, всупереч п. 1 порядку денного протоколу №25 та всупереч ст. 107, 109 ЦК України .

Крім того, просять суд відмовити в заяві про забезпечення позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Волинської області по справі № 903/134/13 від 11.09.2013 року порушено провадження про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" та розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, коли боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Як встановлено, арбітражний керуючий Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Сервіс Плюс" Побережний Володимир Трохимович звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна" ЛТД, Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Сервіс Плюс" та просить:

-визнати недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений Актом приймання -передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД";

-визнати недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений договором купівлі-продажу та був укладений між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ «Портман Тим Україна» у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ «Портман Тим Україна»;

-застосувати наслідки визнання правочинів недійсними шляхом повернення майна попередньому власнику ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс».

Даючи правову оцінку підставності подачі зазначеного позову згідно ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», про що вказано у постанові ВГСУ від 03.07.2014р. у даній справі, суд дійшов висновку про те, що арбітражний керуючий правомірно подав позов.

Як вбачається з поданих позивачем доказів справа про банкрутство ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» була порушена ухвалою суду від 11.02.2013р., а оспорюваний правочин вчинений до моменту державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна в строк до 30.10.2012р., що виключає порушення арбітражним керуючим річного строку звернення до суду в порядку ст. 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Судом встановлено про те, що арбітражний керуючий правомірно заявив даний позов із точки зору матеріально-правових підстав, які підпадають під дію статті 20 цього Закону.

При цьому суд виходив із такого.

Згідно ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умовами чинності правочинів є дотримання вимог, а саме:

-зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства (ч. 1 ст.203 ЦК України)

-правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203, ст.ст.30-32, 34-39, 41, 42, 92 ЦК України);

-наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі й волевиявлення суб'єкта (суб'єктів) правочину. (ст.231 ЦК України);

-при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми (ч.4 ст.203). Порушення вимог щодо форми правочину призводить до визнання його недійсним або настання інших наслідків (ст.ст.218-220 ЦК України);

-правочин має бути реальним, тобто спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.3 ст.203 Ц.К України).

Суд надаючи правову оцінку правочину оформленого актом приймання-передачі щодо відчуження нерухомого майна - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-та був оформлений актом приймання -передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" дійшов висновку, що даний правочин суперечить вимогам ч.3 та ч.4 ст. 203, та ч.3 ст. 364 ЦК України .

Із матеріалів справи слідує, що рішенням (протоколом) №25 загальних зборів учасників ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" здійснено реорганізацію ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" шляхом виділення, а саме виділення частини майна та зобов'язань підприємства за розподільчим балансом учасникам підприємства. Вирішено доручити директору ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" зареєструвати зміни, що відбулися, в державних органах (а.с.103 - 104).

На виконання рішення загальних зборів №25 від 14.09.2012р. складено акт прийому - передачі без дати та номера (а.с. 19) за яким ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" в особі директора Кузьміна О.В. передав у власність ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" комплекс обслуговування автотранспорту, розташованого в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд №7А, площа забудови - 772, 40 кв.м., поверхів - 1, об'єм будинку 2394 куб. м., загальна площа - 639, 20 кв.м., площа нежитлових приміщень - 639, 20 кв.м.

Із доводів позивача, в.о. директора ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" даний акт не підписував та не ставив відбиток печатки.

Дослідити в судовому засіданні факт підпису даного акту уповноваженою особою позивача не вбачається можливим, оскільки сторони заявили про відсутність оригіналу даного акту.

Разом з тим, за актом прийому - передачі від 15.09.2012р.(а.с. 105) ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" в особі учасника ОСОБА_10 передав у власність ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" теж саме майно, що і за актом без дати та номера, а саме комплекс обслуговування автотранспорту, розташованого в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд №7А, площа забудови - 772, 40 кв.м., поверхів - 1, об'єм будинку 2 394 куб. м., загальна площа - 639, 20 кв.м., площа нежитлових приміщень - 639, 20 кв.м., загальною вартістю 5 757 670, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 959 611, 67 грн.

Як встановлено, даний акт підписаний з боку ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" учасником товариства, що суперечить приписам ч. 1 ст. 101 ЦК України, відповідно до якої засновники установи не беруть участі в управлінні нею.

Матеріалами справи підтверджується про те, що документом який став підставою для оформлення в подальшому права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД", став саме акт без дати та номера про що підтвердив в судовому засіданні представник ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД", якому суд і надає правову оцінку.

Отже, фактично за оспорюваним актом приймання-передачі відбувся правочин виділу об'єкта нерухомого майна в натурі та переходу права власності на нього до іншого товариства, як частки учасника товариства зі статутного фонду .

Відповідно до ч.3 ст. 364 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого майна у письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Таким чином, нотаріально посвідчений договір виділу є правовстановлюючим документом на нерухоме майно згідно вимог переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно. Водночас сам договір про виділ у натурі частки нерухомого майна державної реєстрації не вимагає.

Разом з тим, в судовому засіданні встановити про те, який саме розмір частки належить ТзОВ "Вірго Україна ЛТД" при виході із числа учасників ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" не вбачається можливим, оскільки розподільчий баланс на момент прийняття рішення зборів засновників від 14.09.2012р. оформлено не було. А відтак встановити чи співрозмірною є частка ТзОВ "Вірго Україна ЛТД" як учасника товариства до вартості спірного об'єкта нерухомого майна - автозаправного комплексу щодо якого було прийнято рішення на його передачу як належної частки не можливо.

В судовому засіданні представники сторін ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" та ТзОВ "Вірго Україна ЛТД" підтвердили про те, що докази оплати, а так само проведення даної господарської операції щодо відчуження об'єкта нерухомого майна в бухгалтерському обліку відсутні.

Фактично оспорюваним правочином ТзОВ "Вірго Україна ЛТД" вчинила дію щодо безоплатного відчуження об'єкта нерухомого майна, чим порушила майнові права позивача.

Такі дії ТзОВ "Вірго Україна ЛТД" дають матеріально-правові підстави для арбітражного керуючого на звернення до суду із відповідним позовом в порядку ст. 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Як уже зазначалося вище, та у відповідності до ст. 364, 657, 715, 719, 729, 732, 754, 1304 ЦК України, договори про відчуження (виділу, купівлі-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання, спадковий договір) нерухомого майна підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (тобто недійсним).

Отже, правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений Актом приймання -передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" суперечить приписам ЦК України у відповідності до яких правочин по відчуженню об'єкта нерухомого майна (в тому числі у разі виділу) має вчинятися у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, як вбачається із витягу Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38535200 від 30.10.2012 року спірний об'єкт нерухомого майна з 30.10.2012 року перебував під загальним арештом нерухомого майна на підставі постанови заступника начальника ВДВС Любомльського РУЮ Сарапіна В.І. про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження.

09 листопада 2012 року малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв. м був описаний та арештований заступником начальника ВДВС Любомльського РУЮ Сарапіним В.І., про що було складено акт опису й арешту від 09.11.2012 року, у відповідності до якого вищевказаний об'єкт нерухомого майна був арештований та переданий директору ТзОВ „Техно-Сервіс Плюс" на відповідальне зберігання.

У відповідності до акту опису й арешту від 09.11.2012 року на вищезазначене майно накладено арешт, заборонено відчуження, зміну, схов, псування та інші види обмеження.

Отже, на момент видачі документу про право власності 12.11.2012 року існувала заборона на відчуження нерухомості, а саме був накладений арешт на малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639, 2кв. м органами ВДВС Любомльського РУЮ.

Враховуючи встановлені обставини по справі правочин щодо відчуження нерухомого майна на користь ТзОВ "Вірго Україна ЛТД", оформлений у вигляді акта приймання-передачі без дати та номеру слід визнати недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину, передбаченого ст. 216 ЦК України (тобто повернення майна у натурі попередній стороні правочину).

Надаючи правову оцінку правочину щодо відчуження нерухомого майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" (а.с 115-117) суд дійшов висновку про те, що останній також суперечить вимогам закону та підлягає визнанню судом недійсним з наступних підстав.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, окрім примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару . Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадках, якщо власник не має права його повернення.

Із вище викладених встановлених обставин по справі та підтверджено доказами, продавець автозаправного комплексу ТзОВ "Вірго Україна ЛТД" не мав встановлених законом прав власника на його продаж.

Крім того, на момент укладення спірного договору - 09.07.2013р. об'єкт нерухомого майна щодо якого він укладений (малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м., розташованого в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд №7А,) перебував під описом та арештом накладено органами ВДВС Любомльського РУЮ.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити даному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Відповідно до ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

За таких обставин правочини щодо відчуження майна прямо суперечать вимогам ЦК України. (ч. 1 ст. 203 ЦК України)

Згідно ст. 215 ЦК України - підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Заява про забезпечення позову судом відхилена як необґрунтована згідно приписів ст. 66,67 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання правочинів недійсними та застосування їх наслідків підлягає задоволенню повністю.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідачів, тому відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача 1 та відповідача 2.

Керуючись ст. ст. 101. 105, 106, 107, 109, 203, 215, 216, 220, 364 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 33, 34, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений актом приймання -передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД".

3. Визнати недійсним договір купівлі - проваджу від 09.07.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_11 09.07.2013р. та зареєстрований в реєстрі за №2649, а саме щодо відчуження нерухомого майна, а саме: малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А та був укладений між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "Портман Тим Україна", у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "Портман Тим Україна".

4.Повернути ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" (Любомльський район, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, 7А, код ЄДРПОУ 34313877) комплекс обслуговування автотранспорту, розташованого в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд №7А, площа забудови - 772, 40 кв.м., поверхів - 1, об'єм будинку 2394 куб. м., загальна площа - 639, 20 кв.м., площа нежитлових приміщень - 639, 20 кв.м.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго - Україна ЛТД" (м.Київ, Шевченківський р-н, вул. Старовокзальна, 13/2, код ЄДРПОУ 35466282) на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 2 007, 25 грн. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" (м.Київ, Шевченківський р-н, вул. Старовокзальна, 13/2, код ЄДРПОУ 36125097) на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 2 007, 25 грн. витрат по сплаті судового збору.

7. Управлінню Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (м.Луцьк, вул. Стрілецька, 4а) повернути арбітражному керуючому Побережному Володимиру Трохимовичу (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) з державного бюджету 142, 00 грн. судового збору сплаченого згідно квитанції №ПН1081534 від 26.12.2013р. (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи).

8. Управлінню Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (м.Луцьк, вул. Стрілецька, 4а) повернути арбітражному керуючому Побережному Володимиру Трохимовичу (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) з державного бюджету 106, 50 грн. судового збору сплаченого згідно квитанції №ПН1081576 від 26.12.2013р. (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи).

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення

складено 01.09.2014р.

Суддя В.М. Дем'як