Ухвала

від 26.08.2014 по справі 2а-5604/10/14/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2014 р. м. Київ К/800/37563/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді:Вербицької О.В. Суддів: Муравйова О.В Рибченка А.О. за участю: секретаря - Горголь І.С.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача-1 - не з'явився

представника відповідача-2 - не з'явився

представника прокуратури - Зарудяної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2013 р.

у справі № 2а-5604/10/14/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпак»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними дій та стягнення суми,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінпак» (далі - позивач, ТОВ «Вінпак») звернулось до суд з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Бахчисарайському районі), Управління Державної казначейської служби України у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач-2) про визнання протиправними дій та стягнення суми.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 р. позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вінпак» бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість по податковим деклараціям за грудень 2006 року, березень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, червень 2009 року, жовтень 2009 року, грудень 2009 року та січень 2010 року в сумі 1 545 563,00 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Бахчисарайському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за період грудень 2006 року - січень 2010 року позивачем заявлено до бюджетного відшкодування від'ємне значення з ПДВ у сумі 1 545 607 грн., у тому числі за грудень 2006 року - 234 796 грн., за березень 2008 року - 64 618 грн., за листопад 2008 року - 130 180 грн., за грудень 2008 року - 26 605 грн., за січень 2009 року - 175 045 грн., за лютий 2009 року - 163 272 грн.; за березень 2009 року - 113 554 грн., за червень 2009 року - 137 498 грн., за жовтень 2009 року - 142 521 грн., за грудень 2009 року - 117 467 грн., за січень 2010 року - 240 051 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що позивачем обґрунтовано заявлено право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій необхідно врахувати вищевикладене та дослідити обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Також слід зазначити, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача-1 щодо несплати контрагентом позивача - ТОВ «Континент» податкових зобов'язань з податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2013 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

А.О. Рибченко