Постанова

від 04.06.2009 по справі 25/558

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/558

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2009 р.                                                                                    № 25/558  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоШевчук С.Р. (доповідач)

СуддівВладимиренко С.В.Демидової А.М.

розглянувши  касаційну               скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБА-РЕГІЯ"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 року.

у справі№25/558

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБА-РЕГІЯ"

Простягнення 5041568,88 грн.

В судовому засіданні з 21.05.2009р. по 4.06.2009р. оголошувалась перерва.

          В судовому засіданні 04.06.2009р. взяли участь представники:

позивача: Донченко К.Ю. дов. б/н від 05.01.2009р.

відповідача: не з?явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про  стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альба-Регія"  5041568,88 грн. боргу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2008р. (суддя Морозов С.М.) позовні вимоги  задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 041 568,88 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009р. (головуючий Григорович О.М., судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями  відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 03.05.2009р.  змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Владимиренко С.В.,  Демидової А.М.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 01.11.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” (поручитель) , Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЬБА-РЕГІЯ” (покупець) та Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія "Єврорезерв” (продавець) укладено договір поруки № 01/10/05, згідно умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед продавцем за виконання зобов'язань покупцем за договором купівлі-продажу цінних паперів №К-4/179/3927 від 01 листопада 2005 року, укладеному між продавцем і покупцем, у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань.  

Пунктом 1.2. вказаного вище договору передбачено, що предметом основного договору є купівля-продажу цінних паперів, а саме: простих іменних акцій, емітентом яких є Відкрите акціонерне товариство “Готель Славутич”, номінальною вартістю 39787, 75 грн., загальною кількістю 159151 шт. та загальною вартістю 3884646 грн.

Передбачене цим договором зобов'язання поручителя перед продавцем складає 3884646 грн. (п. 2.1. договору поруки від 01.11.05 № 01/10/05).

Відповідно до п. 2.2. договору поруки від 01.11.05 № 01/10/05 поручитель також відповідає перед продавцем за сплату неустойки та відшкодування збитків.

В матеріалах справи знаходиться платіжне доручення від 02.11.05 № 49 з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” виконало свої зобов'язання перед Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія "Єврорезерв” шляхом сплати 3884646, 00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору поруки від 01.11.05 № 01/10/05 у поручителя, що виконав зобов'язання, виникає право вимоги до покупця в повному обсязі виконаного поручителем за покупця зобов'язання. Покупець виконує зобов'язання, що виникло перед поручителем протягом одного для з моменту виконання поручителем своїх  зобов'язань перед продавцем.

Втім, як встановили суди, в  матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем відповідно до п. 3.2 договору поруки від 01.11.05.

За таких обставин, враховуючи що в силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл".

Окрім того, в порядку ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суди задовольнили позов і в частині стягнення  3% річних в сумі 233717, 33 грн. та  інфляційних  втрат в сумі  923205, 55 грн.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як суди не з'ясували до кінця дійсний правовий зміст правовідносин та не встановили дійсні права та обов'язки сторін.

Так, розглядаючи регресний позов поручителя суди попередніх інстанцій не встановили чи виникло зобов'язання за основним договором та відповідно чи виникло у позивача право вимоги за договором поруки.

Правової оцінки судами не було надано і питанню чи направлялась кредитором вимога до поручителя (позивача) про стягнення коштів за договором поруки через невиконання зобов'язання боржником у встановлений строк (п. 3.2 договору).

Судам також слід було перевірити чи не є зобов'язання поручителя припиненим відповідно до п. 4.3 договору поруки та норм ЦК України, зокрема ст. 559.

Окрім того, справу розглянуто без участі ЗАТ "СК "Єврорезерв", яка є стороною у договорі поруки і на користь якої позивач перерахував спірну суму.

Отже, вирішення даної справи зачіпає інтереси ЗАТ "СК "Єврорезерв", проте місцевим господарським судом в порушення вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України останнє до участі у справі залучено не було.

Тоді як, відповідно  до п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь –якому випадку підставою для скасування  рішення місцевого або постанови апеляційного суду, якщо: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський     суд   України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБА-РЕГІЯ"  задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2008р. у справі № 25/558 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий                                                                             Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                     Владимиренко С.В.

С у д д я                                                                                       Демидова А.М.