Постанова

від 16.09.2009 по справі 25/558

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/558

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.09.2009                                                                                           № 25/558

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Самборський Є.О. (дов. б/н від 01.06.2009 р.)

 від відповідача -Єлтунова Ю.В. (дов. №17 від 01.01.2009 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2009

 у справі № 25/558 (суддя  

 за позовом                               Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах"

 до                                                   ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 245382,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” (далі за текстом – позивач, ТДВ СК „Нафтагазстрах”) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” (далі за текстом – відповідач, ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія”) про стягнення грошової заборгованості по сплаті частини страхового відшкодування за договором факультативного перестрахування (Ковер-нот №0077-11-11-07 від 05.11.2007 р. по факультативному перестрахуванню до договору добровільного страхування автотранспорту №0065-11-11-01-01-07 від 02.11.2007 р.) в розмірі 224812,50 грн., пені за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 20570,34 грн., стягнення з відповідача 2453,82 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 р. у справі №25/558 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення господарського суду першої інстанції ґрунтується на тому, що у позивача були наявні підстави передбачені договором добровільного страхування наземного транспорту для відмови Мошковському В.М. у виплаті страхового відшкодування, однак позивач все ж таки здійснив таку виплату всупереч умовам договору добровільного страхування наземного транспорту, чим порушив умови договору факультативного перестрахування укладеного з відповідачем. Відмова відповідача від виплати позивачу страхового відшкодування за договором факультативного перестрахування (ретроцесії) №264/ю від 01.03.2007 р. (Ковер-ноту № 0077-11-11-07 від 05.11.2007 по факультативному перестрахуванню до договору добровільного страхування наземного транспорту №0065-11-11-01-01-07 від 02.11.2007 р.) судом визнана обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 р. у справі 25/558 та направити справу на новий розгляд.

11.09.2009 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” надійшла заява про уточнення вимог апеляційної скарги, відповідно до якої останній просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 р. у справі 25/558 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, з урахуванням уточнень до апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 р. у справі 25/558 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2009 р. у справі №25/558 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.11.2007 р. ТДВ СК „Нафтагазстрах” (далі за текстом - позивач, перестрахувальник) та фізична особа Мошковський Віктор Миколайович (далі за текстом  - страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №0065-11-11-01-01-07 (далі за текстом - договір страхування), за яким ТДВ СК „Нафтагазстрах” взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку з автомобілем - легковим універсалом PORSCHE CAYENNE TURBO (далі за текстом - транспортний засіб), рік випуску - 2007, державний реєстраційний номер АА 5350 ЕН, здійснити страхову виплату страхувальнику на умовах, передбачених договором. Страхова сума за даним договором складала 1071285,00 грн.

02.11.2007 р. сторони за договором страхування уклали Додаткову угоду №1 до договору добровільного страхування автотранспорту №0065-11-11-01-01-07 від 02.11.2007 р., відповідно до якої домовились викласти у новій редакції п.2 Договору страхування, а саме: „мінімальний водійський стаж серед осіб допущених до керування вказаним ТЗ – без обмежень”.

Ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником за договором страхування №0065-11-11-01-01-07 позивачем було перестраховано у ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія” відповідно до укладеного між ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія” (перестраховик) та ТДВ СК „Нафтагазстрах” (перестрахувальник) договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 264/ю від 01.03.2007 р. та Ковер-ноту №0077-11-11-07 від 05.11.2007 р.

За договором перестрахування (Ковер-нот №0077-11-11-07) при настанні страхового випадку відповідач зобов'язався здійснити виплату позивачу (або за його дорученням - страхувальнику) частину збитку по виплаті страхового відшкодування, що належить (відповідачу), протягом 10-робочих днів після отримання від позивача (перестрахувальника) страхового акту та інших документів, передбачених в п.8.2 договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 264/ю від 01.03.2007 р., або рішення судового органу, на підставі якого у перестрахувальника виник обов'язок виплатити страхове відшкодування. Частина відповідальності відповідача за договором перестрахування (Ковер-нот №0077-11-11-07) складає - 23,34 % від страхового відшкодування. Позивач за договором перестрахування (Ковер-нот №0077-11-11-07) перераховує на рахунок відповідача перестрахову премію в розмірі 10250,00 грн. за прийняті на відповідальність ризики.

Про виконання позивачем зазначеної умови договору перестрахування (Ковер-нот №0077-11-11-07) свідчить платіжне доручення №3229 від 07.11.2007 р.

23.11.2007 р. мало місце незаконне заволодіння транспортним засобом страхувальника, тобто настав страховий випадок. Про настання страхового випадку страхувальник в той же день повідомив позивача у телефонному режимі, з подальшим письмовим підтвердженням листом від 26.11.2007 р. (вих. № 639 від 27.11.2007 р.). Договором факультативного перестрахування та ретроцесії № 264/ю від 01.03.2007 р. передбачено, що позивач зобов'язаний сповістити відповідача про виникнення події, яка може бути визнана як страховий випадок, не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання повідомлення про настання такої події та надати відповідачу можливість ознайомитись з інформацією, яка надійшла в зв'язку з цією подією. Як вбачається з матеріалів справи 27.11.2007 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист за вих. № 3598, з зазначенням дати, місця та обставин страхової події.

Згідно п. 3.3.3. договору факультативного перестрахування та ретроцесії № 264/ю, відповідач мав право брати участь в розслідуванні і врегулюванні обставин страхового випадку, а саме: направляти відповідні запити до будь-яких підприємств, установ та організацій та здійснювати інші дії з метою отримання інформації про причини та обставини настання страхового випадку.

30.11.2007 р. слідчим СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України С.Г. Мироненко була порушена та прийнята до провадження кримінальна справа по факту незаконного заволодіння транспортним засобом (Постанова КС № 01-10613). В ході проведення досудового слідства було встановлено, що 23.11.2007 р., о 08 годині 40 хвилин, невстановлена слідством особа, знаходячись по вул. Л. Толстого, 17 - А в м. Києві, незаконно заволоділа автомобілем марки PORSCHE CAYENNE TURBO, державний реєстраційний номер АА 5350 ЕН, чорного кольору, 2007 року випуску, № кузова WP1 ZZZ9РZ8LА92414, який зареєстрований на громадянина Мошковського В.М. Враховуючи те, що по даній справі були виконані всі необхідні і можливі слідчі дії, оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення особи, що вчинила даний злочин, але встановити особу, яка це вчинила не представилось можливим, 06.12.2007 р. кримінальна справа № 01-10613 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом марки PORSCHE CAYENNE TURBO, номерний знак АА 5350 ЕН, чорного кольору, 2007 року випуску, № кузова WP1 ZZZ9РZ8LА92414, який зареєстрований на громадянина Мошковського В.М., призупинена на підставі п. 3 ст. 206 КПК України.

Згідно з п. 12.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту страховик здійснює страхове відшкодування на підставі наступних документів:

- письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування;

- довідок компетентних органів про факт, обставини і причини настання страхового випадку;

- інших документів на вимогу страховика в залежності від характеру збитків та відповідно до правил страхування та законодавства.

Відповідно до пункту 12.2. договору страхування №0065-11-11-01-01-07 страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів після отримання від страхувальника всіх необхідних документів.

Пунктом 12.11 даного договору передбачено, що страхове відшкодування виплачується після зупинення чи закінчення досудового слідства органами МВС по кримінальній справі.

Розглянувши надані Мошковським В.М. документи позивач прийняв рішення про відшкодування страхувальникові спричинених збитків у розмірі 1071285,00 грн., за вирахуванням 74989,95 грн. франшизи (7 % від страхової суми) та 50618,22 грн. неоплаченої частини страхової премії.

Відповідно до касового ордеру серія 12 АААБ №163776 від 07.02.2008 р. страхувальнику - Мошковському В.М. позивачем було сплачено страхове відшкодування в розмірі 945676,83 грн.

Позивач своїм листом № 3598 від 27.11.2007 р. надіслав відповідачу повідомлення про подію, що має ознаки страхової із зазначенням відповідальності страховика в розмірі 250000,00 грн.

У відповідь на вищезазначений лист відповідач 14.02.2008 р. за вих. № 130 надіслав на адресу позивача повідомлення про відстрочення відповідачем виплати частини страхового відшкодування, яке обґрунтовувалося тим, що слідчим СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві не виконані всі необхідні та можливі слідчі дії, чим порушені вимоги ст. 206 КПК України.

Листом від 17.10.2008 р. вих. № 4742 позивач звернувся до відповідача з проханням вирішити питання щодо сплати частки перестрахового відшкодування за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 264/ю від 01.03.2007 р. та Ковер-ноту №0077-11-11-07 від 05.11.2007 р.

Однак відповідач не здійснив сплати частки вказаного перестрахового відшкодування.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що у позивача було достатньо підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема: страхувальником не було дотримано вимог щодо паркування автомобілю, передбачених у заяві на страхування та договором добровільного страхування; подання Мошковським В.М. свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт страхового випадку (п.14.1.4 Договору добровільного страхування наземного транспорту), та через те, що Мошковський В.М. не надав позивачу другий комплект ключів або заявив про їх втрату (п.14.4 Договору добровільного страхування наземного транспорту). Позивачем не з'ясована причина суттєвих розбіжностей у відомостях, наданих Адамовським Д.А. та Мошковським В.М., деяких фактів та обставин, що мають ознаки страхової події; повідомлення позивача про настання страхового випадку відбулося на третій робочий день з дати настання події, що згідно з п.5 ч.1 ст. 26 Закону України „Про страхування” та п.14.1.8 Договору про добровільне страхування наземного транспорту є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Позивачем не надано доказів щодо наявності у Адамовського Д.А. посвідчення водія та взагалі чи мала право ця особа керувати транспортним засобом. Крім того, позивач, не повідомивши відповідача про додаткові обставини, що впливають на ступінь ризику, а саме щодо встановлення мінімального стажу серед осіб, допущених до керування: „без обмежень”, порушив умови договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (п.3.2.4 Договору), а тому відповідач мав право відмовити у виплаті своєї частини страхового відшкодування.

Позивач вважає, що така відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою та такою, що порушує права позивача та суперечить чинному законодавству.

Відповідно до п. 10.2.4. договору про добровільне страхування наземного транспорту страхувальник Мошковський В.М. зобов'язаний був при укладанні договору надати інформацію позивачу про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (кількість осіб, що використовують транспортний засіб, їх прізвища та стаж водіння; умови зберігання ТЗ в гаражі, на стоянці та наявність при зберіганні охорони; умови використання транспортного засобу, як таксі, навчання водінню, напрокат, спортивні змагання, авто-шоу, тощо).

02.11.2007 р. Мошковський В.М. подав до позивача заяву на страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, в якій особою, що має право на керування вказано Адамовського Д.А. Крім цього, у заяві передбачено, що паркування транспортного засобу у нічний час з 23:00 до 6:00 або у період, коли він безпосередньо не експлуатується, здійснюється у гаражі або на спеціальній території. В декларації страхувальника Мошковський В.М. своїм підписом підтвердив, що надані свідчення є правдивими і ніяка інформація щодо об'єкта страхування не була прихована.           

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про страхування” для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Страховик має право запросити у страхувальника документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику, тобто дана інформація надається до початку дії договору і для оцінки страхового ризику. Оцінка страхового ризику проводиться страховиком і впливає на страховий тариф, який відповідно до статті 10 Закону України „Про страхування” при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) і визначається в договорі страхування за згодою сторін. Окрім того, відомості, необхідні для оцінки ризику при укладанні договору страхування, можуть зазначатись не тільки в заяві на страхування ризиків, а також в договорі страхування. Зокрема, інформація про об'єкт страхування зазначається в розділі 1 „Умови страхування” Ковер-ноту.

Частиною 2 ст. 18 Закону України „Про страхування” встановлено, що факт укладення договору страхування може посвідчуватись страховим полісом (свідоцтвом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Тобто письмовим документом, що видається страховиком у відповідь на усну чи письмову заяву страхувальника, містить всі істотні умови є договір страхування, який регулює відносини між страховиком і страхувальником.

Щодо посилання Господарського суду міста Києва на те, що підставою для відмови страховиком у виплаті страхового відшкодування є надані Мошковським В.М. свідомо неправдиві відомості щодо умов зберігання транспортного засобу та обставин настання страхового випадку, суттєві розбіжності у відомостях, наданих Мошковським В.М. та Адамовським Д.А. слідчим органам, не надання позивачу другого комплекту ключів або заяви про їх втрату, не надання доказів щодо наявності у Адамовського Д.А. посвідчення водія, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наданих генеральному директору ТДВ „СК Нафтагазстрах” Капшук О.Г. пояснень Адамовського Д.А., який останнім користувався автомобілем безпосередньо в день настання страхового випадку, 23.11.2007 р. близько 6:00 – 6:15  він залишив автомобіль біля будинку 17-А по вул. Льва Толстого і не припаркував його у гаражі або на спеціальній території, оскільки мав намір пізніше після відпочинку використати транспортний засіб. Окрім того, транспортний засіб був обладнаний електронною сигналізацією. Відповідно до заяви на страхування Мошковського В.М., паркування транспортного засобу у гаражі або на спеціальній території передбачалось лише у нічний час з 23:00 до 6:00 або у період, коли він безпосередньо не експлуатується.

Відповідно до пункту 14.4 Договору добровільного страхування наземного транспорту позивач мав право відмовити у виплаті страхового відшкодування страхувальнику, якщо у випадку незаконного заволодіння транспортним засобом страхувальником не надано страховику другий комплект ключів або заяви про їх втрату. Натомість, факт вилучення 2-х комплектів ключів від автомобілю підтверджено оперуповноваженим ВКР Голосіївського РУГУ МВС у м. Києві старшим лейтенантом міліції Бондарчуком І.В. в протоколі огляду та вилучення від 23.11.2007 року.

В поясненнях Адамовського Д.В., який останнім керував транспортним засобом, зазначено про викрадення автотранспортного засобу разом із водійськими правами. При цьому, в матеріалах справи міститься копія сертифікату, виданого на ім'я Адамовського Д.А. автошколою за зразком, затвердженим Міністерством транспорту провінції Онтаріо, оскільки останній є громадянином Канади, із зазначенням номеру посвідчення водія.

Оскільки по застрахованому автотранспортному засобу мав місце страховий випадок пов'язаний із його викраденням, а не з ризиком – „Дорожньо-транспортна пригода”, витребування посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії не є обґрунтованою вимогою страховика, і ненадання цього документу не є підставою для відмови страховиком у виплаті страхового відшкодування особі, чиї майнові права порушені протиправними діями третіх осіб.

Щодо повідомлення страховиком про настання страхового випадку суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про страхування” страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами договору страхування.

Згідно п.10.2.8 договору добровільного страхування наземного транспорту Мошковський В.М. зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку протягом 2-х робочих днів.

Як стверджує позивач, таке повідомлення мало місце в телефонному режимі 23.11.2007 р. та зареєстровано в книзі реєстрації повідомлень про страхові події. Зазначена обставина відображена в страховому акті, який направлений перестраховику.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки 24 та 25 листопада 2007 року були вихідними днями, страхувальник мав сповістити страховика в строк до 27.11.2007 року включно. Отже, повідомлення про настання страхового випадку було зроблено страхувальником своєчасно (заява про настання події, яка має ознаки страхової, датована Мошковським В.М. 26.11.2007 р, зареєстрована позивачем 27.11.2007 р. за вих.№639), а тому висновок щодо порушення страхувальником строку повідомлення про настання страхового випадку є необґрунтованим.

Твердження відповідача про те, що ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія” мала право відмовити у виплаті своєї частини страхового відшкодування ТДВ СК „Нафтагазстрах”, оскільки  останній не повідомив відповідача про додаткові обставини, що впливають на ступінь ризику, а саме щодо встановлення мінімального стажу серед осіб, допущених до керування: „без обмежень”, чим порушив умови договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (п.3.2.4 Договору), колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.  

Частиною 3 ст. 12 Закону України „Про страхування” передбачено, що страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з страхувальником.

Згідно із п. 3.2.4. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) позивач зобов'язаний, у випадку виникнення додаткових обставин, що впливають на ступінь ризику, протягом 2 (двох) робочих днів після того, як це стало відомо позивачу, проінформувати відповідача і у разі потреби, погодити з ним зміни обсягу відповідальності відповідача й остаточний розмір перестрахувальної премії.

Колегією суддів встановлено, що між ТДВ СК „Нафтагазстрах” та Мошковським Віктором Миколайовичем було укладено додаткову угоду №1  до договору добровільного страхування наземного транспорту №0065-11-11-01-01-07 від 02.11.2007 р., якою сторони погодили викласти в новій редакції пункт 2 договору добровільного страхування, а саме: встановили мінімальний стаж серед осіб, допущених до керування транспортним засобом, що є предметом страхування: „без обмежень”, при цьому договором добровільного страхування був встановлений мінімальний водійський стаж серед осіб, допущених до керування вказаним транспортним засобом - 8 років.

З пояснень відповідача випливає, що про додаткову угоду №1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 0065-11-11-01-01-07 від 02.11.2007 р., якою встановлено мінімальний стаж серед осіб, допущених до керування транспортним засобом: „без обмежень”, він дізнався лише вивчаючи копії документів, наданих до позовної заяви.

Пунктом 3.3.2 договору факультативного перестрахування визначено, що відповідач має право відмовити позивачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування, зокрема, якщо перестрахувальник надав неправдиві відомості про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Як вже зазначалось, оскільки по застрахованому автотранспортному засобу мав місце страховий випадок пов'язаний із його викраденням, а не з ризиком – „Дорожньо-транспортна пригода”, зміна умов договору добровільного страхування щодо встановлення водійського стажу: „без обмежень” не вплинула на оцінку ступеню страхового ризику.

Відповідно до пункту 12.2. договору страхування №0065-11-11-01-01-07 страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів після отримання від страхувальника всіх необхідних документів.

Пунктом 8.6. Договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №264/ю від 01.03.2007 р. встановлено, що у випадку відмови перестраховика в сплаті своєї частини страхового відшкодування за окремим договором перестрахування, перестраховик зобов'язаний письмово повідомити про це перестрахувальника протягом 10 робочих днів із дня надання перестрахувальником переліку документів, з обґрунтуванням причин відмови.

Однак, позивачем в порушення викладених вище умов договору не було здійснено страхового відшкодування, не надано письмової відмови у виплаті частини страхового відшкодування з обґрунтуванням причин такої відмови.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Статтею 991 Цивільного кодексу України визначені підстави за яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, а також встановлено, що рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

У  разі  несплати  страховиком  страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ст.992 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті частини страхового відшкодування за договором факультативного перестрахування (Ковер-нот №0077-11-11-07 від 05.11.2007 р. по факультативному перестрахуванню до договору добровільного срахування автотранспорту №0065-11-11-01-01-07 від 02.11.2007 р.) в розмірі 224812,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.3.4.6 Договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №264/ю від 01.03.2007 р. перестраховик зобов'язаний сплатити перестрахувальнику пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмір 0,05 %, але не більше подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.  

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок суми пені за період з 15.02.2008 р. – 15.08.2008 р., яка становить 20570,34 грн. (із дотриманням приписів ст. 232 ГК України).

Колегія суддів погоджується з розрахунком розміру пені в сумі 20570,34 грн. та вважає її обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача - Закрите акціонерне товариство „Українська транспортна страхова компанія”, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2009 року у справі №25/558 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” (02660, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, п/р №2650930000301 в КБ ТОВ „УФГ” м. Києва, МФО 380128, ЄДРПОУ 22945712) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” (04071, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, р/р №265001541 в Одеській обласній Дирекції „Райффайзен Банк Аваль” в м. Одеса, МФО 328351, ЄДРПОУ 21004953) 224812,50 грн. (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот дванадцять гривень п'ятдесят копійок) – заборгованості по сплаті частини страхового відшкодування за договором факультативного перестрахування (Ковер-нот №0077-11-11-07 від 05.11.2007 р. по факультативному перестрахуванню до договору добровільного страхування автотранспорту №0065-11-11-01-01-07 від 02.11.2007 р.), пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 20570,34 грн. (двадцять тисяч п'ятсот сімдесят гривень тридцять чотири копійки), 2453,82 грн. (дві тисячі чотириста п'ятдесят три гривні вісімдесят дві копійки) витрат по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою та 118 грн. (сто вісімнадцять) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1226,91 грн. (одна тисяча двісті двадцять шість гривень дев'яносто одна копійка) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 25/558 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 29.09.09 (відправлено)