Рішення

від 08.04.2009 по справі 25/558

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/558

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  25/558

08.04.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Нафтагазстрах"

до                 закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"    

про                   стягнення 245 382,84 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

від позивача           Пилипенко О.В. (дов.№1 від 12.01.2009)

                                   Самборський Є.О.(дов. від 10.06.2008)        

від відповідача          Єлтунова Ю.В. (дов.№17 від 01.01.2009)

                                                            ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача грошової заборгованості по сплаті частини страхового відшкодування за договором перестрахування в розмірі 245 382,84 грн.

Підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду була відмова відповідача у виплаті частини страхового відшкодування. Відмовляючи у здійсненні виплати частки страхового відшкодування, відповідач послався на помилки та невідповідності, виявлені під час розгляду документів, наданих позивачем. Відповідач зазначив, що в зв'язку із допущеними порушеннями договору, неповним з'ясуванням позивачем всіх обставин події, що мала ознаки страхової, він не визнає заявлену подію страховою та відмовляє у виплаті своєї частки відшкодування.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.12.2008 порушено провадження у справі № 25/558(суддя Морозов С.М.) та призначено до розгляду на 13.01.2009.

Розпорядженням керівництва суду № 1 від 19.01.2009 справу № 25/558 передано судді Головатюку Л.Д. для подальшого розгляду у зв"язку із закінченням суддівських повноважень судді Морозова С.М.

Ухвалою від 21.01.2009 справу № 25/558 суддею Головатюком Л.Д. було прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 11.02.2009.

11.02.2009 в судовому засіданні було оголошено перерву на 04.03.2009 для подання додаткових доказів по справі.

Представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

04.03.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник позивача подав письмові пояснення на заперечення відповідача на позовну заяву.

Представниками сторін в судовому засіданні 11.02.2009 були подані клопотання про розгляд справи у строк більший, ніж передбачений ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дані клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідач не виконав вимог ухвали суду про порушення провадження по справі і у зв'язку з цим розгляд справи було відкладено на 27.03.2009.

27.03.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Представник позивача подав додаткові письмові пояснення, в яких виклав свої доводи щодо правомірності позовних вимог до відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Судом була оголошена перерва в судовому засіданні на 08.04.2009 для оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2007 ТДВ СК «Нафтагазстрах»(далі –позивач, перестрахувальник) та фізична особа Мошковський Віктор Миколайович(далі - страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 0065-11-11-01-01-07(далі - договір страхування), за яким ТДВ СК «Нафтагазстрах»взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку з автомобілем - легковим універсалом РОRSСНЕ САYЕNNЕ ТURВО(надалі - транспортний засіб), рік випуску - 2007, державний реєстраційний номер АА 5350 ЕН, здійснити страхову виплату cтрахувальнику на умовах, передбачених договором. Страхова сума за даним договором складала 1 071 285 грн. 00 коп.

Ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником за договором страхування 0065-11-11-01-01-07 позивачем було перестраховано у ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія»(далі –відповідач) відповідно до укладеного між ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія»та ТДВ СК «Нафтагазстрах»договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 264/ю від 01.03.2007 та Ковер-ноту № 0077-11-11-07 від 05.11.2007.

За договором перестрахування (Ковер-нот № 0077-11-11-07) при настанні страхового випадку відповідач зобов'язався здійснити виплату позивачу (або за його дорученням - страхувальнику) частини збитку по виплаті страхового відшкодування, що належить (відповідачу), протягом 10-робочих днів після отримання від позивача (перестрахувальника) страхового акту та інших документів, передбачених в п.8.2 договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 264/ю від 01.03.2007, або рішення судового органу, на підставі якого у перестрахувальника виник обов'язок виплатити страхове відшкодування. Частина відповідальності відповідача за договором перестрахування (Ковер-нот № 0077-11-11-07) складає - 23,34 % від страхового відшкодування. Натомість позивач за договором перестрахування (Ковер-нот № 0077-11-11-07) перераховує на рахунок відповідача перестрахову премію в розмірі 10 250 грн. 00 коп. за прийняті на відповідальність ризики. Про виконання позивачем зазначеної умови договору перестрахування (Ковер-нот № 0077-11-11-07) свідчить платіжне доручення № 3229 від 07.11.2007 і не оспорюється відповідачем.

23.11.2007 мало місце незаконне заволодіння транспортним засобом страхувальника, тобто настав страховий випадок. Про настання страхового випадку страхувальник в той же день повідомив позивача у телефонному режимі, з подальшим письмовим підтвердженням листом від 26.11.2007 (вих. № 639 від 27.11.2007). Договором факультативного перестрахування та ретроцесії № 264/ю від 01.03.2007 передбачено, що позивач зобов'язаний сповістити відповідача про виникнення події, яка може бути визнана як страховий випадок, не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання повідомлення про настання такої події та надати відповідачу можливість ознайомитись з інформацією, яка надійшла в зв'язку з цією подією. Як свідчать матеріали справи 27.11.2007 позивачем на адресу відповідача було направлено лист за вих. № 3598, з зазначенням дати, місця та обставин страхової події.

Згідно п. 3.3.3. договору факультативного перестрахування та ретроцесії № 264/ю, відповідач мав право брати участь в розслідуванні і врегулюванні обставин страхового випадку, а саме, направляти відповідні запити до будь-яких підприємств, установ та організацій та здійснювати інші дії з метою отримання інформації про причини та обставини настання страхового випадку.

30.11.2007 слідчим СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України С.Г. Мироненком була порушена та прийнята до провадження кримінальна справа по факту незаконного заволодіння транспортним засобом (Постанова КС № 01-10613). В ході проведення досудового слідства було встановлено, що 23.11.2007, о 08 годині 40 хвилин, невстановлена слідством особа, знаходячись по вул. Л. Толстого, 17 - А в м. Києві, незаконно заволоділа автомобілем марки РОRSСНЕ САYЕNNЕ ТURВО, державний реєстраційний номер АА 5350 ЕН, чорного кольору, 2007 року випуску, № кузова WP1 ZZZ9РZ8LА92414, який зареєстрований на громадянина Мошковського В.М. Враховуюче те, що по даній справі були виконані всі необхідні і можливі слідчі дії, оперативно-розшукові заходи, направленні на встановлення особи, що вчинила даний злочин, але встановити особу, яка це вчинила не представилось можливим, 06.12.2007 кримінальна справа № 01-10613 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом марки РОRSСНЕ САYЕNNЕ ТURВО, номерний знак АА 5350 ЕН, чорного кольору, 2007 року випуску, № кузова WP1 ZZZ9РZ8LА92414, який зареєстрований на громадянина Мошковського В.М. призупинена на підставі п. 3 ст. 206 КПК України.

Відповідно до пункту 12.2. договору страхування № 0065-11-11-01-01-07 страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів після отримання від страхувальника всіх необхідних документів. Пунктом 12.11 даного договору передбачено, що страхове відшкодування виплачується після зупинення чи закінчення досудового слідства органами МВС по кримінальній справі.

Розглянувши надані Мошковським В.М. документи позивач прийняв рішення про відшкодування страхувальникові спричинених збитків у розмирі 1 071 285 грн. 00 коп., за вирахуванням 74 989 грн. 95 коп. франшизи (7 % від страхової суми) та 50 618 грн. 22 коп. неоплаченої частини страхової премії.

Відповідно до касового ордеру серія 12 АААБ № 163776 від 07.02.2008 страхувальнику – Мошковському В.М., позивачем було видане страхове відшкодування в розмірі 945 676 грн. 83 коп.

Позивач своїм листом № 3598 від 27.11.2007 надіслав відповідачу повідомлення про подію, що має ознаки страхової із зазначенням відповідальності страховика в розмірі 250 000,00 грн.

У відповідь на вищезазначений лист відповідач 14.02.2008 за вих. № 130 надіслав на адресу позивача повідомлення про відстрочення відповідачем у виплаті частини страхового відшкодування, яке обґрунтовувалося тим, що слідчим СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві не виконані всі необхідні та можливі слідчі дії, чим порушені вимоги ст. 206 КПК України.

Листом від 17.10.2008 вих. № 4742 позивач звернувся до відповідача з проханням вирішити питання щодо сплати частки перестрахового відшкодування за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 264/ю від 01.03.2007 та Ковер-ноту № 0077-11-11-07 від 05.11.2007.

Однак відповідач не здійснив сплати частки вказаного перестрахового відшкодування.

Позивач вважає що така відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою та такою, що порушує права позивача та суперечить чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача з огляду на наступне:

Відповідно до п. 10.2.4. договору про добровільне страхування наземного транспорту страхувальник позивача (Мошковський В.М.) зобов'язаний був при укладанні договору надати інформацію позивачу про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (кількість осіб, що використовують транспортний засіб, їх прізвища та стаж водіння; умови зберігання ТЗ в гаражі, на стоянці та наявність при зберіганні охорони; умови використання транспортного засобу, як таксі, навчання водінню, напрокат, спортивні змагання, авто-шоу; тощо).

Як свідчать матеріали справи, 02.11.2007 Мошковський В.М. подав до позивача заяву на страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, в якій особою, що має право на керування вказано Адамовського Д.А., але без зазначення на якій підставі ця особа буде керувати ТЗ та його водійського стажу. Крім цього, у заяві передбачено, що паркування транспортного засобу у нічний час з 23:00 до 6:00 або у період, коли він безпосередньо не експлуатується, здійснюється у гаражі або на спеціальній території. Суд звертає увагу на те, що ознайомившись з декларацією страхувальника Мошковський В.М. своїм підписом підтвердив, що свідчення є правдивими і ніяка інформація щодо об'єкта страхування не була прихована. До того ж, ця заява є невід'ємною частиною договору добровільного страхування наземного транспорту № 0065-11-11-01-01-07 від 02.11.2007.

По факту викрадення, водій (Адамовський Д.А.), який користувався автомобілем, надав позивачу пояснення, яке останнім не зареєстроване (відсутня дата та вхідний номер), як того вимагає п. 3.3.3. Постанови Кабінету Міністрів України № 1153 від 17.10.1997. У своєму поясненні Адамовський Д.А. зазначає: „23.11.2007 близько 6:00-6:15 під'їхав до свого дому по вул. Л.Толстого, 17-А і залишив автомобіль на тротуарі, справа біля будинку, а коли проснувся близько 9:00, то через вікно побачив, що автомобіля немає (тобто з 6:00 до 9:00 автомобіль не експлуатувався, і, як передбачено умовами заяви на страхування, повинен був знаходитись в гаражі або на спеціальній території, а не на тротуарі біля будинку). Ключів від автомобіля було два: один у мене, другий - у власника Мошковського В.М. Свій ключ я нікому не передавав".

Щодо повідомлення про настання події, що має ознаки страхової, яке підписано Мошковським В.М., то там міститься така інформація: „23.11.2007 близько 6:10 під'їхав до будинку по вул. Л.Толстого, а приблизно о 9:00, вийшовши з будинку, виявив, що автомобіль зник".

Таким чином, з викладеного вбачається, що у відомостях, наданих слідчим органам Адамовським Д.А. та Мошковським В.М. стосовно страхового випадку є суттєві розбіжності.

Під час розгляду спору було з'ясовано, що оперуповноваженим ВКР Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві було вилучено у Адамовського Д.А. ключі від автомобілю «Порш Каен»з кількості 2 шт., в той час, коди з пояснень Адамовського Д.А., наданих позивачу, вбачається, що один ключ знаходився у нього, а другий у володільця транспортного засобу - Мошковського В.М. Крім того, в протоколі вилучення ключів зазначено, що ключі від автомобіля «Порш Каен»вилучені у Адамовського Д.А., в той час, коли біля прізвища Адамовський Д.А. міститься підпис Мошковського В.М., який співпадає з його підписом в договорі страхування та паспорті.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про страхування" однією з підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Суд вважає, що позивач, незважаючи на те, що Мошковським В.М. були надані свідомо неправдиві відомості про об'єкт страхування, а саме –щодо умов зберігання транспортного засобу та щодо обставин настання страхового випадку, все ж таки здійснив виплату страхового відшкодування Мошковському В.М.

Відмовити у виплаті страхового відшкодування позивач мав право також через подання Мошковським В.М. свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку (п. 14.1.4 Договору добровільного страхування наземного транспорту) та через те, що Мошковський В.М. не надав позивачу другий комплект ключів або заяви про їх втрату (п. 14.4. Договору добровільного страхування наземного транспорту).

Крім цього, позивачем не надано доказів щодо наявності у Адамовського Д.А. посвідчення водія та взагалі чи мала право ця особа керувати транспортним засобом. У заяві на страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, не має жодного посилання на серію і номер водійського посвідчення, не вказано водійський стаж, тощо.

27.02.2008 відповідачем було отримано копію свідоцтва про закінчення курсів водія Адамовським Д.А., але безпосередньо копія посвідчення водія не надавалась, через те, що водійське посвідчення знаходилося у викраденому автомобілі. Крім цього слід наголосити, що у відповідача не має будь-яких відомостей та відповідей на запити позивача до компетентних органів Канади про наявність у Адамовського Д.А. посвідчення водія міжнародного зразка.

Адамовський Д.А. у своєму поясненні слідчим органам зазначає, що оскільки у нього були водійські права міжнародного зразка, то на українське водійське посвідчення він їх не обмінював. Відповідно до п. 32 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (Постанова Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993) іноземні посвідчення водія дійсні на території України протягом одного року. Тобто протягом цього періоду власник таких прав повинен обміняти їх на водійське посвідчення українського зразка. Отже, у зв'язку з вищезазначеним суд не може дійти беззаперечного висновку, що посвідчення водія Адамовського Д.А. було легалізоване на території України.

Крім зазначеного, відповідно до ст. 21 Закону України „Про страхування", страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами договору страхування.

Згідно з п. 10.2.8. договору добровільного страхування наземного транспорту Мошковський В.М. зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку протягом 2-х робочих днів.

Подія, що має ознаки страхового випадку, відбулась близько 9:00 ранку 23.11.2007, однак заява про настання події, яка має ознаки страхової, датована Мошковським В.М. 26.11.2007, але зареєстрована позивачем 27.11.2007 за вхідним номером 639, тобто на третій робочий день з дати настання події, що серед іншого знову ж таки є підставою у відповідності до положень статті 26 Закону України „Про страхування»та умов договору добровільного страхування транспортного засобу для відмови страховику у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

Окрім вищевказаного, згідно з п. 6.1.6. договору факультативного перестрахування відповідач не несе відповідальності та не здійснює виплати за збитками, причинами яких були події, які відповідно з оригінальним договором страхування (в даному випадку договором добровільного страхування наземного транспорту) відносяться до виключення із страхового випадку або  є обмеженням страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про страхування»страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з страхувальником.

Але як встановлено судом, між ТДВ СК «Нафтагазстрах»та Мошковським Віктором Миколайовичем було укладено додаткову угоду № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 0065-11-11-01-01-07 від 02.11.2007, якою сторони погодили викласти в новій редакції пункт 2 договору добровільного страхування, а саме - встановили мінімальний стаж серед осіб, допущених до керування транспортним засобом, що є предметом страхування, - без обмежень, в той час, коли договором добровільного страхування був встановлений мінімальний водійський стаж серед осіб, допущених до керування вказаним транспортним засобом - 8 років.

Однак з пояснень відповідача випливає, що про додаткову угоду № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 0065-11-11-01-01-07 від 02.11.2007р., якою встановлено мінімальний стаж серед осіб, допущених до керування транспортним засобом - без обмежень, він дізнався лише вивчаючи копії документів, наданих до позовної заяви. У розпорядженні відповідача був лише договір добровільного страхування наземного транспорту, де передбачено, що мінімальний водійський стаж серед осіб, допущених до керування становить 8 років. Тобто про укладення між позивачем та Мошковським В.М. додаткової угоди № 1, відповідачу нічого відомо не було.

Відповідно до п. 9.1.4 договору факультативного перестрахування позивач зобов'язаний повідомити відповідача про всі зміни умов оригінального договору страхування та узгоджувати такі зміни до вступу їх в дію. У разі, коли узгодження неможливе з об'єктивних причин - у найкоротший термін після вступу змін у дію.

Згідно із п. 3.2.4. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) позивач зобов'язаний, у випадку виникнення додаткових обставин, що впливають на ступінь ризику, протягом 2 (двох) робочих днів після того, як це стало відомо позивачу, проінформувати відповідача і у разі потреби, погодити з ним зміни обсягу відповідальності відповідача й остаточний розмір перестрахувальної премії. Отже, не повідомивши відповідача про додаткові обставини, що впливають на ступінь ризику, а саме щодо встановлення мінімального стажу серед осіб, допущених до керування, без обмежень, позивач порушив умови вищезгаданого договору.

Пунктом 9.4.7 договору факультативного перестрахування визначено, що відповідач має право відмовити позивачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити її, якщо позивач навмисно надав відповідачу неповні або свідомо неправдиві дані про оригінальний договір страхування, або приховав обставини, що суттєво вплинули на оцінку ступеню страхового ризику.

Відповідно до п. 12.11 договору добровільного страхування транспортного засобу у разі необхідності проведення власного розслідування, позивач має право

відстрочити виплату страхового відшкодування не  більше, ніж на 2 місяці з дня

отримання довідки про зупинення чи закінчення досудового слідства органами МВС за кримінальною справою.

Відповідно до умов договору факультативного перестрахування позивач зобов'язаний проводити розслідування обставин настання події, яка може бути визнана як страховий випадок, та врегулювання збитків так, як ніби позивач не має укладеного Ковер-ноту з відповідачем та несе повну відповідальність за збитки за оригінальним договором страхування (п. 9.1.9 договору факультативного перестрахування).

Однак, позивачем в порушення викладених вище умов договору не було проведено відповідного розслідування щодо з'ясування умов події, яка була визнана страховим випадком. Натомість наявні з справі матеріали свідчать про те, що відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою про надання інформації та відповідних документів щодо встановлення дійсних обставин страхового випадку.

Крім того, в матеріалах справи відсутніми є докази перерахування страхувальником Мошковським В.М. страхового платежу позивачу на підтвердження дійсності договору добровільного страхування, укладеного між сторонами згідно ст. 983 ЦК України.

Згідно з л. 9.1.7 договору факультативного перестрахування позивач зобов'язаний письмово інформувати відповідача про хід розслідування події, яка може бути визнана як страховий випадок та про врегулювання збитків за цією подією. Жодних доказів такого інформування відповідача про хід розслідування події, яка в подальшому була визнана позивачем як страховий випадок, до матеріалів справи не додано, що також підтверджує той факт, що необхідного розслідування позивачем не проводилось.

Умовами пункту 6.1 договору факультативного перестрахування сторони, серед іншого, передбачили, що відповідач не несе відповідальності та не здійснює виплати за збитками, причинами яких були умисні дії, бездіяльність або груба необережність або страхувальника (Машковського В.М.), або страховика (позивача) (в тому числі з метою збільшення розміру повністю або частково страхового відшкодування, яке підлягає сплаті відповідачем).

Пункт 3.3.2. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) передбачає, що відповідач має право відмовити у виплаті своєї частини страхового відшкодування, якщо позивач подав неправдиві відомості про об'єкт страхування.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги пояснення позивача щодо правомірності своїх позовних вимог, оскільки у позивача були наявні підстави передбачені договором добровільного страхування наземного транспорту для відмови Мошковському В.М. у виплаті страхового відшкодування, однак позивач все ж таки здійснив таку виплату всупереч умовам договору добровільного страхування наземного транспорту, чим порушив умови договору факультативного перестрахування укладеного з відповідачем. Відмова відповідача від виплати позивачу страхового відшкодування за факультативного перестрахування (ретроцесії) № 264/ю від 01.03.2007 та (Ковер-ноту № 0077-11-11-07 від 05.11.2007 по факультативному перестрахуванню до договору добровільного страхування наземного транспорту № 0065-11-11-01-01-07 від 02.11.2007, судом визнається обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону.

Окрім цього, суд, ухвалюючи рішення по даній справі, враховує рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2008 по справі № 29/338(суддя Усатенко І.В.) з того ж предмету спору, яким було відмовлено позивачу у задоволенні позову. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 у справі № 29/338 рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2008 по справі № 29/338 було залишено без змін.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д.