Постанова

від 25.06.2009 по справі 32/397

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/397

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 червня 2009 р.                                                                                    № 32/397  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Першиков Є.В.

суддіДанилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

державного підприємства "Одеська залізниця"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.01.2009р.

у справігосподарського суду № 32/397міста Києва

за позовомдержавного підприємства "Одеська залізниця"

доприватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна"

проза участю  представників сторін:позивача –відповідача –стягнення 1213698,63грн.

Білинський В.А. дов. № 151 від 08.01.2009Жуков А.М. дов. № 25/2009 від 23.03.2009

Ухвалою від 14.05.2009 Вищого господарського суду України розгляд справи було відкладено на  18.06.2009.

Ухвалою від 14.05.2009 Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. продовжено строк розгляду касаційної скарги і вирішення спору по справі № 32/397.

В судовому засіданні 18.06.2009 було оголошено перерву до 25.06.2009 для прийняття резолютивної частини постанови.

                                           В С Т А Н О В И В:

          У серпні 2008 року державне підприємство Одеська залізниця звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна" про стягнення 1213698,63 грн. пені за порушення строку передачі залізниці предмета лізингу –електровозу.

          Позовні вимоги були вмотивовані укладеним 21.08.2007 між сторонами договором  фінансового лізингу, пунктом 9.4 якого було передбачено за несвоєчасну передачу предмета лізингу сплату відповідачем на користь залізниці пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках  від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення, а оскільки відповідач замість терміну 29.12.2007 передав електровоз № 004   28.03.2008, то залізниця просила стягнути пеню за 89 днів прострочення виконання зобов'язання.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2008 (суддя Хрипун О.О.)  позовні вимоги задоволені: стягнуто з "ВТБ Лізинг Україна" 1213698,63 грн. пені та судові витрати на користь залізниці, виходячи із вартості непереданого електровоза  у відповідності із ст.231 Господарського кодексу України.

          Рішення суду обґрунтоване доведеністю прострочення передачі залізниці предмета лізингу, безпідставністю посилання відповідача на відсутність своєї вини через прострочку виготовлення електровоза виробником ВАТ "Луганськтепловоз", оскільки відповідно до ч.2 ст.617 Цивільного кодексу  не вважається випадком, який звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

         Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009  (головуючий суддя Капацин Н.В., судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.) рішення господарського суду м. Києва від 12.11.2008 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено залізниці у задоволенні позову.

        Постанова Київського апеляційного господарського суду обґрунтована посиланням на ст. 808 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, то відповідальність перед лізингоодержувачем за доставку предмета лізингу несе продавець ( постачальник), а не лізингодавець. Крім того, апеляційний суд визнав відсутність вини "ВТБ Лізинг Україна" у простроченні виконання зобов'язання у відповідності із ст.614 Цивільного кодексу України.

         Не погоджуючись із Постановою апеляційного суду, державне підприємство" Одеська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України  із касаційною скаргою, в якій посилається  на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009 та залишити рішення господарського суду м. Києва від 12.11.2008 в силі.

        Залізниця вважає неправильним застосування апеляційним судом ст.614 Цивільного кодексу України, згідно з якою відсутність своєї вини повинна доводити особа, яка порушила зобов'язання, а відповідач ще під час проведення конкурсу знав строки передачі предметів лізингу та погодився з ними.

         Залізниця у касаційній скарзі зазначає, що у відповідності із ст.526 Цивільного кодексу, ст.193, 224, 230, 231 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлені строки, а за порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата пені незалежно від наявності збитків. Одеська залізниця знаходиться у договірних відносинах із "ВТБ Лізинг Україна" і не має безпосередніх договірних відносин із виробником ВАТ "Луганськтепловоз".

         У відзиві на касаційну скаргу та доповненні до відзиву відповідач "ВТБ Лізинг Україна" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, прийнятою у відповідності із нормами спеціального законодавства ст.806 та 808 Цивільного кодексу України, посилається на аналогічне законодавство та судову практику Російської Федерації та  Конвенцію УНІДРУА " Про міжнародний фінансовий лізинг", до якої Україна приєдналась у 2006 році.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 21.08.07р. між Приватним підприємством "ВТБ Лізинг Україна" (лізингодавець) та Державним підприємством "Одеська залізниця" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 108-ФЛ, відповідно до якого ПП "ВТБ Лізинг Україна" зобов'язалося передати  предмет лізингу –електровози магістральні 2ЕЛ5 виробництва ВАТ "ХК Луганськтепловоз" згідно зі специфікацією –додаток № 1, відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних умов, визначених додатком № 4, в строкове платне володіння та користування з правом викупу. Загальна кількість предметів лізингу за цим договором складає 5 одиниць.

Відповідно до пункту 2.1 договору Лізингодавець набуває у власність у Продавця предмет лізингу, визначений Лізингоодержувачем, технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації яких задовольняють потреби Лізингоодержувача, і передає їх Лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах, передбачених договором.

Пункт 2.2 даного договору передбачає, що кількість, виробник товару, модель та термін передачі Предмета лізингу в лізинг визначаються у Графіку передачі предмета лізингу –Додаток № 2 до договору. У разі зміни строків постачання предмета лізингу Виробником, графік передачі предмета лізингу може змінюватися шляхом укладання додаткової угоди.

Протягом всього строку дії договору право власності на предмет лізингу належить Лізингодавцю.  

Відповідно до додатку № 2 до договору фінансового лізингу "ВТБ Лізинг Україна" зобов'язано поставити ДП "Одеська залізниця" електровоз магістральний 2ЕЛ5 № 1 до 30.11.07р., № 2 до 31.12.07р., № 3 до 28.02.08р., № 4 до 31.03.08р., № 5 до 30.04.08р.

За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, в тому числі відповідно до пункту 9.3 договору фінансового лізингу за несвоєчасну передачу предмета лізингу в лізинг в терміни, встановлені у Додатку № 2, Лізингодавець сплачує Лізингоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

29.11.07р. між ДП "Одеська залізниця" і ПП "ВТБ Лізинг Україна" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 108-ФЛ, якою у зв'язку із зміною графіку постачання предмета лізингу та зміни графіку нарахування лізингових платежів сторони змінили договір та доповнили його Додатками 2а і 3а, а додатки 2 і 3 до договору № 108-ФЛ втратили чинність.

Листом від 12.12.07. ТОВ "Ферум-М" повідомило "ВТБ Лізинг Україна", що  5 електровозів типу 2ЕЛ5 будуть виготовлені ВАТ "ХК Луганськтепловоз" в строки: № 1- грудень 2007р., № 2 - березень 2008р., № 3 - червень 2008р., № 4 - липень 2008р., № 5 - серпень 2008р. Затримки в поставці пов'язані з тим, що замовлення електровозів здійснено не за затвердженою виробником програмою виробництва, що призвело до позапланового замовлення комплектуючих частин та неможливістю в короткі строки здійснити необхідні закупки.

Додатковою угодою № 2 до договору фінансового лізингу сторони знову змінили умови договору та доповнили його додатками 2б і 3б, а додатки 2а і 3а до договору № 108-ФЛ втратили чинність. Відповідно до даної додаткової угоди ПП "ВТБ Лізинг Україна" зобов'язано поставити ДП "Одеська залізниця" електровоз магістральний 2ЕЛ5 № 1 до 29.12.07р., № 2 до 29.12.07р., № 3 до 30.06.08р., № 4 до 31.07.08р., № 5 до 31.08.08р.

Листом № 69/04-7/03 від 21.02.08 "ВТБ Лізинг Україна" повідомило Одеську залізницю про те, що виробник ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" гарантує відправку електровоза 2ЕЛ5 серійний номер 004 на Одеську залізницю 15.03.08р.  

Актами приймання-передачі підтверджено передачу електровозів магістральних 2ЕЛ5 в лізинг від 29.12.07р.  серійний номер 003; від 28.03.08р.  серійний номер 004, від 20.06.08р. серійний номер 005, від 22.07.08р.  № 006, 14.08.08р.  № 007.

Таким чином судами встановлено і підтверджується матеріалами справи, що предметом позову є стягнення залізницею 1213698,63 грн. пені з лізингодавця за порушення  скоригованого строку передачі залізниці предмета лізингу –електровозу магістрального 2ЕЛ5 серійний номер 004.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу.

Ст.4 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає, що суб'єктами лізингу можуть бути : лізингодавець – юридична особа,  яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач –фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) – фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України "Про фінансовий лізинг".

Ст.806 Цивільного кодексу України  визначає, що за договором  лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержуввачем ( прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця  (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов ( непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Частина 1 статті 808 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язань щодо якості, комплектності, справності, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Судами встановлено, що державним підприємством "Одеська залізниця" проведено конкурс на закупівлю послуг фінансового лізингу при закупівлі електровозів, зокрема, електровозів магістральних змінного струму серії 2ЕЛ5 виробництва ВАТ "Луганськтепловоз" та акцептовано пропозицію   "ВТБ "Лізинг Україна" на закупівлю електровозів магістральних змінного струму серії 2ЕЛ5 виробництва ВАТ "Луганськтепловоз". Таким чином, вибір предмету лізингу, його виробника (постачальника) здійснено ДП "Одеська залізниця".

В Договорі фінансового лізингу № 108-ФЛ від 21.08.2007 та специфікації, яка є додатком № 1 до договору лізингу сторони визначили виробника магістральних електровозів саме ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", а тому питання своєчасності поставки предмету лізингу залежало саме від виробника - ВАТ "ХК "Луганськтепловоз". Аналогів електровозів, які підлягали поставці за договором лізингу, на території України інші підприємства не виготовляють. "Одеська залізниця" була ініціатором і замовником саме продукції Холдингової компанії "Луганськтепловоз" і залізницею проводився конкурс для пошуку суб'єкта господарювання, який міг би поставити електровози Холдингової компанії "Луганськтепловоз" на умовах лізингу, що свідчить про непрямий лізинг.

Задовольняючи позовні вимоги Одеської залізниці, суд першої інстанції не звернув увагу на ці обставини.

Апеляційний суд дійшов ґрунтовного висновку, що за договором непрямого лізингу лізингодавець виступає в ролі фінансової установи, яка за вказівкою лізингоодержувача викупає предмет лізингу і передає лізингоодержувачу з розстрочкою оплати вартості об'єкта лізингу. При цьому лізингодавець не відповідає за строки поставки предмета договору лізингу, його якості, оскільки він поставлений в залежність від виробника об'єкта лізингу, а виробника обрало ДП "Одеська залізниця".

Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується із доводами Одеської залізниці, викладеними у касаційній скарзі, в частині того, що у відповідності із ст.526 Цивільного кодексу, ст.193,224, 230, 231 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлені строки, а за порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата пені незалежно від наявності збитків.

Неправильно також апеляційним судом застосовано до спірних правовідносин і ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, яка встановлює відповідальність за порушення зобов'язання лише за наявності вини сторони у зобов'язанні, оскільки  ця стаття встановлює  презумпцію вини сторони, яка порушила зобов'язання та  те, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Крім того, ст.617 Цивільного кодексу  встановлює, що не вважається випадком, за які  особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, - недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Однак, апеляційним судом обґрунтовано застосоване спеціальне законодавство, яке регулює відносини фінансового непрямого лізингу –ч.1 ст.808 Цивільного кодексу України, згідно з якою  лізингодавець не відповідає за строки поставки предмета договору лізингу, його якості, оскільки лізингодавець поставлений в залежність від виробника ( продавця) об'єкта лізингу.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє посилання "ВТБ Лізинг Україна" у доповненні до відзиву на касаційну скаргу на Конвенцію УНІДРУА  "Про міжнародний фінансовий лізинг", до якої Україна приєдналась у 2006 році, оскільки правові відносини фінансового лізингу врегульовані національним законодавством України,   тим паче нема підстав застосовувати аналогічне законодавство та судову практику Російської Федерації.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця".

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                               П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Одеська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009р. у справі № 32/397 залишити без змін.

Головуючий                                                            Є. Першиков

Судді                                                                                Т. Данилова

                                                                                  І. Ходаківська