Ухвала

від 22.06.2009 по справі 11/177-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/177-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

22 червня 2009 р.                                                                                   № 11/177-06  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Мирошниченка С.В.

перевіривши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідія"

на рішеннявідгосподарського суду Харківської області03.07.2006

у справі№ 11/177-06

за позовомДержавного підприємства "Харківський електромеханічний завод"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лідія"

пророзірвання договору та виселення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2006 у справі 11/177-06 позов задоволено, розірвано договір оренди державного майна № 41, укладений 31.07.2003 між Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідія", виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідія" із займаного нежитлового приміщення загальною площею 51,8 м2, яке знаходиться на першому поверсі двоповерхового будинку за адресою : м. Харків, пр. Московський, 199 та передано це приміщення балансоутримувачу - Державному підприємству "Харківський електромеханічний завод", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідія" на користь Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" 170 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скаржник, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Одночасно скаржник просить відновити пропущений строк на подання касаційної скарги на судове рішення, посилаючись на те, що несвоєчасно отримав текст оскаржуваного рішення, а саме 06.02.2009 та на те, що з моменту отримання рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2006 у справі 11/177-06, директор підприємства перебував на лікарняному, що й перешкодило товариству захистити свої законні права та інтереси.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги, не вбачає підстав для відновлення скаржникові пропущеного строку на оскарження судового рішення, оскільки причини, зазначені в клопотанні, не визнаються поважними, з огляду на наступне.

Статтею 110 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга (подання) може бути подана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до частини третьої ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі , якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

З поданої скаржником касаційної скарги, датованої 18.05.2009, вбачається, що скаржник звернувся до господарського суду Харківської області з касаційною скаргою 18.05.2008, про що свідчить відповідний штамп суду.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що ним було пропущено строк з поважних причин, які не залежали від нього, оскільки повний текст рішення був надісланий йому судом лише 06.02.2009 та на те, що з моменту отримання рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2006 у справі 11/177-06 директор підприємства перебував на лікарняному, що й перешкодило товариству захистити свої законні права та інтереси, є такими, що не можуть слугувати підставою для відновлення скаржнику пропущеного ним строку на касаційне оскарження з огляду на те, що касаційна скарга подана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідія" за довіреністю від 02.02.2009, тому перебування директора на лікарняному не заважало товариству захистити свої законні права та інтереси. Крім того, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, в той час, як скаржник пропустив усі розумні строки на касаційне оскарження судового рішення (з дня отримання оскаржуваного рішення до дня подачі касаційної скарги минуло більше трьох місяців).

Крім того, як вбачається з відмітки канцелярії господарського суду Харківської області повний текст рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2006 у справі № 11/177-06 був надісланий сторонам у справі, зокрема, відповідачу, 07.07.2006, тобто в межах строку, передбаченого ст. 87 ГПК України.

Згідно із п. 5 частини першої ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу (подання) подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги (подання) не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідія", Вищий господарський суд України встановив, що скаржником не надано доказів надсилання копії касаційної скарги позивачу у справі - Державному підприємству "Харківський електромеханічний завод", що є підставою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України для неприйняття касаційної скарги до розгляду та поверненню скаржникові.

Також, колегією суддів встановлено, що до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України.

Згідно із підпунктами "а", "б" та "г" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в останній редакції від 19.03.2009 із заяв майнового характеру державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство державне мито сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; державне мито із касаційних скарг на рішення та постанови сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

50 відсотків ставки за двома позовними вимогами немайнового характеру становить 85,00 грн. Відповідно до квитанції № 1336221 від 20.05.2009, доданого до касаційної скарги, скаржник перерахував 20,00 грн.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідія" державне мито сплачено не у встановленому розмірі, що є підставою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України для неприйняття касаційної скарги до розгляду та поверненню скаржникові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідія" на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2006 у справі 11/177-06 підлягає поверненню скаржнику відповідно до п. п. 3, 4, 5 частини першої ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 86, п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лідія" у задоволенні клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Лідія" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2006 у справі 11/177-06.

Головуючий суддя                                                 Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                          Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                         С.В. МИРОШНИЧЕНКО