Постанова

від 29.01.2009 по справі 18/496

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 29 січня 2009 р.                                                                                   

№

18/496 

       Вищий господарський суд України у складі

колегії суддів:

головуючого

  Добролюбової Т.В.

суддів

   Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за

участю представників сторін   позивача відповідача                                      третьої

особи розглянувши у відкритому         

судовому засіданні касаційні скарги                                                             

    не з'явились, повідомлені належним чином

1 ОСОБА_2. дов.від 23.01.09 №12-412   

не з'явились, повідомлені належним чином  1 відділу державної виконавчої служби                    Рубіжанського міського

управління юстиції   Луганської області

2 Управління Державного казначейства у Луганській області

на

постанову

Луганського  апеляційного господарського суду

від

14.10.2008

року  

у

справі

№  18/496

за

позовом

Приватного

підприємця ОСОБА_1

до 

третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача

відділу

державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції

Луганської області  Управління

Державного казначейства у Луганській області

про

стягнення

64500грн.

Приватний

підприємець ОСОБА_1звернулася до господарського суду Луганської області з

позовом  про стягнення з відділу

державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції

Луганської області шкоди у сумі 64500грн., заподіяної позивачу  у зв'язку з  

накладенням арешту та вилученням товару в ході примусового виконання

рішення Рубіжанського суду від 23.04.2002 року у справі № 2-404.

          Господарський суд  Луганської області рішенням від 14.07.2008

року (суддя Корнієнко В.В.) в задоволенні позову відмовив, пославшись на те, що

відповідач у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче

провадження" правомірно провів опис майна і передав його у відповідальне

зберігання власнику приміщення з якого був виселений позивач.

Луганський  апеляційний господарський суд постановою від

14.10.2008 року ( судді Лазненко Л.Л., Іноземцева Л.В., Бородіна Л.І.) рішення

господарського суду Луганської області від 14.07.2008 року скасував, позов

задовольнив, стягнувши з Державного бюджету України на користь Приватного

підприємця ОСОБА_1 64500 грн. збитків  та

судові витрати. В постанові суд зазначив, що відповідачем заподіяні збити

позивачу, у зв'язку з незабезпеченням видання йому описаного майна та за наявності

елементів настання цивільної відповідальності.

Відділ

державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції

Луганської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду

України, в якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду

від 14.10.2008 року скасувати, а рішення господарського суду Луганської області

від 14.07.2008 року залишити без змін, з огляду на неправильне застосування

господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема:

статті 1166 Цивільного кодексу України, Закону України "Про виконавче

провадження". На думку скаржника, позивачем не надано доказів на

підтвердження вилучення, розкрадання і вивезення відповідачем майна іншими

особами.

Управління

Державного казначейства у Луганській області звернулося з касаційною скаргою до

Вищого господарського  суду України, в

якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду  від 14.10.2008 року скасувати, а рішення господарського

суду Луганської області від 14.07.2008 року залишити без змін. Скаржник мотивує

скаргу неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції

норм матеріального та процесуального права, зокрема: статей 1, 2 Закону України

"Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями

органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду", статей 21, 27

Господарського процесуального кодексу України. Крім того, на думку скаржника

суд апеляційної інстанції неправомірно залучив Управління Державного

казначейства у Луганській області в якості третьої особи.

          Позивач не скористався своїм правом

на надання відзиву на касаційні скарги.

    Вищий 

господарський  суд  України, 

заслухавши  доповідь  судді 

Гоголь Т.Г., пояснення представника відділу державної виконавчої служби

Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області, переглянувши  матеріали 

справи та доводи  касаційної  скарги, перевіривши  правильність 

застосування  судами  приписів 

чинного   законодавства,  відзначає 

наступне.

Господарськими

судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи,

що рішенням від 23.04.2002 року, яке набрало законної сили 20.02.2003 року,

Рубіжанський міський суд зобов'язав ОСОБА_1. (позивача по даній справі)

звільнити вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за АДРЕСА_1, та видав

виконавчий лист від 20.02.2003 року. У зазначеному нежитловому приміщенні був

розташований магазин, який належав підприємцю ОСОБА_3.; цей магазин, до

виселення за рішенням суду, орендувався позивачем.

Постановою

№ 145 від 26.03.2003 року  відповідачем

було відкрито виконавче провадження по виконанню рішення суду про виселення

ОСОБА_1. з нежитлового приміщення та останній надано строк для добровільного

виконання судового рішення -до 03.04.2003 року, що не було здійснено.

Попередження виконавчої служби від 07.04.2003 року, 15.04.2003 року та

17.04.2003 року залишилися підприємцем без реагування.

 Судами попередніх інстанцій установлено, що

державним виконавцем у присутності стягувача (власника приміщення ОСОБА_3.)

двох понятих, сина ОСОБА_1., її продавця ОСОБА_4. проведено примусове виселення

ОСОБА_1. з приміщення при її відсутності. З метою збереження майна боржника,

яке знаходилося у спірному приміщенні, 

державний виконавець провів опис цього майна із зазначенням його

вартості, про що було складено акт опису й арешту майна від 24.04.2003 року.

Описане майно було передане на відповідальне зберігання власнику приміщення

ОСОБА_3., що було відображено в акті опису й арешту майна від 24.04.2003

року.  

09.06.2003

року державним виконавцем Ввідділу державної виконавчої служби Рубіжанського

міського управління юстиції Луганської області винесена постанова про

закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним виконанням рішення суду,

відповідно до виконавчого документу.

Як

вбачається з матеріалів справи, предметом позову  є вимога суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1. про стягнення з відділу державної виконавчої служби Рубіжанського

міського управління юстиції Луганської області шкоди у сумі 64500грн., завданої

відповідачами позивачу  у зв'язку з

накладенням арешту та вилученням товару в ході примусового виконання рішення

Рубіжанського суду від 23.04.2002 року у справі № 2-404.

Задовольняючи

позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1., Луганський апеляційний

господарський суд виходив з  того, що дії

фахівців Державної виконавчої служби ході примусового виконання рішення

Рубіжанського суду від 23.04.2002 року у справі № 2-404 є противоправними.  Проте з таким висновком апеляційного

господарського суду погодитися не можна.

Згідно

з Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон

визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових

осіб), що відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі

невиконання їх у добровільному порядку. Статтею 1 Закону України "Про

виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження -це сукупність

дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на

примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються

на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, іншими

нормативно -правовими актами, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону

підлягають примусовому виконанню. За приписами статті 2  Закону України "Про виконавче провадження"  примусове виконання рішень в Україні

покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів

Міністерства юстиції України.  Відповідно

до статті 5 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів

примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено,

своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні

заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на

примусове виконання рішення, у спосіб і порядку, визначених виконавчим

документом. Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження"

встановлені строки здійснення виконавчого провадження, зокрема,  частиною 2 вказаної статті унормовано, що

державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення

упродовж шести місяців з дня винесення постанови про виконавче провадження, при

цьому, строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час

відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та

на період реалізації арештованого майна боржника. Приписами статті 1166

Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за

завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями,

діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в

повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється

від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже,

під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового

блага.

Відповідно

до приписів частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або

фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання

ним своїх трудових (службових) обов'язків. Збитки, заподіяні державним виконавцем

громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження,

підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом

доказування у такій справі будуть факти неправомірних дій (бездіяльності)

державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення

шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного

виконавця і заподіяння ним шкоди. Відсутність хоча б одного елемента складу

правопорушення  виключає  настання відповідальності, передбаченої

статтею  1166 Цивільного кодексу України.

Належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця має

підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення

для справи про відшкодування збитків.

Як

правомірно зазначено в рішенні господарського суду Луганської області та

вбачається із долучених до справи матеріалів, факт неправомірних дій

(бездіяльності) відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського

управління юстиції Луганської області щодо примусового виконання рішення

Рубіжанського суду від 23.04.2002 року у справі № 2-404 у передбаченому законом

порядку не встановлений; наявні у матеріалах справи докази, не підтверджують

сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до цивільної

відповідальності, а отже не дають і достатніх правових підстав для задоволення

позову.

Таким

чином, за відсутності складу правопорушення, господарський суд  Луганської області дійшов правомірного

висновку про безпідставність покладення на відповідачів відповідальності у

вигляді відшкодування шкоди.

За

таких обставин колегія суддів вважає, що висновок Луганського апеляційного

господарського суду про наявність правових підстав для  задоволення позову не відповідає вимогам

діючого законодавства, оскільки в матеріалах справі відсутні належні докази

неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця, які були б

підтверджені відповідним рішенням суду. Зважаючи на викладене постанова

Луганського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

Натомість

господарський суд Луганської області 

вірно застосував приписи наведених правових норм  до встановлених ним обставин справи, а

відтак  підставно відмовив в задоволенні

позовних вимог .

Керуючись

статтями 1115, 1117, пунктом 6 частини 1 статті 1119,

статтями 11110, 11111 Господарського процесуального

кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову

Луганського апеляційного господарського суду 

від 14.10.2008 року у справі № 18/496  

скасувати. 

          Рішення господарського суду

Луганської області від 14.07.2008 року у справі № 18/496   залишити без змін.

Касаційну

скаргу відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління

юстиції Луганської області задовольнити.

Касаційну

скаргу Управління Державного казначейства у Луганській області задовольнити.

Головуючий        суддя                                                  

Т. Добролюбова

Судді                                                                                

Т.Гоголь

                                                                                           В.Швець