Рішення

від 18.08.2014 по справі 922/2455/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р.Справа № 922/2455/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Альта ЛТД", м. Харків про стягнення 49808605,51 грн. за участю представників:

позивача:Гендеровська Ю.О., довіреність №52 від 16.06.2014року.

відповідача:Демура І.Б., довіреність від 09.04.2014року б/н.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта ЛТД" заборгованість за Договором № 02/1-25К-24 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 09.04.2012 року у розмірі 49808605,51 грн., з яких: 45999300,00 грн. залишок простроченої заборгованості за кредитом, 1826109,19 грн. заборгованість за простроченими процентами, 238188,16 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 1707645,24 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 37362,92 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 червня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 червня 2014 року.

В судовому засіданні 02.07.2014 р. було оголошено перерву до 03.07.2014 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що сума заборгованості, яка становить предмет спору у даній справі погашена шляхом зарахування між сторонами однорідних зустрічних вимог. Письмового відзиву на позовну заяву відповідач не надав.

В судовому засіданні 18 серпня 2014 року представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи ухвалу господарського суду Харківської області у справі № 922/2266/14 та просив розглянути клопотання про зупинення провадження у справі, заявлене в судовому засіданні 02 липня 2014 року, з урахуванням доданого документу.

Втім, суд не вбачає підстав для розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заявленого в судовому засіданні 02 липня 2014 року, з урахуванням доданої до матеріалів справи ухвали господарського суду Харківської області у справі № 922/2266/14 про призначення колегії у зв'язку з тим, що відповідне клопотання вже було розглянуто судом в ухвалі у даній справі від 22 липня 2014 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Іншого клопотання про зупинення провадження у справі від відповідача не надходило.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 18 серпня 2014 року учасники судового процесу не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

09 квітня 2012 року між позивачем (як кредитором) та відповідачем (як позичальником) було укладено договір № 02/1-25К-24 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України (далі - "кредитний договір").

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.

Згідно п. 1.2 кредитного договору максимальний ліміт кредитної лінії складає 2500000,00 грн.

Розмір процентів за користування кредитом 15,0% річних; з 01.05.2012 р. - 15,75% річних.

Пунктом 1.4 кредитного договору сторони погодили, що кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитною лінією є 02 квітня 2013 року.

Кредитним договором (п. 2.1) сторони погодили, що кредит надається позичальнику шляхом одноразового надання кредиту в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або шляхом надання декількох траншів кредиту. Кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку ліміту кредитної лінії, визначеного в п. 1.2 цього договору (п. 2.3 кредитного договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.06.2012 р. до кредитного договору сторони збільшили ліміт кредитної лінії до 39500000,00 грн. з 01.06.2012 р., а також визначили розмір відсотків річних за користування кредитом з 01.06.2012 р. - 21,00%.

Додатковою угодою № 15 від 26.06.2013 р. до кредитного договору сторони збільшили ліміт кредитної лінії до 46000000,00 грн. з 26.06.2012 р., а також визначили кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом до 27.03.2014 р.

Згідно п. 2.4 кредитного договору днем фактичного надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку. На позичковому рахунку обліковується кредит, погашення та дострокове погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору моментом (днем) повного погашення заборгованості за договором вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору та діючого законодавства.

Як визначено в п. 3.1 кредитного договору, у межах встановленого даним договором строку користування кредитом кредитор щомісячно нараховує проценти за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до повного погашення заборгованості виходячи з кількості календарних днів у місяці та році (метод «факт/факт»), а позичальник щомісяця сплачує проценти кредитору не пізніше 1 числа наступного місяця. Сума кредиту (кожного з траншів кредиту) враховується при нарахуванні процентів з дня його надання. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. У випадку несплати нарахованих процентів у строк, нараховані проценти вважаються простроченими з наступного дня. У випадку, якщо перше число є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів першого за ним робочого дня. Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються позичальником одночасно з поверненням кредиту у строк, зазначений в п. 1.4. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом, нарахування процентів за простроченим зобов'язанням не припиняється. Позичальник в подальшому сплачує проценти за неправомірне користування кредитом (ст. 536 ЦК України), виходячи із процентної ставки 18%, порядок нарахування та сплати яких встановлюється у відповідності до цього пункту.

Наявні в матеріалах справи додаткові угоди до кредитного договору свідчать про узгодження між сторонами строків сплати нарахованих процентів.

Згідно останньої додаткової угоди № 22 від 31.01.2014 р. до кредитного договору, сторони визначили, що проценти, нараховані з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. мають бути сплачені не пізніше 28.02.2014 р.

Матеріали справи свідчать, що позивач надав відповідачу визначені кредитним договором кредитні кошти.

Як стверджує позивач, відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконує неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом в розмірі 45999300,00 грн.; заборгованості за простроченими процентами в розмірі 1826109,19 грн.; заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 238188,16 грн.

Пунктом 6.1 кредитного договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування пені припиняється виконанням позичальником свого зобов'язання в натурі.

Пунктом 3.3 кредитного договору сторони погодили, що у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та процентів за його використання погашення заборгованості позичальником за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів; інші штрафні санкції.

Так, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1707645,24 грн. та пеню за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 37362,92 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленимиЦивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з приписами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кредитним договором (п. 6.1) сторони погодили, що нарахування пені припиняється виконанням позичальником свого зобов'язання.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань" розмір пені, передбачений п. 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови кредитного договору, та те, що відповідач не надав суду доказів сплати позивачу нарахованих процентів за кредитом та суми наданого кредиту, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач заборгованості за кредитним договором в розмірі 49808605,51 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 45999300,00 грн.; заборгованості за простроченими процентами в розмірі 1826109,19 грн.; заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 238188,16 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1707645,24 грн. та пені за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 37362,92 грн. є законними та обґрунтованими.

Посилання відповідача на відсутність заборгованості за кредитним договором у зв'язку з зарахування однорідних зустрічних вимог з позивачем - є безпідставними та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань",ст.ст. 179, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта ЛТД" (61037, м. Харків, пр. Московський, 138А, код ЄДРПОУ 21265808) на користь Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" (61002, м. Харків, вул. Петровського, 23, код ЄДПОУ 14360386) заборгованість за договором № 02/1-25К-24 на невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті України від 09.04.2012 р. у розмірі 49808605,51 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта ЛТД" (61037, м. Харків, пр. Московський, 138А, код ЄДРПОУ 21265808) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 73080,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 21.08.2014 р.

Суддя В.В. Суслова