Ухвала

від 27.08.2014 по справі 12/150-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул.С.Петлюри,16 тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"27" серпня 2014 р. Справа № 12/150-11

За заявою Приватного сільськогосподарського підприємства «ШЛЯХОВИК»

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню;

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСАВА»

до Приватного сільськогосподарського підприємства «ШЛЯХОВИК»

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»

про стягнення 12 634,29 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від заявника : Бєлашко О.О.;

від позивача : не з'явився;

від третьої особи : не з'явився;

обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається заява Приватного сільськогосподарського підприємства «ШЛЯХОВИК» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСАВА» до Приватного сільськогосподарського підприємства «ШЛЯХОВИК» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» про стягнення 12 634,29 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.08.2014 року розгляд заяви призначено на 11.08.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 11.08.2014 року представники сторін, третьої особи та Відділу Державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області не з'явилися, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. 11.08.2014 року до Господарського суду Київської області від стягувача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 27.08.2014 року.

Розглянувши в судовому засіданні 27.08.2014 року заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «ШЛЯХОВИК» про визнання наказу від 09.04.2012 року у справі № 12/150-11 таким, що не підлягає виконанню, судом встановлено наступне.

Господарським судом Київської області було винесено рішення у справі № 12/150-11 від 20.01.2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСАВА» до Приватного сільськогосподарського підприємства «ШЛЯХОВИК» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» про стягнення 12 634,29 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року рішення Господарського суду Київської області у справі № 12/150-11 скасовано.

09.04.2012 року Господарським судом Київської області був виданий наказ № 12/150-11.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2012 року у справі № 12/150-11 замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСАВА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна виробнича компанія «ОМЕГА».

В обгрунтування вимог заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню боржник посилається на сплату заборгованості за наказом від 09.04.2012 року у справі № 12/150-11 в повному обсязі шляхом списання ВДВС Фастівського МРУЮ присуджених до стягнення сум з рахунку боржника ще 27.09.2012 року.

Статтею 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

З огляду на вищенаведену норму законодавства, зокрема, ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, однією з підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є той факт, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вбачається з наявних у справі документів, а саме матеріалів виконавчого провадження ВДВС Фастівського МРУЮ, за постановами ВДВС Фастівського МРУЮ від 27.09.2012 року з боржника було стягнуто присуджену за судовим наказом № 12/150-11 від 09.04.2012 року заборгованість та суми виконавчого збору в повному обсязі.

Згідно Розпорядження ВДВС Фастівського МРУЮ від 03.10.2012 року кошти, що надійшли від боржника - ПСП «Шляховик» 02.10.2012 року на рахунок з обліку стягнутих сум при примусовому виконанні наказу відповідно до ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» були спрямовані в сумі 10919,77 грн. в погашення боргу перед ТОВ «Вісава» та 03.10.2012 року було виставлено платіжне доручення № 1916 про перерахування суми боргу 10919,77 грн. на користь ТОВ «Вісава».

При цьому суд зазначає, що питання правомірності спрямування коштів на користь стягувача з огляду на ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України не мають значення для встановлення обставин визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки має значення лише факт припинення обов'язку боржника по виконавчому документу.

Дослідивши заперечення нового стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна виробнича компанія «ОМЕГА», суд зазначає, що посилання на ухвалу суду від 29.11.2012 року у справі № 12/150-11 є безпідставним.

Як вбачається з ухвали суду від 29.11.2012 року у справі № 12/150-11, скаржником оскаржувались та досліджувались судом обставини порушення виконавчою службою п. 12 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо не зупинення виконавчого провадження у зв'язку з заміною сторони виконавчого провадження та неправомірність подальшого здійснення виконавчих дій за наявності підстав для зупинення виконавчого провадження. В той же час, питання щодо обставин та правомірності зарахування стягнутих з боржника сум на рахунок первісного стягувача, в межах розгляду відповідної скарги не піднімалось і не досліджувалось, висновки суду з відповідного питання відсутні.

Як передбачено ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Враховуючи, що факт стягнення з боржника присудженої до стягнення за наказом від 09.04.2012 року у справі №12/150-11 суми боргу та зарахування таких коштів відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» на відповідний розподільчий рахунок органу державної виконавчої служби у Фастівському управлінні Державної казначейської служби України Київської області, підтверджується матеріалами виконавчого провадження і не спростований в установленому чинним законодавством порядку, наказ вважається виконаним боржником шляхом сплати суми заборгованості.

Таким чином, заява Приватного сільськогосподарського підприємства «ШЛЯХОВИК» про визнання наказу від 09.04.2012 року у справі № 12/150-11 таким, що не підлягає виконанню, обґрунтована, правомірна і з огляду на ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України підлягає задоволенню.

Щодо посилань нового стягувача на порушення його прав, суд зазначає, що п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 в редакції станом на 29.12.2007 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» передбачено, що у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

У розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження» на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Отже, при вирішенні зазначених спорів господарському суду слід залучати до участі у справі відповідні державні органи, які здійснюють розпорядження бюджетними коштами, як іншого відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання наказу від 09.04.2012 року у справі № 12/150-11 таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1. Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «ШЛЯХОВИК» про визнання наказу від 09.04.2012 року у справі № 12/150-11 таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

2. Визнати наказ Господарського суду Київської області від 09.04.2012 року у справі № 12/150-11 таким, що не підлягає виконанню.

Суддя Карпечкін Т.П.