Постанова

від 30.09.2014 по справі 12/150-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа№ 12/150-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.06.2014 року по справі № 12/150-11 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "ОМЕГА" на ухвалу господарського суду Київської області від 27.08.2014 року по справі № 12/150-11 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за заявою приватного сільськогосподарського підприємства "ШЛЯХОВИК"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню;

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСАВА"

до приватного сільськогосподарського підприємства "ШЛЯХОВИК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО"

про стягнення 12 634,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСАВА" до приватного сільськогосподарського підприємства "ШЛЯХОВИК" про стягнення заборгованості у розмірі 12 634,29 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.01.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "ШЛЯХОВИК" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСАВА" 1 022,60 грн. пені; три проценти річних у розмірі 1 496,49 грн.; 126,35 грн. витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава" задоволено. Рішення господарського суду Київської області від 20.01.2012 року скасовано в частині відмови в стягненні штрафу в сумі 10 115,02 грн. та задоволено позов в зазначеній частині вимог. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 20.01.2012 року залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Шляховик" (Київська обл., Фастівський р-н, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28, код 30786357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава" (м. Рівне, вул. Кавказька, 2, код 33408742) 1022 (тисяча двадцять дві) грн. 60 коп. пені, 1496 (тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 49 коп. 30% річних, 10115 (десять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 02 коп. штрафу, 126 (сто двадцять шість) грн. 35 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу." Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Шляховик" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава" 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

09.04.2012 року господарським судом Київської області був виданий відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2012 року у справі № 12/150-11 замінено стягувача - товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСАВА" на товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "ОМЕГА".

Приватне сільськогосподарське підприємство "ШЛЯХОВИК" звернулось до господарського суду Київської області з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2014 року заяву приватного сільськогосподарського підприємства "ШЛЯХОВИК" про визнання наказу від 09.04.2012 року у справі № 12/150-11 таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано наказ господарського суду Київської області від 09.04.2012 року у справі № 12/150-11 таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, стягувач, товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "ОМЕГА", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви приватного сільськогосподарського підприємства "ШЛЯХОВИК" про визнання наказу від 09.04.2012 року у справі № 12/150-11 таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 року по справі № 12/150-11 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "ОМЕГА" до провадження і призначено перегляд ухвали на 30.09.2014 року.

Приватним сільськогосподарським підприємством "ШЛЯХОВИК" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзивів на апеляційну скаргу.

Представник сторін в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківками по відстеженню пересилань поштових відстежень, в яких зазначено, що поштові відправлення надійшли до поштового відділення зв'язку 22.09.2014 року.

Колегія суддів апеляційного суду прийняла рішення про розгляд апеляційної скарги при відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки перегляд ухвали відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України здійснюється протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Клопотань про продовження строку розгляду в порядку ст. 69 ГПК України сторонами не подавалися, за власної ініціативи суд позбавлений продовжувати термін розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду міста Києва від 27.08.2014 року по справі № 12/150-11 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Як визначає ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема ухвала про внесення виправлень до наказу,визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (п. 18 ч. 1 ст. 106 ГПК України).

Апеляційні скарги на ухвали місцевого суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення господарського суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. N 8 передбачено, що за змістом ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам щодо виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом (ч. 2 ст. 117 ГПК України).

Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом (ч. 4 ст. 117 ГПК України).

Відповідно до приписів ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що ч. 4 ст. 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Приватне сільськогосподарське підприємство "ШЛЯХОВИК" звернулось до господарського суду Київської області з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування вимог заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню боржник посилається на сплату заборгованості за наказом від 09.04.2012 року у справі № 12/150-11 в повному обсязі шляхом списання ВДВС Фастівського МРУЮ присуджених до стягнення сум з рахунку боржника ще 27.09.2012 року.

Однією з підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є той факт, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами ВДВС Фастівського МРУЮ від 27.09.2012 року з боржника було стягнуто присуджену за судовим наказом № 12/150-11 від 09.04.2012 року заборгованість та суми виконавчого збору в повному обсязі (а.с. 170, т. 2).

Згідно Розпорядження ВДВС Фастівського МРУЮ від 03.10.2012 року кошти, що надійшли від боржника - ПСП «Шляховик» 02.10.2012 року на рахунок з обліку стягнутих сум при примусовому виконанні наказу відповідно до ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» були спрямовані в сумі 10 919,77 грн. в погашення боргу перед ТОВ «Вісава» та 03.10.2012 року було виставлено платіжне доручення № 1916 про перерахування суми боргу 10919,77 грн. на користь ТОВ «Вісава» (а.с. 99, 159 т. 2).

Як передбачено ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Оскільки, факт стягнення з боржника присудженої до стягнення за наказом від 09.04.2012 року у справі №12/150-11 суми боргу та зарахування таких коштів відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» на відповідний розподільчий рахунок органу державної виконавчої служби у Фастівському управлінні Державної казначейської служби України Київської області, підтверджується матеріалами виконавчого провадження і не спростований в установленому чинним законодавством порядку, наказ вважається виконаним боржником шляхом сплати суми заборгованості.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що заява приватного сільськогосподарського підприємства «ШЛЯХОВИК» про визнання наказу від 09.04.2012 року у справі № 12/150-11 таким, що не підлягає виконанню, обґрунтована, правомірна і з огляду на ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України підлягає задоволенню.

Щодо посилань нового стягувача на порушення його прав, колегія суддів зазначає наступне.

На виконання постанови господарським судом Київської області було 09.04.2012 року видано відповідний наказ.

Постановами ВДВС Фастівського МРУЮ від 27.09.2012 року з боржника було стягнуто присуджену за судовим наказом № 12/150-11 від 09.04.2012 року заборгованість та суми виконавчого збору в повному обсязі (а.с. 170, т. 2), а заміну стягувача здійснено лише 22.10.2012 року, що підтверджується ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2012 року у справі № 12/150-11, тобто після повного виконання вимог постанови та наказу судів.

Таким чином, скаржником не надано допустимих доказів на підтвердження порушень його прав, так як наказ виконано, кошти стягнуто на рахунок первісного стягувача, який був стягувачем на момент виконання даного наказу.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду міста Києва від 27.08.2014 року у справі № 12/150-11 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "ОМЕГА" на ухвалу господарського суду Київської області від 27.08.2014 року по справі № 12/150-11 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.08.2014 року у справі № 12/150-11 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 12/150-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов