Рішення

від 04.09.2014 по справі 910/11599/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11599/14 04.09.14

За позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Кодіс-Сервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 2 837 499,18 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Кравченко Ю.В.

від відповідача: Андрієвська О.В., Герасименко І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі-відповідач) про стягнення 2 837 499,18 грн., з яких: 2 789 184,00 грн. - основна заборгованість, 40 694,05 грн. - пеня та 7 621,13 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару згідно договору №78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

10.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що надані позивачем видаткові накладні та акти №1, №2 не можуть вважатися належними та допустимими доказами наявності заборгованості.

У судовому засіданні 10.07.2014 р. судом оголошувалася перерва до 21.08.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 21.08.2014 р. представник позивача подав пояснення до позовної заяви та клопотання про застосування до відповідача ст. 90 ГПК України.

У судовому засіданні 21.08.2014 р. судом оголошувалася перерва до 01.09.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

01.09.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав заперечення на пояснення позивача, в яких зазначає, що факт відсутності у позивача довіреності на отримання товару за договором свідчить про неналежне виконання останнім його умов та непоставку до ПАТ «АК «Київводоканал» коагулянту (сульфату алюмінію).

Також 01.09.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про призначення судової експертизи, в якому просить суд призначити експертизу рахунку-фактури від 31.03.2014 р. №СФ-0000004 на суму 2 789 184,00 грн.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників позивача.

04.09.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача повторно подав клопотання про призначення судової експертизи, в якому просить суд призначити експертизу рахунку-фактури від 31.03.2014 р. №СФ-0000004 на суму 2 789 184,00 грн.

У судовому засіданні 04.09.2014 р. представник позивача подав заперечення на клопотання по призначення експертизи, та зазначив, що підставою для оплати за поставку товару є не виставлення рахунку-фактури, а факт прийняття відповідачем товару. Тому такий обов'язок у відповідача виник з моменту отримання товару, а факт вручення рахунку-фактури не має значення для встановлення факту отримання відповідачем товару та виникнення у нього обов'язку оплатити товар.

Розглянувши подані відповідачем клопотання про призначення експертизи, суд відмовляє у їх задоволенніз підстав необґрунтованості, з огляду на те, що факт отримання рахунку-фактури відповідачем не має вирішального значення для встановлення обов'язку відповідача оплатити отриманий товар, при цьому, і не доводить факт отримання чи не отримання останнім товару, а відтак, - не впливає на наявність підстав для оплати поставленого товару.

Щодо клопотання представника позивача про застосування до посадових осіб ПАТ «АК «Київводоканал» ст. 90 ГПК України, суд відхиляє останнє з підстав необгрунтованості.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача проти позову заперечили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.09.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2014 р. між Приватним підприємством "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" укладено договір поставки сульфату алюмінію №78/24/14-14, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити коагулянт (алюміній сірчанокислий з вмістом не менше 16%) на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. договору, ціна товару - коагулянт, що постачається за цим договором, складає 1 990,00 грн. за одну тонну, з урахуванням витрат на поставку товару до місця зазначеного у заявці позивача.

Відповідно до п. 3.1. договору, постачання кожної партії товару здійснюється позивачем у відповідності до умов DDP, згідно «ІНКОМТЕРМС-2010» виключно на підставі письмових заявок відповідача, в яких вказується найменування, кількість, дата поставки та реквізити вантажоодержувача, яким є Департамент експлуатації водопровідного господарства ПАТ «АК «Київводоканал». Сторони домовилися, що заявку на поставку товару відповідач направляє позивачу факсимільним способом.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що позивач зобов'язується поставити товар для структурного підрозділу відповідача - Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПАТ «АК «Київводоканал» на вітку залізничної станції покупця.

Згідно п. 3.3. договору, перехід права власності на товар до відповідача відбувається з моменту передачі йому товару та підписання накладних на товар.

Відповідно до п. 5.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на підставі рахунку-фактури позивача, який виписується у відповідності до заявки відповідача. Відповідач здійснює оплату товару протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару від позивача.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у випадку порушення виконання умов п. 5.1. договору, відповідач сплачує пеню позивачу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний прострочений день встановленого строку.

Згідно п. 7.5. договору, відповідач має право відмовитися від товару неналежної якості або товару, строк поставки якого порушено. Відмова від прийняття товару повинна бути направлена позивачу в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у березні 2014 року було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 2 789 184,00 грн., а Департаментом експлуатації водопровідного господарства ПАТ «АК «Київводоканал» прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Крім того, на підтвердження факту поставки вказаного товару було складено акт №1/03 КД прийому-передачі партії сірчанокислого алюмінію від 31.03.2014 р. в кількості 594,000 тон вартістю 1 182 060,00 грн. та акт №1/03 КП прийому-передачі партії сірчанокислого алюмінію від 31.03.2014 р. в кількості 807,600 тон вартістю 1 607 124,00 грн., які підписано від імені відповідача Заступником генерального директора Департаменту експлуатації водопровідного господарства Публічного акціонерного товариства «АК «Київводоканал» ОСОБА_5

При цьому, відповідач за поставлений товар не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 2 789 184,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару вартістю 2 789 184,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 40 694,05 грн. - пені та 7 621,13 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки сульфату алюмінію №78/24/14-14 від 24.01.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив товар відповідачеві вартістю 2 789 184,00 грн., який прийнятий останнім без зауважень по видатковим накладним та актам приймання-здачі партій сірчанокислого алюмінію Заступником генерального директора Департаменту експлуатації водопровідного господарства Публічного акціонерного товариства «АК «Київводоканал».

При цьому, відповідач в якості заперечення факту отримання товару на необхідності його оплати, посилається на те, що позивачем під час поставки товару не було надано рахунку-фактури, сертифікату якості, видаткової накладної, податкової накладної, що свідчить про факт неотримання товару. Крім того, підписані видаткові накладні не ідентифікують особу, що отримувала товар, а департамент експлуатації водопровідного господарства, печаткою якого скріплені надані в матеріалах справи документи, діяв з перевищенням повноважень в особі його керівника.

З приводу вказаного, суд відзначає наступне.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, договором передбачено обов'язок позивача поставити товар на адресу Департаменту експлуатації водопровідного господарства Публічного акціонерного товариства «АК «Київводоканал», що і було зроблено останнім, а твердження відповідача про те, що директор Департаменту експлуатації водопровідного господарства діяв з перевищенням повноважень не має істотного значення, оскільки товар було прийнято таким департаментом без жодних зауважень, а товар позивачеві не повертався, що свідчить про схвалення такого договору та поставки товару.

Більше того, відповідач, визначивши місце поставки - Департамент експлуатації водопровідного господарства Публічного акціонерного товариства «АК «Київводоканал», мав забезпечити необхідний обсяг повноважень своїм підлеглим структурним підрозділам для прийняття товару, оскільки обов'язок замовника прийняти товар передбачений ст. 689 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що п. 7.5. договору передбачено право відповідача відмовитися від товару неналежної якості або товару, строк поставки якої порушено, а частиною 2 статті 666 ЦК України передбачено право відповідача відмовитися від партії товару або її повернути, у разі не передання продавцем у встановлений строк документів, що стосуються товару.

Проте відповідач такими правами не скористався, а відтак, - прийняв товар без зауважень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно не оплатив поставлений позивачем товару вартістю 2 789 184,00 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 5.1. договору, обов'язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар вартістю 2 789 184,00 грн. настав з моменту підписання видаткових накладних та повинен бути виконаний протягом 20 календарних днів, тобто до 29.04.2014 р. (враховуючи, що остання видаткова накладна датована 31.03.2014 р.).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки сульфату алюмінію №78/24/14-14 від 24.01.2014 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 789 184,00 грн. - основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 40 694,05 грн. - пені та 7 621,13 грн. - 3% річних за період з 11.03.2014 р. по 19.05.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, і встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, обґрунтованими визнаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 489,98 грн. - пені та 4 814,21 грн. - 3% річних за період з 29.04.2014 р. по 19.05.2014 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати за надані юридичні послуги у розмірі 80 000,00 грн.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як роз'яснено п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Оскільки інтереси позивача в судових засіданнях представляв Кравченко Ю.В., який являється адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1081, між Приватним підприємством "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" та Адвокатом Кравченком Ю.В. укладено договір №01-06-14 про надання юридичних послуг від 06.06.2014 р., копією видаткового касового ордеру від 06.06.2014 р. підтверджується сплата 80 000,00 грн. за послуги адвоката, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 40 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код - 03327664), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" (03113, м. Київ, пт-т. Перемоги, буд. 68/1, оф. 62, ідентифікаційний код - 31286406) 2 789 184 (два мільйона сімсот вісімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - основного боргу, 4 814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 21 коп. - 3% річних, 30 489 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 98 коп. - пені та 56 489 (п'ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 76 коп. - судового збору, 40 000 (сорок тисяч) 00 грн. -витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.