Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/11599/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/11599/14

За позовом Приватного підприємства Торговий дім Кодіс-Сервіс

до Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

про стягнення 2 837 499,18 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Кравченко Ю.В. - по дов. № 1064 від 06.09.2016

від відповідача Андрієвська О.В. - по дов. № 650 від 30.12.2016

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства Торговий дім Кодіс-Сервіс до Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал про стягнення 2 837 499,18 грн., з яких: 2 789 184,00 грн. основного боргу, 40 694,05 грн. пені, 7 621,13 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки сульфату алюмінію № 48/24/14-14 від 24.04.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/11599/14 від 04.09.2014 позов задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на користь позивача 2 789 184,00 грн. основного боргу, 30 489,98 грн. пені, 4 814,21 грн. - 3% річних, 56 489,76 грн. витрат по сплаті судового збору, 40 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 910/11599/14 від 04.09.2014 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/11599/14 від 05.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва № 910/11599/14 від 04.09.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/11599/14 від 05.11.2014 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/11599/14 від 17.12.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 у справі № 910/11599/14 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 910/11599/14 були отримані Господарським судом міста Києва 25.12.2014 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11599/14 від 29.12.2014 справу призначено до розгляду на 20.01.2015.

Відповідачем 19.01.2015 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 20.01.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 29.01.2015.

Позивачем в судовому засіданні 29.01.2015 подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/11599/14 до набрання рішеннями у справах № 910/1144/15-г та № 910/1146/15-г законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 було зупинено провадження у справі № 910/11599/14 до вирішення спорів по суті у справах Господарського суду міста Києва № 910/1146/15-г та № 910/1144/15-г.

06.01.2017 відповідачем подано до відділу діловодства суду клопотання про поновлення провадження у справі № 910/11599/14, оскільки спори у справах Господарського суду міста Києва № 910/1146/15-г та № 910/1144/15-г вирішено та надано постанови Вищого господарського суду України по цих справах.

Також відповідачем 06.01.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про припинення провадження № 910/11599/14 на підставі п. 1-1 ст. 80 господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 поновлено провадження у справі № 910/11599/14 та призначено її до розгляду на 24.01.2017.

Позивачем 11.01.2017 до відділу діловодства суду подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 40 694,05 грн. пені, 7 621,13 грн. - 3% річних.

Відповідачем 19.01.2017 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 24.01.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.01.2014 між Приватним підприємством Торговий дім Кодіс-Сервіс (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (покупець, відповідач) укладено договір поставки сульфату алюмінію № 78/24/14-14.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити коагулянт (алюміній сірчанокислий з вмістом не менше 16%) (ГОСТ 12966-85) іменований надалі товар на умовах цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2 789 184,00 грн., а також за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано 40 694,05 грн. пені, 7 621,13 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Дослідивши зміст договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.1. договору ціна товару - коагулянт, що постачається за цим договором, складає 1 990,00 грн. за одну тонну, з урахуванням витрат на поставку товару до місця зазначеного у заявці позивача.

Відповідно до п. 3.1. договору постачання кожної партії товару здійснюється позивачем у відповідності до умов DDP, згідно ІНКОМТЕРМС-2010 виключно на підставі письмових заявок відповідача, в яких вказується найменування, кількість, дата поставки та реквізити вантажоодержувача, яким є Департамент експлуатації водопровідного господарства ПАТ АК Київводоканал . Сторони домовилися, що заявку на поставку товару відповідач направляє позивачу факсимільним способом.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що позивач зобов'язується поставити товар для структурного підрозділу відповідача - Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПАТ АК Київводоканал на вітку залізничної станції покупця.

Згідно п. 3.3. договору перехід права власності на товар до відповідача відбувається з моменту передачі йому товару та підписання накладних на товар.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у березні 2014 року було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 2 789 184,00 грн., а Департаментом експлуатації водопровідного господарства ПАТ АК Київводоканал прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Також, на підтвердження факту поставки вказаного товару було складено акт № 1/03 КД прийому-передачі партії сірчанокислого алюмінію від 31.03.2014 в кількості 594,000 тон вартістю 1 182 060,00 грн. та акт № 1/03 КП прийому-передачі партії сірчанокислого алюмінію від 31.03.2014 в кількості 807,600 тон вартістю 1 607 124,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на підставі рахунку-фактури позивача, який виписується у відповідності до заявки відповідача. Відповідач здійснює оплату товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання товару від позивача.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачем позивачеві за поставлений останнім товар грошових коштів в сумі 2 789 184,00 грн.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи 27.12.2016 між позивачем (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Неосинтез (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 27/12 (далі - договір про відступлення № 27/12).

Відповідно до договору про відступлення № 27/12 позивач передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить позивачу, і стає кредитором за договором поставки сульфату № 78/24/14-14 від 24.01.2014, укладеним між позивачем та відповідачем у сумі 1 607 124,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 27.12.2016 між позивачем (первісний кредитор) та Товариством з додатковою відповідальністю Пологівський хімічний завод Коагулянт (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 720-181-GA16 (далі - договір про відступлення № 720-181-GA16).

Відповідно до договору про відступлення № 720-181-GA16 позивач передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить позивачу, і стає кредитором за договором поставки сульфату № 78/24/14-14 від 24.01.2014, укладеним між позивачем та відповідачем у сумі 1 182 060,00 грн.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, внаслідок укладення договорів про відступлення право вимоги до відповідача у зобов'язаннях, що виникли на підставі договору поставки сульфату алюмінію № 78/24/14-14 від 24.01.2014 в розмірі 2 789 184,00 грн. перейшло до нових кредиторів.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 789 184,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до матеріалів справи. Ця заява підписується позивачем.

Згідно до ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відмови позивача від позову суд перевіряє чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Позивачем заява про часткову відмову від позову подана за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кодіс-Сервіс Крупським В.В., який має повноваження на вчинення відповідних дій.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Судом роз'яснено позивачу наслідки відмови позивача від позову.

Розглянувши заяву позивача про часткову відмову від позову, суд відзначає, що відмова позивача від позову в частині стягнення 40 694,05 грн. пені та 7 621,13 грн. - 3% річних не суперечить діючому законодавству України та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення 40 694,05 грн. пені, 7 621,13 грн. - 3% річних припинити.

2. В частині позовних вимог про стягнення 2 789 184,00 грн. основного боргу відмовити повністю.

Повне рішення складено 30.01.2017.

СуддяВ.В.Сівакова