Постанова

від 17.12.2014 по справі 910/11599/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 910/11599/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К., суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 р. у справі№ 910/11599/14 господарського суду міста Києва за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" (надалі - ПП "ТД "Кодіс-Сервіс") доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - ПАТ "АК "Київводоканал") простягнення 2 837 499,18 грн. за участю представників: від позивача - Кравченко Ю.В., дов. № 646 від 04.06.2014 р. від відповідача - Андрієвська О.В., дов. № 287 від 01.10.2014 р. - Плясун О.І., дов. № 284 від 01.10.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "АК "Київводоканал" та просило суд стягнути з останнього заборгованість за поставлений у березні 2014 року товар у сумі 2 837 499,18 грн., з яких: 2 789 184 грн. - основна заборгованість, 40 694,05 грн. - пеня, 7 621,13 грн. - 3 % річних. Також, позивач просив суд стягнути на його користь судові витрати у розмірі 136 749,98 грн., з яких: 56 749,98 грн. судового збору та 80 000 грн. витрат за надані юридичні послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. (суддя Бондарчук В.В. ) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПАТ "АК "Київводоканал" на користь ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" 2 789 184 грн. основного боргу, 4 814,21 грн. 3 % річних, 30 489,98 грн. пені, 56 489,76 грн. судового збору, 40 000 грн. витрат на послуги адвоката; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 р. (головуючий суддя Рудченко С.Г., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. ) рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

ПАТ "АК "Київводоканал" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ПП "ТД "Кодіс-Сервіс", в якому просило суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін як законно та обґрунтовано прийняту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 24.01.2014 р. між ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" (постачальник) та ПАТ "АК "Київводоканал" (покупець) укладено договір поставки сульфату алюмінію № 78/24/14-14 (надалі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити коагулянт (алюміній сірчанокислий з вмістом не менше 16 %) на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна товару - коагулянт, що постачається за цим договором, складає 1990 грн. за одну тонну з урахуванням витрат на поставку товару до місця, зазначеного у заявці позивача. Загальна сума даного договору складає 33 830 000 грн.

У відповідності з п. 3.1. Договору постачання кожної партії товару здійснюється позивачем у відповідності до умов DDP, згідно "ІНКОМТЕРМС-2010" виключно на підставі письмових заявок відповідача, в яких вказується найменування, кількість, дата поставки та реквізити вантажоодержувача, яким є Департамент експлуатації водопровідного господарства ПАТ "АК "Київводоканал". Сторони домовилися, що заявку на поставку товару відповідач направляє позивачу факсимільним способом.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що позивач зобов'язується поставити товар для структурного підрозділу відповідача - Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПАТ "АК "Київводоканал", на вітку залізничної станції покупця.

Згідно з п. 3.3. Договору перехід права власності на товар до відповідача відбувається з моменту передачі йому товару та підписання накладних на товар.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у березні 2014 року було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 2 789 184 грн., а Департаментом експлуатації водопровідного господарства ПАТ "АК "Київводоканал" прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також актом № 1/03 КД прийому-передачі партії сірчанокислого алюмінію від 31.03.2014 р. в кількості 594,000 тон вартістю 1 182 060 грн. та актом № 1/03 КП прийому-передачі партії сірчанокислого алюмінію від 31.03.2014 р. в кількості 807,600 тон вартістю 1 607 124 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на підставі рахунку-фактури позивача, який виписується у відповідності до заявки відповідача. Відповідач здійснює оплату товару протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару від позивача.

Як вірно з'ясовано судами, відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого товару за Договором не виконав, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед позивачем, що і стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини, господарський суд міста Києва 04.09.2014 р. прийняв рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми боргу з ПАТ "АК "Київводоканал", в тому числі сум пені та 3 % річних.

Водночас, господарський суд апеляційної інстанції, скасовуючи зазначене рішення, виходив з такого.

Як вбачається з поданого до суду апеляційної інстанції та прийнятого судом в якості доказу у даній справі договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р., укладеного між позивачем (новий кредитор), відповідачем (боржник) і ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (первісний кредитор), відповідач набув право вимоги до позивача, яке належало ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт", у загальній сумі 1 039 500 грн.

Так, відповідно до п. 7.3. договору № 01/08-14 від 01.08.2014 р. позивач та відповідач, керуючись ст. 601 ЦК України, дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, що виникли з договору № 78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 р. (спірний договір) та цього договору, на суму 1 039 500 грн.

Таким чином, як зазначено апеляційним судом, заборгованість боржника перед новим кредитором в розмірі 1 039 500 грн. вважається погашеною; заборгованість нового кредитора перед боржником згідно з договором № 78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 р. вважається погашеною частково в розмірі 1 039 500 грн. Залишок заборгованості нового кредитора перед боржником становить 1 749 684 грн.

Також, як вбачається з поданого суду апеляційної інстанції та прийнятого судом в якості доказу у даній справі договору про відступлення права вимоги № 05-08/14 від 03.09.2014 р., укладеного між позивачем (новий кредитор), відповідачем (боржник) і ТОВ "НВП "Неосинтез" (первісний кредитор), відповідач набув право вимоги до позивача, яке належало ТОВ "НВП "Неосинтез", у загальній сумі 1 413 300 грн.

Згідно з п. 7.3. договору № 05-08/14 від 03.09.2014 р. позивач та відповідач, керуючись ст. 601 ЦК України, дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, що виникли з договору № 78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 р. (підстава позову у даній справі) та цього договору, на суму 1 413 300 грн.

Таким чином, за висновками суду апеляційної інстанції, заборгованість нового кредитора перед боржником згідно договору № 78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 р. вважається погашеною повністю.

Також, новий кредитор та боржник дійшли згоди, що 40 694,05 грн. пені та 7 621,13 грн. 3 % річних, нараховані за договором № 78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 р. та є предметом стягнення у справі № 910/11599/14, вважаються погашеними з моменту укладення цього договору.

За таких обставин, враховуючи укладення між сторонами спору договорів про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. та про відступлення права вимоги № 05-08/14 від 03.09.2014 р., за якими в повному обсязі сторонами зараховано заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору № 78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 р., колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 2 789 184 грн. боргу, 40 694,05 грн. пені та 7 621,13 грн. 3 % річних, а отже, заявлені ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і не можуть бути задоволені.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з підстав їх передчасності та з огляду на таке.

Так, відповідно до пунктів 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 р. № 6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції взагалі проігноровано доводи відповідача та, відповідно, відсутнє правове обґрунтування, з огляду на яке ці доводи не взято судом до уваги.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ПП "ТД "Кодіс-Сервіс" під час розгляду даної справи апеляційним господарським судом заперечувало факт підписання договорів про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2014 р. та № 05-08/14 від 03.09.2014 р. директором підприємства Меженським О.М.

Крім того, позивач посилався у зв'язку з цим на підробку вказаних договорів про відступлення права вимоги.

Київський апеляційний господарський суд, відхиляючі зазначені доводи ПП "Кодіс-Сервіс", вказав, що позивач повинен був надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів (звернення до правоохоронних органів, клопотання про призначення судової експертизи тощо).

В силу ч. 3 ст. 4 3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Отже, для прийняття законних та обґрунтованих рішень у даній справі, судам, зокрема, апеляційного господарському, необхідно було встановити, чи дійсно відбулося зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог саме на підставі спірних договорів про відступлення права вимоги, встановити дійсність цих договорів, зокрема, чи були вони підписані уповноваженими особами сторін у справі, оскільки саме цей факт впливає на наявність чи відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Судова колегія зазначає, що відповідно до змісту наведеної процесуальної норми суд, що вирішує господарський спір, дійшовши висновку про те, що за справою виникли питання, які потребують роз'яснення із використанням спеціальних знань, повинен призначити судову експертизу за своєю власною ініціативою, навіть, якщо сторони вважали за недоцільне проведення експертного дослідження.

За таких обставин, для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребували спеціальних знань, суд повинен був звернутися до положень ст. 41 ГПК України, керуватися постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" та призначити судову експертизу у даній справі.

Проте, відповідна експертиза призначена не була, що призвело до порушення принципу всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи та прийняття необґрунтованого судового рішення.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111 7 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, для роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, призначити судову експертизу, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Кодіс-Сервіс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. у справі № 910/11599/14 скасувати.

Справу № 910/11599/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя І.В. Алєєва

Суддя (доповідач) В.І. Татьков