Постанова

від 05.11.2014 по справі 910/11599/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2014 р. Справа№ 910/11599/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Кравченко Ю.В.,

від відповідача - Андрієвська О.В., Плясун О.І.,

розглянувши апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року

у справі №910/11599/14 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Кодіс-Сервіс», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства

«Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ,

про стягнення 2837499,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ПП «ТД «Кодіс-Сервіс» (далі-позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «АК «Київводоканал» (далі-відповідач) про стягнення 2837499,18 грн., з яких: 2789184,00 грн. боргу, 40694,05 грн. пені та 7621,13 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості згідно договору №78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 року щодо оплати поставленого ним товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року у справі №910/11599/14 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «АК «Київводоканал» на користь ПП «ТД «Кодіс-Сервіс» 2789184,00 грн. основного боргу, 4814,21 грн. 3% річних, 30489,98 грн. пені, 56489,76 грн. судового збору та 40000,00 грн. витрат на послуги адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та 3% річних. При цьому, судом першої інстанції здійснено власний розрахунок пені та 3% річних у бік зменшення. Також, місцевий господарський суд частково задовольнив вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача 40000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «АК «Київводоканал» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу та декілька доповнень до неї, в яких просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року у справі №910/11599/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевим господарським судом не враховано договорів про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року та №05-08/14 від 03.09.2014 року, укладених між позивачем, відповідачем та третіми особами. Як стверджує відповідач, за вказаними договорами позивач та відповідач зарахували в порядку ст. 601 ЦК України зустрічні однорідні вимоги, які виникли у позивача з договору №78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 року.

У своєму відзиві, а також запереченнях та письмових поясненнях, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року у справі №910/11599/14 апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року у справі №910/11599/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 22.10.2014 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року склад колегії суддів у справі №910/11599/14 змінено на наступний: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року справу №910/11599/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

22.10.2014 року відповідачем подано суду апеляційної інстанції клопотання в порядку ч. 1 ст. 101 ГПК України про прийняття та залучення до матеріалів справи №910/11599/14 додаткових доказів, а саме договору про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року, укладеного між позивачем (новий кредитор), відповідачем (боржник) і ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (первісний кредитор), та договору про відступлення права вимоги №05-08/14 від 03.09.2014 року, укладеного між позивачем (новий кредитор), відповідачем (боржник) і ТОВ «НВП «Неосинтез» (первісний кредитор).

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, в обґрунтування поданого клопотання, відповідач посилається на те, що примірник договору про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року, укладеного між позивачем (новий кредитор), відповідачем (боржник) і ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (первісний кредитор), він отримав вже після прийняття оскаржуваного рішення. Відповідач зазначає, що позивач знав про укладення цього договору на момент прийняття спірного судового рішення, що підтверджується листом позивача №0209/14 від 02.09.2014 року, до якого останнім примірника договору позивачеві додано не було.

Також, відповідач зазначає, що примірник договору про відступлення права вимоги №05-08/14 від 03.09.2014 року, укладеного між позивачем (новий кредитор), відповідачем (боржник) і ТОВ «НВП «Неосинтез» (первісний кредитор), він отримав лише 03.09.2014 року згідно листа ТОВ «НВП «Неосинтез» №030914/1 від 03.09.2014 року, тобто лише за один день до прийняття спірного судового рішення.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, визнала його обґрунтованим та дійшла до висновку про його задоволення, а також залучення до матеріалів справи №910/11599/14 додаткових доказів, а саме договору про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року, укладеного між позивачем (новий кредитор), відповідачем (боржник) і ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (первісний кредитор), та договору про відступлення права вимоги №05-08/14 від 03.09.2014 року, укладеного між позивачем (новий кредитор), відповідачем (боржник) і ТОВ «НВП «Неосинтез» (первісний кредитор).

В судовому засіданні 22.10.2014 року суд ухвалив оголосити перерву до 05.11.2014 року з метою надання представникові позивача можливості ознайомлення з поданими відповідачем та прийнятими судом апеляційної інстанції новими доказами у справі.

Представник позивача з матеріалами справи ознайомився 23.10.2014 року, про що в матеріалах справи наявна відповідна розписка.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року склад колегії суддів у справі №910/11599/14 змінено на наступний: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року справу №910/11599/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 05.11.2014 року представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. Також, 05.11.2014 року подали суду для огляду оригінали договору про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року та договору про відступлення права вимоги №05-08/14 від 03.09.2014 року, а також листи №0209/14 від 02.09.2014 року та №030914/1 від 03.09.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, доповненнях та запереченнях, просив спірне судове рішення залишити в силі. Також, представником позивача в судовому засіданні 05.11.2014 року подано суду клопотання про залучення нових доказів, а саме нотаріально посвідченої заяви директора ПП «ТД «Кодіс-Сервіс» Меженського О.М., в якій останній заперечує факт підписання договорів про відступлення права вимоги у зв'язку із знаходженням за кордоном, копію міграційної картки Меженського О.М., копії листів ТОВ «НВП «Неосинтез» та ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт», а також копії листів ПП «ТД «Кодіс-Сервіс» до відповідача, ТОВ «НВП «Неосинтез» та ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт». В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача в судовому засіданні 05.11.2014 року пояснив, що вказані документи до суду першої інстанції ним не подавались, оскільки відповідачем не подавались договори про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року та №05-08/14 від 03.09.2014 року.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про його задоволення та залучення до матеріалів справи в якості нових доказів перелічених вище документів.

Крім цього, представником позивача в судовому засіданні 05.11.2014 року подано суду клопотання про застосування ст. 90 ГПК України, в якому він просить суд апеляційної інстанції повідомити правоохоронні органи про факт надання представниками ПАТ «АК «Київводоканал» підроблених документів, а саме договорів про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року та №05-08/14 від 03.09.2014 року.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання в судовому засіданні 05.11.2014 року та заслухавши пояснення представників сторін, дійшла до висновку про його відхилення як необґрунтоване. При цьому, колегія суддів враховує, що про факт укладення між сторонами спору договорів про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року та №05-08/14 від 03.09.2014 року, як стверджує представник позивача, самостійно дізнався 23.10.2014 року та не був позбавлений права та можливості звернутись до правоохоронних органів з відповідним повідомленням чи заявою та подати суду відповідні докази.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2014 року між ПП «ТД «Кодіс-Сервіс» (постачальник) та ПАТ «АК «Київводоканал» (покупець) було укладено договір поставки сульфату алюмінію №78/24/14-14 (далі - договір, т. 1, а.с. 29-31), згідно умов якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити коагулянт (алюміній сірчанокислий з вмістом не менше 16%) на умовах цього договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 2.1. договору ціна товару - коагулянт, що постачається за цим договором, складає 1990,00 грн. за одну тонну з урахуванням витрат на поставку товару до місця, зазначеного у заявці позивача. Загальна сума даного договору складає 33830000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору постачання кожної партії товару здійснюється позивачем у відповідності до умов DDP, згідно «ІНКОМТЕРМС-2010» виключно на підставі письмових заявок відповідача, в яких вказується найменування, кількість, дата поставки та реквізити вантажоодержувача, яким є Департамент експлуатації водопровідного господарства ПАТ «АК «Київводоканал». Сторони домовилися, що заявку на поставку товару відповідач направляє позивачу факсимільним способом.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що позивач зобов'язується поставити товар для структурного підрозділу відповідача - Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПАТ «АК «Київводоканал», на вітку залізничної станції покупця.

Згідно п. 3.3. договору перехід права власності на товар до відповідача відбувається з моменту передачі йому товару та підписання накладних на товар.

Так, позивачем у березні 2014 року було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 2789184,00 грн., а Департаментом експлуатації водопровідного господарства ПАТ «АК «Київводоканал» прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (т. 1, а.с. 47-64).

До цього, на підтвердження факту поставки товару було складено акт №1/03 КД прийому-передачі партії сірчанокислого алюмінію від 31.03.2014 року в кількості 594,000 тон вартістю 1182060,00 грн. та акт №1/03 КП прийому-передачі партії сірчанокислого алюмінію від 31.03.2014 року в кількості 807,600 тон вартістю 1607124,00 грн., які підписано від імені відповідача Заступником генерального директора Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПАТ «АК «Київводоканал» Дараган В.М. (т. 1, а.с. 34-35).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на підставі рахунку-фактури позивача, який виписується у відповідності до заявки відповідача. Відповідач здійснює оплату товару протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару від позивача.

Матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачем позивачеві за поставлений останнім товар грошових коштів в сумі 2789184,00 грн.

Згідно п. 7.5. договору відповідач має право відмовитися від товару неналежної якості або товару, строк поставки якого порушено. Відмова від прийняття товару повинна бути направлена позивачу в письмовій формі.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від прийняття товару в порядку п. 7.5. договору.

При цьому, колегією суддів враховано, що договором передбачено обов'язок позивача поставити товар на адресу Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПАТ «АК «Київводоканал», що і було зроблено останнім, а твердження відповідача про те, що директор Департаменту експлуатації водопровідного господарства діяв з перевищенням повноважень не має істотного значення, оскільки товар було прийнято таким департаментом без жодних зауважень, товар позивачеві не повертався, що свідчить про схвалення такого договору та поставки товару.

До цього, відповідач, визначивши місце поставки - Департамент експлуатації водопровідного господарства ПАТ «АК «Київводоканал», мав забезпечити необхідний обсяг повноважень своїм підлеглим структурним підрозділам для прийняття товару, оскільки обов'язок замовника прийняти товар передбачений ст. 689 ЦК України.

Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неотримання рахунку-фактури на оплату товару, оскільки факт отримання рахунку-фактури відповідачем не має вирішального значення для встановлення обов'язку відповідача оплатити отриманий товар та не впливає на наявність підстав для оплати поставленого товару.

Відтак, колегія суддів дійшла до висновку про прийняття відповідачем товару на суму 2789184,00 грн. в повному обсязі без зауважень, про що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 5.1. договору, обов'язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар вартістю 2789184,00 грн. настав з моменту підписання видаткових накладних та повинен був бути виконаний протягом 20 календарних днів, тобто до 29.04.2014 року (враховуючи, що остання видаткова накладна складена 31.03.2014 року).

Одночасно, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з поданого суду апеляційної інстанції та прийнятого судом в якості доказу у даній справі договору про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року, укладеного між позивачем (новий кредитор), відповідачем (боржник) і ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (первісний кредитор), відповідач набув право вимоги до позивача, яке належало ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт», у загальній сумі 1039500,00 грн. (п. 1.3. договору).

Також, згідно п. 7.3. договору №01/08-14 від 01.08.2014 року позивач та відповідач, керуючись ст. 601 ЦК України, дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, що виникли з договору №78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 року (підстава позову у даній справі) та цього договору, на суму 1039500,00 грн. Таким чином заборгованість боржника перед новим кредитором в розмірі 1039500,00 грн. вважається погашеною; заборгованість нового кредитора перед боржником згідно договору №78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 року вважається погашеною частково в розмірі 1039500,00 грн.

Залишок заборгованості нового кредитора перед боржником становить 1749684,00 грн.

Разом з цим, як вбачається з поданого суду апеляційної інстанції та прийнятого судом в якості доказу у даній справі договору про відступлення права вимоги №05-08/14 від 03.09.2014 року, укладеного між позивачем (новий кредитор), відповідачем (боржник) і ТОВ «НВП «Неосинтез» (первісний кредитор), відповідач набув право вимоги до позивача, яке належало ТОВ «НВП «Неосинтез», у загальній сумі 1413300,00 грн. (п. 1.2. договору).

Згідно п. 7.3. договору №05-08/14 від 03.09.2014 року позивач та відповідач, керуючись ст. 601 ЦК України, дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, що виникли з договору №78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 року (підстава позову у даній справі) та цього договору, на суму 1413300,00 грн. Таким чином заборгованість нового кредитора перед боржником згідно договору №78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 року вважається погашеною повністю.

Новий кредитор та боржник дійшли згоди, що 40694,05 грн. пені та 7621,13 грн. 3% річних, нараховані за договором №78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 року та є предметом стягнення у справі №910/11599/14, вважаються погашеними з моменту укладення цього договору.

Вказані договори містять підписи уповноважених представників позивача та відповідача, а також відтиски печаток сторін. Доказів оспорювання сторонами вказаних договорів матеріали справи не містять.

При цьому, як вбачається з листів ТОВ «НВП «Неосинтез» та ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт», поданих позивачем та долучених до матеріалів справи в якості нових доказів, позивач був обізнаний про відступлення ТОВ «НВП «Неосинтез» та ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» відповідачеві права вимоги до позивача.

Доводи позивача про те, що він надсилав відповідачеві, ТОВ «НВП «Неосинтез» та ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» листи про невизнання відступлення права вимоги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем не подано суду доказів надіслання таких листів або отримання їх вказаними особами.

Окрім того, доводи представника позивача, оголошені в судовому засіданні 05.11.2014 року, про те, що представники відповідача не посилались у своїх заперечення в суді першої інстанції на договори про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року та №05-08/14 від 03.09.2014 року, колегія суддів відхиляє, оскільки такі посилання чи пояснення представників сторони не свідчить про наявність або відсутність фактичних обставин справи.

При цьому, факт знаходження директора ПП «ТД «Кодіс-Сервіс» за кордоном (Російська Федерація) згідно міграційної картки Меженського О.М. не може свідчити про неможливість підписання останнім договорів про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року та №05-08/14 від 03.09.2014 року.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє посилання позивача на не підписання договорів про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року та №05-08/14 від 03.09.2014 року на підставі нотаріально посвідченої заяви директора ПП «ТД «Кодіс-Сервіс» Меженського О.М., в якій останній заперечує факт підписання договорів про відступлення права вимоги, оскільки розділом V «Докази» ГПК України не передбачено такого виду доказів як покази свідків.

За приписами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно з приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивач, посилаючись на підробку документів, повинен був надати відповідні докази (звернення до правоохоронних органів, клопотання про призначення судової експертизи тощо).

Представник позивача у своїх запереченнях помилково надає преюдиціальне значення запереченням відповідача у суді першої інстанції. Право подавати у апеляційній інстанції нові доводи та заперечення, ніж у відзиві, наданому до суду першої інстанції, є проявом свободи оскарження судового рішення в господарському судочинстві, чим забезпечується більш широка і реальна охорона прав та законних інтересів учасників судового розгляду. Зміна заперечень означає лише те, що особа могла дійти висновку про необхідність збільшення доводів і міркувань щодо поданих суду заперечень тих чи інших обставин справи, а ніяк не спробу ввести суд в оману, як на тому наполягає представник позивача.

За таких обставин, враховуючи укладення між сторонами спору договорів про відступлення права вимоги №01/08-14 від 01.08.2014 року та про відступлення права вимоги №05-08/14 від 03.09.2014 року, за якими в повному обсязі сторонами зараховано заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору №78/24/14-14 поставки сульфату алюмінію від 24.01.2014 року, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність станом на момент прийняття оскаржуваного рішення заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 2789184,00 грн. боргу, 40694,05 грн. пені та 7621,13 грн. 3% річних, а відтак, про необґрунтованість позовних вимог, наслідком чого є відмова в задоволенні позовних вимог повністю.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року у справі №910/11599/14 та приймає нове рішення суду, яким в позові відмовляє повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року у справі №910/11599/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року у справі №910/11599/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з приватного підприємства «Торговий дім «Кодіс-Сервіс» (03113, м. Київ, пт-т. Перемоги, буд. 68/1, оф. 62, ідентифікаційний код 31286406) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 28244,89 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз