Рішення

від 22.08.2014 по справі 921/662/14-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2014 р.Справа № 921/662/14-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош Лтд", вул.Крайня, 1, м.Київ, 02660

до Приватного підприємства "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР", вул.Зелена, 34, смт.Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724

про cтягнення заборгованості в сумі 418 240,06 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Подоляк В.Г, довіреність № б/н від 29.07.14 р. ,

відповідача: Штельма В.В., довіреність № б/н від 22.07.14 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош Лтд" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР" про стягнення заборгованості в сумі 418 240,06 грн.

Крім того, позивачем, до прийняття судом рішення по справі, в порядку ст.22 ГПК України, подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме останній просить стягнути із свого контрагента 253 682,31 грн. - основного боргу, 23 519,21 грн. - пені, 10 260,27 грн. - 3% річних та 105 469,88 грн. - плати за користування товарним кредитом.

З огляду на те, що вказані дії товариства не суперечать чинному законодавству та не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, заява про зменшення розміру позовних вимог приймається судом, а відтак спір вирішується із її врахуванням.

Так, в обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості проданого йому товару, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість, суму якої, з урахуванням пені, 3% річних та плати за користування товарним кредитом господарське товариство просить стягнути у судовому порядку.

Відповідач, згідно відзиву на позов та наданих пояснень, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу, плати за користування товарним кредитом та пені в розмірі 17 272,20 грн. визнає у повному обсязі. Натомість, нарахування 3% річних приватне підприємство вважає безпідставним, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, настання яких унеможливлювало своєчасне виконання останнім своїх договірних зобов'язань, що в свою чергу виключає можливість нарахування таких штрафних санкцій.

Учасникам судового процесу належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва, з підстав, викладених у відповідному формулярі (протоколі) судового засідання.

Зважаючи на відсутність клопотань, в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

10 січня 2011р. між ТОВ "Роберт Бош Лтд" (Продавець) та ПП "ТЕПЛОЦЕНТ-ТЕР" (Покупець) було укладено договір №ТТ/622594-11, згідно з підпунктом 1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує товар діючого асортименту у Продавця.

Загальна сума Договору неодноразово узгоджувалась сторонами в укладених ними Додаткових угодах до даної угоди.

Умови, строки та адреса поставки товару встановлені ч.2 даного правочину.

Відповідно до п.4.1 угоди, загальна сума Договору оплачується Покупцем у національній валюті України на підставі виставлених рахунків та/або товарних накладних Продавця згідно із діючими для Покупця умовами постачань, платежів, прайс - листів. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що останній набирає сили з моменту його підписання представниками обох сторін, а також скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня (включно) календарного року, в якому цей договір був укладений.

У подальшому контрагентами продовжувався термін дії правочину, востаннє, згідно Додаткової угоди №5 від 28.12.2012р., - до 31.12.2013 року.

Крім того, 10.01.2011р. сторонами було укладено Кредитну угоду, згідно п.1.1. якої оплата товару, що поставляється за Договором, здійснюється із відстрочкою платежу на умовах товарного кредиту протягом 30 календарних днів з моменту підписання уповноваженою особою Покупця товарної накладної. Зобов'язання Покупця з оплати товару вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно п.4.1.,4.2 Кредитної угоди, остання вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення її печатками. Вказана угода є невід'ємною частиною Договору.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору, згідно видаткової накладної №318 від 31.05.2013р. передано контрагенту товар на загальну суму 393 958,08 грн.

Однак, відповідач лише частково оплатив його вартість, допустивши при цьому заборгованість у сумі 265 000 грн.

При цьому, у процесі розгляду справи в суді, підприємством, згідно платіжного доручення №613 від 22.07.2014р. сплачено 11 317,69 грн., які, як пояснили у судовому засіданні повноважні представники сторін, за взаємною домовленістю зараховані в погашення основної заборгованості по Договору.

Отже, станом на час вирішення спору, непогашеною залишається заборгованість в сумі 253 682,31 грн., наявність якої визнається і самим відповідачем у поданому ним відзиві на позов та не заперечується його повноважним представником у судових засіданнях.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із п.1.1. Кредитної угоди сторонами узгоджено здійснення оплати вартості проданого товару на протязі 30 календарних днів з моменту підписання уповноваженою особою Покупця товарної накладної.

Проте, як слідує із матеріалів справи, суми боргу у строки, встановлені вище названим пунктом угоди, у повному обсязі сплачені не були.

Зважаючи на наведене, враховуючи, що визнання відповідачем сум основного боргу не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, позовні вимоги ТОВ "Роберт Бош Лтд" в частині стягнення 253 682,31 грн. вартості проданого товару, підлягають до задоволення.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.3.1. Додаткової угоди від 02.01.2013р., у разі несплати Покупцем вартості товару у встановлені даною угодою терміни, Продавець має право вимагати оплати Покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від простроченої суми, за кожен день затримки оплати.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу за період з 06.07.2013р. по 06.01.2014р. обраховано пеню в сумі 23 519,21 грн.

Перевіривши правильність даних нарахувань та відповідність останніх вимогам ст. 232 ГК України та ст.ст. 549, 550 ЦК України, а також приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд вважає, що до задоволення підлягає 23 317,63 грн. пені. В стягненні решти сум пені суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу за період з 06.07.2013р. по 21.08.2014р. визначено 10 260,27 грн. - 3% річних.

Оцінивши вказаний розрахунок, суд констатує, що заявлені до стягнення суми трьох процентів річних нараховані відповідачу за правилами, встановленими ч.2 ст.625 ЦК України, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

В той же час, слід зазначити, що нарахування 3% річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, як помилково вважає відповідач, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р.).

Поряд з цим, пунктом 1.2. Кредитної угоди сторонами погоджено сплату Покупцем 24% річних від вартості поставленого товару за користування товарним кредитом. Зазначені відсотки за користування товарним кредитом оплачуються Покупцем щомісячно до кінця місяця, наступного за звітним, на підставі відповідного рахунку фактури, що виставляється Продавцем до 15 числа місяця, наступного за звітним.

На підставі наведеного, відповідачу нараховано плату за користування товарним кредитом в сумі 105 469,88 грн., яка визнана приватним підприємством, однак станом на час вирішення спору в суді залишається несплаченою. Таким чином, зважаючи, що такі дії відповідача відповідають приписам ст.78 ГПК України, заявлені до стягнення 24% річних як плати за користування товарним кредитом, підлягають до задоволення у повному обсязі.

В той же час, заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду до задоволення не підлягає, з огляду на відсутність передбачених чинним законодавством підстав для цього. При цьому, суд зазначає, що розстрочка виконання судового акту за правилами ст. 121 ГПК України, допускається в процесі виконання рішення суду, а не на стадії розгляду спору судом першої інстанції.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач зменшив позовні вимоги на загальну суму 25 308,39 грн.

Згідно п. 11 Інформаційного листа ВГСУ № 01-06/1175/2011 від 25.08.2011 року, у разі зменшення позивачем розміру позовних вимог, судовий збір повертається йому з Державного бюджету України в розмірі переплаченої суми.

З огляду на наведене, ТОВ "Роберт Бош Лтд" слід повернути з Державного бюджету України - 506 грн. 17 коп. судового збору, як зайво сплаченого. Решта судових витрат, відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ТПЛОЦЕНТР-ТЕР" (вул.Зелена,34, смт.Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724, код ЄДРПОУ 34699305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош Лтд" (вул.Крайня,1, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 14347262) - 253 682 (двісті п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 31 коп. основної заборгованості, 23 317 (двадцять три тисячі триста сімнадцять) грн. 63 коп. - пені, 10 260 (десять тисяч двісті шістдесят) грн. 27 коп. - 3% річних, 105 469 (сто п'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 88 коп. - плати за користування товарним кредитом та 7 854 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 60 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош Лтд" (вул.Крайня,1, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 14347262) із Державного бюджету України - 506 (п'ятсот шість) грн.17 коп. зайво сплаченого судового збору

4. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

підписано 01.09.2014р.