Ухвала

від 11.09.2014 по справі 2-20/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/989/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : 46 Цибра Н.В. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С. В. суддівСіренка Ю. В. , Магди Л. Ф. при секретаріРибасюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про реальний поділ житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розміщений, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2009 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про реальний поділ житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розміщений, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 19 травня 2001 року по 21 грудня 2007 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Під час подружнього життя сторони придбали за договорм купівлі - продажу від 19 грудня 2002 року житловий будинок АДРЕСА_1, який був оформлений на ім'я позивача /а.с. 10-11/ та земельну ділянку площею 1500 кв.м. для ведення особистого селянського господарства і обслуговування вищезазначеного житлового будинку, яка була придбана на ім'я відповідача /а.с. 12, 32/.

За рішенням Чорнобаївського районного суду від 18 грудня 2008 року сторони набули право власності в порядку поділу спільного майна подружжя кожен на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 /а.с. 13-16/.

Між сторонами виник спір щодо користування будинком, надвірними спорудами, земельною ділянкою та, крім того, не досягнуто згоди щодо сплати комунальних платежів.

Тому ОСОБА_7 просив суд :

1. Поділити житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачем реально у натурі:

- виділити ОСОБА_7 у власність три житлові кімнати, а саме : спальню площею 10.90 кв.м., спальню площею 10.70 кв.м., залу площею 28.50 кв.м., ванну площею 4.10 кв.м. та частину кухні площею 12.7 кв.м., а всього загальною площею 67.20 кв.м., відповідно до плану будинку, з врахуванням вартості переобладнання та прибудови для окремого виходу відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи;

- виділити ОСОБА_6 у власність прихожу площею 27.80 кв.м., спальню площею 19.50 кв.м., коридор площею 06.20 кв.м., вбиральню площею 1.50 кв.м., кочегарку площею 3.80 кв.м., частину кухні площею 12.70 кв.м., а всього загальною площею 71.50 кв.м., відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи.

2. Поділити погосподарські споруди відповідно до варіанту, наданого висновком судової будівельно-технічної експертизи:

- виділити ОСОБА_7 у власність майстерню площею 24.0 кв.м., погріб площею 17.0 кв.м. та сарай площею 16.0 кв.м., а всього загальною площею 40.17 кв.м.;

- виділити ОСОБА_6 літню кухню площею 38.0 кв.м.

Призначити по справі будівельно-технічну експертизу для визначення варіантів поділу будинку.

3. Для забезпечення можливості підходу до відповідної частки в житловому будинку та надвірних спорудах, а також для можливості їх обслуговування:

- визнати за ОСОБА_7 право власності та виділити йому в натурі частину земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 загальною площею 0.0751 га, в межах згідно з планом;

- визнати за ОСОБА_6 право власності на частину земельної

ділянки, на якій розміщений житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 загальною площею 0.0751 га, в межах згідно з планом.

4. Розірвати Договір № 2985 про надання послуг з газопостачання від 09 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «Черкасигаз» в особі директора Чорнобаївського управління по експлуатації газового господарства ОСОБА_8, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

5. Розірвати Договір № 025а-131 про користування електричною енергією для населення від 28 вересня 2005 року, укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «Черкасиобленерго» в особі директора Чорнобаївського району електричних мереж ОСОБА_9, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

6. Стягнути з відповідача - ОСОБА_6 1/2 частину витрат по оплаті витрат

по утриманню будинку, у вигляді сплати послуг з газопостачання та надання послуг по користуванню електричною енергією за період з грудня 2008 року по серпень 2009 року включно, в сумі 2222 грн. 91 коп. та судові витрати, а саме : державне мито, витрати на ІТЗ розгляду справи, витрати на правову допомогу адвоката, а також кошти на оплату судової будівельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні позивач зменшив позовні вимоги та просив виділити йому в натурі 1/2 частину будинку з надвірними спорудами та відповідну частину земельної ділянки як співвласнику 1 за третім варіантом поділу згідно висновку № 15/СЕ-13 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 28 серпня 2013 року.

На стягненні компенсації за відхилення від ідеальних часток не наполягав.

Решту вимог позивач просив залишити без розгляду.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2014 року позов ОСОБА_7 задоволено.

Визнано за ОСОБА_7, право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на 1/2 частину житлового будинку та надвірних споруд, розташованого в АДРЕСА_1, а саме: в житловому будинку А-1 кімната № 3 площею 19,5 кв.м., кімната № 4 площею 28,5 кв.м. вартістю 65059 грн.; погріб Г вартістю 7323 грн., сарай Д, гараж В вартістю 20772 грн.; частину сараю З вартістю 13306 грн., ворота № 2 вартістю 4418 грн.; частину огорожі № 3 вартістю 2355 грн.; частину огорожі № 4 вартістю 2161 грн., а всього на загальну суму 115 393 грн.

Визнано за ОСОБА_7, право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 671 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1, що відповідає виділу будинку та господарських будівель та споруд та проїзд на город спільного користування 160 кв.м.

Визнано за ОСОБА_6, право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на 1/2 частину житлового будинку та надвірних споруд, розташованого в АДРЕСА_1, а саме: в житловому будинку А-1 прихожу № 2 площею 27,8 кв.м. та кімнату № 5 площею 10,7 кв.м. вартістю 66956 грн., прибудову А вартістю 17027 грн., літню кухню Б вартістю 28686 грн., частину сараю 3 вартістю 12282 грн., частину огорожі № 3 вартістю 1505 грн., частину огорожі № 4 вартістю 2161 грн., а всього на загальну суму 128 614 грн.

Визнано за ОСОБА_6, право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 671 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1, що відповідає виділу будинку та господарських будівель та споруд та проїзд на город спільного користування 160 кв.м.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, обґрунтовуючи яку, зазначала, що судом в не повній мірі з'ясовано обставини, які мають значення для справи. У експертному варіанті № 3 поділу будинку в натурі, який було обрано районним судом при ухвалені рішення , виділено ОСОБА_10 у спірному будинку лише житлову площу, без урахування загальної площі. Не зазначено, які саме частини земельної ділянки виділяються позивачу, оскільки вирішено поділити її між сторонами в рівних частках, які становлять ? земельної ділянки площею 671 кв.м. кожній. На думку апелянта, без виготовлення відповідної проектної документації на добудови виділ в натурі частини будинку в даному випадку є неможливим. Поза увагою суду взагалі залишилось питання про сплату компенсації за частку у спільному сумісному майні подружжя, хоча фактично ОСОБА_6 не заперечувала проти її сплати. Крім того ОСОБА_6 не може погодитись з тим, що виділена їй кімната площею 27,8 кв.м. насправді є допоміжним нежитловим приміщенням під назвою «передпокій», а житлова кімната (№6) площею 10,9 кв.м. взагалі не виділена жодній із сторін.

Поза увагою суду першої інстанції залишився встановлений рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2008 року (справа № 2-20/2008 рік) факт , що ОСОБА_10 є громадянином Росії, а тому відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗК України як іноземець не може мати у власності землю.

Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_6 просила суд скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2014 року та ухвалити нове рішення, яким провести розподіл будинковолодіння між співвласниками в натурі , в силу вимог проведеної у відповідності до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 року за № 55 , повторної судово-будівельної експертизи, оскільки експертиза на яку послався суд виконана з порушеннями. Або просила присудити грошову компенсацію за частку у спільному майні подружжя, в разі неможливості виділу частки в натурі.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що з 19 травня 2001 року по 21 грудня 2007 року ОСОБА_10 з ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу вони придбали у власність у ОСОБА_12 житловий будинок АДРЕСА_1, який за договором купівлі - продажу від 19 грудня 2002 року був оформлений на ім'я позивача ОСОБА_7 /а.с. 10-11/ , та земельну ділянку площею 1500 кв.м. , на якій був розташований зазначений вище житловий будинок, яка була придбана згідно договору купівлі-продажу від 19 грудня 2002 року на ім'я відповідача ОСОБА_13 /а.с. 12, 32/.

У силу статті 16 Закону України «Про власність» та частини першої статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), які були чинними на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, за умовами статті 24 КпШС України є власністю кожного з них (роздільним майном).

Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними.

Аналогічні положення закону закріплено й у статтях 60-61, 70 Сімейного Кодексу України, що є чинним на даний час.

Ч.ч. 1-2 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі або встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили - не підлягають доказуванню.

За рішенням Чорнобаївського районного суду від 18 грудня 2008 року визнано право власності , в порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 за кожним з подружжя /а.с. 13-16/. Також сторони визнали, що будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства і обслуговування вищезазначеного житлового будинку були придбані ними під час шлюбу . Тому суд дійшов до правильного висновку, що це майно є об'єктом їх спільної сумісної власності подружжя .

При цьому посилання апелянта на ту обставину, що позивач є громадянином іншої держави , а тому не може набути у власність земельну ділянку, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, оскільки ОСОБА_7 підтвердив свою належність до громадянства України, пред'явивши паспорт громадянина України на його ім'я.

Тому , враховуючи досліджені в ході розгляду докази та обставини, які були визнані сторонами, суд першої інстанції , ухвалюючи рішення про реальний розподіл нерухомого майна між сторонами, дійшов до правильного висновку про наявність підстав для визнання даного майна об'єктом права спільної сумісної власності позивача і відповідача та його розподілу , визначивши сторонам рівні частки .

За змістом частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхом придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Пунктом «а» ч. 2 ст. 89 ЗК України передбачено, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя. А згідно ч.3-5 ст. 89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) .

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 11 червня 2012 р. у справі N 6-66ц11, прийнятої по справі щодо подібних правовідносин, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних правовідносин, - визначено: «Оскільки одним із подружжя в період шлюбу (2001 рік) придбано будинок, то в силу статей 22, 24 КпШС України в подружжя виникла спільна сумісна власність, тобто право іншого з подружжя на ? частину будинку. Оскільки для обслуговування цього будинку виділена у власність земельна ділянка, то в подружжя, за яким визнається право власності на ? частину будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку».

Тому , враховуючи норми законодавства , правові позиції та роз'яснення Верховного Суду України з даних правовідносин, суд першої інстанції , враховуючи що будинок був придбаний сторонами під час шлюбу і за кожним зі сторін визнано право власності на ? частину будинку № 57 та надвірних споруд, а також ту обставину , що і земельна ділянка на якій він розташований була придбана у тієї ж особи, що й будинок та під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі , а також, що не має встановлених законом для сторін заборон на володіння нею , - правомірно визнав за кожним з них і право власності по ? частину земельної ділянки за вказаною адресою. А враховуючи, що сторони не дійшли згоди про реальний розподіл будинку з прибудинковими спорудами та земельної ділянки за цією адресою , який з технічної точки зору є можливим, - здійснив такий розподіл відповідно до наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів .

Визначаючи відповідні частини будинку , прибудинкових споруд і земельної ділянки, які належить виділити кожній зі сторін, суд виходив з принципу рівності сторін та врахував фінансові і фізичні можливості позивача й відповідача по здійсненню необхідного переобладнання та перебудови даного будинку, яке за висновками експертів є можливе з технічної точки зору.

За встановлених обставин, судом правомірно було виділено в натурі позивачу та відповідачу відповідні приміщення та частини земельної ділянки згідно висновку додаткової експертизи №15/СЕ-13 від 28.08.2013р. /т.2 а.с.6-26/ по варіанту №3 , за яким відповідачу ОСОБА_6 , як другому співвласнику , реально виділено 53/100 будинку , а позивачу ОСОБА_7 виділено 47/100 будинку , як першому співвласнику , проти чого не заперечував останній.

При цьому не зважаючи на ту обставину, що в результаті реального поділу частин будинку до відповідача переходить частина житлового будинку, яка перевищує її ідеальну частку, суд , врахувавши її матеріальний стан , не стягнув з ОСОБА_6 на користь позивача грошову компенсацію , визначену експертом в сумі 6611грн. /т.2 а.с.18/ , проти чого не заперечував ОСОБА_7

Крім того , за даним варіантом розподілу до відповідача також відійшла частина будинку , де розміщені інженерні комунікації - водопровід та водовідведення, відсутність яких спричинить незручності саме позивачу, а нове будівництво вимагатиме від нього додаткових зусиль та витрат.

Тому за таких обставин заперечення апелянта в частині невірного реального розподілу ,не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять наявність підстав для протилежного (іншого) порядку реального поділу будинковолодіння, прийнятний варіант якого ОСОБА_6 не вказала ні під час розгляду справи судом першої інстанції , ні в ході розгляду справи колегією суддів апеляційного суду.

При цьому її посилання на не включення судом до резолютивної частини рішення виділення житлової кімнати (№6) площею 10,9 кв.м. - не може бути підставою для зміни чи скасування даного рішення в цілому, оскільки, як було встановлено колегією суддів , це є опискою по причині допущеної експертом технічної помилки у висновку №15/СЕ-13 від 28.08.2013р. , яка була виправлена під час апеляційного розгляду /т.2 а.с.121-122, 125-126/ . А тому цей недолік судового рішення можливо усунути в порядку , що передбачений ст.219 ЦПК України. А щодо питання неясності для позивача визначеного судом реального виділенням конкретної частини земельної ділянки , то зміст рішення в цій частині може бути роз'яснений судом першої інстанції , без зміни його змісту, в порядку , що передбачений ст.221 ЦПК України.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим на зібраних по справі доказах, які надали суду сторони. Відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом судового розгляду, суд дав їм належну оцінку і вони не дають підстав для його скасування чи зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2014 року - відхилити .

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про реальний поділ житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розміщений - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :