Постанова

від 02.09.2014 по справі 810/4015/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року 810/4015/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Споживчого товариства «Віктан» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство «Віктан» (далі - СТ «Віктан» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ в Обухівському районі або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2011 № 0000372305/172.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, оскільки наявність книги обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків із прикріпленими до неї фіскальними звітними чеками підтверджується матеріалами перевірки. Позивач погодився з тим, що ним порушено порядок ведення книги обліку розрахункових операцій, у зв'язку з чим вважає, що штрафні санкції повинні бути застосовані на підставі статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, у розмірі 340,00 грн. Разом із тим вказує, що за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 по 30.06.2011, відповідач зобов'язаний був застосовувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у розмірі не більше 1 гривні.

Тому, рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2011, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суд від 24.05.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.06.2014, постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до мотивувальної частини вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України при новому розгляді даної справи суду першої інстанції слід встановити суму виручки, яку не було належним чином оприбутковано позивачем у період з 01.03.2010 по 01.03.2011 та на підставі цього обчислити суму штрафних санкцій, які підлягають застосуванню до СТ «Віктан» з огляду на законодавчо встановленні часові межі їх застосування.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 дану справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 26.08.2014, не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

СТ «Віктан», ідентифікаційний код 30737247, місцезнаходження: 08725, Київська обл., Обухівський район, с. Козіївка, вул. Гагаріна, буд. 16А, зареєстроване як юридична особа Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 02.02.2000. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 08.02.2000 за № 1624.

15 лютого 2011 року посадовими особами відповідача з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій було проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача - магазину-кафе, яке розташоване за адресою: Київська область, м. Обухів біля парку «Дубки».

За результатами фактичної перевірки складено акт від 15.02.2011 (дата реєстрації акта 16.02.2011 № 212/10/16/23/30737247) (надалі - Акт перевірки), у якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, яке полягало у неоприбуткуванні СТ «Віктан» в установленому порядку готівкових коштів у загальному розмірі 115654,80 грн. за період з 30.06.2008 по 14.02.2011. Вказаний акт перевірки підписано посадовою особою позивача без зауважень.

Зміст виявленого правопорушення полягає у тому, що фіскальні звітні чеки за вказаний період, які були роздруковані з реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером 1016001496, зберігалися СТ «Віктан» у книзі обліку розрахункових операцій (надалі - книга КОРО) зареєстрованій на інший реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 1016000686, який знято з реєстрації.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем до перевірки надано КОРО з фіскальним номером № 1016000686/5 від 19.06.2006, яку було зареєстровано на реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № 1016000686. На час перевірки реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № 1016000686 знято з реєстрації. Водночас, у КОРО з фіскальним номером № 1016000686/5 зберігались роздруковані фіскальні чеки з іншого реєстратора розрахункових операцій з фіскальним № 1016001496, на який КОРО до перевірки не надавалась. За поясненнями позивача, він не оформив КОРО до нового реєстратора розрахункових операцій з фіскальним № 1016001496 з підстав власної необачності та необізнаності у законодавстві.

Таким чином, на думку перевіряючих, позивачем не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків у КОРО по реєстратору розрахункових операцій з фіскальним №1016001496, а саме Z звітів у кількості 822 шт. за період з 30.06.2008 (Z звіт № 0639) по 14.02.2011( Z звіт № 01461).

На підставі Акта перевірки за неоприбуткування готівки у касі позивача, керуючись приписами абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95, позивачеві нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 578274,00 грн. (5 х 115657,80 грн.), про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2011 № 0000372305/172.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач визнає та не оспорює факти, викладені в акті перевірки в частині обставин, що були встановлені перевіряючими та стосуються ведення КОРО.

Згідно частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням відсутності у суду підстав до сумніву щодо достовірності цих обставин, а також добровільності їх визнання, суд дійшов висновку, що ведення позивачем КОРО відбувалося у порядку та спосіб, який зазначений податковим органом в акті перевірки.

Відтак, спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок різного тлумачення виду правопорушення та підстав застосування відповідальності до нього.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення про ведення касових операцій, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Оприбуткування готівки, відповідно до пункту 1.2 глави 1 вказаного Положення, - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

За приписами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункової книжки (далі - РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Наведенні законодавчі норми дають підстави для висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Як вбачається з обставин справи, позивач проводив готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій. Таким чином, оприбуткуванням готівки для нього є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

За правилами пункту 2.2 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, книга ОРО за формою додатка 3 до Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок реєструється в органах податкової служби приватним підприємцем самостійно на власне ім'я, на кожний реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) або, якщо згідно з чинним законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО, - на окрему господарську одиницю, депо підприємства електротранспорту, а при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом - на кожного кондуктора або, за рішенням СГ, на кожний транспортний засіб.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в акті перевірки, позивачем використовувався реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № 1016001496 однак, роздруковані фіскальні чеки кріпилися та зберігалися у книзі ОРО з фіскальним номером № 1016000686/5 від 19.06.2006, яка була зареєстрована на реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № 1016000686, який на час перевірки знято з реєстрації.

Таким чином, КОРО, що зареєстрована на інший РРО, не відповідає поняттю КОРО у розумінні наведених законодавчих норм. А тому, зберіганню фіскальних звітних чеків та виконання записів про рух готівки у КОРО, зареєстрованій на інший реєстратор розрахункових операцій, не може вважатися оприбуткуванням виручки.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно кваліфіковано виявлені під час проведення фактичної перевірки дії позивача як порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (неоприбуткування готівкових коштів).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

За змістом пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовуються протягом строків давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених статтею 102 цього Кодексу (тобто протягом 1095 днів).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, розглядувані правопорушення були вчинені позивачем у період з 30.06.2008 по 14.02.2011, тобто як до так і після моменту набрання чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Таким чином, тривалість і правила обчислення строку застосування заходів відповідальності у вигляді штрафних санкцій визначається за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку, та не змінюються у разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини.

У період до 01.01.2011 строк застосування штрафу за правопорушення про яке йдеться в акті перевірки, як різновиду адміністративно-господарської санкції, був врегульований статтею 250 Господарського кодексу України, якою передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до мотивувальної частини ухвали Вищого адміністративного суду України суди, встановивши, що факт порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення № 637 підтверджений документально, повинні були визнати незаконним застосування контролюючим органом до позивача штрафу поза межами річного строку з дня вчинення цих правопорушень, які відбулися до 01.01.2011.

А відтак, період за який до позивача слід застосувати штраф є період з 15.02.2010 по 15.02.2011.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, на виконання приписів ухвали Вищого адміністративного суду України, судом неодноразово, а саме, ухвалою від 04.07.2014 про прийняття адміністративної справи до провадження та ухвалою від 25.07.2014 було витребувано у відповідача помісячний розрахунок штрафних санкцій застосованих до позивача за період з 30.06.2008 по 15.02.2011 та з 15.02.2010 по 15.02.2011.

Тобто, судом були створені всі належні та необхідні умови для встановлення фактичних обставин, правильного застосування законодавства та виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України.

На виконання вимог суду відповідач надав письмові пояснення від 22.08.2014 та від 29.08.2014, у яких повідомив про неможливість надання витребуваного судом розрахунку у зв'язку з відсутністю у податкового органу фіскальних звітних чеків та книги обліку розрахункових операцій, а наявні у матеріалах справи копії книги обліку розрахункових операцій та розрахункових чеків є низької якості, зокрема, не видно дати чеків та їх суми та про відсутність підстав для проведення повторної перевірки за даний період.

Водночас, позивач повідомив про відсутність у нього зазначеної книги обліку розрахункових операцій у зв'язку із її втратою, що у свою чергу унеможливлює здійснити відповідний розрахунок.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру нарахованих зобов'язань, здійснювати їх повторний розрахунок замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

Разом з цим, за відсутності помісячного розрахунку застосованих до позивача штрафних санкцій, втрати позивачем книги обліку розрахункових операцій, суд позбавлений можливості встановити розмір штрафних санкцій, які повинні бути застосовані до позивача у межах річного строку, у зв'язку з чим, рішення відповідача підлягає скасуванню у повному обсязі, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статями 11, 14, 69-71, 94, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.03.2011 № 0000372305/172.

Повернути з Державного бюджету України на користь Споживчого товариства «Віктан» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп. згідно квитанції від 01.07.2011 № N0U9C49312.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову складено у повному обсязі та підписано - 02.09.2014