Постанова

від 11.09.2014 по справі 910/23175/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 910/23175/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П. (доповідач), суддівФролової Г.М., Яценко О.В. розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "АНТОНОВ" на постанову від 19.06.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/23175/13 господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства "АНТОНОВ" доДочірнього підприємства "Укрспецекспорт" державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" простягнення заборгованості За участю представників сторін:

Від позивача - Коваленко В.О. (дов. від 15.11.13)

Від відповідача - Радванська Н.В. (дов. від 16.12.13)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 09.09.2014 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Фролова Г.М., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "АНТОНОВ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2014 (суддя Удалова О.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ДП "Антонов" основний борг у розмірі 75 811,70 доларів США, три проценти річних у розмірі 2 360,78 доларів США; договірну санкцію у розмірі 7 581,17 доларів США. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 у складі: Шарпан В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ДП "АНТОНОВ" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.1014, 1017 Цивільного кодексу України.

ДП Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.08.2009 між державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" та дочірнім підприємством державної компанії "Укрспецекспорт" державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" укладений договір комісії № 084/890/09-804-Д-103-02/2009/П.

Наказом Міністерства промислової політики України "Про припинення шляхом реорганізації ДП "Київський авіаційний завод "Авіант" № 476 від 10.07.2009 припинено юридичну особу - державне підприємство "Київський авіаційний завод "Авіант" шляхом реорганізації - приєднання його до державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова".

Наказом Міністерства промислової політики України "Про затвердження передавального акту Державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" затверджено передавальний акт щодо передачі-приймання майнових прав та обов'язків державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" державному підприємству "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова".

Тобто, державне підприємство "Антонов" є правонаступником державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" та державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова".

Відповідно до п. 1.1 договору, відповідач зобов'язався від свого імені за комісійну винагороду, в інтересах та за дорученням позивача, за рахунок позивача укласти з замовником - нерезидентом України, зовнішньоекономічний контракт, на виконання позивачем продажу та постачання 6 літаків АН-32Б, кожний з комплектом експлуатаційно-технічної документації (відповідно до додатку № 1-Б), які виготовлено позивачем відповідно до додатку № 1 до даного договору, "Технічних умов на контроль, приймання та поставку літаків АН-32Б, частина І" та "Погоджувального протоколу № 1-06/32Б", кожний з одиночним комплектом запасних частин до покупних комплектуючих виробів (ПКВ) і засобів наземного обслуговування спеціального застосування (відповідно до додатку № 2 до даного договору), кожний з одиночним комплектом запасних частин до літака, інструменту та засобів наземного обслуговування (відповідно до додатку № 3 до даного договору), кожний зі встановленим пілотажно-навігаційним обладнанням (відповідно до переліку у додатку № 1А до даного договору), доопрацьований під встановлення та з відповідно встановленим додатковим обладнанням (відповідно до додатку № 4 до даного договору).

Одиночні комплекти запасних частин до покупних комплектуючих виробів (ПКВ) і засобів наземного обслуговування спеціального застосування (відповідно до додатку № 2 до даного договору) та запасних частин до літака, інструменту та засобів наземного обслуговування (відповідно до додатку № 3 до даного договору); та засобів наземного обслуговування, інструменту до літака та запасних частин до літака в комплектації 1:5 (для експлуатації 6 (шість) літаків) відповідно до додатку № 5 до даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору, відповідач зобов'язався від свого імені в інтересах та за дорученням позивача, за рахунок позивача укласти з нерезидентом контракт на виконання й надання за межами митної території країни юридичних, економічних, консультаційних, інформаційних послуг і послуг з організації публічних зв'язків для позивача з метою просування (продажу) товарів, робіт і послуг позивача та території замовника, й сплатити вартість цих послуг.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість одного літака з комплектом технічної документації та авіамайна до нього згідно з додатком № 1 до даного договору, складає 15 707 252,00 доларів США.

Відповідно до п. 2.3 договору, загальна сума договору, згідно з п. 2.1 та п. 2.2 даного договору становить 96 867 468 доларів США.

Відповідно до п. 3.5 договору передбачено, що платежі позивачу за літаки, авіамайно та майно мають здійснюватись відповідачем протягом 5 банківських днів з дати надходження коштів від замовника на розподільчий рахунок відповідача від замовника за контрактом.

Згідно з п. 3.8 договору, за виконання передбачених цим договором доручень позивача відповідач має право на отримання комісійної плати в розмірі 2,5% загальної суми Договору, що складає гривневий еквівалент USD 2 421 686,70 доларів США, за курсом, який складається на міжбанківському валютному ринку України на день утримання комісійної плати.

Відповідно до звіту комісіонера № 16 від 10.07.2012 відповідачем, зокрема, утримані кошти для компенсації витрат, здійснених в ході виконання договору комісії в розмірі 3 214,05 дол. США, які були зумовлені оформленням ВМД та страхуванням майнових інтересів.

Відповідно до звіту комісіонера № 20 від 15.11.2012 відповідачем 08.11.2012 утримані кошти для компенсації витрат, здійснених в ході виконання договору комісії в розмірі 540 000,00 дол. США.

Не погоджуючись з розміром утриманих відповідачем грошових коштів, позивач направив на адресу відповідача листи № 084-492 від 31.07.2012 року та № 084/734 від 05.12.2012 року, в яких вказав, що відшкодування витрат відповідача на прийом делегації, а також витрат, пов'язаних з оформленням ВМД та страхових полісів, не передбачено умовами договору комісії, та вимагав перерахувати вказані кошти позивачу.

Позивач, вважаючи, що відповідач безпідставно утримав з грошових коштів, що належать позивачу, 543 214,14 дол. США, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 1 ст. 1014 Цивільного кодексу України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові (ст. 1020 Цивільного кодексу України).

Статтею 1024 Цивільного кодексу України встановлено, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що судами попередніх інстанцій стягнуто з відповідача суму 75 811,70 дол. США (543 213,88 - 4 517,81 - 81 989,97 - 380 894,40 = 75 811,70), тобто відмовлено у стягненні сум: 4 517,81 доларів США, 81 989,97 доларів США, 380 894,40 доларів США.

Щодо суми 4 517,81доларів США колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.3.12 договору всі банківські витрати з перерахування коштів від замовника комісіонеру сплачуються за рахунок комісіонера, всі банківські витрати з перерахування коштів від комісіонера комітенту сплачуються за рахунок комітента.

Судами встановлено, що на момент утримання грошових коштів (08.11.2012) відповідачем була сплачена комісія банку за перерахування валютних коштів від відповідача позивачу в сумі 36 110,85 грн. Зазначені витрати підтверджуються листом Державного експортно-імпортного Банку України № 153-1/2-1308 від 13.08.2013, у якому відображені переведення відповідачем платежів в іноземній валюті на користь позивача та суми утриманої комісії.

Суди дійшли обгрунтованого висновку, що на підставі п. 3.12 договору комісії, позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу витрати з оплати комісії банку за перерахування валютних коштів від відповідача позивачу в розмірі 36 110,85 грн., що за курсом НБУ на 08.11.2012 становить 4 517,81 дол. США, кошти утримані відповідачем не безпідставно.

Щодо суми 380 894,40 доларів США, пов'язаної з проживанням, харчуванням, забезпеченням безпеки та транспортуванням представників замовника під час їх знаходження на території України, та суми 81 989,97доларів США, пов'язаної з перевезенням представників замовника за маршрутом Київ-Багдад, колегія суддів відзначає наступне.

Господарські суди попередніх інстанцій відмовили у стягненні вищезгаданих утриманих відповідачем сум (з 380 894,40 та 81 989,97доларів США) посиланням на п.6.1 договору. Відповідно до цього пункту відповідач зобов`язаний здійснювати забезпечення проживання, харчування, безпеки та транспортування представників замовника під час їх перебування на території України. Колегія суддів зазначає, що суди відмовили у стягненні цих коштів, зазначивши, що відповідно до п.6.1 договору комісії позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу витрати, пов'язані з проживанням, харчуванням, забезпеченням безпеки представників замовника, тощо, під час їх знаходження на території України, але при цьому не врахували положення п. 1.2 договору, яким прямо передбачено які витрати, пов'язані з укладенням контракту, відшкодовуються комітентом.

Статтею 1024 Цивільного кодексу України встановлено, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, але суди не встановили, чи є суми 380 894,40 та 81 989,97доларів США витратами, зробленими комісіонером у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії у розумінні статті 1024 Цивільного кодексу України та з урахуванням положень пунктів 1.2, 3.8-3.10, 6.1 договору комісії.

З огляду на викладене, рішення та постанова в частині відмови в позові підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства "АНТОНОВ" задовольнити частково.

Постанову від 19.06.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/23175/13 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2014 скасувати в частині відмови в позові і в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі №910/23175/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко