Рішення

від 15.12.2014 по справі 910/23175/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23175/13 15.12.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Антонов" до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт", Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" про стягнення заборгованості, за участю представників позивача - Дяка Я.В., довіреність №35/224 від 15.01.2014 року, відповідача - Сапєрова Д.К., довіреність №б/н від 12.11.2014 року, Радванської Н.В., довіреність №б/н від 16.12.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно утриманих коштів за договором комісії № 084/890/09-804-Д-103-02/2009/П від 25.08.2009 року основного боргу у розмірі 543 214,14 доларів США; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 39 062,52 грн., три відсотки річних в сумі 135 202,72 грн. та 434 028,09 грн. збитків за прострочення платежу та 69 900,00 доларів США збитків за користування кредитними коштами (з урахуванням заяви від 09.04.2014 року).

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.04.2014 року у позов задоволено частково, а саме стягнуто з дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь державного підприємства "Антонов" основний борг у розмірі 75 811 доларів США 70 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.04.2014 р. становить 863 958 грн. 47 коп.; три проценти річних у розмірі 2 360 доларів США 78 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.04.2014 р. становить 26 903 грн. 71 коп.; договірну санкцію у розмірі 7 581 доларів США 17 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.04.2014 р. становить 86 395 грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 208 грн. 38 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено (суддя Удалова О.Г.).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року рішення господарського суду м. Києва від 17.04.2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 вересня 2014 року рішення господарського суду м. Києва від 17.04.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року скасовано в частині відмови в позові, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року справу призначено до розгляду на 15.10.2014 року.

14.10.2014 року через канцелярію суду представником позивача надано письмові пояснення по справі.

29.10.2014 року через канцелярію суду представником позивача надано додаткові письмові пояснення по справі.

29.10.2014 року через канцелярію суду представником відповідача надано письмові пояснення по справі.

29.10.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 12.11.2014 року.

12.11.2014 року через канцелярію суду представник позивача надав заперечення на пояснення відповідача по справі.

12.11.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 19.11.2014 року.

19.11.2014 року в судовому засіданні представник відповідача надав додаткові письмові пояснення по справі.

19.11.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 26.11.2014 року.

25.11.2014 року через канцелярію суду представник позивача надав заперечення на додаткові пояснення відповідача по справі.

26.11.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 15.12.2014 року.

12.12.2014 року представник позивача через канцелярію суду надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив про стягнення 462 884,37 доларів США, що еквівалентно 7 242 751,28 грн. основного боргу; суму, 46 288,44 доларів США, що еквівалентно 724 275,17 грн. договірної санкції (збитків) за прострочення платежу, 28 762,24 доларів США, що еквівалентно 450 042,74 грн. три відсотки річних та 69 900,00 доларів США, що еквівалентно 1 093 725,23 грн. збитків за користування кредитними коштами, яка прийнята судом до розгляду.

15.12.2014 року через канцелярію суду представником відповідача надано пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.08.2009 року між державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" та дочірнім підприємством державної компанії "Укрспецекспорт" державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (далі - відповідач) було укладено договір комісії № 084/890/09-804-Д-103-02/2009/П (далі - договір).

Наказом Міністерства промислової політики України "Про припинення шляхом реорганізації ДП "Київський авіаційний завод "Авіант" № 476 від 10.07.2009 р. було прийнято рішення припинити юридичну особу - державне підприємство "Київський авіаційний завод "Авіант", код ЄДРПОУ 14310325, що знаходиться за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 100/1, шляхом реорганізації - приєднання його до державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова" (ДП АНТК ім. О.К. Антонова), код ЄДРПОУ 14307529.

Наказом Міністерства промислової політики України "Про затвердження передавального акту Державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант", код ЄДОПОУ 14310325" № 919 від 23.12.2009 р. було прийнято рішення затвердити передавальний акт щодо передачі-приймання майнових прав та обов'язків державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" (код ЄДОПОУ 14310325) державному підприємству "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова" (код ЄДРПОУ 14307529).

Наказом Міністерства промислової політики України № 17 від 22.01.2010 р. у зв'язку зі зміною найменування та з метою приведення у відповідність до чинного законодавства статуту державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова", затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 27.08.2004 р. № 430, було затверджено статут державного підприємства "Антонов" у новій редакції та визнано такими, що втратили чинність статут державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова", затверджений наказом Міністерства промислової політики України від 27.08.2004 р. № 430, зміни та доповнення № 1, № 2 та № 3, затверджені наказами Міністерства промислової політики України від 09.11.2004 р. № 594, від 29.03.2007 р. № 135, від 14.12.2009 р. № 875, відповідно.

Так, державне підприємство "Антонов" (далі - позивач) є правонаступником державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" та державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова".

Відповідно до п. 1.1 договору, відповідач зобов'язується від свого імені за комісійну винагороду, в інтересах та за дорученням позивача, за рахунок позивача:

укласти з замовником - нерезидентом України, далі - "замовник", зовнішньоекономічний контракт, далі за текстом "контракт", на виконання позивачем продажу та постачання:

1) 6 (шість) літаків АН-32Б, кожний з комплектом експлуатаційно-технічної документації (відповідно до додатку № 1-Б), разом та окремо іменовані надалі "літаки/літак", які виготовлено позивачем відповідно до додатку № 1 до даного договору, "Технічних умов на контроль, приймання та поставку літаків АН-32Б, частина І" та "Погоджувального протоколу № 1-06/32Б", кожний з одиночним комплектом запасних частин до покупних комплектуючих виробів (ПКВ) і засобів наземного обслуговування спеціального застосування (відповідно до додатку № 2 до даного договору), кожний з одиночним комплектом запасних частин до літака, інструменту та засобів наземного обслуговування (відповідно до додатку № 3 до даного договору), кожний зі встановленим пілотажно-навігаційним обладнанням (відповідно до переліку у додатку № 1А до даного договору), доопрацьований під встановлення та з відповідно встановленим додатковим обладнанням (відповідно до додатку № 4 до даного договору).

Одиночні комплекти запасних частин до покупних комплектуючих виробів (ПКВ) і засобів наземного обслуговування спеціального застосування (відповідно до додатку № 2 до даного договору) та запасних частин до літака, інструменту та засобів наземного обслуговування (відповідно до додатку № 3 до даного договору), далі за текстом іменуються "авіамайно";

2) засобів наземного обслуговування, інструменту до літака та запасних частин до літака в комплектації 1:5 (для експлуатації 6 (шість) літаків) відповідно до додатку № 5 до даного договору, далі за текстом іменовані "майно".

Згідно з п. 1.2 договору, відповідач зобов'язується від свого імені в інтересах та за дорученням позивача, за рахунок позивача:

укласти з нерезидентом контракт на виконання й надання за межами митної території країни юридичних, економічних, консультаційних, інформаційних послуг і послуг з організації публічних зв'язків для позивача з метою просування (продажу) товарів, робіт і послуг позивача та території замовника, й сплатити вартість цих послуг.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість одного літака з комплектом технічної документації та авіамайна до нього згідно з додатком № 1 до даного договору, складає USD 15 707 252,00 (п'ятнадцять мільйонів сімсот сім тисяч двісті п'ятдесят два долари США і 00 центів) на умовах СІР - Багдадський Міжнародний Аеропорт ("ВІАР"), м. Багдад, Ірак (редакція "Інкотермс" 2000 р.) та включає в себе:

- вартість літака з комплектом технічної документації та авіамайна до нього;

- вартість тари, пакування, маркування;

- комісійну плату (комісійну винагороду відповідача з нарахованим на неї ПДВ);

- вартість гарантійного обслуговування літака та авіамайна;

- вартість послуг, передбачених в п. 1.2 цього договору;

- митні збори;

- вартість завантаження/розвантаження, транспортування до місця передачі замовнику, включаючи страхування літака, авіамайна, а також екіпажу.

Відповідно до п. 2.2 договору, вартість майна, яке поставляється за даним договором, відповідно до додатку № 5 до даного договору, складає USD 2 623 956,00 (два мільйони шістсот двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість доларів США і 00 центів) на умовах СІР - Багдадський Міжнародний Аеропорт ("ВІАР"), м. Багдад, Ірак (редакція "Інкотермс" 2000 р.) та включає в себе:

- вартість майна;

- вартість тари, пакування, маркування;

- комісійну плату (комісійну винагороду відповідача з нарахованим на неї ПДВ);

- вартість гарантійного обслуговування майна;

- вартість послуг, передбачених в п. 1.2 цього договору;

- митні збори;

- вартість завантаження/розвантаження, транспортування до місця передачі замовнику, включаючи страхування майна.

Згідно з п. 2.3 договору, загальна сума договору, згідно з п. 2.1 та п. 2.2 даного договору становить USD 96 867 468,00 (дев'яносто шість мільйонів вісімсот шістдесят сім тисяч чотириста шістдесят вісім доларів США і 00 центів).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що платежі з акредитиву згідно п. 3.3 цього договору буде виконано в наступному порядку:

3.4.1 авансовий платіж у розмірі 20% загальної вартості договору буде сплачено відповідачу протягом 21 (двадцять один) банківського дня з дати подання в банк відповідача документів, передбачених умовами акредитиву для отримання цього авансового платежу, але не пізніше ніж 45 днів від дати набрання чинності контракту з замовником.

3.4.2 платіж за кожний літак та авіамайно до нього в розмірі 70% вартості згідно з п. 2.1 буде сплачено відповідачу протягом 21 (двадцять один) банківського дня з дати подання в банк відповідача наступних документів:

- проформа-інвойс в 2 (два) оригіналах та 5 (п'ять) копіях;

- акт технічної інспекції та приймання літака та авіамайна до нього, підписаний уповноваженими представниками позивача, відповідача та замовника, в 1 (один) оригіналі;

- пакувальний лист англійською мовою у 3 (три) оригіналах та 3 (три) копіях.

3.4.3 остаточний платіж за кожний літак та авіамайно до нього в розмірі 10% вартості згідно з п. 2.1 та 80% вартості поставленого майна (згідно додатку № 5 до цього договору) буде сплачено відповідачу протягом 21 (двадцять один) банківського дня з дати подання в банк відповідача наступних документів:

- проформа-інвойс в 2 (два) оригіналах та 5 (п'ять) копіях;

- акт отримання, підписаний уповноваженими представниками позивача, відповідача та замовника, в 1 (один) оригіналі.

Відповідно до п. 3.5 договору передбачено, що платежі позивачу за літаки, авіамайно та майно здійснюватиметься відповідачем протягом 5 (п'ять) банківських днів з дати надходження коштів від замовника на розподільчий рахунок відповідача від замовника за контрактом.

Згідно з п. 3.8 договору, за виконання передбачених цим договором доручень позивача відповідач має право на отримання комісійної плати в розмірі 2,5% загальної суми договору, що складає гривневий еквівалент USD 2 241 686,70 (два мільйони чотириста двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят шість доларів США 70 центів) (в тому числі ПДВ по ставці 20%) за курсом, який складається на міжбанківському валютному ринку України на день утримання комісійної плати. Позивач доручає відповідачу продати за посередництвом уповноваженої фінансової установи на міжбанківському валютному ринку України відповідну частину належної позивачу валютної виручки, яка надійде від замовника за контрактом, та з належних позивачу грошових коштів у національній валюті України, отриманих від продажу валютної виручки, утримати комісійну плату та кошти, необхідні для відшкодування витрат відповідача, зроблених у зв'язку з виконанням цього договору. Право власності на грошові кошти у національній валюті України переходить від позивача до відповідача виключно після продажу частини належної позивачу валютної виручки на міжбанківському валютному ринку України.

Пунктом 3.10 договору передбачено, що перерахування коштів за послуги за контрактом з нерезидентом, зазначені у п. 1.2 цього договору, здійснюється відповідачем з усіх сум, що надійшли на його валютний рахунок від замовника за контрактом, пропорційно сумам грошових коштів, що надішли протягом 10 (десять) днів з дати підписання відповідного акту вартості наданих послуг. Загальна сума платежів складає 14,5% загальної суми договору, що складає USD 14 045 782,86 (чотирнадцять мільйонів сорок п'ять тисяч сімсот вісімдесят два долари США і 86 центів). Зазначені кошти утримуються відповідачем пропорційно з кожного платежу, який отримано відповідачем на розрахунковий рахунок від замовника на дату перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Комісійна плата утримується відповідачем пропорційно з кожного платежу, який отримано відповідачем від замовника на дату перерахування грошових коштів на рахунок позивача (п. 3.9. договору).

Згідно з п. 3.12. договору, всі банківські витрати з перерахування коштів від замовника відповідачу сплачуються за рахунок відповідача, всі банківські витрати з перерахування коштів від відповідача позивачу сплачуються за рахунок позивача.

Пунктом 3.13. договору передбачено, що позивач доручає відповідачу передбачити у контракті, що всі витрати, пов'язані зі збільшенням строку дії, а також внесенням змін у текст акредитиву, сплачуються винною стороною. У разі, якщо необхідність збільшення строку дії, а також внесення змін у текст акредитиву виникла з вини відповідача, витрати сплачуються відповідачем, якщо необхідність збільшення строку дії, а також внесення змін у текст акредитиву виникла з вини позивача/замовника, витрати сплачуються позивачем/замовником.

Відповідно до п. 6.1. договору, технічна інспекція та приймання літака/літаків, авіамайна до нього/них та майна здійснює приймальна комісія, у склад якої входять: уповноважені представники позивача, уповноважені представники замовника (до шести чоловік) за участю уповноважених представників відповідача, далі за текстом іменовані "комісія", на базі позивача, Україна, м. Київ, аеродром "Святошин" відповідно до встановленої програми позивача із здачі-приймання літака. Проживання, харчування, забезпечення безпеки та транспортування представників замовника під час їх знаходження на території України забезпечує відповідач.

Пунктами 4.1.5, 4.1.6 та 4.1.10 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний:

- здійснити розрахунки з позивачем за літак/літаки, авіамайно до них та майно відповідно до розділу 3 даного Договору;

- виконати зобов'язання, які покладено на нього даним Договором;

- здійснити декларування і митне оформлення перевезень вантажів за даним Договором (митні збори сплачуються позивачем). Належним чином оформити вантажну митну декларацію, надалі ВМД, в графах 9 і 44 якої повинна бути вказана інформація про позивача (власник/експортер), код ЄДРПОУ, реквізити цього договору і зовнішньоекономічного контракту. Після вчинення митним органом, який здійснив оформлення ВМД під час митного оформлення експорту позивача, запису на оригіналі основного примірника ВМД ("примірник для відправника/експортера") форми МД-2 (МД-6) про фактичний вивіз літака/літаків, авіамайна та майна, що експортується за межі митної території України надати позивачу оригінал основного примірника ВМД, засвідчений підписом відповідної посадової особи та гербовою печаткою цього митного органу.

Відповідно до звіту комісіонера № 16 від 10.07.2012 відповідачем, зокрема, утримані кошти для компенсації витрат, здійснених в ході виконання договору комісії в розмірі 3 214,05 дол. США, які були зумовлені оформленням ВМД та страхуванням майнових інтересів.

Відповідно до звіту комісіонера № 20 від 15.11.2012 відповідачем 08.11.2012 утримані кошти для компенсації витрат, здійснених в ході виконання договору комісії в розмірі 540 000,00 дол. США.

Направляючи звіт комісіонера № 20 від 15.11.2012 р., відповідач додав до нього супровідний лист № 28/859 від 16.11.2012 р., в якому звернув увагу позивача на те, що з 10%-го платежу за п'ятий літак було утримано кошти у сумі 540 000,00 дол. США як компенсацію витрат відповідача (прийом делегації тощо), які було понесено відповідачем при виконанні договору комісії.

Не погоджуючись з розміром утриманих відповідачем грошових коштів, позивач направив на адресу відповідача листи № 084-492 від 31.07.2012 року та № 084/734 від 05.12.2012 року, в яких вказав, що відшкодування витрат відповідача на прийом делегації, а також витрат, пов'язаних з оформленням ВМД та страхових полісів, не передбачено умовами договору комісії, та вимагав перерахувати вказані кошти позивачу.

Позивач, вважаючи, що відповідач безпідставно утримав з грошових коштів, що належать позивачу, 543 214,14 дол. США, звернувся до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що судами попередніх інстанцій стягнуто з відповідача суму основного боргу в розмірі 75 811,70 дол. США (543 213,88 - 4 517,81 - 81 989,97 - 380 894,40 = 75 811,70), тобто відмовлено у стягненні суми основного боргу 467 402,18 доларів США, яка складається з сум: 4 517,81 доларів США - витрати з оплати комісії банку, 81 989,97 доларів США - витрати пов'язані з перевезенням представників замовника за маршрутом Київ-Багдад, 380 894,40 доларів США - витрати пов'язані з проживанням, харчуванням, забезпеченням безпеки та транспортуванням представників замовника під час їх знаходження на території України.

Позивачем в заяві від 15.12.2014 року про збільшення позовних вимог було здійснено уточнення розміру основного боргу, яка складає 462 884,37 доларів США, без урахування позовних вимог, задоволених рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2014 року (75 811,70 доларів США) та суми в розмірі 4 517,81 доларів США - витрати з оплати комісії банку, утримання відповідачем яких ВГСУ в постанові від 11.09.2014 року визнано обґрунтованим.

Тобто, предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення основного боргу у розмірі 462 884,37 доларів США (який складається з сум: 81 989,97 доларів США - витрати пов'язані з перевезенням представників замовника за маршрутом Київ-Багдад та 380894,40 доларів США - витрати пов'язані з проживанням, харчуванням, забезпеченням безпеки та транспортуванням представників замовника під час їх знаходження на території України); 46 288,44 доларів США договірної санкції (збитків) за прострочення платежу, 28 762,24 доларів США три відсотки річних та 69 900,00 доларів США збитків за користування кредитними коштами.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 11.09.2014 вказав, що судами не було встановлено, чи є суми 380 894,40 доларів США та 81 989,97 доларів США витратами, зробленими комісіонером у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії у розумінні статті 1024 Цивільного кодексу України та з урахуванням положень Договору комісії.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 1 ст. 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1.1 договору комісії, відповідач зобов'язується від свого імені за комісійну винагороду, в інтересах та за дорученням позивача, за рахунок позивача:

укласти з замовником - нерезидентом України, далі - «замовник», зовнішньоекономічний контракт, далі за текстом «контракт», на виконання позивачем продажу та постачання:

1) 6 (шість) літаків АН-32Б, кожний з комплектом експлуатаційно-технічної документації (відповідно до додатку № 1-Б), разом та окремо іменовані надалі «літаки/літак», які виготовлено позивачем відповідно до додатку № 1 до даного договору, «Технічних умов на контроль, приймання та поставку літаків АН-32Б, частина І» та «Погоджувального протоколу № 1-06/32Б», кожний з одиночним комплектом запасних частин до покупних комплектуючих виробів (ПКВ) і засобів наземного обслуговування спеціального застосування (відповідно до додатку № 2 до даного договору), кожний з одиночним комплектом запасних частин до літака, інструменту та засобів наземного обслуговування (відповідно до додатку № 3 до даного договору), кожний зі встановленим пілотажно-навігаційним обладнанням (відповідно до переліку у додатку № 1А до даного договору), доопрацьований під встановлення та з відповідно встановленим додатковим обладнанням (відповідно до додатку № 4 до даного договору).

Одиночні комплекти запасних частин до покупних комплектуючих виробів (ПКВ) і засобів наземного обслуговування спеціального застосування (відповідно до додатку № 2 до даного договору) та запасних частин до літака, інструменту та засобів наземного обслуговування (відповідно до додатку № 3 до даного договору), далі за текстом іменуються «авіамайно»;

2) засобів наземного обслуговування, інструменту до літака та запасних частин до літака в комплектації 1:5 (для експлуатації 6 (шість) літаків) відповідно до додатку № 5 до даного договору, далі за текстом іменовані «майно».

На виконання умов договору комісії, 25.09.2009 р. відповідачем було укладено з Міністерством оборони Іраку (далі - Замовник) контракт № С-18-02/2009/Рr на постачання літаків АН-32Б.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами, що умови договору комісії та контракту були виконані у повному обсязі, а саме відповідачем було поставлено замовнику 6 літаків АН-32Б зав. №№36-05, 36-06, 36-07, 37-02, 37-03 та 37-04. Також позивач не заперечує, що ним було отримано від комісіонера грошові кошти за поставлені літаки у обсягах, визначених контрактом та договором комісії.

Під час виконання договору комісії відповідачем були здійснені витрати розмірі 380 894,40 доларів США та 81 989,97 доларів США, які останній утримав із сум, які надійшли від замовника за отримані ним літаки.

Позивач стверджує, що зазначені витрати не мають зв'язку із виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором комісії, та здійснені останнім в порушенням умов договору комісії. Так позивач вважає, що відповідач не довів, яким чином здійснені відповідачем витрати забезпечують дотримання інтересів комітента під час виконання договору комісії, вважає, що відшкодування таких витрат не передбачено договором, а крім того, п.6.1. договору комісії встановлено обмеження щодо кількісного складу комісії представників замовника за контрактом, забезпечення проживання, харчування, транспортування та безпеки яких передбачено цим пунктом договору.

Однак, суд не може погодитися з позицією позивача з огляду на наступне.

Як було зазначено, основною метою укладання сторонами договору комісії був продаж шести літаків АН-32Б на користь замовника та отримання позивачем грошових коштів за поставлені ним літаки.

Досягнення мети договору комісії підтверджується укладеним між відповідачем та замовником контрактом, сертифікатами інспекції та приймання шести літаків АН-32Б, копії яких наявні в матеріалах справи. Також позивачем отримано грошові кошти за продані літаки, що не заперечується сторонами.

Зазначені обставини свідчать, що відповідачем було належним чином та в інтересах позивача виконано свої договірні зобов'язання відповідно до договору комісії.

Відповідно до статті 1024 Цивільного кодексу України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Зазначена стаття не обмежує розмір витрат комісіонера, які підлягають відшкодуванню, однак встановлює, що такі витрати мають бути зроблені комісіонером у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

Наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме актами здачі-прийняття робіт та актами наданих послуг за період з 14.09.2011 по 15.07.2012, платіжними дорученнями підтверджується факт понесення відповідачем витрат, пов'язаних із забезпеченням проживання, харчування, безпеки та транспортування представників замовника. Зазначені документи також підтверджують факт здійснення відповідачем витрат у зв'язку із організацією екскурсійних подорожей, придбання сувенірної продукції та забезпеченням транспортування представників замовника - членів технічної інспекції, яка здійснювала приймання літаків на території України з України до Іраку. Позивачем не наведено належних доказів, на підтвердження його тверджень, що зазначені документи містять розбіжності або неправдиву інформацію.

Сторони не встановили в договорі комісії будь-яких обмежень щодо переліку та/або граничних сум відшкодування витрат комісіонера, які були понесені ним у зв'язку із виконанням договору комісії.

У зв'язку із цим, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що п. 6.1. договору комісії встановлює вичерпний перелік послуг для представників замовника, які підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Так, як встановлено судом, зазначеним пунктом 6.1. договору комісії визначено порядок приймання літаків технічною інспекцією, склад приймальної комісії, та необхідність забезпечення проживання, харчування, безпеки та транспортування представників замовника під час їх знаходження на території України комісіонером.

Витрати комісіонера, які були понесені ним у зв'язку із виконанням договору комісії підлягають відшкодуванню позивачем із урахуванням пункту 1.1. договору комісії та статті 1011 ЦК України, оскільки відповідач, виконуючи зобов'язання за договором комісії, діє в інтересах, за дорученням та за рахунок позивача.

Також суд враховує, що позивач, посилаючись на п. 6.1. договору комісії, погоджується, що відповідно до умов договору комісії та вимог законодавства він зобов'язаний відшкодувати комісіонеру витрати, пов'язані із забезпеченням проживання, харчування, безпеки та транспортування представників Замовника у кількості до шести осіб.

Суд погоджується із доводами відповідача стосовно правомірності відступлення останнім від вказівок комітента в частині забезпечення проживання, харчування, безпеки та транспортування представників Замовника у складі більш ніж 6 чоловік, та відсутності факту порушення умов договору комісії відповідачем з огляду на наступне.

Згідно п. 6.1. договору комісії до складу приймальної комісії із технічної інспекції та приймання літаків входять: уповноважені представники позивача, уповноважені представники замовника (до шести чоловік) та представники відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем понесені витрати на проживання, харчування, забезпечення безпеки, транспортування тощо, представників замовника у складі більшому, ніж визначено договором Комісії.

Відповідно до ст. 1017 Цивільного кодексу України комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим.

Листуванням між сторонами підтверджується, що в процесі проведення технічної інспекції першого літака зав. №36-04 замовником була виявлена невідповідність комплектуючих деталей зазначеного літака умовам контракту та договору комісії, про що відповідач повідомив позивача листами №№ 28/3202, 28/3276, 28/3277 відповідно датованих 28.09.2010, 30.09.2010, 30.09.2010.

Визнання позивачем факту наявності недоліків першого літака підтверджується листом № 084-648 від 04.10.2010 про усунення наявних недоліків. Однак, в результаті повторної інспекції замовником було прийнято рішення, що навіть після усунення недоліків літак не відповідає умовам контракту, про що відповідач повідомив позивача листом №28/3817 від 17.11.2010.

У зв'язку з цим, перший літак в межах контракту (заводський номер 36-06), було прийнято замовником на один рік пізніше, ніж це було передбачено договором комісії та контрактом, а саме 14.09.2011, що підтверджується сертифікатом інспекції та приймання літака АН-32Б заводський номер 36-06 від 14.09.2011.

Прийняття літака АН-32Б заводський номер 36-06 здійснювалось технічною інспекцією у збільшеному складі представників замовника для забезпечення більш ретельної інспекції а також виявлення можливих недоліків та дефектів літака.

Таким чином, необхідність залучення збільшеного складу представників замовника, які здійснювали приймання літаків, та більш тривалого перебування представників замовника на території України, що, відповідно, вплинуло на збільшення витрат, понесених відповідачем для забезпечення потреб представників замовника, було необхідним для забезпечення виконання доручення комітента та виконання п.1.1. договору комісії.

Про персональний склад делегації замовника відповідач письмово інформував позивача, що підтверджується листами відповідача №28/3497 від 18.10.2010, №USE-18.1014516 від 26.09.2011, які були направлені позивачу засобами факсимільного зв'язку.

В свою чергу, позивач своїми діями фактично погодив збільшення кількісного складу делегації представників замовника, оскільки оформлював перепустки на представників замовника, які перебували на території позивача, де здійснювалась інспекція та приймання літаків.

Додатково суд зазначає, що про інформованість та обізнаність позивача щодо збільшеного складу делегації представників замовника свідчить проведення тестового польоту для представників замовника, порядок проведення якого узгоджувався між позивачем та відповідачем та підтверджується листом ДК «Укрспецекспорт» №USE-18.1-13894 від 14.09.2011, в якому зазначено кількість та персональний склад представників змовника.

Відповідачем також спростовані доводи позивача щодо того, що інформування стосовно збільшеного складу комісії здійснювалось не відповідачем, а неналежною собою. Так, засновником відповідача є держава в особі Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (надалі - ДК «Укрспецекспорт»). В період з 27.07.2011р. по 17.01.2014р. відповідач знаходився в стані припинення, що підтверджується наказом ДК «Укрспецекспорт» № 84 від 27.07.2011р. та наказом Державного концерну «Укроборонпром» № 15 від 17.01.2014р. На підставі наказів ДК «Укрспецекспорт» № 125 від 07.12.2010р., № 23 від 14.02.2011р. та № 136 від 14.11.2011р., діяльність із супроводження та подальшого виконання Контракту перейшло до ДК «Укрспецекспорт» і продовжується по сьогоднішній день. Саме тому, з 07.12.2010р. саме ДК «Укрспецекспорт» здійснювало листування з позивачем щодо виконання умов контракту та договору комісії.

Не приймаються судом також і доводи позивача стосовно того, що здійснення екскурсійного обслуговування замовника та придбання сувенірної продукції, проживання замовника в містах інших, ніж м. Київ, та організація транспортування представників замовника авіарейсом Київ-Багдад виходять за межі правовідносин сторін за договором.

Як було встановлено вище, договором комісії не встановлено жодних обмежень щодо відшкодування витрат комісіонера, які були понесені ним у зв'язку із виконанням Договору комісії, в т.ч. і за територією понесення таких витрат.

Так, поясненнями відповідача, наявними в матеріалах справи підтверджено, що відповідач не мав жодних інших, в т.ч. договірних, правовідносин із замовником та представниками замовника, окрім правовідносин за договором комісії. Відтак здійснення ним будь-яких витрат на користь представників замовника інакше, як із метою дотримання інтересів комітента та забезпечення виконання договору комісії виключається, а іншого позивачем не доведено.

Крім того, як встановлено вище, виконання контракту було здійснено у більш тривалі строки, через неналежний технічний стан першого літака. Як пояснив відповідач, саме через зазначені недоліки у виконанні контракту позивачем, технічні спеціалісти замовника вважали за необхідне для ознайомитися із державними стандартами та правилами у галузі авіабудування України. Відтак представникам замовника було надано екскурсійне обслуговування для відвідування ними основних підприємств авіаремонтної та авіабудівної галузі в різних містах України, а понесені витрати безпосередньо пов'язані із виконанням договірних зобов'язань комісіонера за договором комісії.

Також договором комісії не встановлено жодних обмежень стосовно можливості забезпечення транспортування представників замовника з метою їх повернення у країну постійного проживання, Ірак.

Суд вважає що всі документально підтверджені витрати комісіонера понесені ним у зв'язку із виконанням договору комісії, в т.ч. витрати на проживання, харчування, забезпечення безпеки, транспортування, екскурсійне обслуговування та вручення представникам замовника сувенірної продукції на суму 380 894,40 доларів США та організація перельоту для представників замовника рейсом Київ-Багдад на суму 81 989,97 доларів США були обумовлені необхідністю комісіонера забезпечити найкращі умови для представників замовника як під час приймання літаків на території України, так і під час забезпечення повернення їх до Іраку.

Враховуючи, що перелічені заходи вчинялись відповідачем в інтересах комітента, такі дії відповідача відповідають приписам статті 1011 ЦК України, а тому відповідач має право на відшкодування зазначених витрат за рахунок комітента згідно із ст. 1024 ЦК України.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, суд погоджується із доводами відповідача стосовно того, що у зв'язку із поганою якістю першого літака, існувала можливість відмови замовника від контракту, що б спричинило понесення збитків як відповідачем, так і позивачем.

Відтак, частина витрат відповідача була здійснена ним з відступленням від умов договору комісії, однак таке відступлення було погоджено позивачем, а отже дії відповідача відповідають приписам ст. 1017 ЦК України.

Відповідно до ст. 1020 Цивільного кодексу України комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Аналогічне положення містить і пункт 3.8. договору комісії, яким передбачено, що за виконання передбачених цим договором доручень позивача відповідач має право на отримання комісійної плати в розмірі 2,5% загальної суми договору, що складає гривневий еквівалент USD 2 241 686,70 (два мільйони чотириста двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят шість доларів США 70 центів) (в тому числі ПДВ по ставці 20%) за курсом, який складається на міжбанківському валютному ринку України на день утримання комісійної плати. Позивач доручає відповідачу продати за посередництвом уповноваженої фінансової установи на міжбанківському валютному ринку України відповідну частину належної позивачу валютної виручки, яка надійде від замовника за контрактом, та з належних позивачу грошових коштів у національній валюті України, отриманих від продажу валютної виручки, утримати комісійну плату та кошти, необхідні для відшкодування витрат відповідача, зроблених у зв'язку з виконанням цього договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати в розмірі 380 894,40 доларів США та 81 989,97 доларів США здійснені відповідачем під час виконання обов'язків комісіонера виключно в інтересах комітента та з метою належного виконання договору комісії та контракту, з дотриманням ст. 1011, 1017 ЦК України, то це відповідає положенням ст. 1024 ЦК України та пунктів 1.1, 3.8 договору комісії, щодо права комісіонера на відшкодування понесених ним витрат у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, та не суперечить п. 1.2 цього договору, а тому відповідачем правомірно утримано грошові кошти в розмірі 380 894,40 доларів США та 81 989,97 доларів США.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємствам «Антонов» в частині стягнення основної суми заборгованості задоволенню не підлягають.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості, то, відповідно, не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкції за договором комісії, втрат від інфляції, та збитків, понесених позивачем.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 24.12.2014 року.

Суддя С.О.Чебикіна